Обробка салатно-шпинатних, пряних і десертних овочів 4 страница

Баранина II категорії має слабкорозвинені м’язи. Кістки скелета помітно виступають. Жирові відкладання у вигляді тонкого шару, але можуть бути і відсутні. Квадратне фіолетове клеймо ставлять на лопат­ковій і стегновій частинах туші з обох боків.

Баранина з показниками вгодованості, які нижчі від вимог II кате­горії, належить до худої. На неї ставлять червоне клеймо у вигляді три­кутника на лопатковій частині з одного боку туші. Худу баранину ви­користовують для промислової переробки.

Свинину за якістю поділяють на п’ять категорій:

— до І категорії (беконна) належать туші свиней з добре розвине­ною м’язовою тканиною, особливо на спинній і тазостегновій части­нах, щільним шпиком білого кольору з рожевим відтінком, який рівно­мірно розміщений по всій довжині півтуші 1,5—3,5 см завтовшки. Маса туші — від 53 до 72 кг;

— II категорія — м’ясна (молодняк) — туші свиней (молодняка) ма­сою від 39 до 96 кг, шпик завтовшки від 1,5 до 4 см. До цієї категорії належать туші підсвинків масою від 12 до 39 кг з шпиком завтовшки 1 см і більше і обрізна свинина, яку дістають від жирних свиней після знімання шпику вздовж усієї довжини хребтової частини півтуші на рівні 1 /3 ширини від хребта, а також у верхній частині лопатки і стег­нової частини. Товщина шпику в місцях відокремлення його має бути не більш як 0,5 см;

— III категорія (жирна) — туші свиней з необмеженою масою і шпи­ком завтовшки 4,1 см і більше;

— IV категорія (для промислової переробки) — туші свиней масою 90 кг, товщина шпику від 1,5 до 4 см;

— V категорія (м’ясо поросят) — туші поросят-молочників масою від 3 до 6 кг, їхня шкіра має бути білою або злегка рожевою, без си­няків, ран, остисті відростки спинних хребців і ребра не виступають.

Свинина І, II, III і IV категорій надходить тушами і у вигляді по­здовжніх півтуш.

На свинину І категорії ставлять кругле клеймо (на лопаткову час­тину кожної півтуші), II — квадратне, III — овальне, IV — трикутне, V

— кругле клеймо, справа від нього ставлять букву «М». На свинині для промислової переробки справа від клейма мають бути букви «ПП».

Залежно від термічного стану (температури в товщі м’язів біля кісток) у підприємства масового харчування надходить м’ясо всіх видів тварин в охолодженому і замороженому вигляді.

Температура охолодженого м’яса в товщі м’язів біля кісток від 0 до 4°С. На поверхні доброякісного охолодженого м’яса має бути суха кірочка, колір від блідо-рожевого до червоного, консистенція щільна, еластична, при надавлюванні пальцем ямочка швидко вирівнюється.

Температура замороженого м’яса в товщі м’язів біля кісток — не вище ніж 8°С. Морожене м’ясо на поверхні і в розрізі рожево-червоно­го кольору з сіруватим відтінком за рахунок наявності кристаликів льо­ду, консистенція тверда, при постукуванні відчувається чіткий звук, за­паху немає, але при розморожуванні з’являється характерний запах м’я­са й вогкості.

4.3. Організація технологічного процесу обробки м’яса і виробництва напівфабрикатів

Кулінарна обробка м’яса містить такі операції: розморожування, за­чищання забруднених місць і видалення клейма, обмивання, обсушу­вання, розрубування туші на частини, обвалювання, жилкування і за­чищання від сухожилків, надлишку жиру і грубих плівок; приготуван­ня напівфабрикатів.

Обробку м’яса і приготування напівфабрикатів здійснюють у спе­ціалізованому м’ясному цеху заготівельного підприємства (для поста­чання напівфабрикатів у доготівельні підприємства) або на дільниці обробки м’яса в м’ясо-рибному цеху підприємства, що працює на си­ровині.

