Вимоги до мови дітей та вихователя

Змістовний модуль №1

Самостійна робота студентів №6

Тема: Вимоги до мови вихователя та дітей.

Кількість годин: 1

Студенти повинні знати: форми, засоби розвитку мовлення дошкільників;види занять з розвитку мовлення, сучасні вимоги до них, особливості їх проведення;вимоги до мови вихователя та дітей.

Студенти повинні вміти: давати характеристику засобам, формам роботи з дітьми, мовленню вихователя та дітей з розвитку мови.

План

1. Вимоги до мови вихователя.

2. Вимоги до мови дітей.

Інтернет-ресурси

1. Мова вихователя [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dnz2kazka.at.ua/publ/zaproshuemo_do_rozmovi/konsultaciji_dlja_vikhovateliv/mova_vikhovatelja/13-1-0-14
2. Вимоги до якості мовлення педагогів [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dnz24.org.ua/konsultaciya-vimogi-do-yakosti-movlennya-pedagogiv/

3. Особливості розвитку мовлення в дошкільному віці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dnz24.org.ua/konsultaciya-vimogi-do-yakosti-movlennya-pedagogiv/

4. Роль мови вихователя у розвитку мови дітей [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ref.co.ua/63467-Rol_rechi_vospitatelya_v_razvitii_rechi_deteiy.html-

Методичні рекомендації студенту до самостійної роботи

При підготовці до самостійної роботи слід опрацювати інтернет-ресурси та подані нижче додатки.

Законспектувати за додатком №1:

- Які вимоги повинен ставити вихователь до своєї мови?

- Які ж вимоги потрібно пред'являти до мови вихователя?

- Вимоги вихователя до мови дітей.

-

Питання для самоперевірки

- Розкрийте основні вимоги до мови вихователя.

- Розкрийте основні вимоги до мови дітей.

- Які умови необхідно створити в дитячому садку для успішного розвитку мови дітей?

- Які групи наочних посібників використовують в роботі з дітьми для розвитку мовлення?

 

 

Форма контролю

- Самостійна робота.

- Перевірка зошитів.

 

Додаток1

Вимоги до мови дітей та вихователя.

Для вихователів володіння зразковою мовою - це показник їх професійної підготовленості. Тому турбота про удосконалення своєї мови - моральний і суспільний обов'язок кожного педагога. Кожен вихователь зобов'язаний розвивати в собі досконале володіння тими мовними навичками, які потім передаються дітям. Від культури мови вихователя залежить культура мови дітей.

Мова вихователя, який знаходиться постійно в полі зору малюків, являється основним джерелом з якого діти одержують зразок рідної мови, культурної мови, тому вона повинна бути не тільки правильною з чіткою вимовою всіх звуків рідної мови, але і витримана у певному темпі і гучності, повинна бути інтонаційно виразною, правильно оформлена граматично зв'язною, доступною для розуміння, з вірним і точним використанням словесних значень.

Оповідання, прочитане вихователем з використанням засобів виразності. визиває у дітей певний інтерес, заставляє їх співчувати, відчути силу слова, надовго запам'ятати зміст прочитаного - те саме оповідання прочитане сухо, в швидкому темпі без емоцій не принесе ніякої користі дитині.

Педагог повинен самокритично відноситись до своєї мови і при наявності недоліків в ній старатись виправити їх.

Які вимоги повинен ставити вихователь до своєї мови?

Вихователь повинен притримуватися літературних норм вимови, виправляти в мові різноманітні акценти, вплив місцевих діалектів, вірно ставити наголос в словах.

До нелітературної вимови відносяться побуквенна вимова слів, вимова слів так, як вони пишуться. Відхиленнями і від норми вважаються присутність у мові національних акцентів.

За допомогою мови, можливо виразити відтінки відчуттів, думок. Це досягається не тільки за допомогою окремих слів а також за допомогою вірного використання інтонаційних засобів виразності: сили голосу, темпу, логічного наголосу, пауз, ритму,.тембру.

Вірші, казки, оповідання, які прочитав, або розповів вихователь з використанням вище перерахованих засобів, допомагають дітям краще зрозуміти зміст, відчути силу і красу рідної мови.

Мова вихователя повинна бути емоційно насиченою, в міру голосною і інтонаційно багатою. Така мова сприймається краще, якщо вона звучить в трохи уповільненому темпі. Такий темп підвищує чуттєвість мови і навпаки, швидкий темп робить мову змазаною і важкою до сприйняття.

Голос - це професійний інструмент вихователя і ним необхідно вміло користуватися - берегти від перевантаження.

Невміле використання голосу може проявлятись, наприклад, в непомірній гучності голосу, якщо все-таки ситуація іноді потребує значного підвищення гучності мови, то це не означає, що потрібно переходити на крик.

Якщо голос тихий і слабкий, його потрібно розвивати і зміцнювати спеціальними вправами.

Не менш важливою якістю мови педагога, являється вміння зв'язне і цікаво розповідати. Послідовно викладаючи свою думку, вихователь не повинен перенасичувати свою мову складними оборотами „ незрозумілими словами, довгими фразами.

Мова вихователя сприймається дітьми, якою вона складається із коротких фраз.

У спілкуванні з дітьми вихователю необхідно ширше використовувати лексичне багатство рідної мови, враховуючи вікові особливості, підбирати такі слова, які були б доступними для розуміння і легкі для засвоєння.

У розмові з дітьми слід використовувати слова літературної мови, не допускаючи грубих слів, діалектів, а також слів, які вийшли з вжитку

Чим різноманітніший словник вихователя тим краща, насиченіша його мова - тим більше слів можуть засвоїти діти.

