Загальні відомості про підприємство

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Коротка характеристика мебельної фабрики ТОВ “Народний продукт плюс”

1.1 Загальні відомості про підприємство ТОВ “Народний продукт плюс”

1.2 Асортимент продукції, що випускається на підприємстві ТОВ “Народний продукт плюс”

1.3 Організаційно-правова форма

1.4 Організаційна структура апарату управління

2. Склад сировини: будова та обладнання складів, перелік сировини.

3. Методи підготовки сировини, технології виробництва окремих груп товарів, причини утворення дефектів та браку

4.Експедиція: порядок приймання та умови зберігання виробів

5. Контроль якості сировини та готової продукції

6. Відділ збуту

7. Індивідуальне завдання: Характеристика основних операцій при виготовлені меблів.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

ТОВ “Народний продукт плюс”– молода компанія, що успішно розвивається, створена для забезпечення комфорту і затишку у Вашому домі шляхом надання якісних та зручних меблів всіх стилів і напрямків. Все починалося з одного невеликого відділу в самому старовинному торговому центрі Харкова -ЦУМ-а в 2005 році. Меблі, надані нашою компанією, відразу були оцінені покупцем. На сьогоднішній день компанія Меблі 7я є одним з найбільших гравців на ринку меблів в Україні. Ми успішно розвиваємося вже десятий рік, про що свідчить зростаюча дилерська мережа і мережа наших власних магазинів. Стабільно зростаючий попит на продукцію дозволив розширити виробництво і збільшити обсяги випуску продукції. А безупинна робота над її поліпшенням і увагу до потреб покупців дозволили вийти на ринки інших міст України. У 2006 відкрили власне виробництво м'яких і корпусних меблів - фабрику “Меблі для Вашої Сім'ї”, яка основною метою своєї діяльності поставила забезпечення кожної сім'ї високоякісними меблями для комфорту і затишку. Відповідно до навчального плану я проходив товарознавчу - технологічну практику в меблевій фабриці ТОВ «Народний продукт плюс» Метою проходження товарознавчо - технологічної практики в ТОВ «Народний продукт плюс» стало ознайомлення з виробничо-організаційною діяльністю організації. Завдання проходження практики полягали в наступному:- вивчити характеристику підприємства і вид її діяльності;- ознайомитися з організаційною структурою виробничого підприємства;- асортиментом продукції;- технологією виробництва.

Коротка характеристика меблевої фабрики

ТОВ “Народний продукт плюс”

Загальні відомості про підприємство

Меблева Фабрика ТОВ "Народний продукт плюс" – один з найбільших виробників корпусних, м’яких, офісних меблів в місті Харків. Компанія заснована в 2005 році.

Компанія працює на ринку меблів вже більше 9 років. Географія розповсюдження продукції обширна. Меблі поставляється в багато регіонів України. Ціновий сегмент – середній. Модельний ряд продукції постійно оновлюється. Меблі реалізується як власного виробництва так і партнерів. Завдяки цій системі продажів є можливість придбати меблі прямо з виробництва минаючи посередників і таким чином заощадити бюджет покупців [1].

Працівниками підприємства, перш ніж запропонувати покупцеві товар довго працюють над тим, щоб вивчити купівельний попит, переваги і симпатії клієнтів. Компанія веде свою діяльність з високою якістю і культурою обслуговування. Індивідуальний підхід до кожного клієнта допомагає постійно розширювати коло партнерів і клієнтів. Забезпечуючи це, звичайно, не тільки завдяки професіоналізму співробітників і дисципліні всередині компанії, але, насамперед значним і постійним інвестиціям у розвиток компанії, її подальшому зростанні.

Меблі виробляються висококласними фахівцями, пропрацювавши в цій області багато років. Партнери та клієнти - найцінніший капітал будь-якої компанії. Налагодження нових контактів, розширення і зміцнення сформованих взаємин у співпраці, є підтвердженням і важливим визнанням правильності обраного напрямку розвитку.

