Психологічний словник учня

Задатки – спадкові анатомо-фізіологічні особливості, які є основою для розвитку на їх базі здібностей;

Нахили – ставлення, конкретна вибіркова спрямованість індивіда на певну діяльність; ґрунтується на інтересах, потребах у виконанні тієї чи іншої діяльності;постійна потреба у виконання певної діяльності; прагнення удосконалювати її та засоби її виконання становлять основу покликання.

Здібності – це індивідуальні властивості особистості, які дають змогу за інших рівних умов більш успішно оволодівати тією чи іншою діяльністю, розвязувати ті чи інші завдання, проблеми.

Загальні здібності – це властивості, які лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю.

Спеціальні здібності – дають змогу конкретній людині оволодівати певною діяльністю, успішно виконувати цю діяльність.

Творчі здібності – дають змогу успішно виконувати творчу діяльність (загальні творчі здібності – будь-яку творчу діяльність, наприклад літературну).

Обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, що відрізняється від умовного «середнього» рівня.

Творча обдарованість язувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально, ніж при наявності «простих» творчих здібностей.– дає змогу успішно розв

Талант – система якостей, властивостей, які дають змогу особистості досягти значних успіхів в оригінальному виконанні творчої діяльності.

Геніальність – системна характеристика особистості, яка свідчить про її над оригінальність досягнення, дуже суттєво переважаючі «звичайну» й наявну творчу діяльність (у тому числі й на рівні таланту).

ОБДАРОВАНА ДИТИНА – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний «середній» рівень; при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.
Таким чином на підставі вищесказаного можемо стверджувати, що ОБДАРОВАНА ДИТИНА – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний «середній» рівень; при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.
Наведемо декілька яскравих прикладів прояву в дитинстві творчо-пізнавальної активності у видатних і талановитих людей.
Ісаак Ньютон, Нільс Генрік Абель, Софія Василівна Ковалевська.
Серед видатних людей було чимало особистостей з різнобічним розвитком загальних і спеціальних здібностей (М. Гоголь, Ф.Шопен, Т.Шевченко, О.Бородін, М.Ломоносов та ін.)

Ісаак Ньютон (1643-1727)
Першу науку Ісаак проходив у сільській школі, а в 12 років бабуся віддала його до найближчої міської школи у м. Гратем.
Спочатку Ісаак учився погано і невідомо, як склалася б його доля, якби не випадок, що трапився з ним у школі. Один з його однолітків побив Ісаака. Він дуже переживав, що не може відплатити, бо кривдник був значно сильніший. Тоді Ньютон вирішив зробити інакше: перевершити суперника у навчанні. Невдовзі наполегливою працею він досяг своєї мети: вчителі і навіть директор школи прилюдно визнали його найкращим учнем.
Вже у цей час Ньютон почав цікавитись механікою. У квартирі аптекаря Кларка, де він жив, була невеличка майстерня з повним набором інструментів. Аптекар дозволяв Ньютону користуватись інструментами. Тут і виявились характерні риси майбутнього вченого: кмітливість і винахідливість.
Він виготовляв моделі машин і самі машини: побудував Водяной годинник, самохідну карету і оригінальний вітряк, який рухала спеціально видресирувана миша. Ще в дитячі роки Ньютон досить добре малював і писав вірші, а також багато читав, адже у бібліотеці аптекаря книжок було безліч.
Отже, бачимо, що талант вченого розкрився саме в дитинстві через особистісне прагнення перевершити суперника. Це є підтвердження того факту, що особистісний компонент може, як прискорити, так і загальмувати розвиток таланту і творчості.

Нільс Генрік Абель (1802-1829)
У південно-західній частині Норвегії на кількох маленьких острівцях розкинулося невеличке рибальське селище Фінней. Там у сім’ї пастора Абеля, 5 серпня 1802 року народився хлопчик, якого назвали Нільсом Генріком. Батько учив його грамоти, а коли синові минуло 13 років, віддав його до кафедральної школи в м. Христіанії (з1925 р. - Осло). Нільс добре вчився і поводив себе теж пристойно. Особливо цікаво стало вчитися, коли замість звільненого за жорстокість учителя математики призначили нового – Хальмбое, який нещодавно закінчив столичний університет.
Приступивши до роботи в кафедральній школі, Хальмбое намагався насамперед зацікавити учнів своїм предметом. Новий учитель відразу помітив неабиякі здібності до математики в учня Абеля. Він всіляко підтримував бажання кмітливого хлопчика глибше вивчити цей предмет, давав йому книжки з власної бібліотеки, пропонував додаткові вправи і задачі, з якими Нільс успішно справлявся.
Нільс Генрік Абель зробив значний внесок у математичну науку: він створив теорію Авелевих функцій. Той, хто вивчає вищу математику, знає, що ім’я Абеля увічнено у найрізноманітніших розділах цієї науки. Є ряд теорем Абеля, Абелеві групи, формули й перетворення Абеля. Так талановитий вчитель розвинув і виплекав математичний талант майбутнього вченого.

