Тема: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО МЕХАНІЗМ
ПЛАН
Поняття і предмет правового регулювання. 2. Методи, способи і види правового регулювання. 3. Стадії правового регулювання 4. Механізм правового регулювання та його структура.
Правове регулювання — це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.
Предмет правового регулювання
v відносини що відображають індивідуальні інтереси членів суспільства і загальні інтереси суспільства в цілому;
v відносини, що реалізують взаємні інтереси всіх учасників;
v відносини, що потребують дотримання певних правил поведінки, обов'язковість яких підкріплена силою держави.
Ознаки правового регулювання:
1) правове регулювання — різновид соціального регулювання;
2) за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвіч-но державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;
3) правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;
4) правове регулювання має цілеспрямований характер -спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;
5) правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність;
6) правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.
Метод правового регулювання - це сукупність засобів і способів правового впливу на суспільні відносини.
Залежно від характеру дії розрізняють методи правового регулювання:
1) основні - імперативний (юридичні веління надходять "згори", від владних державних органів; домінуюче місце посідають владно-імперативні приписи; відступити від передбаченої нормою моделі поведінки не уявляється можливим, перевага віддається обов'язкам);
диспозитивний (юридичні веління надходять переважно "знизу", від самих суб'єктів правового регулювання, котрі самостійно і за своїм розсудом здійснюють вибір правових засобів; в юридичних нормах "згори" лише у загальних рисах окреслюються рамки поведінки, що дає можливість суб'єктам автономно, за згодою сторін, реалізувати свої права й обов'язки; перевага віддається дозволам);
2) допоміжні - рекомендаційний (діє у випадках, прямо передбачених угодою сторін; перевага віддається рекомендаціям);
заохочувальний (діє у випадках, передбачених законом; перевага віддається заохоченням).
| ОСНОВНІ | ДОПОМІЖНІ |
| v ІМПЕРАТИВНИЙ v ДИСПОЗИТИВНИЙ | v РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ v ЗАОХОЧУВАЛЬНИЙ |
Способи правового регулювання - прості правові явища, укладені у правовій нормі чи комплексі норм і призначені для впорядкування поведінки суб'єктів суспільних відносин.
Основні способи правового регулювання:
v Дозволи -надання особі права на власні активні дії чи бездіяльність, тобто свободи вибору варіанта поведінки (вчиняй, як вважаєш за потрібне);
результати дозволів - суб'єктивні права;
v Зобов'язання (веління) - покладання на особу обов'язку певної активної поведінки (чини тільки так);
результати зобов'язань - юридичні обов'язки активного типу;
v Заборони - покладання на особу обов'язку певної пасивної поведінки, утримання від вчинення якихось дій під загрозою настання відповідальності (тільки так не чини);
результати заборон - юридичні обов'язки пасивного типу.
ВИДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1. Нормативне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин.
2. Індивідуальне регулювання — це впорядкування поведінки людей за допомогою актів застосування норм права, тобто індивідуальних рішень, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу, наприклад, наказ ректора університету про призначення підвищеної стипендії студенту.
Нормативне та індивідуальне регулювання є взаємозалежними:
• нормативне регулювання покликане забезпечити єдиний порядок і стабільність регулювання;
• індивідуальне регулювання покликане забезпечити врахування конкретної обстановки, своєрідність певної юридичної ситуації.
Тип правового регулювання — це особливий порядок правового регулювання, що виражається у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон) і створює стан більшого чи меншого сприяння для задоволення інтересів суб'єкта права. Тип правового регулювання встановлює тип правового режиму. Нагадаємо, що розрізняють два типи правового регулювання:
1. Загальнодозвільний - тип правового регулювання, що ґрунтується на загальному дозволянні, у рамках якого закон встановлює заборони на здійснення конкретних дій. Сутність загальнодозвільного режиму виражається принципом: «дозволено все, крім прямо забороненого законом». За цим типом регулювання створюються цивільні, трудові, сімейні, — тип правового регулювання, що ґрунтується на загальній забороні, у рамках якої закон встановлює конкретні дозволи.
2.Сутність спеціально-дозвільного режиму виражається принципом: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом». За цим типом регулювання встановлюються правові статуси та функції посадових осіб, держав-житлові та інші правовідносини (наприклад, особа має право укладати будь-як угоди, за винятком тих заборон, що передбачені в законі) них службовців, міністрів, прокурорів, суддів, мерів міст та ін. (наприклад, суд у вже вирішеній кримінальній справі має право знову повернутися до неї лише у випадках, прямо передбачених у законі)
| СТАДІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ | ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ | |
| I | Правотворчість. | Норма права, закріплена в нормативно-правовому акті |
| II | Настання умов, передбачених нормою права. | Юридичні факти |
| III | Конкретизація прав і обов'язків суб'єктів, передбачених нормою права. | Правові відносини |
| VI | Реалізація суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. | Акти правореалізації |