1.2 Асортимент продукції, що випускається ТОВ “Народний продукт плюс”

Основні напрямки діяльності Меблевої Фабрики ТОВ "Народний продукт плюс" – виробництво та продаж корпусних меблів для дому, офісу, м'яких меблів. В даний час у виробництві знаходиться більше 1500 моделей. Компанії виробляє широкий асортимент меблів з ЛДСП, меблів на металокаркасі і трансформованою меблів (ліжка розкладні). Підприємство оснащене високопродуктивним якісним імпортним обладнанням і укомплектовано висококласними фахівцями. Меблі сертифікована і відповідає діючим ГОСТам. Для виготовлення меблів у виробництві використовується обладнання відомих зарубіжних фірм Італії та Німеччини. Вся продукція сертифікована відповідно до норм України. Корпус виготовляється з ламінованої деревинно-стружкової плити виробництва провідних російських компаній, фасади з міцного і екологічно чистого матеріалу МДФ, створеного на основі натуральної деревини. З лицьового боку фасад облицьовується плівкою ПВХ. Фабрика випускає багатий вибір продукції, нижче представлені декілька зразків:М'які меблі: - дивани; - кутові дивани; - крісла; - пуфи; - подушки.Корпусні меблі: - кухні; - вітальні; - спальні;- дитячі;- передпокої;- шафи;- комоди;- столи;- стільці;- журнальні столики;- двері. Офісні меблі:- комп'ютерні столи;- комп'ютерні стільці;- стільці офісні;- кабінети;- письмові столи;- меблі для зон очікування [2]. 1.3 Організаційно – правова форма Меблева Фабрика ТОВ «Народний продукт плюс» заснована і функціонує відповідно до ЦК України. Товариство створено кількома особами, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники товариства не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів. Учасники товариства, що зробили вклади в статутний капітал товариства не повністю, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах неоплаченої вартості вкладу кожного учасника товариства. Учасники товариства внесли вклади в порядку, в розмірах, у складі й у терміни, передбачені Законом та установчими документами товариства, зобов'язалися не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність товариства, також несуть інші обов'язки відповідно до Федеральним законом і статутом товариства. Установчими документами товариства є установчий договір і статут. Статутний капітал товариства складений з номінальної вартості часток його учасників і визначає мінімальний розмір майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства і номінальна вартість часток учасників товариства визначаються в рублях. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства визначається у відсотках або у вигляді дробу. Статутом товариства може бути обмежений максимальний розмір частки учасника товариства. Внеском до статутного капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові права або інші права, що мають грошову оцінку. Статутом товариства можуть бути встановлені види майна, яке не може бути внеском у статутний капітал товариства. Кожен засновник товариства повинен повністю вніс свій вклад до статутного капіталу товариства протягом терміну, який визначений установчим договором і не перевищує одного року з моменту державної реєстрації товариства. На момент державної реєстрації товариства статутний капітал був сплачений засновниками не менше ніж наполовину. Товариство розміщує облігації та інші емісійні цінні папери в порядку, встановленому законодавством про цінні папери, на суму, що не перевищує розмір його статутного капіталу або величини забезпечення, наданого суспільству в цих цілях третіми особами, після повної оплати статутного капіталу. Розподіл прибутку товариства здійснюється раз на півроку. Рішення про визначення частини прибутку товариства, що розподіляється між його учасниками, приймалося загальними зборами учасників товариства. Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, яке може бути черговим або позачерговим. Всі учасники товариства мають право бути присутніми на загальних зборах учасників товариства, приймати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати при прийнятті рішень. Кожен учасник товариства має на загальних зборах учасників товариства число голосів, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, за винятком випадків, передбачених законом України. Одноосібний виконавчий орган товариства (генеральний директор) був обраний загальними зборами учасників товариства на строк до 7 років. 1.4 Організаційна структура апарату управління На підприємстві встановлено лінійно-функціональна організаційна структура управління. На підприємстві існують підрозділи основного виробництва та функціональні підрозділи. Між основним виробництвом і функціональними підрозділами встановлена ​​функціональна залежність, яка проявляється у вигляді консультацій. Функціональні підрозділи, аналізуючи ситуацію, консультують основне виробництво за обсягами випуску продукції, по необхідній кількості сировини і матеріалів і т.д. Зв'язок здійснюється через директора підприємства на щоденних планерки і на щомісячних зборах по підведенню підсумків роботи та планування роботи на місяць. Персонал організації представлений працівниками у списку:- директор;- заст. Директора;- управління підприємством, загальне управління якістю;- бухгалтерія;- юридичний відділ;- служба якості;- директор з якості;- управління якістю;- ВТК;- відділ управління якістю;- відділ стандартизації;- метрологічний відділ;- випробувальна лабораторія;- головний інженер;- технічне забезпечення виробництва;- забезпечення якості;- відділ проектування;- технологічний відділ;- цех підготовки виробництва;- відділ технічної документації;- служба сервісу;- директор з виробництва;- відділ планування та організації виробництва;- виробничі цехи;- директор із закупівлі;- відділ закупівлі;- директор з продажу;- відділ договорів;- директор з питань персоналу;- відділ кадрів;- директор з економічних питань;- планово-економічний відділ.Організаційна структура управління підприємством представлена ​​нижче. Рис. 1 Організаційна структура управління підприємством 2. Склад сировини: будова та обладнання складів, перелік сировини.

