Організаційна структура авіаремонтного підприємства і напрямки удосконалення виробничого процесу ремонту

Лабараторна робота №1

з дисципліни: «Підготовка виробництва при ремонті АТ»

Тема: Організаційна структура авіаремонтного підприємства і напрямки удосконалення виробничого процесу ремонту

 

 

 

Виконав: студент гр.503 ФЛА

Макарчук М.Г

Перевірив: Духота О.І

 

Київ 2012

Організаційна структура авіаремонтного підприємства і напрямки удосконалення виробничого процесу ремонту

Авіаремонтні підприємства, на сьогоднішній час в Україні та країнах СНД, у силу обставин, що історично склалися, є основними базовими підприємствами по ремонту ПС і АД. Робота авіаремонтних підприємств тісно пов’язана з діяльністю всієї системи галузі авіаційно-промислового комплексу, цивільної та військової авіації.

Сучасний авіаремонтний завод – це високоорганізоване підприємство, яке складається із виробничих ланок (цехи, дільниці) основного та допоміжного виробництва і ланок управління (відділи, бюро, сектори).

Організаційно-виробнича структура авіаремонтного підприємства являє собою склад, форми, спеціалізації та взаємозв’язки виробничих ланок та ланок управління. Основними чинниками, які впливають на організаційну структуру авіаремонтного підприємства, є:

- конструктивно-технічна характеристика АТ, що ремонтується на підприємстві;

- масштаб виробництва;

- ступінь спеціалізації та кооперування підприємства з іншими підприємствами;

- ступінь спеціалізації виробництва всередині підприємства.

На рис. 1.2, як приклад, наведена організаційно-виробнича структура одного з вітчизняних авіаремонтних підприємств. У залежності від умов і потрібності організаційно-виробнича структура авіаремонтного підприємства може видозмінюватись.

Аналіз виробничої діяльності авіаремонтних підприємств дає можливість сказати, що авіаремонтне виробництво є особливим видом виробництва. З однієї сторони авіаремонтне підприємство, це промислове підприємство по його організації, технології, оснащенню і трудовим процесам. З іншої сторони, це підприємство, яке надає послуги в області головного технологічного процесу ЦА – авіаремонтних перевезень,

та забезпечення боєздатності військової авіації. Технічно-економічна ефективність авіаремонтного виробництва сприяє виконанню загальної задачі підвищення ефективності використання АТ.

Виробничий процес ремонту АТ складається із основного (технологічного), допоміжного і обслуговуючого процесів. Технологічний процес визначає профіль авіаремонтного підприємства (його спеціалізацію) і складає основний об’єм трудовитрат у виробництві (80…85%). До основного (технологічного) процесу відносяться всі ремонтні роботи, які безпосередньо пов’язані із зміною стану об’єкту ремонту в процесі перетворення ремонтного фонду в готову продукцію (відремонтоване ПС, АД, вузол, агрегат). До допоміжного відносяться роботи, пов’язані із виробництвом необхідного для ремонту спеціального інструменту і оснащення, ремонтом обладнання тощо. До обслуговуючого відносяться роботи, пов’язані з організацією і обслуговуванням робочих місць, одержанням і зберіганням матеріалів, заготовок, запасних частин, перевіркою і контролем матеріалів, приладів, інструменту в лабораторіях, енергопостачанням тощо. До допоміжного процесу відносяться роботи, пов’язані з виробництвом матеріалів, заготовок, запасних частин, перевіркою і контролем матеріалів, приладів, інструменту в лабораторіях, виготовленням оснастки, ремонтом обладнання, теплопостачанням тощо.

Для забезпечення безперебійності та ритмічності виробництва на авіаремонтному підприємстві необхідна чітка підпорядкованість допоміжних виробництв основному (технологічному).

Основний ефект від авіаремонтного виробництва може бути отриманий за рахунок удосконалення технологічного процесу, який є основною частиною виробничого процесу. Основними напрямками його удосконалення можуть бути: підвищення ефективності організації і управління авіаремонтним підприємством; перспективне планування ремонтного фонду; вдосконалення методів та способів діагностування і прогнозування технічного стану АТ; впровадження нових ресурсозберігаючих технологій; розширення номенклатури деталей, що відновлюються у процесі ремонту; впровадження засобів механізації та автоматизації технологічних процесів; підвищення науково-технічного забезпечення виробництва.