Відповідно до технологічних процесів обробки м’яса в заготівель­не підприємство входять розвантажувальний майданчик; приміщення для холодильна камера для зберігання сировини; камери-дефростери для розморожування м’яса; приміщення для миття і обсушування туш та обробки кісток; основний виробничий (м’ясний) цех.

Виробничі процеси в цеху частково механізовані. Для розвантажен­ня і переміщення м’ясних туш і півтуш до лінії обробки м’яса передба­чені монорейкові лінії. Сировина по монорейці надходить у холодильні камери, де зберігається при температурі -2—4°С.

Розморожування м’яса проводять для того, щоб максимально відно­вити попередні властивості його з мінімальною втратою поживних ре­човин, а також полегшити подальшу обробку.

У замороженому м’ясі сік знаходиться між м’язовими волокнами у вигляді кристаликів льоду. При розморожуванні відбувається танення кристаликів льоду і поступове поглинання соку м’язовими волокна­ми. Втрати м’ясного соку залежать від способу розморожування. У підприємствах масового харчування застосовують два способи розмо­рожування: повільний і швидкий.

М’ясо розморожують на повітрі у спеціальних камерах у такому вигляді, в якому воно надійшло в підприємство (тушами, півтушами, четвертинами). Його підвішують на гаки і монорейки так, щоб воно не доторкувалось до підлоги, стін і між собою.

При повільному розморожуванні у спеціальних камерах-дефростерах (їх має бути не менше трьох) підтримують температуру від 0 до 6—8°С і відносну вологість повітря 85—90%. Тривалість розморожування залежить від виду м’яса і маси туш, півтуш, четвертин і становить 3—5 діб. Розморо­жування вважають закінченим, коли температура в товщі м’язів стано­вить 0—1 °С. За таких умов м’язові волокна майже повністю поглинають сік, який утворюється при таненні кристаликів льоду, і попередній стан їх відновлюється. Втрати м’ясного соку становлять 0,5% маси м’яса.

При швидкому розморожуванні в камеру для розморожування по­дають підігріте до температури 20—25°С і зволожене повітря (відносна вологість 85—95%). За таких умов розморожування триває 12—24 год. М’ясний сік (близько 10%), який утворюється при розморожуванні, не встигають ввібрати м’язові волокна. При розбиранні м’яса і нарізуванні напівфабрикатів він витікає, а це призводить до великих втрат пожив­них речовин. Щоб зменшити втрати м’ясного соку, після швидкого роз­морожування м’ясо кладуть в холодильну камеру і витримують в ній одну добу при температурі 0—2°С і відносній вологості 80—85%.

Не рекомендується розморожувати м’ясо у воді, оскільки в воду пе­реходять поживні речовини, а також розрубувати туші, півтуші або чет­вертини для прискорення їх розморожування на менші шматки, тому що це призводить до значних втрат м’ясного соку (до 10%), зниження харчової цінності м’яса, а також до погіршення якості готових страв.

Після розморожування м’ясо по монорейці подають у приміщення для миття, де з його поверхні ножем зрізують ветеринарне клеймо, за­чищають забруднені місця, кров’яні згустки, потім обмивають, щоб видалити з поверхні забруднення, мікроорганізми і їх спори. М’ясо миють у підвішеному стані теплою водою, температура якої від 20 до 38°С, спеціальними щітками-душами, трав’яними або капроновими щітками при безперервному подаванні води з шланга або брандспой­та. Обмиті туші (півтуші, четвертини) ополіскують холодною водою температурою 12—15°С для того, щоб охолодити м’ясо. Це затримує розвиток мікроорганізмів на поверхні м’яса при подальшій обробці.