В залежності від функціонального призначення матеріали, які застосовуються для виробництва меблів, підрозділяють на конструкційні, для м’яких елементів, облицьовані, оздоблюючи, клеї, фурнітуру і вироби для кріплення, дзеркала і скло [3].

Матеріали, з яких виготовлено виріб, впливають на його властивості, вартість, технологічний процес виготовлення.

ДСП (Дерев’яно-стружкова плита) – являє собою багатошаровий матеріал, отриманий гарячим пресуванням деревних частинок, змішаних з речовиною (синтетичними смолами-формальдегідами). Плита ДСП відповідає самим жорстким вимогам, що пред’являються до плитним матеріалами, позбавлена ​​таких недоліків, як суки, внутрішні порожнечі і тріщини. До важливих переваг відноситься висока міцність; жорсткість; однорідність; м’якість в обробці; здатність міцно утримувати цвяхи і шурупи. Плити бувають звичайної і підвищеної водостійкості, яка досягається введенням в стружкову масу спеціальної парафінової емульсії. Такі плити зазвичай використовуються для виготовлення стільниць для кухонь. Ламінована ДСП – плита із захисним покриттям з особливою декоративного паперу, просоченою смолами меламінів (тому нерідко використовується термін «меламиновая плита»). Ламінована плита володіє високими споживчими якостями: термо- і вологостійкістю, а також високою стійкістю до стирання і інших пошкоджень. Важливо відзначити, що ламінована плита використовувана для виробництва меблів відповідає санітарно-епідеміологічним вимогам за змістом формальдегідних смол. Звичайна шліфована ДСП, покрита за допомогою фізико-хімічного процесу паперово-смоляними плівками. Процес виготовлення ЛДСП здійснюється під дією температури (140-210 ° С) і тиску (25-28 Мпа). У результаті цього процесу декоративно-захисний шар на плиті ламінованої ДСП утворюється за рахунок розтікання смоли по поверхні плити з наступним затвердінням і утворенням міцного покриття. Виготовлення ламінованої ДСП виготовляється у нагрітих короткотактних пресах («Burkle», «Wemhoner», «Siempelkamp», «Dieffenbacher» і т. д.). У цих пресах приклеювання облицювального матеріалу до підкладці (в даному випадку ДСП) здійснюється за рахунок просочувальної смоли з низьким ступенем затвердіння. Але це не єдиний спосіб отримати ламінованої ДСП, існують так само і установки прохідного типу на базі стрічкових пресів («Hymmen»). Але не залежно від типу використовуваного преса в процесі виробництва ламінованої ДСП повністю відсутній процес нанесення клею. У результаті ламінування ДСП, після личкування, готова поверхня являє собою термореактивний полімер, тобто незворотна, і має більш високу стійкість до механічних і хімічних впливів, ніж всі види інших облицювальних плівок. Крім звичайної (гладкою) ламінованої ДСП, існує ще тиснення ДСП. Тиснення – це імітація, на поверхні плити, структури деревини або інших матеріалів. Найпоширеніші види тиснення, застосовувані у виробництві ламінованого ДСП: шагрень велика, шагрень дрібна і «деревні пори». Тиснення на поверхні паперу робиться за допомогою спеціальних прес-прокладок, які через спеціальний теплопровідний демпферний матеріал встановлюються на плити преса. У результаті чого досягти точної відповідності розташування текстури, надрукованої на поверхні паперу, і структури тиснених пір – неможливо. Плюси ламінованої ДСП:Велика різноманітність кольорів і фактур, можливість імітації фактури натурального дерева, стійкість до різноманітних механічних пошкоджень, стійкість до термічної дії (до гарячих чайникам і сковорідок). Мінуси ламінованої ДСП:Неможливість тонкої обробки (глибоке фрезерування, всілякі фігурні деталі) Фанера – кілька склеєних між собою кількох листів лущеного шпону. Зазвичай фанеру формують з 3-5 листів шпону при взаємно перпендикулярному розташуванні волокон деревини в суміжних листах. Склеювання здійснюють: синтетичними термореактивними клеями: феноло-формальдегідів, карбамідними та ер; природними клеями: альбумінові, казеїновими та ер. Зазвичай для виробництва фанери використовують березовий шпон. Розрізняють фанеру загального та спеціального призначення. Фанера застосовують в машинобудуванні, меблевому і тарному виробництві. ДВП (деревоволокнисті плити)листовий матеріал, виготовлений шляхом гарячого пресування або сушіння килима з деревних волокон з введенням при необхідності зв’язуючих та спеціальних добавок. Існують два способи виробництва ДВП: мокрий – без добавки сполучного речовини; сухий, що вимагає введення в подрібнену деревину синтетичної смоли. Розрізняють надтверді, тверді, напівтверді, ізоляційно-обробні і ізоляційні еревоволокнисті плити (ДВП). МДФ деревоволокнистих плит середньої щільності – абревіатура англійського medium density fiberboard, або деревоволокнистих плит середньої щільності. А ось HDF-high density fiberboard, або ДВП високої щільності, на відміну від LDF, де L-low, низький. Особливості МДФ полягають в тому, що цей матеріал виготовляється шляхом сухого пресування дрібнодисперсного деревної стружки, обробленої сполучними речовинами, і формуються у вигляді плити з наступним гарячим пресуванням (щільністю 700-870 кг / м.куб.) Основним сполучним елементом волокон є лігнін, що виділяється при нагріванні деревини. Технологія виробництва виключає використання речовин, шкідливих для здоров’я. Таким чином, екологічна чистота МДФ досягається завдяки тому, що в якості головного сполучного засобу виступає не синтетичний, а природний матеріал плити МДФ облицьовуються натуральним або синтетичним шпоном, бумагосмоляной плівкою, плівкою ПВХ (полівінлхлорід). Дуже популярне облицювання плит МДФ ламінатом. Покриття з ламінату робить плиту МДФ довговічною, а різноманітні забарвлення і фактури покриття здатні задовольнити найвимогливіший смак. По вологостійкості і механічним характеристикам МДФ перевершує натуральне деревo [4].

