Складання словесного портрету

 

Метою ідентифікації людини за ознаками зовнішності є встановлення її особистості при здійсненні кримінального провадження.

Зовнішність людини – це сукупність її зовнішніх даних, що сприймаються за допомогою зорової пам’яті. Зовнішність людини характеризується анатомічними та функціональними ознаками, прикметами одягу й іншими предметами, що уможливлюють описати і ототожнити конкретну особу.

Криміналістична ідентифікація людини є можливою завдяки таким властивостям її зовнішнього вигляду: індивідуальність, відносна стійкість та рефлекторність.

У криміналістиці під словесним портретом розуміють систему опису зовнішності людини з метою її кримінальної реєстрації, розшуку та ідентифікації за зовнішніми ознаками.

Головними принципами словесного портрета є повнота і системність (послідовність) опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (наприклад, постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) і одягу.

Принцип системності означає:

1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак;

2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального – до окремого», «зверху донизу». У зовнішньому вигляді людини спочатку виділяються загальнофізичні властивості, такі як стать, вік, національна приналежність, а потім статура – тулуб і кінцівки, голова та окремі її частини; функціональні ознаки; одяг і особливі прикмети;

3) обов’язкове використання спеціальної термінології. Дотримання цього принципу дозволяє усунути різні значення певних термінів зафіксовані в описах ознак, забезпечує однаковість і точність опису, запобігає помилкам;

4) опис частин голови спереду і в профіль. При описі елементів зовнішності особлива увага приділяється голові, як об’єкту, що містить найбільшу кількість різноманітних стійких ознак, доступних спостереженню в різних умовах. Для цього зовнішня анатомія голови вивчається з двох позицій: у фас, тобто спереду, і в профіль, тобто збоку (правий профіль). Однак особливі прикмети описуються як в правий, так і в лівий профілях особи.

Для повноти опису зовнішності людини відпрацьована певна послідовність його проведення, яка полягає у наступному:

1. Фіксуються ознаки, що характеризують загальнофізичні елементи зовнішності: стать (чоловіча, жіноча), вік (дитячий – до 12 років, підлітковий – 13-16 років, юнацький – 17-21 рік, молодий – 22-35 років, середній – 36-60 років, похилий – 61-75 років та старезний), національність (в криміналістиці виділяють такі типи обличчя: європейський, монгольський, кавказький та середньоазіатський), зріст (для чоловіків: низький – до 160 см, середній – до 170 см, високий – до 180 см; для жінок ці параметри зменшені на 8–11 см), статура (атлетична, коренаста, середня, слабка).

2. Вказуються анатомічні ознаки окремих областей тіла й елементів, починаючи від загального до окремого. Наприклад, спочатку фігура в цілому, голова в цілому, волосся, обличчя в цілому, чоло, брови, очі, ніс, рот, губи, зуби і так далі.

· При характеристиці анатомічних даних використовуються такі показники, як розміри, контури (форма), положення, колір.

· Розміри вказуються зазвичай не в абсолютних цифрах, а щодо інших частин (деталей) тіла і передаються через такі поняття, як: малий, середній, великий; низький, середній, високий; довгий, середній, короткий; вузький, середній, широкий; глибокий, середній, дрібний; товстий, середній, тонкий.

· Контур описується за подібністю з геометричними фігурами, а форма – щодо форм поверхні (або за аналогією з загальновідомими предметами).

· Положення визначається щодо вертикальних і горизонтальних площин тіла (горизонтальне, похиле, скошене усередину тощо), по взаємному положенню (злите, роздільне), а також відносно сторін людини (попереду, зверху) та інших елементів (наприклад, виступання верхньої губи щодо нижньої).

· Колір указується при опису шкіри (дуже червона, жовта, синювато-червоний ніс), волосся (чорні, темно-русяві, світло-русяві, біляві, руді, сиві), очей (чорні, карі, сірі), родимих плям тощо. Найбільш точно кольори цих елементів можна визначити за допомогою спеціальних колекцій, що використовуються в практиці косметологів, перукарів, антропологів.

1. Описуються функціональні ознаки (постава, хода, жестикуляція, міміка, голос, мова, манера поведінки).