Обсушування м’яса здійснюють з метою запобігання розмножен­ню мікробів, і щоб м’ясо при розбиранні не ковзало на дошці в руках працівника. Для цього в приміщення для обсушування м’яса подаєть­ся тепле повітря. Процес обсушування триває 1,5—2 год. Щоб приско­рити цей процес, м’ясо можна обсушувати чистою бавовняною ткани­ною.

Після обсушування м’ясо подається на ваги ВМЦ—ЇМ, де праців­ник цеху веде облік сировини, яка надходить для обробки.

У м’ясному цеху виділяють три технологічні (конвеєрні) лінії: для розрубування туш, обвалювання, зачищання, жилкування і сортуван­ня м’яса; приготування напівфабрикатів порційними і дрібними шма­точками; приготування напівфабрикатів з січеного м’яса.

М’ясо розрубують за допомогою м’ясницької сокири або великого ножа-сікача (рис. 38). Відокремлені частини туші кладуть на стрічку кон­веєра, вони просуваються до робочих місць для обвалювання м’яса — відокремлення м’якоті від кісток. Цю операцію здійснюють дуже ретель­но, щоб на кістках не залишилось м’яса, а на шматках не було глибоких надрізів (до 10 мм). На робочих місцях установлюють виробничі столи, на поверхні яких є штирі для закріплення обробної дошки. Довжина сто­ла має довжину не менш як 1,5 м, ширину — 1 м. Його установлюють перпендикулярно до конвеєрної лінії. Під кришкою стола мають бути ящики для інструментів. Під час обвалювання м’яса працівник викори­стовує ножі для обвалювання (великий і малий) і мусат для їх підточу­вання (див. рис. 38). Обвалювання м’яса здійснюють вручну.

Рис. 38. Інвентар для обробки м’яса і птиці та приготування на­півфабрикатів: а — обвалювальні ножі; б — ножі кухарської трійки; в — ножі-сікачі; г — мусат; д — м’ясницька сокира; е — сікач; є — голка для шпигування м’яса; ж — дошка обробна

 

При зчищанні і жилкуванні з м’яса видаляють сухожилки, грубі по­верхневі плівки, хрящі, зайвий жир, з країв обрізують тонкі закраїни. Міжм’язові сполучні тканини і тонкі поверхневі плівки залишають. М’ясо зачищають, щоб воно не деформувалося. З такого м’яса зручні­ше нарізувати напівфабрикати порційними і дрібними шматочками. Для жилкування м’яса використовують середній ніж кухарської трійки.

Напівфабрикати великими шматками сортують залежно від кулі­нарного призначення (варіння, смаження, тушкування), кладуть у тару або пересувні візки з місткостями і направляють до робочих місць по виготовленню напівфабрикатів. Харчові відходи (кістки, сухожилки, грубі плівки) збирають у тару, яка розміщена під кришкою стола. Після цього вони надходять в приміщення для обробки і варіння концентро­ваних бульйонів. З метою підвищення продуктивності праці бригада спеціалізується на обвалюванні окремих частин туші: кухарі IV розря­ду — обвалюванні лопаткової і спиннореберної частин; V розряду — тазостегнової і шийної частин.

На робочих місцях другої технологічної лінії (рис. 39) встановлю­ють виробничі столи, на поверхні яких закріплюють штирями обробні дошки, під кришкою стола розміщують ящики для інструментів, решітчасті по­лиці для обробних дощок і функціональні місткості. На столі встановлюють ваги настільні циферблатні і фун­кціональні місткості. На­півфабрикати нарізують но­жами кухарської трійки, на­рубують ножами-сікачами на обробній дошці (порційні на­півфабрикати — кухарі IV розряду, дрібношматкові —

III розряду). Для розпушу­вання напівфабрикатів вико­ристовують сікач (див. рис. 38) або машину для розпушування м’яса.

Нарізування напівфабрикатів уручну знижує продуктивність праці в м’ясному цеху. Вже розроблений механізм для нарізування напівфаб­рикатів дрібними шматочками (у вигляді брусочків і кубиків) до уні­версального приводу П-ІІ; пристрій для нарізування м’яса кубиками на основі м’ясорубки МИМ-105.