Конструкційні матеріали. Конструкційні матеріали можуть бути деревинними, металевими, пластмасовими й іншими.

Деревинні матеріали - це пиломатеріали, плити (деревоструженні, деревоволокнисті, столярні), клеєна фанера, меблеві щити.

У виробництві меблів використовують деревостружні плити плоского пресування, одно - і трьохшарні.

Столярні плити виготовляють із рейок (серединок), обклеєних з обох сторін клеєною фанерою (сорочками). Якщо одна або обидві сорочки облицьовані струганим шпоном, то такі плити називають облицьованими.

Клеєна фанера для виготовлення меблів застосовується лише вологостійка марок ФСФ і ФК зі зовнішніми шарами не нижче сорту ВВ.

Меблеві щити представляють собою рамки, які облицьовані з обох сторін клеєною фанерою із заповненням внутрішнього простору деревинною стружкою або смужками гофрованого шпона, поставленими на ребро (чашечкові плити), а також без заповнення.

Матеріали із пластмас використовуються для виготовлення деяких елементів меблів (сидіння, спинок). Частіше для цієї цілі застосовують склопластик, який представляє собою матеріал, який складається із скловолокна, склеєного поліефірними смолами

Металеві матеріали - це труби стальні і з алюмінієвих сплавів, а також металеві кути. Із металевих труб і кутів виготовляють ніжки столів і стільців, каркаси ліжок, стійки стелажів, елементи вішалок і інше.

Використання металевих матеріалів очищує міцність і довговічність меблів, розширює їх асортимент за конструктивно-технологічними ознаками.

Матеріали для м’яких елементів меблів. До цієї групи матеріалів відносяться пружини, пористі еластичні, настилочні, оббивочні матеріали і матеріали для гибких і еластичних основ.

Найбільш часто застосовують у виробництві меблів пружинні - це пружини зжимання циліндричні, конусові і двохконусові, а також блоки пружин безперервного плетення і двох конусних, за формою і розмірами відповідні м’яким елементам.

