ЗЛ. Державне антикризове управління в структурі національної безпеки

Україна, як незалежна держава, існує у взаємопов’язаному та взаємозалежному світі, де діють фактори глобалізації, інтеграції господарської діяльності, економічної та соціальної політики, спостерігається жорстоке суперництво національних економік, наднаціональних структур і транснаціональних організацій у відстоюванні власних інтересів. Можливість зменшення впливу подібних явищ повинна забезпечувати політика гарантування економічної безпеки держави.

У працях економістів поняттю «економічна безпека» даються різні визначення. Найбільш адекватним є таке: стан економіки та інститутів влади, при якому забезпечуються гарантований захист національних інтересів, соціальна спрямованість політики, достатній оборонний потенціал навіть за несприятливих умов розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів.

Фактором, в значній мірі визначальним економічну безпеку країни, є максимальна кількість економічних ресурсів на душу населення. Саме від їх величини залежать рівень, якість і тривалість житія населення, стан його здоров'я, якість харчування, рівень освіти, фінансові можливості держави і суспільства щодо забезпечення соціального захисту непрацездатних, розвиток науки і культури.

Для аналізу стану економічної безпеки важливе значення мають показники (індикатори), тобто ті граничні величини, недотримання яких призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій в галузі економічної безпеки.

В Україна переважна більшість його складових - демографічна, виробнича, енергетична, інвестиційна, фінансова, зовнішньоекономічна, продовольча, соціальна, - знаходяться в зоні небезпечного стану, а макроекономічна та науково-технологічна - у зоні критичного стану.

Незважаючи на важке становище щодо забезпечення фінансової безпеки, Україна зацікавлена у надходженні коштів від міжнародних фінансових організацій і в акумулюванні внутрішніх джерел. На превеликий жаль, спостерігається негативна тенденція непродуктивного відтоку (вивезення) фінансового ресурсу за межі держави. Тільки за І півріччя 2012 p., порівняно з 2011-м, відзначається його збільшення в

1,65 рази - до 9,2 млрд. дол. Це пов'язано зі зниженням рівня довіри вітчизняних і іноземних інвесторів до стійкості національної економіки в умовах погіршення зовнішньої кон'юнктури і зростання внутрішніх ризиків: високі девальваційні очікування на тлі зменшення міжнародних резервів НБУ; низькі темпи відновлення кредитування національної економіки та ін. Не зважаючи на це, Україна в рейтингу Глобального індексу конкурентоспроможності у 2012-13 pp. поліпшила свої позиції на 9 пунктів і посіла 73-е місце серед 144 країн, що в цілому підтверджує деякі позитивні зміни в усіх сферах суспільного життя.

Якщо оцінювати ослаблення науково-технічного потенціалу, різку диференціацію в доходах основних груп населення, виникнення надзвичайних ситуацій, витік фінансових коштів за кордон, то за цими показниками економічна безпека України продовжує знижуватися.

Зміст поняття «економічна безпека України» може бути розглянуто у відносно статичному стані як комплекс важливих для національної економіки елементів, - людські ресурси, техніко-виробничі, технологічні, продовольчі, енергетичні, управлінські і інформаційні елементи (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 — Елементи економічної безпеки

На жаль, здоров'я населення України гірше, ніж в індустріально розвинених країнах. У цілому за інтегральним показником здоров'я українці перебувають на 68 місці у світі. Середня працездатність українського робітника, якщо оцінювати кількістю років роботи, втрат робочого часу через хвороби та нещасних випадків, активності на роботі, вдвічі нижче, ніж у США. В сучасних умовах професіоналізм,

Елементи економічної безпеки держави і регіон ін компетентність і моральність людських ресурсів значною мірою визначають стан економічної безпеки.

Велике значення для економічної безпеки держави має її техніко- виробнича складова через здатність індустрії країни, в разі порушення зовнішньоекономічних зв'язків або поглиблення економічної кризи, компенсувати негативні наслідки, задовольняти суспільні, в тому числі і оборонні, потреби.

Технологічна складова економічної безпеки припускає такий стан науково-технічного потенціалу, який гарантує в мінімально короткі терміни самостійну розробку новітніх технологічних рішень, що забезпечують прорив у провідних галузях цивільного та оборонного виробництва.

Важливим елементом системи економічної безпеки є продовольча складова, що припускає здатність сільськогосподарського сектора економіки забезпечувати населення країни продовольством, а промисловість - необхідною сільськогосподарською сировиною. Сьогодні небезпека втрати продовольчої незалежності країни стає дуже реальною. Частка імпортного продовольства, в т. ч. мясопродуктів, становить більше третини. Цс може призвести до диктату цін, а також до руйнування вітчизняного виробництва, захопленню внутрішнього ринку іноземними фірмами.

В системі економічної безпеки велика роль належить енергетичній складовій, яка передбачає забезпечення стабільності поставок енергоносіїв для потреб національної економіки виробництва і оборонного комплексу, що викликає збільшення внутрішнього споживання палива, а паливна промисловість в даний час не готова помітно збільшити обсяги своїх послуг.

