Девід Кемерон 2010-сьогодення

а) внутр. політика: Під час парламентських виборів 2010 р. консерватори під головуванням Д.К. отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.

12 травня 2010, вперше в післявоєнній історії ВБ, було сформовано коаліційний уряд; лідер ліберальних демократів Нік Клегг зайняв пост заступника прем'єр-міністра.

«ми маємо вирішувати глибокі і нагальні проблеми - величезний бюджетний дефіцит, глибокі соціальні негаразди і політична система, яка потребує реформування. З цих причин я маю намір сформувати справжню, повну коаліцію між консерваторами і ліберал-демократами".

5 жовтня 2010 вибачився перед своїми виборцями за те, що не зміг повністю виконати свою передвиборну обіцянку щодо виплати допомоги по догляду за дітьми - посібників будуть позбавлені близько 1,2 мільйона чоловік з високим доходом [16]. 5 лютого 2011 Кемерон визнав провал політики мультикультуралізму в Британії

За підсумками парламентських виборів 7 травня 2015 Консервативна партія домоглася більшості, і 11 травня 2015 Девід Кемерон сформував однопартійний урядів

28 жовтня 2014 року у британському місті Лідс біля міської ратуші на Камерона напав місцевий житель, коли перший виступав зі звітом про запуск нового залізничного сполучення між Лідсом і Манчестером. Порушник пробився до пр'емєра з протилежного боку дороги, проскочивши одного з охоронців. Винуватець був схоплений охороною, але через деякий час був відпущений.

б) зовн. політика: 25 жовтня 2014 року Камерон відмовився збілльшувати британський внесок у бюджет Євросоюзу, який просив додатково виділити 2,1 мільярда євро. На думку Камерона, ЄС повинен дати владі Англії більше прав в галузі контролю над власним кордоном, в тому числі обмежити міграційний потік з інших країн, що належать до складу ЄС. На 2017 рік у Великій Британії планується референдум, на який буде внесено питання членства країни у Євросоюзі. Він називає це одним з головних пунктів програми своєї партії консерваторів. Водночас Камерон заявив, що Велика Британія готова залишитись в ЄС при умові реформування даного союзу.

5 червня 2014 року Д. Камерон під час зустрічі відмовився потиснути руку В. Путіну. Водночас, за словами прес-секретаря останнього, після завершення зустрічі політики таки потиснули один одному руки. На думку Камерона, найкращим варіантом підтримки України з боку Євросоюзу буде запровадження нових санкцій проти Росії. Він не вважає, що озброїти українські урядові війська було б правильним підходом.

«Найкраще, що ми можемо зробити для допомоги України — це вибудувати коаліцію у Європі та Америці для жорстких санкцій, щоб продемонструвати Росії, що відносини з рештою світу докорінно міняються».

17 жовтня після міланського саміту Д. К. заявив, що, якщо Росія не виведе з України свої війська, Євросоюз буде готовий зберегти санкції та продовжувати тиск на Росію. 24 лютого 2015 р. анонсував відправку в Україну англійських військових інструкторів

ГРЕЦІЯ. ІІІ республіка (після падіння військ. Хунти 1974)

Константінос Міцотакіс 1990-1993 рр. п-м від партії Нова Демократія

а) внутр. політика: Водночас з 1990 по 1991 року поєднував обов'язки міністра національної економіки Греції. Головною причиною його відставки було, так зване,«македонське питання» — конфлікт навколо міжнародної назви колишньої югославської Республіки Македонія.

Андреус Папандреу 1993-1996 рр. від Всегрецького соціалістичного руху

1993 р. його партія знову отримала 47% голосів, і Андреас Папандреу знову став прем'єром. У 1996 році був змушений піти у відставку через серйозні проблеми зі здоров'ям. Помер у тому ж році. А.П. - один з основоположників сучасної політичної системи Греції. Заснована ним партія правила Грецією з невеликою перервою більше 20 років. Навіть втративши владу на виборах 2004 року, ПАСОК залишилася однією з двох найбільших політичних сил і повернула її в 2009 р.

Костас Сімітіс 1996-2000-2004 рр. від Всегрецького соціалістичного руху

На виборах 9 квітня 2000, Симітіс і ПАСОК перемогли з невеликою різницею у голосах. Був переобраний головою на шостому з'їзді партії (жовтень 2001).

7 січня 2004 р. К.С. оголосив про свою відставку з поста президента ПАСОК. 8 лютого 2004 Георгіоса Папандреу був обраний головою партії ПАСОК. Не зважаючи на популярність Папандреу, на виборах 7 березня 2004 р перемогла консервативна партія Нова демократія та прем'єр-міністром став Костас Караманліс.

К.С. був головою Європейської Ради в першій половині 2003 як прем'єр-міністр Греції.

2009 року Костас Симітіс опинився в центрі корупційного скандалу із компанією «Siemens» в Греції. В січня 2011 року парламентська слідча комісія оприлюднить рекомендації щодо кримінальної відповідальності екс-міністрів уряду, очолюваного Симітісом

Костас Караманлис 2004-2007-2009 рр. від партії Нова Демократія

7 березня 2004 партія Караманліса здобула перемогу на виборах над соціалістами (партією Всегрецький соціалістичний рух (ПАСОК)), набравши 45,36 % голосів і забезпечивши собі 164 з 300 місць в парламенті, знову прийшовши до влади через 11 рр. К.К. став наймолодшим в історії Греції п-м і міністром культури і спорту. Після приходу до влади керував проведенням XXVIII Літніх Олімпійських ігор в Афінах. Залишив пост міністра культури та спорту Георгісу Вулгаракісу в 2006 р.

