Одне з центральних місць серед існуючих в Україні правоохоронних органів посідають органи внутрішніх справ України. Особливе становище цих органів у системі правоохоронних органів зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні правоохоронної діяльності, а також тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю і робота з профілактики та запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби із злочинністю, яка є складовою внутрішньої політики суверенної та незалежної України. Крім того, органи внутрішніх справ найчисленніші серед інших правоохоронних органів України.
На органи внутрішніх справ України покладено виконання таких завдань:
§ забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки;
§ розкриття і розслідування злочинів, виявлення та розшук злочинців;
§ забезпечення безпеки дорожнього руху;
§ охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності від протиправних посягань;
§ вжиття заходів щодо усунення причин і умов вчинення злочинів та інших правопорушень;
§ забезпечення суворого дотримання законності при здійсненні діяльності підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України;
§ участь у розробці та реалізації державної політики боротьби зі злочинністю;
§ визначення основних напрямків удосконалення діяльності цих органів.
Функції органів внутрішніх справ України визначаються завданнями, які вони покликані виконувати.
До основних функцій цих органів належать:
§ організація і забезпечення охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю;
§ захист прав і свобод громадян, суспільства, держави від протиправних посягань;
§ організація і забезпечення безпеки дорожнього руху в містах та інших населених пунктах, а також на автомагістраль них шляхах;
§ здійснення оперативно -розшукової діяльності;
§ здійснення дізнання і до судового слідства у кримінальнихсправах, що належать до їх компетенції.
Правовою основою діяльності органів внутрішніх справ України є Конституція України, закони України "Про міліцію", "Про опера-тивно-розшукову діяльність", "Про дорожній рух", Кримінально-процесуальний кодекс України, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому законом порядку, які визначають компетенцію, порядок організації та основні напрямки діяльності, права та обов'язки органів внутрішніх справ України при виконанні покладених на них завдань.
Порядок введення змін істотних умов праці
Зміни згаданих вище істотних умов праці не повинні спричиняти примусу до праці. Частиною третьої статті 32 КЗпП на власника покладені обов'язки попередити працівника за два місяці про наступні зміни в організації виробництва і праці, а також зміну істотних умов праці працівника.
При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися такого порядку. Правовим документом про таку зміну повинен бути наказ про зміну істотних умов праці у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (додаток 1).
Працівники, істотні умови праці яких у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджуються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).
Попередження – це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого двомісячного строку змінить істотні умови праці (додаток 2). Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, але може й відмовитися від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці з наслідками, що випливають. Двомісячний строк передбачено для того, щоб працівник міг знайти собі іншу роботу, якщо його не влаштовує зміна істотних умов праці.
Служба кадрів ознайомлює відповідних працівників під підпис про наступні зміни істотних умов праці.
Протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно одержати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про їхню відмову працювати в нових умовах. При цьому працівник має право будь-коли змінити своє рішення.
Безпосередньо перед початком робіт при змінених істотних умовах праці доцільно видати наказ, у якому визначити для кожного працівника нові істотні умови праці, а також ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт, якщо вони потрібні.
Працівники, що відмовилися продовжувати роботу у зв'язку зі змінами істотних умов праці, підлягають звільненню на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП (додаток 3). До трудової книжки працівника вноситься відповідний запис (додаток 4).
| Додаток |
