Середньооблікова кількість всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості

Це розрахунковий показник, який характеризує умовну кількість працівників (робочих місць) з повним робочим днем, яка необхідна для виконання обсягу робіт (послуг) підприємством.

Методика розрахунку цього показника базується на перерахунку оплаченого робочого часу всього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), який залучався до роботи у звітному періоді і отримував відповідну заробітну плату в умовну кількість працівників, які зайняті виконанням роботи повний робочий день, виходячи зі встановленої його тривалості.

Працівники, які перебували в оплачуваних щорічних або додаткових відпустках та в інших випадках збереження за ними повністю заробітної плати, включаються як такі, що повністю відпрацювали робочий час, тобто як цілі фізичні одиниці.

До кількості працівників органів державного управління (табл.7.6)згідно з КВЕДвідносяться наймані працівники установ, організацій державного управління, які здійснюють управління загального характеру в економічній та соціальній сферах, або діяльність яких віднесена до компетенції держави, а також здійснюють керівництво у сфері обов’язкового соціального страхування.

 

До розділу 8. заробітна плата працівників

 

Номінальна заробітна плата – нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час. Вона включає обов’язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок з доходів фізичних осіб, збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

До номінальної заробітної плати не відносяться: грошове забезпечення кадрових військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу, виплати, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, а також відрахування, що здійснюються роботодавцем на загальнообов’язкове державне соціальне страхування працівників.

З метою забезпечення міжнародних співставлень в національній статистичній практиці номінальна заробітна плата розраховується як середньомісячна:

– на одного штатного працівника – шляхом ділення нарахованого фонду оплати праці штатних працівників за звітний місяць (період) на середньооблікову кількість штатних працівників та на кількість місяців у періоді.

– на одного працівника в еквіваленті повної зайнятості – шляхом ділення фонду оплати праці всіх працівників (працівників облікового складу, зовнішніх сумісників та працюючих за договорами цивільно-правового характеру) на середньооблікову кількість працівників в еквіваленті повної зайнятості та на кількість місяців у періоді.

Також визначається показниксередньої заробітної плати за одну оплачену годину – шляхом ділення суми нарахованого фонду оплати праці штатних працівників на кількість оплачених їм людино-годин за відповідний період.

Фонд оплати праці складається з:

– фонду основної заробітної плати.

– фонду додаткової заробітної плати.

– інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або, які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми та визначені у колективному договорі підприємства.

Не включаються до фонду оплати праці доходи (дивіденди, проценти) від акцій та внесків в майно підприємства, установи, організації, працівникам, які є членами акціонерного товариства та перебувають в їх обліковому складі.

Натуральна оплата праці – це оплата праці штатним працівникам натурою, яка найбільш характерна для сільського, лісового та рибного господарства, оскільки це може бути продукція власного виробництва, яка не пройшла промислової переробки або цукор.

Перелік товарів, не дозволених до виплати натурою, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 3.04.93р. № 244.

Продаж продукції та надання послуг в рахунок заробітної плати працівникам – у більшості випадків, це форма погашення заборгованості з виплати заробітної плати (як за поточний рік, так і за минулі роки) шляхом здійснення натуральних виплат. Зокрема, працівнику нараховують зарплату в грошовому виразі одразу, а вже потім за його бажанням, якщо у підприємства не вистачає готівки, цю суму заборгованості видають (фактично реалізують) продукцією.

Форма розрахунків може бути різною: продукцією як власного виробництва, так і отриманою за бартером, а також шляхом здійснення розрахунків за комунальні послуги та виплати товарами широкого вжитку через спеціальні магазини тощо.

Індекс номінальної заробітної плати характеризує зміну розміру нарахованої номінальної заробітної плати працівників у звітному періоді порівняно з базисним.

Реальна заробітна плата – це показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари і послуги і рівня податків й обов’язкових платежів.

Індекс реальної заробітної плати – характеризує зміну купівельної спроможності номінальної заробітної плати у звітному періоді порівняно з базисним під впливом зміни цін на товари та послуги і ставок податку з доходів фізичних осіб та обов’язкових відрахувань. Визначається діленням індексу нарахованої до виплати номінальної заробітної плати (без урахування податку на доходи з фізичних осіб та відрахувань до фондів соціального страхування) на індекс споживчих цін за той же період.

Розрахунок індексу здійснюється відповідно до методики, що побудована на засадах резолюції щодо міжнародних порівнянь реальної заробітної плати, яка прийнята 8-ю Міжнародною конференцією статистиків праці 1954 року.

 

 

До розділу 9. стан виплати заробітної плати

Заборгованість з виплати заробітної плати – цесума своєчасно невиплаченої заробітної плати всім категоріям працівників, а саме: штатним працівникам облікового складу, особам, які не перебувають в обліковому складі підприємства – сумісникам та працюючим за договорами, а також звільненим працівникам.

Заборгованою вважається сума, яка включає усі нарахування у грошовій та натуральній формі із фонду оплати праці, за винятком обов’язкових утримань (податок з доходу фізичних осіб та суми зборів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що сплачує працівник), строк виплати якої минув до кінця місяця, у якому вона повинна бути виплачена.

Заборгованість з виплати заробітної плати може утворюватися за рахунок власних коштів підприємства, а також місцевого та Державного бюджетів.

До суми заборгованості за рахунок коштів Державного бюджету включаються також компенсаційні виплати працівникам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які належать до фонду оплати праці.

Заборгованість із соціальних виплат включає допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, при народженні дитини та нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності.

Кількість працівників, яким не виплачено заробітну плату включає штатних працівників облікового складу, яким строк виплати заробітної плати, встановлений колективним договором або банківською установою минув до 1 числа звітного місяця незалежно від тривалості (кількості місяців) невиплаченої заробітної плати.

З січня 2005р. загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати узагальнюється за трьома типами підприємств і складається із суми боргу:

– економічно активних підприємств;

– підприємств, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (підприємств-банкрутів);

– економічно неактивних підприємств, які призупинили діяльність у 2008р. та попередніх роках.

Інформація по економічно активних підприємствах та підприємствах-банкрутах формується на підставі звітів респондентів. Дані по економічно неактивних підприємствах, які призупинили діяльність узагальнені на підставі останніх наданих ними звітів щодо заборгованості з виплати заробітної плати у 2008р. та попередніх роках.

Більш детально характеристика суми заборгованості, а також система показників, що з нею пов’язана, наводиться по групі економічно активних підприємств (табл. 9.10–9.14).

 

До розділу 10. стан укладення колективних договорів

У цьому розділі узагальненаінформація про кількість та структуру колективних договорів, яка подається підприємствами, установами та організаціями, на яких вони діють, згідно Закону України “Про колективні договори і угоди” за винятком статистично малих підприємств.

Кількість працівників, які охоплені колективними договорами – це працівники, які перебувають у штаті підприємства, незалежно від членства у профспілці, включаючи і тих, які на момент складання звіту відсутні з різних причин (перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства).

 

До розділу 11. стан умов праці

Інформація про умови праці характеризує стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також зайнятість працівників на важких роботах, із шкідливими та небезпечними умовами праці за основними видами економічної діяльності (промисловість, сільське господарство, транспорт та зв’язок, будівництво).

Працівники, які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, враховуються по кожному шкідливому виробничому фактору незалежно від їх кількості, що припадає на одного працівника. Водночас, в загальну кількість зайнятих у несприятливих умовах кожен працівник враховується тільки один раз.

Додаткові відпустки працівникам за роботу із важкими та шкідливими умовами праці встановлюється згідно Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.