Визначення предмета фінансового права і його місця в си-стемі права України в цілому є однією з необхідних умов побу-дови системи фінансового права. Під системою фінансового пра-ва розуміємо обєктивно обумовлену внутрішню його побудову, обєднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взає-мозвязку і послідовності. Для створення такої системи необхід-но знайти і вміло застосувати достатню кількість адекватних обєктивних критеріїв. При цьому необхідно враховувати еко-номічний зміст в цілому і особливо окремих груп фінансово-правових відносин при побудові системи фінансового права і користуватись при цьому прийнятою систематикою фінансової науки. З цим погоджуються, і небезпідставно, більшість вчених-правників, які займаються вивченням фінансового права. Однак критерії економічного змісту норм і відносин не можуть бути єдиними при встановленні системи фінансового права.
Фінансове право є галуззю права в цілому, і нехтування юридичними особливостями норм, що входять до нього, в та-кому принциповому питанні, як питання про систему права як галузі, було б підміною права економікою, відмовою від аналізу юридичної форми цих відносин.
Ось чому поряд із встановленням економічних критеріїв змісту норм і відносин фінансового права, а також викорис-танням систематики науки про фінанси, в питанні про систему фінансового права необхідно виходити і з чисто юридичних особливостей і правових принципів цієї галузі права.
Право не тільки відображає суспільні відносини. Його при-значення -- регулювати і активно впливати на них. Тому на побудову системи фінансового права, групування норм, фор-мування інститутів мають вплив і потреби суспільної практики.
Тільки таке поєднання юридичних і економічних критеріїв, суспільного призначення права створює достатні передумови для встановлення науково обгрунтованої системи фінансового права. Групування фінансово-правових норм має дві сторони -- зовнішню і внутрішню. Зовнішня сторона вказує на місце фінансового права в системі права України. Внутрішня сторо-на систематизації фінансово-правових норм має на увазі їх гру-пування відповідно до внутрішнього змісту і ієрархії -- загальногалузеві норми, норми підгалузеві, норми окремих фінансо-во-правових інститутів.
У звязку з цим, а також аналогічно з іншими галузями пра-ва України, фінансове право поділяється на два великих блоки фінансово-правових норм -- Загальну і Особливу частини. Така побудова системи фінансового права дозволяє науці, що його вивчає, здійснювати дослідження загальних питань теорії цієї галузі права, і розробку питань, повязаних з подальшим роз-витком і удосконаленням окремих фінансово-правових інсти-тутів з урахуванням вимог практики, сприяє поліпшенню вив-чення цієї галузі права студентами, полегшує користування відповідним законодавством, сприяє вирішенню актуальних завдань систематизації фінансового законодавства.
В Загальну частину фінансового права, як галузі права, вхо-дять фінансово-правові норми, що закріплюють: загальні прин-ципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави:
систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи; основні риси фінансово-правового положення інших субєктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини: зміст, форми і методи фінансо-вого контролю тощо. Загальна частина фінансового права бу-дується в основному на аналізі правових елементів фінансових відносин.
Норми Загальної частини фінансового права конкретизу-ються у фінансово-правових нормах Особливої частини. За-гальна і Особлива частини фінансового права перебувають в нерозривному звязку, оскільки в своїй основі вони є відобра-женням цілого і його елементів. Положення Загальної частини застосовуються до усіх розділів Особливої частини.
Особлива частина фінансового права складається з низки великих розділів (їх іноді в юридичній літературі називають підгалузями), які в свою чергу складаються з фінансово-правових інститутів. Кожний із фінансово-правових інститутів являє со-бою систему фінансово-правових норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин. А в розділи обєднуються групи споріднених фінансово-правових інститутів. Наприклад, розділ «Правове регулювання державних витрат» складається з інсти-тутів «правовий режим кошторисно-бюджетного фінансуван-ня» і «правовий режим фінансування окремих галузей народ-ного господарства», розділ «Бюджетне право» також складаєть-ся з двох фінансово-правових інститутів -- «бюджетний устрій», «бюджетний процес».
