Стаття 15. Органи, які здійснюють заходи забезпечення безпеки

1. Здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів покладається:

а) щодо працівників служби безпеки і органів системи Управління державної охорони - на органи служби безпеки;

б) щодо працівників органів охорони державного кордону - на органи охорони державного кордону України;

в) щодо співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів - на відповідні розвідувальні органи України; (Частину першу статті 15 доповнено підпунктом "в" згідно із Законом N 3111-III (3111-14) від 07.03.2002; в редакції Закону N 3200-IV (3200-15) від 15.12.2005)

г) щодо інших працівників, зазначених у статті 2 цього Закону, - на органи внутрішніх справ;

ґ) щодо військовослужбовців і працівників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - на органи управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. (Частину першу статті 15 доповнено пунктом "ґ" згідно із Законом N 743-IV (743-15) від 15.05.2003)

З цією метою у структурі зазначених органів створюються спеціальні підрозділи.

2. Безпека військовослужбовців забезпечується заходами, зазначеними у статті 6 цього Закону, які застосовуються з урахуванням перебування цих осіб на військовій службі.

Для захисту військовослужбовців командири військових частин (підрозділів) вживають таких заходів:

а) відрядження до іншої військової частини або військової установи;

б) переведення на нове місце служби.

 

Стаття 16. Порядок прийняття рішення про застосування спеціальних заходів забезпечення безпеки

Органи, які приймають рішення про забезпечення безпеки відповідно до статті 14 цього Закону, одержавши заяву (повідомлення) про загрозу безпеці осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно, прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. Про прийняте рішення виноситься мотивована постанова з зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення безпеки і строків їх здійснення, про що письмово повідомляється заявник. Якщо заходи безпеки застосовуються не на прохання особи, яка береться під захист, то на це має бути одержана її згода.

У разі, коли є достатньо даних, що вказують на ознаки злочину, в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, приймається рішення про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи або про передачу заяви (повідомлення) про злочин за підслідністю чи підсудністю.

Стаття 24. Контроль і нагляд за виконанням законодавства про захист працівників суду та правоохоронних органів

Контроль за забезпеченням захисту працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюють відповідно Міністр внутрішніх справ України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Генеральний прокурор України, Голова Верховного Суду України, Голова Державної прикордонної служби України, керівник розвідувального органу Міністерства оборони України.

Нагляд за дотриманням законності при забезпеченні захисту працівників суду, правоохоронних органів та їх близьких родичів здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

 

Офіційне опублікування:

Відомості Верховної Ради України. – 1994. - №11 (15.03.94). - Ст.50.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про судоустрій і статус суддів»

від 7 липня 2010 р. № 2453-VI

/витяги/

Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2748-VI (2748-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 18, ст.124. Кодексом N 2456-VI (2456-17) від 08.07.2010, 2010, N 50-51, ст.572. Законами: N 2756-VI (2756-17) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 23, ст.160;

N 2856-VI (2856-17) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272№ N 2982-VI (2982-17) від 03.02.2011, ВВР, 2011, N 33, ст.333.

Щодо визнання конституційними окремих положень див.Рішення Конституційного Суду: N 3-рп/2011 (v003p710-11) від 05.04.2011 N 7-рп/2011 (v007p710-11) від 21.06.2011 N 8-рп/2011 (v008p710-11) від 12.07.2011 N 9-рп/2011 (v009p710-11) від 12.07.2011

Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 N 3932-VI (3932-17) від 20.10.2011 N 4094-VI (4094-17) від 09.12.2011 N 4168-VI (4168-17) від 09.12.2011

Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 17-рп/2011 (v017p710-11) від 13.12.2011.

Із змінами, внесеними згідно із Законами N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 N 4661-VI (4661-17) від 24.04.2012 N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 N 4847-VI (4847-17) від 24.05.201.

 

Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.