У структурі економічної безпеки особливе місце займає управлінська складова. Зараз ефективність економіки значною мірою залежить від якості управлінського потенціалу, синхронності систем управління на макро-і мікрорівні. На українських підприємствах не подолано спрощене уявлення про проектування нта принципах управління соціально- економічними системами. Часом вся справа зводиться до зміни форм та переділу власності, але не приділяється увага створенню сучасної системи управління фінансами (насамперед, управління витратами), розробці детальних маркетингових програм просування своєї продукції на внутрішній або зовнішній ринок. Інформаційна складова економічної безпеки передбачає такий порядок взаємного обміну економічними, соціальними, науково-технічними та військовими джерелами інформації

всередині народногосподарського комплексу і з зарубіжними партнерами, при якому буде гарантуватися належна таємниця ведення бізнесу в інтересах держави, суспільства та господарюючого суб'єкта.

Інформатизація соціально-економічної сфери надає одночасно позитивний і негативний вплив на її розвиток. Про негативний вплив на економічну свідомість і вчинки окремих громадян свідчать наступні факти. Сотні шахрайських фінансових пірамід, розкручених різними каналами телебачення, дозволили пограбувати мільйони довірливих громадян, а недобросовісна реклама сприяла розпродажу неякісних товарів на сотні мільйонів гривень.

Швидкими темпами розвивається і промислове шпигунство (і контршпигунство). У СІІІА збитки приватних фірм через розкрадання виробничих секретів оцінюються десятками мільярдів доларів на рік. За оцінками експертів, з України за роки реформ вивезено цінної інформації про винаходи, відкриття, «ноу-хау» на сотні мільярдів доларів. Отже, в умовах XXI ст. особливу роль і значимість набуває інформаційна підсистема економічної безпеки.

Аналіз основних елементів, що складають економічну безпеку України, свідчить, що її порогові значення в умовах кризи національної економіки в ряді випадків перевищили допустимі норми. Загрози і небезпеки охопили ряд галузей економіки, торкнулися фундаментальних основ забезпечення життєдіяльності держави, підприємств та населення. Така ситуація вимагає оперативної розробки ефективної стратегії забезпечення економічної безпеки України.

Більшість дослідників вважають, що для побудови системи кількісних і якісних показників економічної безпеки на рівні підприємства доцільно визначати наступні індикатори.

1. Індикатори виробництва: динаміка виробництва (зростання, спад, стабільний стан, темп зміни); реальний рівень завантаження виробничих потужностей; частка науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у загальному обсязі робіт; темп оновлення основних виробничих фондів; стабільність виробничого процесу (ритмічність, рівень завантаженості протягом певного часу); питома вага виробництва у ВВП (для великих підприємств-монополістів); оцінка конкурентоспроможності продукції; структура і технічний ресурс парку машин і устаткування.

2. Фінансові індикатори: обсяг портфеля замовлень (загальний обсяг передбачуваних продажів); фактичний і необхідний обсяг інвестицій; рівень інноваційної активності; рентабельності; капіталомісткісті виробництва; прострочена заборгованість (дебіторська і кредиторська);

частка забезпеченості власними джерелами фінансування оборотних коштів.

3. Соціальні індикатори: рівень оплати праці по відношенню до середнього показника по промисловості або народному господарству в цілому; рівень заборгованості по заробітній платі; втрати робочого часу; структура кадрового потенціалу (вікова, кваліфікаційна). Система організаційно-режимних заходів, пов'язаних з охороною приміщень і носіїв інформації, заходів щодо забезпечення фізичної охорони найбільш відповідальних осіб компанії (підприємства), а також системи по роботі з кадрами, включаючи профілактичні заходи (психологічне тестування, аналіз поведінки співробітників тощо).

4. Заходи боротьби з промисловим шпигунством, з «мисливцями за головами», з відтоком інформації про стан соціально-економічного і фінансового становища підприємства, його конкурентоспроможності. Це може бути пов'язано з діями менеджерів, особливо менеджерів найвищого рівня, секретарів, а також тих, хто довгий час працював з одним і тим же шефом або мав доступ до конфіденційної інформації.

Оцінка стану служби безпеки підприємства (організації) є забезпечення надійної охорони будівель, офісів, спеціальних споруд, особистої безпеки керівників персоналу, захист комерційних таємниць. Працівники служб безпеки беруть участь в оцінці партнерів, клієнтів конкуруючих компаній, контролюють повернення простроченої заборгованості. Однак практика свідчить про деякі недоліки, властивих службам безпеки окремих підприємств. Серед них: зневага профілактикою загроз; схильність орієнтувати роботу служби безпеки тільки на охорону матеріальних цінностей, на конфіденційність діловодства тощо. Саме тому суттєвою проблемою залишається підбір кадрів для служби безпеки.

Менеджеру необхідно мати на увазі, що економічна безпека - проблема комплексна, яка вирішається тільки тоді, коли стає важливою справою поряд зі службовими обов’язками всіх керівників і співробітників підприємства.