Лінія приготування напівфабрикатів з січеного м’яса складається в ванни для замочування хліба, м’ясорубки, фаршемішалки і автомата АФРМ-8000, який дозує і формує 8000 тюфтельок або 5000 котлет, або 4000 біфштексів за 1 год. (рис. 40).

Рис. 40. Схема організації робочих місць по приготуванню напівфабрикатів з котлетної маси: а — м’ясорубка; б — жолоб; в — фаршемішалка; г — трубопровід для пода­вання котлетної маси від фаршемішалки до бункерів котлетоформувальної машини; д — стіл виробничий; е — котлетоформувальний апарат; є — зона працівника; ж — функціональна місткість; з — стелаж пересувний

Приготовлені в м’ясному цеху напівфабрикати укладають у функ­ціональні місткості, на які прикріплюють ярлик, де зазначено підприє- мство-виготовлювач, назва напівфабрикату, позначення нормативно- технічної документації, маса або кількість напівфабрикатів, дата і час виготовлення. Строки зберігання і реалізації напівфабрикатів подають­ся в табл. 2.

Перед відправленням у доготівельні підприємства масового харчу­вання напівфабрикати охолоджують до температури 6°С.

У підприємствах середньої потужності (ресторани, їдальні), які пра­цюють на сировині, організовують м’ясо-рибні цехи. Процес обробки м’яса і виготовлення напівфабрикатів здійснюють на дільниці оброб­ки м’яса. Технологічний процес тут менш механізований.

М’ясо розморожують, зачищають, зрізають клеймо і обмивають у підвішеному стані на одному робочому місці (над трапом або розморо­жують на столах, миють у ваннах). На розрубній колоді туші ділять на відруби. Обвалювання, жилкування м’яса, приготування порційних і дрібношматкових напівфабрикатів проводять на виробничих столах (робочі місця організовують так, як і в м’ясному цеху). Для приготу­вання напівфабрикатів з січеної натуральної і котлетної маси встанов­люють м’ясорубку й універсальний привід. Напівфабрикати формують уручну на виробничому столі. Тут використовують ваги настільні ци­ферблатні для контролю виходу напівфабрикатів, обробну дошку, па- нірувальний ніж і тару для січеної маси і для напівфабрикатів. Набір спецій, паніровок і воду розміщують в окремому посуді перед вагами.

4.4. Кулінарне розбирання і обвалювання яловичої туші

Кулінарне розбирання м’яса здійснюють з метою раціонального ви­користання окремих частин туші, які мають різне кулінарне призна­чення. З кожної частини туші можна приготувати різноманітні кулі­нарні вироби. Вихід окремих частин залежить від породи, віку, вгодо­ваності тварин. Розбирання півтуші яловичини передбачає такі операції: розділення на відруби, обвалювання відрубів (відокремлення м’яса від кісток), жилкування і зачищання, виділення напівфабрикатів великими шматками.

Розбирати м’ясо треба швидко при температурі повітря в при­міщенні не вищій за 18°С, щоб не допустити його нагрівання. Якщо в підприємство яловичина надходить півтушами без внутрішнього м’яза (вирізки), її розділяють на передню і задню четвертини. За умови, що яловичі півтуші надходять з вирізкою, перед тим як їх розбирати, у нихвідокремлюють вирізку, для чого товстий кінець відрізують від попе­рекового горбка клубової кістки і м’язів тазостегнової частини, потім відтягують вирізку за головку, зрізують її з остистих відростків хребта.

Лінія розділення півтуші на передню і задню четвертини проходить через останнє ребро і між 13-м і 14-м хребцями. При цьому ребра відно­сять до передньої четвертини. Навпроти останнього ребра розрізують черевну частину, а потім по лінії цього ребра — м’якоть до хребта і роз­діляють між 13-м і 14-м хребцями (рис. 41).

