Профілактика нещасних випадків

Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи:

а) надає страхувальникам необхідні консультації;

б) бере участь:

– у розробленні національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їхній реалізації;

– у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирі­шують питання охорони праці;

– в організації розроблення та виробництва засобів індиві­дуального захисту працівників;

– у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони праці.

в) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на під­приємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків, а та­кож професійних захворювань;

г) веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці;

д) бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативно-пра­вових актів з охорони праці.

Обов’язки Фонду, пов’язані з координацією страхової діяльності

Фонд зобов’язаний:

а) вести реєстр страхувальників;

б) повідомляти страхувальникові умовний клас професійного ри­зику його підприємства – групу галузей (підгалузей) економіки або видів діяльності, що мають визначений для цієї групи рівень вироб­ничого травматизму та професійної захворюваності;

в) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та ок­ре­мими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

г) вивчати та використовувати досвід управління охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

д) виконувати інші роботи, пов’язані з координацією страхової діяльності.

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим осо­бам, які перебувають на їхньому утриманні, а також усі види профі­лак­тичних заходів проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Джерелами фінансування Фонду соціального страхування від не­щасних випадків є:

а) внески роботодавців за страховими тарифами:

– для підприємств – з віднесенням на валові витрати вироб­ництва;

– для бюджетних установ та організацій – з асигнувань, виді­лених на їхнє утримання та забезпечення;

б) прибутки, одержані від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

в) кошти, одержані від стягнення штрафів і пені за порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

г) добровільні внески та інші надходження, отримання яких не суперечить законодавству;

д) кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використову­ються виключно за їх прямим призначенням.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещас­ного випадку.

Страхові тарифи

Страхові тарифи, диференційовані за групами галузей економіки (видами робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюється Законом України «Про страхові тарифи на загаль­нообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного ви­падку на виробництві та професійного захворювання, які спричи­нили втрату працездатності».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2005 р. № 985 усі галузі економіки та види робіт за професійним ризиком поділені на 67 класів. Наприклад, до 1-го класу віднесені види робіт: оборона, діяльність судів, професійні організації; до 3-го класу – вища освіта, середня освіта; до 5-го класу – роздрібна торгівля різними товарами; до 67-го класу – підземне видобування кам’яного вугілля.

Залежно від класу професійного ризику виробництва визначаються страхові тарифи у відсотках до фактичних втрат на оплату праці найманих працівників. Наприклад, 1-й клас – 0,66 %, 3-й клас – 0,68 %, 5-й клас – 0,70 %, 67-й клас – 13,60 %.

Для бюджетних установ та об’єднань громадян страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому в разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються зі:

а) страхової виплати втраченого заробітку або його частини за­лежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

б) страхової виплати в установлених випадках одноразової допо­моги потерпілому;

в) страхової виплати пенсії з інвалідності потерпілому;

г) страхової виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника;

д) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

е) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому про­водиться страхова виплата за моральну шкоду.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, від­шкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випад­ків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за мо­ральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим

У цих питаннях Фонд тісно співпрацює з лікувально-профілак­тичними закладами, зокрема з лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) та медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медико-со­ціальною експертною комісією (МСЕК) за участю Фонду соці­аль­ного страхування від нещасних випадків. Вона визначається у відсот­ках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потер­пі­лого, визначає професію, з якою пов’язане ушкодження здоров’я, причину, час настання та групу інвалідності у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної до­помоги.

Тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визна­чений лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК), або до встановлен­ня стійкої втрати професійної працездатності.

Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її трива­лість та характер установлюються ЛКК або МСЕК.

Роботодавець зобов’язаний надати потерпілому рекомендовану ЛКК або МСЕК роботу за наявності відповідних вакансій. Ця робота на­дається за згодою останнього.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не за­безпечує потерпілого відповідною роботою, тоді Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

Практичне заняття