Сутність, основні завдання та види фінансового контролінгу

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських підприємствах є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва привели велику кількість суб’єктів господарювання на межу банкрутства. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу.

 

Поняття «контролiнг» походить від англійського «to control», яке в економічному розумінні означає управління, спостереження, контроль.

 

У деяких літературних джерелах під поняттям «контролінг» розуміють виключно контроль або управлінський облік (managerial accounting). Таке тлумачення контролінгу є неповним, оскільки і контроль, і управлінський облік є лише окремими функціями контролінгу.

 

 

Контролінг як система підтримки управлінських рішень був уперше запроваджений на підприємствах у США наприкінці XIX — на початку XX століття. Спочатку контролінг був сконцентрований переважно на фінансових питаннях (фінансовий контролінг) і розглядався виключно як функціональний блок фінансового менеджменту. З часом сфера компетенцій контролера поступово поширювалася на маркетинг, постачання, виробництво. У континентальній Європі контролінг активно почав впроваджуватися починаючи з

70-х років ХХ ст. Сьогодні служби контролінгу функціонують практично на всіх великих та на більшості середніх підприємств.

 

Більшість фахівців з управління підприємством під контролінгом розуміють функціональну систему планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємством. Інакше кажучи, контролінг — це спеціальна саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.

 

Підкреслимо, що служби контролiнгу безпосередньо не приймають рішення, а здійснюють їх підготовку, функціональну та інформаційну підтримку і контроль за реалізацією. Інформаційне забезпечення менеджменту повинно здійснюватись у зрозумілій для користувачів формі. З цією метою відповідна інформація спочатку обробляється, узагальнюється, аналізується і подається користувачам у формі рапортів, звітів, доповідних записок, резюме, рекомендацій, прогнозів тощо.

 

На практиці розрізняють різні напрями (сектори) контролінгу: фінансовий контролінг, контролінг збуту, дивізіональний контролінг, контролінг виробництва та закупівель тощо. В цьому розділі висвітлюються основні питання, пов’язані з організацією та функціонуванням фінансового контролінгу, хоча більшість методів та інструментів, які будуть охарактеризовані, є універсальними і можуть бути використані в інших секторах контролінгу.

 

Існує кілька підходів до визначення місця контролінгу в організаційній структурі підприємства. Головна різниця між ними полягає в характері підпорядкованості служби контролінгу: безпосередньо директору підприємства чи фінансовому директору. Враховуючи коло функцій і завдань, які виконує контролінг, на нашу думку, відділ контролінгу повинен бути включений у структуру фінансово-економічних служб підприємства, які підпорядковуються фінансовому директору[96]. В Європі досить часто керівник фінансово-економічного відділу, в компетенції якого перебувають фінанси, бухгалтерія, виробничий облік і калькулювання, виконує одночасно функції контролера і фінансиста. На американських же фірмах ці функції, як правило, розділені[97].

 

Фінансовий контролінг зорієнтований на функціональну підтримку фінансового менеджменту, що визначає його зміст та основні завдання. Провідною метою фінансового контролiнгу є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку та вартості капіталу власників при мінімізації ризику і збереженні ліквідності та платоспроможності підприємства. Для досягнення цієї мети фінансовий контролінг (контролер) вирішує цілий ряд функціональних завдань.

У класичному розумінні головним завданням діяльності контролера на американських підприємствах є управління прибутком за допомогою бюджетування[98].

 

Для розуміння сутності контролінгу та його місця в організації ефективного фінансового управління підприємством наведемо витяг з річного звіту одного з крупних підприємств Німеччини VEBA AG за 1995 р.

 

Система контролінгу, орієнтована на максимізацію вартості на VEBA AG. З метою приведення у відповідність організації менеджменту підприємства до вимог ринку капіталів на підприємстві, починаючи з 1993 р., була впроваджена вартісно орієнтована система контролінгу, яка постійно вдосконалюється. Система контролінгу підсилює вартісні орієнтири керівництва підприємством через:

 

1) чітку сегментацію сфер діяльності підприємства (центрів прибутковості та затрат);

 

2) систематичний аналіз конкурентоспроможності та ринкової інформації;

 

3) завершений цикл планування, який включає річне бюджетування, інвестиційне, середньострокове та стратегічне планування;

 

4) стандартизовану систему звітності, в т. ч. в розрізі окремих структурних підрозділів;

 

5) розрахунок та аналіз вартісних показників.

