II. Вплив інвестиції на рівноважний ВВП та ефект мультиплікатора

В умовах ринкової економіки фактичний рівень ВВП рідко буває стабільним, він знаходиться під впливом циклічних коливань.

Одним із найбільш мінливих факторів, який викликає нестабільність ВВП, є інвестиції як складова частка сукупних витрат.

Припустимо, що зросла очікувана норма чистого прибутку, або за її незмінності знизилася ставка процента, або відбулося й перше й друге одночасно. Результатом цього буде розширення попиту на інвестиції, що обумовить збільшення інвестиційних витрат і сукупних витрат взагалі, наприклад, на 5 млрд. грн. (дивиться малюнок а,б).

Зміна в інвестиціях викличе зміщення лінії сукупних втрат та інвестицій угору від початкового рівня на 5 одиниць. Кінцевим результатом цих змін є зростання рівноважного ВВП з 160 до 180 одиниць..

Якщо має місце скорочення витрат на інвестиції, то лінія сукупних витрат та інвестицій переміститься вниз, а рівноважний обсяг ЧВП зменшиться з 160 до 140 одиниць (дивиться малюнок а,б).

Розглядаючи графіки змін рівноважного ВВП, визваних Зміщенням в сукупних витратах і інвестиціях, ми виявили, що зміни інвестиційних витрат на певну величину призводять до зміни рівноважного обсягу ВВП.

В нашому прикладі зміна інвестицій на 5 одиниць призводять до зміни рівноважного обсягу ВВП на 20 одиниць. Це явище називають ефектом мультиплікатора, або просто мультиплікатором, він однаково діє і в напрямку зростання, і в напрямку зменшення рівноважного ВВП.

Арифметично мультиплікатор - це числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів зростає (скорочується) величина зміни ВВП (∆ВВП) в порівнянні з величиною зміни інвестицій (∆І_в).

Мультиплікатор =

В нашому прикладі мультиплікатор = 4, тому що зміни ВВП = 20,а зміни інвестицій = 5

М=

Якщо відомі мультиплікатор і початкова зміна інвестицій, то можна визначати очікувану зміну ВВП:

∆ВВП = М ∙ ∆Ів

Ефект мультиплікатора спирається на три принципових положення: по-перше, витрати та одержання доходів - це два боки кожної ділової угоди.

Витрачені однією людиною гроші одержують інші особи у вигляді доходу, який розподіляється на споживання та заощадження у відповідності до граничне ї схильності до споживання (ГСС) та граничної схильності до заощаджень (ГСЗ). По-друге, будь-яка зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заощадженні. По-третє, споживання, яке випливає із доходів, одержаних на кожному попередньому етапі проведення ділових угод, перетворюється у витрати для наступного етапу. Причому величина цих витрат постійно зменшується в міру віддалення кожного нового етапу від початкового на заощаджену величину.

Логічне обгрунтування ефекту мультиплікатора можна показати на числовому прикладі, в якому витрати на інвестиції збільшуються на 5 одиниць і при цьому ГСС = 0,75 (3/4), а відповідно ГСЗ = 0,25 (1/4).

Економіка знаходиться в рівноважному стані при 160 одиниць ВВП.

Таблиця 6-2.

Мультиплікативний вплив приросту інвестицій на приріст доходу (ВВП)

Етап ділових угод	Зміни
	В доході	В споживанні	В заощадженнях
Початковий приріст інвестицій		3,75	1,25
Другий етап	3,75	2,81	0,94
Третій етап	2,81	2,11	0,70
Четвертий етап	2,11	1,58	0,53
Всі інші етапи	6,33	4,75	1,58
Всього

 

Як видно з таблиці, початковий приріст інвестицій на суму 5 одиниць у кінцевому, підсумку забезпечує сумарний приріст доходу,(ВВП) на суму 20 одиниць. Звідси мультиплікатор дорівнює: 20:5=4.

Звернемо увагу на те, що до збільшення інвестицій економіка перебувала в рівноважному стані і рівноважний обсяг ВВП становив 160 одиниць.

Приріст інвестицій на 5 одиниць збільшив сукупні витрати і порушилась рівновага. Виникає запитання: наскільки має зрости ВВП, щоб рівновагі знов відновилась. Напевно, на стільки, щоб викликати приріст заощаджень на суму, адекватну приросту інвестицій, тобто на 5 одиниць. У нашому випадку, на заощадження йде одна грошова одиниця із кожних

 

чотирьох грошових одиниць додаткового доходу. Тому ВВП має збільшитись на 20 одиниць. Тільки такий приріст ВВП забезпечить додаткові заощадження на суму 5,одиниць, необхідних для встановлення рівноваги в економіці

Існує безпосередній зв'язок мультиплікатора і граничної схильності до збереження та споживання.

Мультиплікатор є величиною оберненою до ГСЗ, тобто М=1/ГСЗ. Якщо ГСЗ становить 0.25, мультиплікатор дорівнює 4. Враховуючи, що ГСС+ГСЗ=1. Звідси ГСЗ=1-ГСС. Тому мультиплікатор, можна визначити дещо іншим чином: М=1/(1-ГСС).

У даному вигляді мультиплікатор називається простим. Він враховує лише вилучення на заощадження. Але вилучення можуть відбуватися у вигляді збільшення податків та імпорту.

Мультиплікатор, який враховує всі вилучення із потоку "декади - витрати" називається комплексним. Його формулу можна записати таким чином: М=1/ГСВ,де ГСВ - гранична схильність до всіх вилучень із потоку "доходи - виграти".

III. Парадокс заощадження

Визначення рівноважного ВВП за допомогою метода "вилучень - ін'єкцій" і аналіз мультиплікатора приводить до висновку, що може з'явитись так званий "парадокс заощадження".

Він полягає в тому, що спроба суспільства більше заощаджувати може призвести до попереднього рівня, або навіть до зменшення фактичного обсягу заощаджень.

Сутність цього парадоксу можна пояснити двома обставинами. По-перше, зростання заощаджень потенційно має здатність породжувати приріст інвестицій та збільшення ВВП. Але якщо обсяг інвестицій не збільшується, то збільшення заощаджень призводить до спаду виробництва, доходу, і в результаті - зменшення споживання та заощадження.

З точки зору окремих домогосподарств, заощадження можуть розглядатись як зароблена копійка, аз точки зору суспільства-як не витрачена, а тому і не одержана будь-ким копійка.

По-друге, у домогосподарств з'являються значні стимули до заощадження якраз у той період, коли очікується спад виробництва. Замість того, щоб збільшувати споживання і забезпечити зростання економіки, люди збільшують заощадження і очікуваний спад виробництва перетворюється в реальність.

В той же час, за певних умов, збільшення заощаджень може справити позитивний вплив на економіку. По-перше, коли економіка перебуває в стані повної зайнятості, тобто функціонує на класичному (вертикальному) відрізку кривої сукупної пропозиції і має місце інфляція попиту, то в цих умовах збільшення заощаджень (зменшення споживання) переміщує криву сукупного попиту вліво, що викликає падіння цін, тобто дефляцію.

По-друге, при відсутності інфляції попиту, збільшення заощаджень Супроводжується збільшенням інвестицій. Збільшення виробництва

інвестиційних товарів сприяє зростанню виробничого потенціалу держави, економічному зростанню в майбутньому.