Пористі еластичні матеріали - латексна губка і поліуретановий еластичний поропласт. Застосування пористих полімерних матеріалів покращує зовнішній вигляд м’яких елементів меблів, повищує їх формостійкість довговічність

Латексну губку виготовляють із натуральних і синтетичних латексів шляхом їх механічного вспінення з послідовною вулканізацією у формах при температурі близько 150°С.

Поліуретановий еластичний поропласт, який часто називають поролоном, виготовляється у формах шляхом конденсації поліефірів з діізоціанатами і послідовним вспіненням отриманої маси.

Настильні матеріали застосовуються для надання деяким вузлам і елементам меблів визначеної форми, пружності, еластичності і м’якості. В якості настильних матеріалів використовують волокнисті матеріали рослинного походження (морська трава, вата і рулонні матеріали на її основі - ватник, ватин), тваринного походження (кінський волос, волок) і матеріали на основі всінених полімерів і гуми (пенополівінілхлорид).

Оббивні матеріали підрозділяють на покривні і облицьовані

Покривні матеріали - це л’янні тканини, якими покривають пружини і настильні матеріали.

Облицьовані матеріали - це різні меблеві тканини і штучна шкіра. До меблевих облицьованих тканин відносять меблево-декоративні тканини, гобелени, макети. Для оббивки виготовляються також тканини із синтетичних волокон, які володіють високою міцністю і красивим зовнішнім виглядом.

За облицьований матеріал застосовують також штучну шкіру на полотняній основі з нітроцелюлозним і полівінілхлоридним покриттям. Частіше для оббивки меблів використовують вінілішкіру з пористим полівінілхлоридним покриттям.

Матеріали для гнучких і еластичних основ - стрічки і полотнища із тканини (для гнучких основ), гумові стрічки, гумополотняні стрічки, пружини “змійка” (для еластичних основ).

Облицьовані матеріали. До облицьованих матеріалів відносяться лущений і струганий шпон, синтетичний шпон, декоративна фанера, фанероплівка.

Синтетичний шпон - це листові матеріали, які складаються із щільного паперу, який змочений синтетичною смолою, доведеною до повної поліконденсації. На поверхні паперу нанесений літографічним способом рисунок цінної породи деревини.

Декоративна фанера представляє собою клеєну фанеру, поверхня якої облицьована синтетичною плівкою в сполученні з текстурним папером або без нього.

Фанероплівка представляє собою шпон, покритий полівінілхлоридною плівкою або плівкою із інших термопластичних матеріалів.

Оздоблюючи матеріали.

Оздоблюючи матеріали призначенні для обробки поверхні меблів з метою покращення зовнішнього вигляду і захисту від впливу зовнішнього середовища - вологи, світла, тепла, пилу, механічних пошкоджень [5].

Барвники -це речовини, розчинні у воді, спирті або інших розчинниках. Вони здатні офарбовувати деревину без закриття текстури. В меблевій промисловості застосовують штучні і гумові барвники, які отримують із торфу або бурого вугілля, які мають коричневий колір різних відтінків.

Ґрунтовки застосовують для скорочення витрат дорогокоштуючих лаків і створення скреплюючого шару при нанесенні на меблі лакового покриття. В залежності від складу розрізняють нітрогрунтовки, масляні і інші.

Порозаповнювачи - це рідкі або пастоподібні речовини, якими заповнюють пори деревини (дуба, ясеня, горіха і інше) для отримання гладкої поверхні.

Лаки, які застосовуються в меблевій промисловості, бувають прозорими і матовими. Меблева промисловість широко застосовує нітроцелюлозні лаки різного складу холодного (НЦ-221,НЦ-222, НЦ-224 і інші) і гарячого (НЦ-225,НЦ-223 і інші) нанесення.

В наш час в меблевій промисловості все частіше застосовуються поліефірні лаки, покриття на основі яких відрізняється більшою твердістю і стійкістю, ніж покриття нітроцелюлозними лаками. Вони використовуються для отримання поверхонь зі дзеркальним блиском. Поліуретанові лаки бувають блискучими і матовими. За міцністю на витирання і атмосферостійкість вони кращі за поліефірні [6].

Фарби (маслені і емалеві) використовують для непрозорої обробки кухонних і дитячих меблів (частіше всього застосовують нітроцелюлозні, масляні і поліефірні емалі).