 

 

Каталог функцій І завдань фінансового контролера

 

1. Координація

Регулювання інформаційних потоків

 

Координація процесу планування

 

2. Фінансова стратегія

Активна участь у розробці фінансової стратегії підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності

 

«Продаж» цілей і планів

 

Вироблення пропозицій щодо адаптації організаційної структури підприємства до обраної стратегії розвитку

 

3. Планування

та бюджетування

Розробка та постійне вдосконалення внутрішньої методики прогнозування та бюджетування

 

Забезпечення процесу бюджетування

 

Участь у розробці інвестиційних та інших бюджетів

 

4. Бюджетний

контроль

Внутрішній (управлінський) облік = managerial accounting

 

Участь у складанні річних, квартальних і місячних звітів

 

Аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих

 

Забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також розробка заходів щодо їх нейтралізації

 

Виявлення та ліквідація вузьких місць на підприємстві

 

Своєчасне реагування на появу нових можливостей (виявлення та розвиток сильних сторін)

 

Підготовка звіту про виконання бюджетів і розробка пропозицій щодо коригування планів і діяльності (рапортування)

 

5. Внутрішній консалтинг

та методологічне

забезпечення

Розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів

 

Надання консультацій і рекомендацій керівництву підприємства та структурним підрозділам у процесі розробки фінансової стратегії, планування, розробки і впровадження нових продуктів, процесів, систем

 

6. Внутрішній

аудит та ревізія

Забезпечення постійного контролю за дотриманням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій і повноважень згідно з покладеними на них обов’язками

 

Проведення внутрішнього аудиту та координація власної діяльності з діями незалежних аудиторських фірм при проведенні зовнішнього аудиту підприємства

 

Забезпечення збереження майна підприємства

 

 

Найважливішими цільовими показниками концепції контролінгу є рентабельність капіталу (ROI) та Cash-flow. У рамках системи контролінгу починаючи з 1995 р. на підприємстві в розрізі окремих полів діяльності розраховується вартість капіталу (власного та позикового). Порівняння вартості капіталу із рентабельністю окремих полів бізнесу показує, які з них отримали додаткову вартість, а які зменшили. Центри прибутковості, що є санаційно неспроможними, недоцільно підтримувати[99].

 

Реалізація покладених на фінансовий контролінг завдань досягається в ході виконання службами контролінгу своїх функцій та використання специфічних методів. Залежно від виконуваних функцій і методологічної підтримки фінансовий контролінг поділяють на стратегічний та оперативний. У наступних параграфах розкривається зміст різних видів контролінгу, основних його функцій і методів.

 

Функції контролінгу.

Функції контролінгу визначаються його природою та сутністю.

 

Незважаючи на різноманітність поглядів щодо переліку та назви функцій контролінгу, найбільш визнаними є такі:

 

координації;

 

контролю;

 

планування;

 

підтримки управління;

 

консультаційна;

 

аналітична;

 

методична;

 

інформаційна;.

 

Регулююча.

Сутність контролінгу виявляється через його функції. Досі до-слідники не виробили єдиних підходів щодо тлумачення та кла-сифікації функцій контролінгу. Проте в теорії та практиці до фу-нкцій контролінгу найчастіше відносять такі:

 

• формування інформаційних каналів та інформаційне забез-печення підприємства;

 

• координація планів і діяльності;

 

• стратегічне та оперативне планування;

 

• контроль, ревізія та внутрішній аудит;

 

• методологічне забезпечення та внутрішній консалтинг.

 

46. Методи контролінгу.

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів — як загальнометодологічних і загальноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.

 

До головних специфічних методів контролінгу належать:

 

• опитування (анкетування);

 

• факторний аналіз відхилень;

 

• СОФТ- аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

 

• портфельний аналіз;

 

• вартісний аналіз;

 

• аналіз точки беззбитковості;

 

• нуль-базис бюджетування;

 

• АВС (XYZ) – аналіз;

 

• бенчмаркінг.