За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (ст.115-118) і вбивства через необережність (ст.119). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч.1 ст.115); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч.2 ст.115) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство.
Умисне вбивство за пом'якшуючих обставин:
1. умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст.116); Умовою застосування є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.
2. умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117); Відповідальність матері пом'якшується за умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю своєї дитини настає на загальних підставах.
3. умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118). Заподіяння смерті нападаючому при захисті від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.
Підстави кримінальної відповідальності за доведення до самогубства.
Об'єктом злочину є життя та здоров'я особи.
З об'єктивної сторони злочин характеризується:
1) діянням у формі:
a. жорстокого поводження з особою;
b. шантажу;
c. примусу до протиправних дій;
d. систематичного приниження людської гідності потерпілого;
2) наслідками у вигляді доведення особи до:
a. самогубства,
b. замаху на самогубство;
3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.
Самогубство - це умисне позбавлення себе життя. Жорстоке поводження може проявитися у безжальних, грубих діяннях винного, які спричиняють потерпілому фізичні чи психічні страждання - мордування, позбавлення їжі, ліків, води, сну, одягу, житла, систематичне нанесення тілесних ушкоджень чи побоїв, примушування до вчинення дій сексуального характеру тощо. Про поняття шантажу див. коментар до ст. 303. Примус до протиправних дій означає домагання від іншої особи шляхом погрози, насильства чи інших подібних дій вчинити дії, які заборонені чинним законодавством. Систематичне приниження людської гідності полягає, зокрема, у багаторазових образах, глумлінні над потерпілим, цькуванні, поширенні наклепницьких вигадок, іншому принизливому ставленні до потерпілого. Самогубство або замах на самогубство, що стало наслідком перевищення влади або службових повноважень, охоплюється ч. З ст. 365 і не потребує додаткової кваліфікації за ст. 120.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення потерпілим дій, безпосередньо спрямованих на позбавлення себе життя.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю. Якщо винний умисно схилив до самогубства особу, яка не усвідомлює значення своїх дій, вчинене, залежно від обставин справи, слід кваліфікувати за відповідною частиною (і пунктом ч.2) ст. 115.
Кваліфікуючими ознаками цього злочину є вчинення його щодо:
1) особи, яка перебувала в матеріальній або іншій залежності від винуватого;
2) двох або більше осіб (ч. 2 ст. 120), а особливо кваліфікуючою ознакою - щодо неповнолітнього (ч. З ст. 120).