Текстурний папір слугує для імітаційного оздоблення і представляє собою лист паперу, на поверхні якого типографським способом нанесений рисунок цінної породи деревини (грецького горіха, каральської берези, червоного дерева і інших.

Клеї. Для склеювання деревинних деталей слугують клеї тваринного походження і синтетичні. Із тваринних клеїв для виготовлення меблів застосовують міздровий і кістковий. Останнім часом в меблевій промисловості все більшого застосування отримують синтетичні клеї (мочевиноформальдегідні і фенолформальдегідні). Вони відрізняються високою водостійкістю, термостійкістю і дають міцні шви. Мочевиноформальдегідні клеї, крім того, безкольорові, завдяки чому клеєний шов малопомітний.

Фурнітура і вироби для кріплення. В залежності від призначення меблева фурнітура може бути кріплення і лицьовою.

Фурнітура кріплення - це стяжки, петлі, кронштейни шарнірні, олицетримачі, замки і інше.

Стяжки слугують для з’єднання елементів розбірних меблів. Вони бувають шафні і ліжкові. Шафні стяжки в залежності від конструкції можуть бути гвинтовими відкритими або секретними, болтовими; ліжкові - крючковими прямими або торцевими.

Петлі необхідні для навішування дверей, з’єднання кришок або напівкровок столів і інших елементів. В меблях застосовуються петлі шарнірні карткові прями і кутові, напівшарнірні, рояльні, партні, стержневі і інші.

Замки меблеві за способом кріплення можуть бути прирізними або врізаними, а за конструкцією - безсувальдними, сувальдними, шпінгалетними. Останній вид замка застосовується лише для шафних дверцят.

Лицьова фурнітура включає ручки, футори і ключовини.

Ручки меблеві бувають декількох типів: ручки-скобирухомі і нерухомі, ручки-підвіски, ручки-раковини, ручки-кнопки. Виготовляються із метала, пластмаси, скла.

Футори і ключовини охороняють від пошкоджень проміжність під ключ. Ключовини прикріплюються до елементів меблів шурупами, а футори встановлюють на клею в проміжність для ключа. Ключовини виготовляють металевими і пластмасовими, а футори - в більшості пластмасовими.

Дзеркала і скло. Дзеркала, які застосовуються в меблях, виготовляють із полірованого скла товщиною 4,5-8 мм прямокутними і фігурними.

Дзеркала можуть бути з пологим широким фацетом шириною 15-25 мм, з крутим фацетом шириною 5-10 мм і без фацета з полірованими кромками і фасками шириною 1-1,5 мм.

Для вставки в меблеві дверцята, виготовлення полиць, пересувних дверцят використовується поліроване, неполіроване, візерункове, кольорове скло. Елементи із скла надають виробам більшу декоративність, але підвищують їх крихкість [7].

 