Розбирання і обвалювання передньої четвертини. Передня четверти­на туші складається з лопатки, шиї, спиннореберної частини.

Четвертину кладуть на стіл внутрішнім боком донизу, лівою рукою трохи піднімають лопатку, знаходять контур, розрізають м’язи, які з’єднують лопатку з грудною частиною, і відокремлюють її. Після цьо­го по останньому шийному хребцю відокремлюють шию. Спинно-ре­берна частина, яка залишилась, складається з товстого краю підлопат­кової частини, пружка і грудинки.

Грудинку відрізають по лінії, яка проходить від кінця першого реб­ра до кінця останнього (на місці з’єднання хрящів з ребрами).

Товстий край і підлопаткову частину зрізають разом. Для цього над­різають м’якоть по лінії, яка сполучає товстий край з пружком, почи­наючи від останнього ребра до третього ребра. Потім під прямим ку­том надрізають м’якоть на 1/3 довжини ребер, після чого її зрізають уздовж до першого ребра і відрізають товстий край разом з підлопатко­вою частиною з частини ребер і спинних хребців.

З товстого краю відокремлюють всі м’язи, що прилягають, а також сухожилки, в тому числі поверхневі блискучі. Зачищений товстий край являє собою шар м’яса неправильної прямокутної форми, а підлопат­кова частина — квадратної.

При обвалюванні м’якоть відокремлюють від кісток. Цю операцію здійснюють дуже ретельно, щоб на кістках не залишалось м’яса, а на шматках не було глибоких надрізів (до 100 мм).

При зачищанні і жилкуванні з м’яса видаляють сухожилки, грубі поверхневі плівки, хрящі, зайвий жир, з країв обрізають тонкі закраї­ни. Міжм’язові сполучні тканини і тонкі поверхневі плівки залишають. М’ясо зачищають, щоб воно не деформувалось. З такого м’яса зручні­ше нарізати порційні та інші напівфабрикати.

Для обвалювання лопатку кладуть зовнішнім боком на стіл, щоб променева кістка була направлена в бік робітника. М’ясо відокремлю­ють з лівого боку плечової кістки і правого боку променевої і ліктьової кісток, а потім від зчленування цих кісток у напрямі зап’ястя. Потім зрізають м якоть з виступу ліктьової кістки, розрізають між ними плівку від плечової. Повертають лопатку плечовою кісткою від себе, розріза­ють м’якоть біля плечової і лопаткової частин з правого боку і відок­ремлюють лопаткову кістку від плечової. З лівого боку лопаткової кістки зрізають м’якоть, зачищають дзьобоподібний відросток лопаткової кістки і видаляють її. З правого боку плечової кістки зрізають м’якоть, відокремлюють її від плечової кістки. З м’якоті відрізають жилаву час­тину, яку зняли з променевої і ліктьової кісток. М’ясо, яке залишилось, розрізають на два великих шматки — плечову і заплічну частини.

Рис. 41. Розбирання яловичої туші: а — кістки: 1 — лопатка, 2 — плечова, 3 — ліктьова, 4 — променева, 5 — грудна, 6 — клубова, 7 — горб клубової кістки (маклак), 8 — стегнова, 9 — колінна чашечка, 10 — велика гомілкова, 11 — сім шийних хребців, 12-тринадцять спинних хребців, 13-ребра, 14 — шість поперекових хребців, 15 — крижові хребці, б — частини туші: І — лопатка (а — плечова, б — заплечова), II - шийна, III — спинна (товстий край), IV — пружок, V — грудинка, VI — вирізка, VII — тазостегнова (а — внутрішня, б — бокова, в — зовнішня, г — верхня), VIII — поперекова (тонкий край), IX — пахвина, X — підлопаткова, XI — гомілка

 

З шиї, пружка, грудинки зрізають м’якоть цілим шаром, щоб по­вністю відокремити його від шийних хребців реберних кісток. Зачи­щений край — це тонкий м’язовий шар прямокутної форми.