В Особливу частину фінансового права входять розділи, що обєднують фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини в сфері: державного бюджету; позабюджетних дер-жавних і муніципальних фондів; фінансів державних під-приємств, державних і місцевих податків і інших обовязкових платежів; державного кредиту; державного страхування; дер-жавних видатків; банківського кредитування і безготівкових роз-рахунків; грошового обігу і валютного регулювання. Відповід-но до системи фінансового права як галузі права побудована і система фінансового права як навчальної дисципліни. Досвід показав найбільш доцільне групування матеріалу за ознаками Загальної і Особливої частин.
В Загальну частину системи курсу фінансового права вклю-чаються питання, що стосуються усіх правових інститутів, які обєднуються в Особливій частині. Вони відображають загальні риси і закономірності внутрішнього розвитку фінансово-пра-вових відносин: поняття, предмет і метод фінансового права;
зміст фінансової системи; структура, особливості і види фінан-сово-правової норми і фінансово-правового відношення; ієрар-хія і компетенція органів держави, які управляють фінансовою сферою, їх завдання і функції, форми і методи роботи; зміст, види і методи фінансового контролю; співвідношення фінан-сового права і фінансово-правової науки.
В Особливій частині навчального курсу фінансового права окремо вивчаються норми кожного фінансово-правового інсти-туту, тобто норми, які регулюють якісно однорідні фінансові відносини.
Таким чином, в системі навчального курсу «Фінансове пра-во» немов би «фотографується», відображається вся фінансова система України в цілому і окремі її ланки зокрема. Така побу-дова навчального курсу фінансового права сприяє більш гли-бокому усвідомленню норм, що регулюють складну єдність фінансових відносин, і спрямовує зусилля вчених і студентів одночасно на розробку загальних проблем фінансового права і його окремих фінансово-правових інститутів, зміст і межі яких в ході ринкових перетворень в Україні такі ж рухливі, як і пред-мет фінансового права в цілому.
Від системи фінансового права як галузі права і як предме-та викладення потрібно відрізняти систему фінансового законо-давства, тобто систему усіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють фінансові відносини в державі. Фінансове законодавство -- це зовнішня форма фінан-сового права, що відображає його внутрішню структуру. Нор-ми фінансового права містяться у великій кількості різномані-тних правових нормативних актів, або джерелах, як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню фінан-сово-правових відносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядуван-ня. Наприклад, фінансово-правові норми знайшли своє втілення майже у двохстах законів, прийнятих Верховною Радою Украї-ни після проголошення державної незалежності, а всього вони розкидані нині більше ніж у десяти тисячах нормативно-пра-вових актів.
Таким чином, джерела фінансового права України -- це пра-вові акти органів законодавчої і виконавчої влади і місцевого са-моврядування, в яких містяться норми фінансового права.
В будь-якій державі головним джерелом фінансового права є Конституція. В Конституції України закріплені основи право-вої організації фінансової діяльності держави, її субєктний склад в цілому і за окремими її напрямками зокрема. Найбільшу ува-гу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється роллю бюджету як центральної ланки фінан-сової системи. На відміну від інших галузей права, будь-якого зведеного джерела типу кодексу фінансове право не має. Цей факт, крім всього іншого, відображає також недостатній рівень розвитку науки фінансового права. Відсутні поки що в Україні і кодифіковані джерела з окремих розділів фінансового права. Правда, уже розробляється і буде вноситись на розгляд Вер-ховної Ради України Податковий Кодекс України. В більш відда-леній перспективі ймовірна поява Основ фінансового законо-давства. В даний час існують законодавчі акти Верховної Ради України, в яких в систематизованому вигляді викладені пра-вові норми, що регулюють окремі сторони фінансової діяль-ності держави1
Більшість законів, що містять в собі норми фінансового права, мають комплексний характер і вміщують норми і інших галузей права -- конституційного, адмініністративного, цивіль-ного, кримінального і т.д. До них належить пакет законів про органи законодавчої і виконавчої влади, місцевого самовряду-вання, про банки і банківську діяльність, про підприємництво і підприємницьку діяльність тощо. Складається тенденція в Україні до збільшення питомої ваги фінансових відносин, що регулюються нормами законодавчих актів. Між тим поки кількісно переважають фінансово-правові норми, що містяться в Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах Міністерства фінансів, Національного банку. Фінансово-правові норми нерідко містяться і в актах органів виконавчої влади -- міністерств, відомств і інших, що регулю-ють фінансові питання в межах відповідної галузі чи сфери управління.