Постава – це звичне положення голови, грудей, плечей, тулуба людини (пряма, сутула). За положенням тулуба статура буває напруженою, підтягнутою, вільною, розпущеною. Особливості статури проявляються також у звичному положенні голови (підтримується прямо, відкинута назад, витягнута вперед, схилена набік вправо або вліво).

Хода визначається через ознаки ходьби (темп ходи, особливості, положення рук і тулуба при ходьбі). При цьому враховуються її швидкість, темп, відзначається довжина й ширина кроку, положення й ступінь піднімання стоп.

Жестикуляція – це комплекс рухів, що супроводжують вимову та посилюють її виразність. Розрізняють за характером рухів, змістом та ступенем виразності: жвава, стримана, тощо.

Міміка – це сукупність рухів мускулатури особи, що відображає її психічний стан. Буває маловиразною, дуже виразною, що проявляється в піднятті брів, закушуванні губи, тощо.

Голос визначається за його силою (слабкий, середній, сильний), тембром (баритон, бас, тенор, альт) і чистотою (глухий, дзвінкий, хриплий).

Мова може бути повільною, швидкою, спокійною, збудженою, розбірливою та нерозбірливою. Також слід фіксувати дефекти мови, такі як: гаркавість, шепелявість, гнусавість, наявність діалекту.

Манера поведінки виражається в особливостях виконання певних дій (наприклад, вітатися, сміятися, палити, тощо).

2. Зазначаються відомості про супутні ознаки. При описі одягу та інших особистих носильних предметів зазначаються їх виробничі характеристики (назва, вид, форму, фасон, крій, колір), ознаки експлуатації (ступінь зносу, сліди ремонту), особливості (латки, плями, розриви, тощо). Описуються прикмети особистих предметів (годинників, окулярів, каблучок, сережок, кулонів, тощо).

3. За наявності вказуються особливі прикмети.

Велике значення для ототожнення людини мають особливі прикмети. Це рідкісні ознаки зовнішності, що виникають як аномалії і можуть бути анатомічними і функціональними, вродженими і набутими.

До анатомічних особливих прикмет відносяться:

- невідповідність за розмірами частин тіла (наприклад, укороченість кінцівок),

- сліди віспи,

- родимі плями,

- бородавки,

- шрами, татуювання тощо.

До функціональних – різкі відхилення від нормальних положень і рухів окремих частин тіла людини:

- манера тримати голову сильно закинутою назад або сильно опущеною,

- тик,

- кульгавість,

- розмахування при ходьбі тільки однією рукою,

- дефекти вимови, тощо.

Опис таких прикмет має бути докладним із зазначенням виду, місця розташування, форми, розмірів, кольору, ступеню виразності, для татуювань – їх зміст і професійність виконання

 

 

Словесний портрет

Анатомічні (загальнофізичні) ознаки	· стать (чоловіча, жіноча); · вік (дитячий – до 12 років, підлітковий – 13-16 років, юнацький – 17-21 рік, молодий – 22-35 років, середній – 36-60 років, похилий – 61-75 років та старезний); · расовий тип (європейський, монгольський, кавказький, середньоазіатський); · зріст (для чоловіків: низький – до 160 см, середній – до 170 см, високий – до 180 см; для жінок ці параметри зменшені на 8–11 см); · статура (атлетична, коренаста, середня, слабка).
Функціональні ознаки	· постава (пряма, сутула); · статура (напружена, підтягнута, вільна, розпущена); · хода (темп ходи, особливості, положення рук і тулуба при ходьбі); · жестикуляція (жвава, стримана); · міміка (маловиразна, дуже виразна, що проявляється в піднятті брів, закушуванні губи, тощо); · голос (сила – слабкий, середній, сильний), · тембр (баритон, бас, тенор, альт), · чистота (глухий, дзвінкий, хриплий); · мова (вільна, швидка, спокійна, збуджена, розбірлива, нерозбірлива; гаркавість, шепелявість, гнусавість, наявність діалекту); · манера поведінки (вітатися, сміятися, палити тощо).
Супутні ознаки	· одяг: 1. його виробничі характеристики (назва, вид, форма, фасон, крій, колір), 2. ознаки експлуатації (ступінь зносу, сліди ремонту), 3. особливості (латки, плями, розриви тощо); · особисті предмети (годинник, окуляри, каблучки, сережки, кулони, тощо).
Особливі прикмети	· невідповідність за розмірами частин тіла (наприклад, укороченість кінцівок); · сліди віспи; · родимі плями; · бородавки; · шрами; · татуювання; · манера тримати голову сильно закинутою назад або сильно опущенною; · тик; · кульгавість; · розмахування при ходьбі тільки однією рукою; · дефекти вимови; тощо