Розбирання задньої четвертини. Якщо в підприємства масового хар­чування яловичина надходить з вирізкою, її спочатку відокремлюють, щоб не розрізати при обробці. Після цього четвертину розділяють на поперекову і тазостегнову частини за виступом задньої ноги. При цьо­му розчленовують останній поперечний і перший крижовий хребці. У поперековій частині підрізають м’якоть вздовж поперекових хребців і зрізають її цілим шаром. М’якоть розділяють на тонкий край і пахви­ну. Відокремлені великошматкові напівфабрикати жилкують. З тонкого краю відокремлюють м’язи і сухожилки, що прилягають. Зачищений тонкий край являє собою прямокутний шар м’яса, пахвина — м’язо­вий шар, що знаходиться в нижній черевній частині туші.

При обвалюванні тазостегнової частини вирізають клубову (тазо­ву) кістку і крижові хребці. Зрізають м’якоть внутрішньої частини, що лежить на стегновій кістці, зрізають гомілку, вирізають стегнову кістку. М’якоть, що залишилась, розділяють на частини — верхню, бокову і зовнішню. Шматки м’якоті, після того як відокремлять кістки, зачи­щають від сухожилків, зайвого жиру, зрізають закраїни.

При розбиранні, обвалюванні і жилкуванні яловичих півтуш виді­ляють такі великошматкові напівфабрикати: лопатку (плечову і заплі­чну), м’якоть грудинки, спинну частину (товстий край), підлопаткову частину, пружок, вирізку, поперекову частину (тонкий край), верхній, внутрішній, зовнішній і боковий шматки тазостегнової частини, гомі­лку, пахвину.

Сортування і кулінарне використання частин м’яса. Зачищене м’ясо сор­тують залежно від кулінарного призначення. На якість м’яса впливає кількість і вид сполучної тканини, а також її стійкість при тепловій об­робці. Частини м’яса, в яких вміст сполучної тканини невеликий, вико­ристовують для смаження, аяюцо великий — для варіння та тушкування.

Вирізка — найніжніша частина м’яса; використовують для смажен­ня великим шматком, натуральними порційними (філе, біфштекс, лан­гет) і малими шматками (бефстроганов, шашлик).

Товстий і тонкий краї використовують для смаження великими шматками, порційними натуральними (антрекот), панірованими (ром­штекс) і дрібними шматками (бефстроганов, піджарка).

Внутрішня і верхня частини — для тушкування великими і порцій­ними шматками (битки, зрази), для смаження панірованими (ромш­текс) і дрібними шматками (бефстроганов і піджарка).

Зовнішня і бокова частини — для варіння, тушкування великими, порційними (яловичина духова, зрази, битки), дрібними шматками (азу, гуляш, вироби з січеної маси).

Лопатка і підлопаткова частини, грудинка, пружок (м’ясо І кате­горії) — для варіння і тушкування дрібними шматками (гуляш, вироби з січеної маси).

Котлетне м'ясо — це м’якоть шийної частини, пахвина і обрізки, які дістають при обвалюванні туші і зачищанні великошматкових на­півфабрикатів, а також пружок з туш II категорії. В котлетному м’ясі з яловичини вміст жирової і сполучної тканини не повинен перевищу­вати 10%. Кістки і сухожилки при обробці м’яса становлять у яловичи­ни І категорії — 25,4%, II категорії — 28,5%, втрати — 1%.

4.5. Кулінарне розбирання і обвалювання свинячої, баранячої і телячої туш

Розбирання свинячих, баранячих і телячих туш (рис. 42 і 43) скла­дається з таких самих операцій, як і розбирання яловичих туш. У сви­нині шар підшкірного жиру не повинен перевищувати 1 см, зайвий жир перед обвалюванням зрізають. Перед розбиранням телятини і свини­ни у них відокремлюють вирізку.