3. Методи підготовки сировини, технології виробництва окремих груп товарів, причини утворення дефектів та браку Виробництво є складним процесом, тому потребує чіткої підготовки та планування. На ТОВ „Народний продукт плюс” підготовка виробництва відбувається в залежності від продукції, що має вироблятися, її складності та ін. Оскільки підприємство мале, то на ньому немає окремо відділів, які б займалися підготовкою. Безпосередня підготовка виробництва нового виробу відбувається за участі керівництва та технолога. Для прикладу, якщо підприємству надається замовлення на виготовлення певного виду продукції, то підготовка його виробництва здійснюється наступним чином:- отримавши замовлення керівники оцінюють чи підприємство має можливості для виробництва такої продукції, та чи доцільним буде таке виробництво;- ретельно вивчаються характеристика, креслення та інші особливості нової продукції;- шукаються альтернативи у виробництві;- проводиться налаштування верстатів, купівля необхідних засобів виробництва (пили, фрези, та ін.);- виготовляються кілька пробних одиниць продукції;- пробну продукцію оцінюють замовники. Якщо їх щось не влаштовує, то у виробництво вносяться відповідні корективи, згідно із зауваженнями замовника;- запускається серійне виробництво товару згідно замовлення чи контракту. Слід зазначити, що всі ці етапи підготовки виробництва відбуваються у виробничих приміщеннях, інколи за активної участі та допомого деяких працівників [8]. Також у цій сфері діяльності ТОВ „Народний продукт плюс” негативним є те, що підприємство не співпрацює з науково-дослідними інститутами та навчальними закладами у процесі підготовки виробництва. Основний (загальний) технологічний процес Для будь-якого виробництва необхідна сировина. В даній ситуації сировиною виступає кругляк дерева. Підприємство закуповує його у державних структурах, які займаються реалізацією деревини та лісових господарствах даного регіону. На підприємство сировину перевозять на вантажних автомобілях (лісовозах). За допомогою кран-балки проводиться розгрузка та подача кругляка в приміщення, де розміщена стрічкова пилорама. За її допомогою виконується горизонтальний (повздовжній) розріз кругляка. Розпилені на стрічковій пилорамі матеріали (товщина встановлюється виробником) подаються на вертикальну пилораму. Слід зазначити, що при підготовлені сировини для столярного цеху вертикальна пилорама не використовується. З стрічкової пилорами матеріали потрапляють на станок повздовжньої торцівки, де їх обробляють по необхідній довжині. Будь-яка деревина є вологою, що є негативним явищем у процесі виробництва. Тому для покращення цієї якості використовують сушки. Доведені до відповідних розмірів пиломатеріали складаються у піддони і за допомогою автонавантажувача заповнюють сушильну камеру. В залежності від виду сировини та її характеристики встановлюються різні терміни процесу сушіння. Після того, як процес сушіння закінчується, пиломатеріали подаються у цехи, де з них виготовляється кінцева продукція. Основний технологічний процес характеризує процес підготовки сировини для виробництва. Оскільки, ТОВ „Народний продукт плюс” виготовляє різну продукцію, то відповідно подальші технологічні процес є різними [9]. Технологічний процес виготовлення меблів Для виготовлення меблів відбирається найкраща сировина. Після проходження основного технологічного процесу заготовки потрапляють у виробничі цехи, де над ними проводять необхідні операції. Потім заготовки потрапляють у столярний цех, де з них формують відповідні деталі меблів. Після того як деталі готові на них наносять покривний шар (фарба, кольоровий чи прозорий лак, олія і т.п.) відповідно до замовлення. Додається гарнітура і проводиться упакування готових виробів. На якість меблів великий вплив мають показники якості вихідних матеріалів (деревини, пластиків, покривних і настильних і т.д.), обробки та складання, покриттів. Показники якості вихідних матеріалів, обробки та збирання меблів. На ці показники впливають різні дефекти, які можна підрозділити на наступні групи: дефекти деревини та інших матеріалів, обробки і з'єднання окремих деталей і збірки, відхилення від лінійних розмірів, фанерування. Ці дефекти можуть бути на лицьових і нелицьових поверхнях. Вимоги до дефектів диференційовані в залежності від їх виду, розміру, кількості та місцезнаходження. Лицьовими називаються зовнішні видимі поверхні і внутрішні за заскленими дверцями і склом, передні кромки і ін Дефекти деревини на лицьових і не лицьових поверхнях допускаються з обмеженнями або взагалі не допускаються в залежності від виду обробки і поверхні під обробку. До неприпустимих дефектів деревини відносяться частково зрослі та незрощені сучки на лицьових поверхнях, червоточини, тріщини, внутрішня заболонь і смоляні кишеньки. При непрозорій обробці і на невидимих ​​місцях ці дефекти допускаються з обмеженнями [10]. Дефекти обробки деталей – розколи, розшарування, відколи, защипи, мшістость, задирки, подряпини, вм'ятини, недошліфовка, виривання та ін Всі поверхні повинні бути добре зачищені, а ребра заоваліть.