 

Тема №2 Алгоритм дій патрульного на місці події

Кримінальний процесуальний кодекс України покладає проведення огляду місця події на слідчого або прокурора (ст. 237). Допомогу та сприяння їм здійснюють: спеціаліст-криміналіст, оперативні працівники, дільничний інспектор. А також працівники патрульної служби.

 

1. Алгоритм дій патрульного на місці події до прибуття слідчо-оперативної групи та під час її роботи.

При отриманні повідомлення від громадян про подію патрульному необхідно:

1. Записати відомості про заявника (прізвище, ім’я, по батькові, місце реєстрації та місце фактичного проживання, місце роботи, контактний телефон, а також уточнити інформацію про подію (місце, час, вид злочину, спосіб його вчинення, об’єкт злочинного посягання, кількість злочинців, їх прикмети).

2. Доповісти керівнику або відповідальному черговому по органу внутрішніх справ про подію.

3. Терміново прибути на місце події, записати час і дату прибуття.

4. До прибуття слідчо-оперативної групи при вчиненні злочину проти особи патрульний зобов’язаний:

· надати допомогу постраждалому;

· забезпечити попередження можливих наслідків події;

· організувати силами ОВС або/та громадськості переслідування та затримання злочинця по «гарячих слідах», використовуючи при цьому відомості про його прикмети;

· вжити заходів щодо збереження недоторканості обстановки місця події.

При вчиненні майнового злочину патрульний зобов’язаний:

· видалити всіх сторонніх осіб;

· забезпечити охорону місця події;

· організувати переслідування та затримання злочинців по «гарячих слідах» (за наявності відомостей про прикмети злочинців, які зникли з місця події).

У випадку якщо патрульний не впевнений в правомірності дій, які він має намір провести для охорони місця події, краще порадитись з безпосереднім керівником.

До невідкладних дій відноситься також виявлення можливих очевидців злочину, проведення їх початкового опитування з метою виявлення даних про злочинців. Необхідно зафіксувати відомості про очевидців (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, контактний телефон) з метою подальшого виклику їх як свідків.

З метою збереження недоторканості обстановки місця події необхідно визначити його безпосередні кордони, забезпечити огородження та охорону, не допустити доступ до нього всіх без виключення осіб. У випадку коли місцем події є приміщення, то охорона, в основному, полягає у блокуванні входів та виходів. Коли це відкрита місцевість (вулиця, сквер, тощо), то для огородження ділянки, яка підлягає огляду, використовують підручні засоби: мотузку, порожні ящики тари, дошки, палки, гілля дерев, тощо. Доцільно на таких огородженнях прикріпити листки паперу з відмітками про заборону доступу.

У випадках виявлення слідів або будь-яких предметів, які можуть стосуватися події, вживаються заходи до їх збереження. Пріоритет надається крихким, ламким предметам чи таким, які мають здатність швидко псуватись. З цією метою можливе використання ящиків, відер, фанери та інших предметів, при цьому за розмірами вони повинні бути більшими за сліди та предмети, які ними накриваються. Не рекомендується використовувати тару з-під хімічних речовин, коробки з-під цигарок, мила, парфумерних виробів, оскільки це може ускладнити подальшу роботу з запаховими слідами.

На місці події КАТЕГОРИЧНО забороняється курити, їсти чи пити.

З метою надання допомоги щодо охорони місця події можуть залучатися двірники, працівники охорони на підприємствах, представники громадськості. З ними необхідно провести інструктаж щодо недопущення на охоронювану територію будь-яких сторонніх осіб без відповідного дозволу.

Керівник огляду до свого приїзду може доручити патрульному підібрати понятих. Як понятих зазвичай запрошують осіб, які проживають або працюють поблизу місця події, представників ЖЕКу, двірників, тощо. Не рекомендується запрошувати як понятих: неповнолітніх осіб; осіб з фізичними вадами, які можуть перешкоджати виконанню ними обов’язків понятих (з вадами зору, слуху); осіб, не придатних для виконання обов’язків понятих через свої психічні якості, малограмотних.