 

Рис. 42. Розбирання свинячої туші: І — лопатка (передня нога), II — грудинка, III — шийна частина, IV — корейка, V — тазостегнова частина (задня нога), VI — вирізка

 

Свинячі, баранячі, козлячі, телячі туші або свинячі півтуші розрі­зають упоперек на дві частини — передню і задню (заздалегідь відок­ремлюють вирізку). Лінія розрубування проходить по контуру задньої ноги, тазової кістки, між крижовим і поперековим хребцями.

Розбирання передньої половини туші. Передню половину розрубу­ють на такі відруби: лопаткову і шийну частини, грудинку, корейку.

Лопаткову частину відокремлюють так, як і у яловичої туші. У ба­ранини і телятини після відокремлення лопатки відрубують шийну ча­стину між останнім шийним і першим спинним хребцями, по лінії ви­ступу грудної кістки, яка підходить до першого остистого відростка хребта.

Рис. 43. Розбирання баранячої і телячої туш: І — лопатка (передня нога); II — шийна частина; III — корейка; IV — грудинка; V — тазостегнова частина

 

Частина, що залишилась після відокремлення лопатки і шиї, нази­вається корейкою. Щоб відокремити корейку, потрібно вздовж спин­них і поперекових хребців з обох боків поперечних відростків проріза­ти м’якоть до основи ребра, вирубати хребет, перерубуючи його попе­речні відростки і ребра біля основи спочатку з одного боку хребта, а потім з другого. Кожну половинку розрубують на дві частини — ко­рейку і грудинку. Лінія розрізу проходить упоперек ребра паралельно хребту. Довжина ребер корейки не повинна бути більшою за 8 см. З

свинячої корейки відрізають шийну частину між четвертим і п’ятим ребрами.

Розбирання задньої половини туші. Задню половину туші розділя­ють на два окости. Для цього кістки тазу і крижові хрящі розпилюють або розрубують у поздовжньому напрямі. При розбиранні й обвалю­ванні баранини, свинини, телятини дістають лопатку, шию, корейку, грудинку і тазостегнову частину.

Кістки і сухожилки при обробці баранини І категорії становлять 27,5%; II категорії — 32,8%; втрати для обох категорій — 1 %, свинини м’ясної — 14%, обрізної — 15,8%, жирної — 12%, втрати -0,8%.

Обвалювання і жилкування лопаткової і тазостегнової частин сви­нини, баранини, козлятини і телятини здійснюють так само, як і яло­вичини. Оброблену м’якоть лопаткової і тазостегнової частин масою не більше як 5 кг залишають цілою. Тазостегнову частину використо­вують для смаження цілою, порційними шматками (свинина і барани­на духова), в панірованому вигляді (шніцель), малими шматками (плов, піджарка, шашлик, гуляш), виробів з січеної маси.

Корейку обвалюють не повністю, а лише з поперекової частини зрізають поперечні відростки хребта, ребра не вирізають. Зрізають зак­раїни, з зовнішнього боку корейки знімають сухожилки. З корейки баранини відрізають частину з першого по четверте ребро, оскільки це є тонкий шар м’язів, непридатних для нарізання порційними шматка­ми.

Великошматковий напівфабрикат корейка — це спинна (реберна) і поперекова (ниркова) частини з реберними кістками не більш як 8 см завдовжки, з м’ясом і жиром, без спинних і поперекових хребців і по­перечних відростків. Корейку використовують для смаження цілою, порційними шматками, в натуральному (котлети натуральні, ескалоп, шашлик по-карському), панірованому вигляді (котлети відбивні, бит­ки по-київському, шніцель) і дрібними шматками (шашлики).

Грудинку також повністю не обвалюють. Великошматковий на­півфабрикат грудинка — це частина туші з реберними кістками, яка залишається після відокремлення корейки без грудної кістки, її вико­ристовують для смаження, фарширування, варіння, тушкування ма­лими шматками (рагу, гуляш).