Крім того, мова вихователя повинна бути спокійною, завжди врівноваженою, ввічливою не тільки по відношенню до дітей а і до працівників дитячого закладу.

Як відмічалося вище, робота з дітьми при наявності дефектів мови недопустима.

Своєчасне не виправлення недоліків вимоги звуків можуть зостатися на все життя. Вади мови часто зустрічаються і у дорослих. Деколи вважається, що виправити недоліки мови у зрілому віці неможливо - це не так. Недоліки мови закріплюються і нерідко людина, привикаючи до своєї мови не звертає уваги на неї. Але при систематичній і наполегливій роботі педагог може покращити свою мову і виправити недоліки у звуковимові.

Для уточнення артикуляції, для правильної вимови звуків, а також для їх постановки слід використовувати спеціальну літературу, а в складних випадках коли самостійно подолати недоліки мови не можливо - звертаються за допомогою до логопеда.

Правильне мовне дихання являється основою мови забезпечуючи нормальне голосо і звукотворення, зберігає плавність і музикальність мови.

Для мови вихователя дуже важливим являється правильне використання інтонаційних засобів виразності: логічного наголосу пауз, темпу, мінливості гучності голосу, тембру. Інтонація робить мову живою і інтонаційно насиченою.

Які ж вимоги потрібно пред'являти до мови вихователя?

Знаючи, що діти дошкільного віку оволодівають мовою на основі усного мовлення, через спілкування з оточуючими людьми, слід враховувати наступне.

1. Мова вихователя є зразком для дітей в широкому значенні цього слова, перш за все - в розмовній мові, на основі якої відбувається повсякденне спілкування дитини з вихователем.

2. На заняттях діти, слухаючи мова вихователя, вправляються в оволодінні російською мовою.

У практиці ж вихователі допускають помилки при повсякденному спілкування з дітьми: вихователь розмовляє з дітьми недбало, неграмотно, невиразно.

Ось один із прикладів. "Ці м'ячі ти взяв зі старшої групи, віднеси їх туди", - каже вихователь дітям Поруч стоять діти стверджують: "І Ніна взяла зі старшої групи скакалку".

Так неправильний мовний зворот вихователя тут же підхоплюється дітьми і входить до їх мова.

Іноді вихователь вживає спеціально педагогічні, незрозумілі дітям терміни: "Зараз будемо займатися дидактичними іграми".

Нерідко вихователь допускає непотрібну авторитарність у зверненні до дітей:

"Вова, я тебе зараз видалю з групи". Або: "Люся, мені не подобається, як ти сидиш".

Цими зауваженнями педагог не виховує дитину, не вчить його опановувати потрібними навичками поведінки в будь-якій обстановці, а фіксує увагу тільки на себе.

Недоліки, що зустрічаються в розмовній мові вихователя, передаються дітям, і потім діти з працею позбавляються від них уже в школі.

Вимоги вихователя до мови дітей.

1. Вихователю треба не тільки дати мовний зразок дітям, але й перевірити, як оволоділи ним діти (для цього використовуються вправи, повторення).

2. Необхідно виховувати у дітей інтерес до вміння правильно говорити (застосовуючи заохочення, приклад добре говорять дітей).

3. Потрібно систематично контролювати мова дітей прислухатися, як кажуть діти, вчасно виправляти помилки.

Серйозну увагу треба приділяти мови дітей і в повсякденному житті і на заняттях.

На закінчення слід сказати, що мовний зразок вихователя при навчанні дітей може бути використаний тільки тоді, коли мовна культура самого вихователя бездоганна

На всіх заняттях у дитячому садку вихователі широко користуються питаннями як прийомом навчання дітей,

Основною вимогою до дитячих відповідей є їх свідомість, свідомість.

Як вже було зазначено, необхідно стежити за точністю дитячих відповідей у відповідності з поставленими питаннями.

Вимога від дітей так званих повних відповідей, тобто відповідей, що даються у формі поширених пропозицій, має спиратися на навчання дітей умінню будувати відповіді у вигляді повних пропозицій.

Якщо дитина не вміє відповісти повним пропозицією, а відповідає одним словом, наприклад підметом або присудком, йому треба поставити додаткове запитання/з'ясовує відсутню слово або кілька слів, а потім повторити все сказане у вигляді повного пропозиції. Наприклад, якщо на запитання виховательки: "Хто вирощує хліб і овочі?" - Дитина відповідає: "Гурт", - вихователька, бажаючи отримати повну відповідь, ставить додаткові питання: "Що вирощують колгоспники?" - "Овочі, хліб", - відповідає дитина.

- Тепер послухайте, як треба сказати правильно, - уточнює педагог: "Колгоспники вирощують хліб і овочі".

У тих випадках, коли питання вимагає однозначну відповідь, повну відповідь носить штучний характер і слід вимагати від дітей точного, але короткого відповіді.

Прагнучи до повної відповіді, необхідно стежити за правильністю граматичної його побудови. Діти часто безладно мають у своєму розпорядженні слова в реченні або роблять помилки в узгодженні слів у реченні.

На закінчення необхідно сказати ще про одне вимозі до дитячих відповідей, а саме: не допускати стандартних відповідей, тобто відповідей, завжди однакових за формулюванням. Часто подібні словесні штампи даються при відповідях тільки на певні питання.

Отже, правильно поставлене питання є одним з дуже дієвих і ефективних прийомів навчання маленьких дітей, і завдання кожного вихователя-оволодіти цим необхідним для успішної роботи прийомом.