Софія Василівна Ковалевська (1850-1891)
Софія Василівна Ковалевська народилася 15 січня 1850 року у Москві. З малку в дівчини проявилися такі риси характеру, як зосередженість, наполегливість у досягненні мети і цілковита самостійність. Читати Соня навчилася сама. Пізніше до дітей взяли вчителів. Гувернантка-англійка вчила Соню хороших манер і англійської мови. Учитель Малевич викладав російську граматику, літературу, математику та інші предмети. Він був широко освіченою людиною, прекрасним педагогом.
Спочатку Соня не любила Арифметику, але згодом захопилася цією наукою: розв’язувала задачі за допомогою різних комбінацій чисел, виявляючи в цьому неабияку кмітливість. Малевич дав їй вивчати двотомний курс арифметики французького математика Бурдона, написаний для студентів паризького університету. Вивчення геометрії також йшло успішно. Інколи, вислухавши вчителя, дівчинка доводила деякі теореми по-своєму. Так вчитель зміг зацікавити «нецікавим» предметом Соню, виховати у неї любов до математики, розвинути її пізнавальну активність і математичну творчість з дитинства.

Розглянемо схему розвитку здібностей

С оціальні умови

геніальність

талант

обдарованість

спеціальні загальні

рівні розвитку здібностей

здібності

пізнавальна, трудова, соціальна

активність особистості

задатки

Творча обдарованість та її розвиток.
Майбутнє любої держави залежить не скільки від її лідерів, скільки від наявності в даному суспільстві критичної маси талановитих та обдарованих людей, котрі своєю діяльністю забезпечуватимуть суспільний прогрес.

ГІЛФОРД ВИДІЛІВ ЧОТИРИ ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ КРЕАТИВНОСТІ:

Оригінальність – здатність продуцирувати незвичайні відповіді;

Продуктивність – здатність генерувати велику кількість ідей;

Гнучкість – здатність до легкого переключення та висування різноманітних ідей з різних сфер знань та досвіду;

Здатність покращити обєкт за рахунок додавання деталей.

Крім цього до креативності належить здатність до виявлення та постановки проблем, а також здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу.

На відміну від інтелектуалів, які здатні вирішувати хоча б і складні питання, але вже кимсь поставлені, креативи здатні самостійно бачити і ставити проблеми.

Гілфорд стверджував, що для розвитку високого рівня творчих здібностей, потрібен такий рівень розумового розвитку, який був би декілька вищим за середній. Але після досягнення певного рівня розвитку інтелекту подальше його зростання ніяк не впливає на розвиток творчих здібностей. Коли інтелект занадто високий (IQ більше 170), проявлення творчих здібностей не виявляється. Відомо, що люди з енциклопедичними знаннями дуже рідко володіють високим творчим потенціалом. Можливо це пов язано із схильністю до накопичення та систематизування знань, готових фактів. Для творчості іноді важливо абстрагуватися від того, що вже відомо.

Шаблонність мислення, орієнтація його на однозначну, вірну відповідь заважає знайти оригінальне, нове рішення.

Основні шляхи та умови розвитку здібностей:

Включення в активну діяльність;

Формування і підтримка позитивних мотивів;

Адекватна оцінка і самооцінка здібностей;

Самовиховання здібностей;

Врахування індивідуальних особливостей особистості;

Різносторонній розвиток особистості.

Потрібно памятати: ми маємо все – і задатки, і здібності. Під час роботи над собою задатки перетворюються на здібності, а останні, інтегруючись у деяку нову цілісність, створюють механізм таланту. І лише від нас самих і від нашої роботи над самим собою залежать результати самовдосконалення, саморозвитку і самореалізації.