ІІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності

Параска Матчук, мама

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Організація необхідних пізнавальних інтересів.

Завдання: підготувати матеріал (запитання і відповіді) до прес-конференції письменника Власа Мізинця.

Така форма роботи дає змогу актуалізувати знання учнів про життєвий і творчий шлях митця.

Клас об’єднується у дві групи. Учасники першої групи виступають від імені Власа Мізинця, а другої – кореспондентів. Учні-кореспонденти ставлять запитання стосовно життєвого і творчого шляху В.Мізинця. школярі заздалегідь опрацювали матеріали про письменника. Учасники першої групи відповідають на запитання (по черзі чи за бажанням).

- Яку освіту ви отримали?

(Василь Володимирович Матчук народився 8 травня 1907 року в селі Запілля Любомльського району Волинської області в селянській родині. Жила сім’я на хуторі Калиння. Крім Василя, було ще п’ятеро дітей. Закінчив два класи церковнопарафіяльної школи. Науку перервала Перша світова війна. Родина Матчуків була евакуйована вглиб Росії, в Курську губернію. Василь пішов писарчуком до мирового судді, де виробив хороший почерк і мав можливість ознайомитись із великою бібліотекою наставника, який спонукав його до самоосвіти. Під його керівництвом за чотири роки хлопець опанував програму гімназійного курсу).

- Який період у житті вважаєте найбільш плідним, творчим, важливим?

(Кінець 2-х, початок 30-х років був для письменника періодом посиленого самовдосконалення, постійного творчого зростання. Друком з’явилися його твори із зшитка «Ланам, і фабрикам, і шахтам», що планувався до видання окремою книжкою в 1930 році. Вірші «Вибух», «Налляті лихом вщерть», «Молоді ми і бадьорі», «Заводи, гудіте», «Привіт, ланам», «Ми - велетні» та інші принесли їх автору широке визнання.)

- Як вам жилося в роки війни?

(В період встановлення радянської влади з 1939 по 1941 рік В.Мизинець працює завучем семирічної школи в рідному с. Запілля Любомльського району, викладає українську мову і літературу. За цей період друкує свої вірші в Любомльській районній газеті «Новий шлях». В 1941 році, перед початком війни, був мобілізований у ряди Червоної Армії. Під Смоленськом потрапив у полон і перебував у Холмському таборі. За допомогою родичів був викуплений з табору і повернувся додому. Поступив працювати в контору бджільництва в Любомлі. На той час його рідний брат Павло, який також захоплювався поезією, пішов в ОУН-УПА, був пропагандистом і загинув у період війни. Значна частина молоді села також пішла в УПА. Пізніші дослідники відмічають, що Влас Мизинець співпрацював з червоними партизанами. Можливо, розчарування в радянській дійсності привели до того, що він почав співпрацювати з ОУН-УПА, це і підтверджують його близькі родичі, 7 серпня 1943 року, за доносом провокатора, В.Матчука було заарештовано, а 11 серпня, після звірячих катувань у гестапо, його разом з іншими місцевими активістами розстріляли на північно-східній околиці Любомля. Так у 36 літ пішов з життя патріот, письменник Влас Мизинець.)

- Якщо поглянути на себе збоку, то якою людиною ви були?

(Був авторитетним молодим чоловіком. Навіть у школі рідного села Запілля, де вчителював в кінці 30-х років, коли йшов по коридору, то діти шанобливо зупинялися і казали один до одного: «Тихіше, Василь іде». Хоч сам закінчив два класи і далі вчитися не зміг, але невтомно займався самоосвітою, мав гарний почерк і був дуже розумний. Знав добре німецьку, російську, польську мови; розмовляв єврейською, взявся вивчати французьку і китайську. На прохання євреїв вчив дітей по хатах їхньої мови. Виписував багато журналів, які отримував на адресу мого дядька по батьковій лінії Андрія Силюка. Але потім хата згоріла і все, що в ній було. А я й досі пам’ятаю цікаві журнали «Сонечко», «Дзвіночок». Не раз думаю собі, хто ж сприяв тому бажанню до науки, хто підтримував його, з ким він спілкувався? Але відомо, на жаль, мало. Знаю лишень, що мав зв’язки зі Львовом, часто туди їздив, привозив книжки і після того особливо старанно писав вірші, статті. Була у дядька Василя там і товаришка, може то й подруга. Фотографія її залишилась і щирий напис Василеві на ній. Нікому про це не розповідав, тільки не раз казав, що не пора ще одружуватись, бо час неспокійний, мовляв, «нащо на світ сиріт пускати». Наче відчував, що має щось з ним статися…)

ІІІ. Повідомлення теми, мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя

- Журнал «Вікна» за 1929 рік писав про нього так: «Мизинець – цупкий, «з одного обрубка витесаний», як сказав би Тудор (західноукраїнський письменник), волинський парубійко, здебільшого мовчазний, тільки в діалогах відважується покинути мовчанку, та й тоді в словах розмірений, почерком письма міг би конкурувати з Едгаром ПО, але має тільки півтора року науки в церковноприходській школі, тому вчиться з вовчою жадобою; поет покрою Чумаків, Влизьків – без тіні занепадництва. Початківець – але який!»

- А що ви можете сказати про Мізинця – поета, Мізинця – людину після знайомства з його творами.

Відповіді учнів.

 

Презентація учнівського проекту «Розстріляна молодість»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запис теми й епіграфа уроку.

Створення дерева асоціацій «Червона корсетка».

- «Червона корсетка»… Які образи виникають у вашій уяві, коли ви чуєте цю назву? Із чим або з ким асоціюється у вас ця збірка Власа Мізинця?

(На даний вид роботи відводиться не більше 2хв; слова-відповіді учні записують на аркушах, які прикріплюють до «дерева асоціацій».) За бажанням, коментують ці слова.