По прибуттю слідчо-оперативної групи патрульний повідомляє керівнику огляду про: вжиті ним заходи щодо збереження обстановки події та слідів; виявлених свідках-очевидцях; місцезнаходженні потерпілого; допомагає зорієнтуватися на місці події; знайомить з особливостями території, приміщення, які будуть оглядатися; повідомляє отриману від свідків-очевидців та інших осіб попередню інформацію про обставини вчиненого злочину; повідомляє інформацію про роботу об’єкта (магазин, підприємство, тощо), на якому вчинено злочин, систему сигналізації, порядок охорони.

Не варто розголошувати стороннім особам відомості стосовно злочинця до прибуття слідчого.

Під час огляду місця події слідчо-оперативною групою патрульний:

· продовжує забезпечувати охорону місця події;

· робить помітки про особливість освітлення місця події (штучне, природне);

· робить записи про обставини, які можуть з часом помінятись;

· допомагає проводити огляд: оглядати прилеглу територію, вивляти шляхи підходу та відходу злочинців, місця можливого приховання викраденого, розшукувати викрадені речі, знаряддя злочину;

· якщо на місці події є труп, забороняється змінювати його положення до прибуття слідчого;

· надає допомогу у відшуканні та підготовці матеріалу для пакування та вилучення речових доказів;

· продовжує виявляти осіб, які можуть бути свідками-очевидцями злочину, проводячи поквартирні, подвірні обходи прилеглої до місця події території;

· спостерігає за поведінкою окремих осіб;

· виконує інші необхідні завдання керівника огляду (слідчого, прокурора): складання план-схеми до протоколу огляду місця події, затримання злочинців по «гарячих слідах».

Варто пам‘ятати, що при огляді місця події слід використовувати засоби особистого захисту (рукавички, сітку для волосся, спецодяг і спецвзуття).

 

2. Визначення меж місця події. Недопущення сторонніх осіб. Збереження слідової інформації.

 

З метою збереження недоторканості обстановки місця події важливо правильно встановити межі проведення майбутнього огляду та вжити заходів щодо недопущення сторонніх осіб.

Як правило, межі огляду місця події охоплюють певну ділянку місцевості або приміщення, де безпосередньо відбулася подія та внаслідок чого можливе виявлення слідів, предметів і мікрооб'єктів, пов'язаних з нею. Така територія огороджується спеціальною стрічкою (у необхідних випадках по периметру огорожі додатково можливо задіяти охоронців).

Межі місця події, як правило, визначаються таким чином, щоб на загородженій території знаходилися всі об'єкти, що мають значення для розкриття злочину. В подальшому такі об’єкти позначаються яскравими для зорового сприйняття підручними покажчиками і знаками.

У випадках відсутності спеціальної стрічки можливо застосування інших підручних засобів, які слугували би відповідним сигналом про те, що доступ до території, місцевості, ділянки, приміщення - обмежений.

Крім того, з метою збереження обстановки та слідів злочину, необхідно з місця події видалити всіх громадян (в тому числі і потерпілих) на таку відстань, яка унеможливлювала би знищення або пошкодження слідів.

Швидке розкриття злочинів, виявлення осіб, які його вичинили та встановлення істини залежить від вивчення слідів, що залишаються на місці вчинення злочину. Досліджуючи виявлені та вилучені сліди, можна встановити низку факторів, які мають важливе значення, наприклад, встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події.

Слід - це зміна/виникнення, відображення, зникнення обстановки на місці події.

За слідами можна встановити:

1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об'єкт);

2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різновид);

3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо);

4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орієнтовно час вчинення злочину та ін.)

Таким чином, одним із важливих завдань патрульного після отримання повідомлення про вчинений злочинє забезпечення збереження слідів та охорона місця події.

Заходи, спрямовані на забезпечення охорони місця події, насамперед проводяться для збереження слідової інформації, яка в подальшому може бути використана у процесі розслідування в якості доказу.

Особливу увагу, під час забезпечення охорони місця події, необхідно звернути та забезпечити збереження таких слідів:

· знарядя злочину;

· відбитки пальців;

· сліди взуття;

· сліди коліс;

· сліди крові;

· обривки одягу;

· осколки;

· недопалки, сірники.