Шийну частину баранини, козлятини і телятини обвалюють так само, як і шийну частину яловичини. З шийної частини свинини, до якої крім шийних хребців входять чотири спинні хребці з реберними кістками, зрізають м’якоть цілим шаром. Шийну частину використо­вують для смаження цілою, тушкування (порційними — свинина ду­хова і малими шматками — гуляш).

У баранини, козлятини, телятини для котлетного м’яса викорис­товують м’якоть шийної частини і обрізки, у свинини — обрізки. Шмат­ки м’якоті зачищають від сухожилків і грубої сполучної тканини. В кот­летному м’ясі з свинини вміст жиру повинен становити не більш як 30%, а сполучної тканини — 5%.

4.6. Приготування натуральних м’ясних напівфабрикатів з яловичини

За способом приготування розрізняють напівфабрикати: великош- маткові, порційні і дрібношматкові (табл. 3). Щоб їх приготувати, ви­користовують такі прийоми: нарізання, відбивання, підрізання сухо­жилків, панірурання, шпигування, маринування.

Таблиця З

Види напівфабрикатів з яловичини

Частина м'яса	Великошматкові	Порційні	Дрібношматкові
Вирізка	Для смаження	Біфштекс, філе, лангет	Бефстроганов, шашлик
Товстий і тонкий краї	Те саме	Антрекот, ромштекс	Бефстроганов, піджарка
Верхня і внутрішня частини задньої ноги		Ромштекс, зрази, відбивні	Те саме
Бокова і зовнішня частини задньої ноги	Для тушкування, м'ясо шпиговане	Яловичина духова, зрази відбивні	Азу
Лопаткова і підлопаткова частини	Для варіння	•	Гуляш
Грудинка, пружок	Те саме		Те саме

 

Нарізання (рис. 44). Для напівфабрикатів м’ясо нарізають на порційні або дрібні шматки впоперек волокон під прямим кутом або 45° для того, щоб воно під час теплової обробки менше деформувалось

і було ніжним. При комплексному виробництві спочатку нарізають

порційні напівфабрикати, а потім дрібношматкові. Порядок і техно­логія приготування порційних і дрібношматкових напівфабрикатів подано у Збірнику рецептур страв і кулінарних виробів для підприємств громадського харчування.

Рис. 44. Нарізання (а) і відбивання (б) натуральних напівфабрикатів

 

Для нарізання і приготування напівфабрикатів використовують ножі кухарської трійки, ножі-рубаки, ножі-сікачі, сікач, мусат (рис. 38).

Відбивання. Порційні шматки м’яса відбивають вручну сікачем, який заздалегідь змочують у холодній воді. При цьому розпушується сполучна тканина, згладжується поверхня напівфабрикату, він набу­ває відповідної форми, що забезпечує рівномірну теплову обробку.

Підрізання сухожилків. Сухожилки підрізають у кількох місцях, щоб порційні шматки не деформувались при тепловій обробці. Розпушува­ти м’ясо і підрізати сухожилки краще на м’ясорозпушувальній машині.

Панірування. Напівфабрикати панірують, щоб вони були сокови­тими і не злипались при зберіганні і транспортуванні. Завдяки паніру- ванню смажені вироби мають дуже апетитну добре підсмажену кіроч­ку, залишаються соковитими, а білки сполучної тканини краще роз­м’якшуються. Щоб паніровка краще трималась на поверхні напівфабрикатів, перед паніруванням їх змочують у льєзоні.

Шпигування. Щоб смак кулінарних виробів поліпшився, їх шпигу­ють. Для цього використовують сало, моркву, часник, біле коріння.

Маринування. М’ясо маринують дрібними або порційними шмат­ками. Це сприяє набуханню колагенових волокон сполучної тканини, розм’якшенню м’яса, прискорює процес смаження. М’ясо стає смач­ним і ароматним.