До дефектів з'єднання деталей та складання відносяться зазори, перекоси, слабке кріплення, погано підібрана і непоєднуваного з призначенням і композицією предмета фурнітура, деталі, погано підібрані за текстурою деревини, що відкриваються деталі, нещільно примикають до каркасних брусків або не відчиняються деталей, погано працюють замки і пристосування, заїдання і перекоси ящиків і напівящиків та ін висувних елементів, зазори в отворах (більше 1-1,5 мм). З'єднання має бути щільним, що забезпечує міцність і жорсткість виробу при експлуатації. Дефекти фурнітури ­– задирки, зазори, сліди корозії, подряпини, раковини, невідповідність фурнітури за розмірами, нетривке кріплення її до основи, ненадійне фіксування елементів рухомих частин фурнітури в крайніх положеннях, виступаючі частини болтів, не закриті ковпачками. До дефектів фанерування ставляться погано підібрані за текстурою і кольором шпони, неміцно приклеєні до основи, з заломами, відставанням на краях, кромках і торцях, а також непроклеенние місця, проступаніе клею, розбіжність фуг і просідання шпону. Імітація повинна відповідати рисунку і кольору природної деревини. Показники якості покриттів. У процесі експлуатації на покриття меблів впливають температурні умови, світло, волога, хімічні середовища і механічні зусилля. Термін служби та збереження зовнішнього вигляду меблів залежать від стійкості покриття до вказаних дій. На якість покриття впливають дефекти, що виникають при обробці, а також фізико-хімічні властивості самих покриттів [11]. Побіління нітролаковой плівки - результат підвищеної вологості деревини перед обробкою, нанесення лаку на вологу і запітнілу поверхню, надходження в розпилювач вологого стисненого повітря, поганого суміщення лаку з порозаполнителей, швидкого випаровування розчинників. Зморщування (шагрень) нітропленкі відбувається при підвищеній в'язкості лаку, великій відстані між лакіруемой поверхнею і розпилювачем, недотриманні швидкості руху, неправильної роботи масло водо отделітеля.Бульбашки нітролакової плівки утворюються при великому тиску повітря під час розпилювання, наявності повітряних бульбашок в лаку, поганий заповненні пір, інтенсивному сушінні після нанесення лаку, а також при вспіненні лаку при розпиленні і наявності відкритих пір на поверхні, що покривається. Основними фізико-хімічними властивостями покриттів є: товщина плівки, адгезія до деревини, твердість, еластичність, блиск, опір стиранню, світло-, тепло-, морозо-і водостійкість, хімічна стійкість і ін По більшості цих властивостей нормативи не встановлені. Ці властивості залежать від якості лакофарбового матеріалу, деревини, її будови, складу, а також технології виробництва. Показники якості покриттів можуть бути диференційовані в залежності від призначення і умов експлуатації меблів. Блиск надає меблів гарний зовнішній вигляд, і, крім того, покриття з підвищеним блиском краще протистоять атмосферних впливів. З часом блиск покриття знижується, що свідчить про появу перших ознак руйнування - корозії покриття. Для визначення ступеня блиску покриттів застосовують рефлектоскоп Р-4 і фотоелектричний блекомер ФБ-5. Опір стирання - один з найважливіших показників якості покриття і експлуатаційних властивостей меблів. При стиранні покриття зменшуються його товщина, маса і блиск. Стиранність залежить від природи матеріалу і сил міжмолекулярної зчеплення, температури, вологості та інших чинників.Теплостійкість - опірність покриття дії різних температур. Це важлива експлуатаційна характеристика, особливо для кухонних меблів. Теплостійкість залежить від того, які смоли використані для покриттів - термореактивні або термопластичні. Термопластичні покриття при механічних пошкодженнях легко відновлюються додатковою обробкою. Термореактивні покриття не відновлюються. Теплостійкість визначають на приладі ПКТ. Морозостійкість характеризує відношення до дії знижених температур. Якість меблів з покриттями з низькою морозостійкістю значно знижується. Найбільш морозостійкими є поліефірні покриття. Це властивість корисно особливо в північних районах [12]. Водопроникність залежить від природи і пористості плівки. При пористому покритті волога проникає в деревину, яка розбухає.При малій еластичності плівки порушується цілісність покриття. Водостійкість - це сумарне значення набухання і водопроникності, від яких залежать захисні функції покриття. Водостійкість збільшується при підвищенні товщини покриття і зменшенні розчинності плівок. Світлостійкість ­– важлива властивість покриття. Під впливом сонячного світла відбувається старіння плівки, що супроводжується зниженням еластичності й адгезії, збільшенням крихкості, твердості, стиранням внаслідок підвищеної трещінноватості і викришування. Хімічна стійкість – опірність покриття дії різних хімічних агентів.Технічний прогрес у виробництві меблів нерозривно пов'язаний з широким застосуванням нових ефективних матеріалів і полегшених конструкцій. Одним із видів легких конструкцій, які відповідають сучасним вимогам, є конструкції з клеєної деревини і водостійкої фанери. Ці конструкції відрізняються гарною транспортабельністю, сборністю, економічністю. Вони естетичні, мають високу довговічністю.