Приступив до активних реформ економіки країни, спрямованим на виконання директив ЄС: прискорено темпи приватизації, зменшено дефіцит бюджету і безробіття (з 11,3 % у 2004 до 7,7 % у травні 2007). Однак його реформи, особливо реформа освіти (приватизація ВНЗ та підвищення вимог до дипломів) піддавалися різкій критиці і неодноразово викликали вуличні протести.

Незважаючи на політичну кризу, пов'язаний з критикою дій уряду в боротьбі з лісовими пожежами в серпні 2007 року, у вересні «Нова демократія» знову здобула перемогу на парламентських виборах, набравши 42 відсотки голосів і зайнявши 152 місця в парламенті. К.К. переобраний на ІІ термін.

б) зовн. політика: виступав за поліпшення відносин з Туреччиною, зокрема у відношенні Пн. Кіпру. Підтримав приєднання Туреччини до ЄС і став І за 49 років грецьким п-м, який відвідав Туреччину.

Ще до перемоги на виборах 2004 рокр.у заявив про те, що готовий боротися з корупцією в країні. Однак восени 2008 р. в розпал світової екон. кризи спалахнув скандал, пов'язаний зі звісткою про те, що вищі посадові особи в уряді Караманліса були викриті в корупції і розтраті сотень мільйонів євро при махінаціях із землею напередодні проведення Олімпійських ігор в 2004 р.

У грудні 2008 р. спалахнули заворушення. Їх спровокувала загибель 15-річного школяра Александроса Грігоропулоса, якого, за повідомленнями очевидців, застрелив поліцейський, однак влада стверджували, що куля потрапила в школяра випадково, рикошетом. У відповідь на це молодь, в основному з анархістських організацій, влаштувала зіткнення з поліцією в Афінах, Салоніках та ін. містах: ці зіткнення супроводжувалися підпалами і пограбуваннями магазинів, були атаковані посольства Греції за кордоном. Міжнародні правозахисні організації відзначали жорстокість придушення цих протестів поліціє. К.К. назвав винуватців заворушень «ворогам демократії» і пообіцяв жертвам погромів відшкодувати збиток компенсаціями розміром від 10 до 200 тис. євро. Пізніше студентів підтримали представники профспілок, які зажадали підвищення зарплат і пенсій, а також грецькі комуністи і соціалісти, які назвали дії уряду з подолання наслідків світової фінансової кризи в Греції неадекватними. На їхню думку, уряд К.К. втратив контроль за ситуацією в державі і має подати у відставку. Оголошено загальний страйк, опитування громадської думки показало рекордно низькі рейтинги підтримки К.К (менше 35 %), проте глава уряду пропозицію комуністів проігнорував і у відставку піти відмовився. Незважаючи на те, що «Нова демократія» зберігала більшість у парламенті, їй не вистачало голосів для проведення структурних реформ щодо скорочення дефіциту бюджету та підвищенню конкурентоспроможності, про які Караманліс домовився з Європейською комісією. Також в країні затримувалося виділення коштів на пенсії та інші соціальні потреби, а в кінці серпня 2009 р. уряд Караманліса критикували за те, що воно не змогло скоординувати зусилля пожежних служб і швидко впоратися з лісовими пожежами, які торкнулися східні передмістя Афін. У зв'язку з цим 2 вересня 2009 К.К. оголосив про розпуск парламенту і призначив дострокові вибори. Як показували опитування громадської думки, «Нова демократія» відставала від соціалістів на 6 відсотків голосів опитаних, проте рейтинг опозиції був менше 40 %, і навіть у разі перемоги соціалістам могло не вистачити парламентських мандатів для формування однопартійного уряду.

4 вересня 2009 в Греції пройшли дострокові парламентські вибори. Незважаючи на прогнози, Всегрецький соціалістичний рух на чолі з Георгіосом Папандреу набрало близько 44 відсотків голосів проти 34 - у «Нової демократії». Цієї кількості голосів опозиції виявилося достатньо, щоб сформувати однопартійний уряд. Після того, як були оприлюднені попередні результати голосування, Караманліс оголосив про те, що йде з поста глави «Нової демократії». 6 жовтня 2009 Папандреу змінив його на посту прем'єр-міністра Греції.

У зв'язку з поразкою «Нової демократії» на виборах Караманліс відмовився і від лідерства в партії 30 листопада 2009 року «Нову демократію» очолив Антоніс Самарас. При цьому, однак, Караманліс продовжив працювати депутатом грецького парламенту.

Георгіус Папандреу 2009-2011 рр. від Всегрецького соціалістичного руху

6 жовтня 2009 Георгіос Папандреу приніс присягу до якості нового прем'єр-міністра країни. Присягу прийняв глава грецької православної церкви архієпископ Ієронім II в присутності президента Греції Каролоса Папульяса. У той же день був оприлюднений склад нового уряду, в якому Георгіос Папандреу залишив за собою пост міністра закордонних справ і губернатора Святої гори Афон.

7 вересня 2010 покинув пост міністра закордонних справ Греції, його наступником став його однопартієць Дімітріос Друцас. 11 листопада 2011 офіційно оголосив про свою відставку з поста глави уряду.

3 січня 2015 Папандреу з декількома соратниками, покинувши ряди ПАСОК, оголосив про створення нової партії Рух демократичних соціалістів (Кідіс).