Наказ Генерального прокурора України № 4 гн від 19.12.2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (п.п.10, 10.1-10.8)

План семінарських занять (С.8) зі студентами 1 року денної форми навчання з дисципліни:«Прокурорський нагляд за додержанням законів органами досудового розслідування

Тема занять: «Реалізація повноважень прокурора при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій»

Питання для підготовки та обговорення на семінарських заняттях:

1. Поняття та підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Підрозділи, що проводять негласні слідчі (розшукові) дії.

Вимоги до постанови слідчого, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Фіксація ходу та результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій.

Співвідношення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до чинного законодавства.

Особливості проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що обмежують конституційні права і свободи особи.

Повноваження прокурора щодо забезпечення законності при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій

Рекомендовані нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. (ст.121).

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 №4651-VI (глава 21, статті 246-275).

3. Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” (ч.1.ст.6, ч.ч.2.3 ст.7, ст.14).

4. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 р (ст.ст. 29-32)

5. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв‘язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 №4652-VI.

6. Міжвідомча Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 №114-168-7/5.

Наказ Генерального прокурора України № 4 гн від 19.12.2012 року «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» (п.п.10, 10.1-10.8).

8. Лекційний матеріал в електронному вигляді на файлообміну „kafedra ord” папка „Семинар С.8”.

 

 

„ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ЗГІДНО З ВИМОГАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ”

 

Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року, виходячи з характеру та обсягу повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, визначає без перебільшення основну ключову роль прокурора у забезпеченні законності під час проведення вказаних дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.

Кримінальний процесуальний кодекс України вперше в історії вітчизняної юриспруденції надає процесуальний статус спеціальним негласним заходам, спрямованим на пошук і фіксацію даних про підготовку і вчинення злочинів та осіб, що їх вчинили, визначаючи останні як негласні слідчі (розшукові) дії.

Відповідними нормами Глави 21 КПК України 2012 року передбачено підстави, умови та порядок проведення і використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, аналогічно тому, як це передбачено й для слідчих (розшукових) дій.

Законодавець не тільки надає процесуального статусу вказаним діям, але й визначає їх як різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кодексом. При цьому негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Це підтверджує винятковий характер таких дій порівняно із іншими слідчими діями. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267, 269, 270, 271, 272, 274 вказаного Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів (ст. 246 КПК України 2012 року).

Проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням – уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, інші оперативні підрозділи, визначені частиною 6 ст. 246 КПК 2012 року.

Відповідно і повноваження прокурора щодо забезпечення законності при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, які визначаються не Законом, а КПК, мають процесуальний характер, є одним з напрямків нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

Кодексом втілюється концептуальне положення про процесуальне керівництво прокурором всім досудовим провадженням, у тому числі й проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, з його початку до завершення.

Відповідно до КПК України 2012 року прокурор, як і слідчий, або керівник органу досудового розслідування, самостійно приймає рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а у передбачених Кодексом випадках, коли рішення про їх проведення приймає слідчий суддя, складає відповідне клопотання до слідчого судді, чи погоджує таке клопотання слідчого. Вказане клопотання складається у разі необхідності проведення дій, які тимчасово обмежують конституційні права і свободи особи. Саме прокурор у разі, коли така негласна слідча (розшукова) дія проводиться у виняткових випадках, визначених Кодексом, до постановлення ухвали слідчого судді, зокрема, у разі встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст.268 КПК) або спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269), зобов’язаний невідкладно після початку її проведення звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді (ст. 250 КПК України 2012 року).

Прокурор повинен довести під час розгляду клопотання слідчим суддею законність отриманої інформації, яка стала підставою для проведення названих заходів, що вчинений злочин є тяжким або особливо тяжким, а також що під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.

Кримінальним процесуальним кодексом України прокурору фактично надано дозвільні повноваження щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій. Так, слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття ним рішення щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та про отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246 КПК України 2012 року).

Тобто прокурор, у разі якщо не забороняє або не припиняє проведення негласних слідчих (розшукових) дій, фактично погоджується з обґрунтованістю їх проведення і несе відповідальність за порушення прав та законних інтересів осіб, допущених у зв’язку з їх проведенням.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину, що готується або вчиняється, у формі контрольованого постачання, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину (ст. 271 КПК України 2012 року).

Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов'язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час вказаної дії провокування особи на вчинення злочину та зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів. У подальшому дії прокурора під час підготовки та проведення відповідних заходів спрямовані саме на запобігання та припинення провокацій (підбурювань) особи на вчинення злочину з метою її подальшого викриття, впливу на поведінку особи, у т.ч. шляхом насильства, погроз, шантажу, з метою вчинення злочину, який вона не вчинила би без сприяння цьому.

Прокурор зобов'язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо в цьому відпала необхідність. Якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням прокурора, строк її проведення може бути продовжений прокурором до вісімнадцяти місяців. Якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за рішенням слідчого судді, а прокурор вважає, що її проведення слід продовжити, то слідчий за погодженням з прокурором або прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про прийняття відповідної ухвали (ст. 249 КПК України 2012 року).

Оскільки всі вищевказані рішення прокурора матимуть процесуальний характер, вони повинні оформлятись відповідною постановою.

Аналіз повноважень прокурора при проведенні окремих негласних слідчих (розшукових) дій свідчить, що прокурор вирішує завдання як щодо реалізації наглядової функції, спрямованої на забезпечення вимог закону і попередження можливих порушень конституційних прав і свобод громадян, так і щодо дотримання положень закону про фіксацію ходу і результатів таких дій, збереження інформації, отриманої внаслідок їх проведення з подальшим її використанням для цілей кримінального провадження, у т.ч. в якості доказів для обвинувачення особи у вчиненні злочину під час судового розгляду.

Показовими тут є передбачені КПК України 2012 року (ст. 252) підстави і порядок складання протоколів з додатками за результатами проведення будь-якої негласної слідчої (розшукової) дії, які не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення вказаних дій повинні передаватись прокурору, а також, відповідно, обов’язок прокурора вживати заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які він планує використовувати у кримінальному провадженні.

Вказана норма стосується і збереження інформації, отриманої внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які тимчасово обмежують конституційні права і свободи особи, рішення щодо проведення яких приймає слідчий суддя за клопотанням слідчого, погодженого прокурором, або клопотанням прокурора. Однією з таких дій є втручання у приватне спілкування, різновидами якого КПК України 2012 року визначено аудіо- відеоконтроль особи, арешт, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем. У разі, якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкування, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити її збереження (ст.ст. 258, 259 КПК України 2012 року).

Прокурор зобов'язаний повідомити про наявність у його розпорядженні речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх власнику, зацікавленому в їх поверненні, та з'ясувати, чи бажає він їх повернути. При цьому допустимість вказаних дій та час їх вчинення визначаються самим прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

Слід зазначити, що крім втручання у приватне спілкування, достатньо ефективними засобами отримання доказів щодо причетності особи до вчинення злочину, у тому числі у кримінальних провадженнях за фактами смерті людини, є проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267), установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268), спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269), аудіо-, відеоконтроль місця (ст. 270), негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274), а також використання конфіденційного співробітництва під час проведення вказаних дій (ст.275).

Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозаписи, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі і документи можуть використовуватись в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування (ст. 256 КПК України 2012 року).

Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути невідкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених Кодексом. Знищення таких відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора (ст. 255 КПК України 2012 року).

Особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про це. Відповідне повідомлення про факт і результати таких дій повинні бути здійснені протягом 12 місяців з дня її припинення, але не пізніше звернення прокурора до суду з обвинувальним актом (ст. 253 КПК України 2012 року).

Прийняття Кримінального процесуального кодексу України є лише першим кроком у напрямку докорінної зміни всієї системи кримінально-процесуального законодавства, у т.ч. подальшого розвитку стійкої тенденції останніх років щодо надання процесуального статусу підставам, порядку проведення і використанню результатів негласних заходів у кримінальному провадженні. Як наслідок, з об’єктивною необхідністю змінюється і процесуальний статус та наглядові повноваження прокурора як основного гаранта забезпечення законності та конституційних прав і свобод громадян під час проведення вищевказаних дій та заходів.