Нецінові чинники сукупної пропозиції

На сукупну пропозицію впливають не лише цінові фактори, які зумовлюють рух по кривій А8, але і нецінові чинники (рисунок 11), які переміщують криву вліво (з положення А8 в положення А8^ при зменшенні сукупної пропозиції або вправо (з положення А8 у А82) при збільшенні сукупної пропозиції.

Рис. 11. Зміни сукупної пропозиції під впливом нецінових чинників

До нецінових чинників AS відносяться:

1. Зміни цін на внутрішні ресурси.

2. Зміни цін на імпортні ресурси.

3. Зміни у продуктивності праці.

4. Зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).

Наприклад: якщо за інших незмінних умов зростуть ціни на ресурси, або збільшаться ставки оподаткування прибутків підприємств, сукупна пропозиція скоротиться, що спричинить переміщення кривої вліво. Зростання продуктивності праці та здешевлення ресурсів, які імпортуються в країну, спричинять зворотний ефект — сукупна пропозиція збільшиться і крива AS переміститься вправо.

•Сукупна пропозиція (англ. aggregate supply, AS) — це загальна кількість товарів і послуг, які можуть бути запропоновані при різних рівнях цін.

• Крива сукупної пропозиції (AS) показує реальний обсяг національного продукту, який буде виготовлений за кожного можливого рівня цін.

• До нецінових чинників AS відносяться: зміни цін на ресурси, зміни у продуктивності праці, зміни інституційного середовища (правових норм, податкового законодавства, форм та методів державного управління тощо).

• Модель "сукупний попит — сукупна пропозиція" є базовою моделлю макроекономічної рівноваги. Макроекономічна рівновага наступає тоді, коли AS = AD.

Споживання і заощадження

Однією з найважливіших складових як сукупного попиту, так і валового внутрішнього продукту є споживання.. Обсяг споживання визначається багатьма факторами, найважливішим серед яких є дохід домогосподарства. Саме залежно від величини доходу, тобто тієї грошової суми, яка є в розпорядженні домогосподарства і може бути використана ним на свій розсуд, залежить розмір споживання.

Структура споживання неоднакова у різних груп домогосподарств. Вона залежить від багатьох факторів, серед яких одним із визначальних є рівень доходу.

Таким чином, дохід домогосподарства складається з двох частин - споживання та заощадження. Заощадження - це та частина доходу, що не споживається. Його можна визначити за такою формулою:

Заощадження = дохід - споживання.

Споживання і заощадження домогосподарств безпосередньо впливає на обсяг національного виробництва, рівень цін та зайнятість населення. Це, насамперед, проявляється через функції споживання і заощадження, вперше введені Д. Кейнсом. Він вважав, що одним із найважливіших факторів споживання є так звана схильність до споживання, зумовлена основним психологічним законом, суть якого полягає в тому, що із збільшенням сукупного доходу суспільства зростає і споживання, але меншою мірою, ніж збільшується дохід. У результаті частина доходу вилучається з обігу, і на її величину, відповідно, зменшується попит на споживчі товари та послуги.

Отже, схильність до споживання виражає бажання купувати споживчі товари та послуги. Найважливішим її фактором є величина доходу, складовою якого є споживчі витрати. Між останніми та доходом в їх динаміці існує певна залежність, яка називається функцією споживання. Суть її полягає у тому, що при зростанні доходу збільшуються і споживчі витрати в абсолютному розмірі, але повільніше, ніж зростає дохід. Тому частка споживання у доході має тенденцію до скорочення. Цю залежність можна зобразити графічно (див. графік 13.5).

У цьому графіку на горизонтальній осі відкладаються доходи домогосподарств, а на вертикальній - їх споживчі витрати. Якби весь дохід використовувався на споживання, то залежність між ним і доходом виражалася б бісектрисою, бо в будь-якій її точці споживчі

Графік 13.5. Функція споживання

витрати дорівнювали б доходу.

Функція заощадження показує відношення заощадження до доходу населення в їх динаміці (див. графік 13.6).

З графіка 13.6 видно, що домогосподарство першої групи не тільки не має заощадження, а й повинно позичати 2000 грн, щоб задовольнити свої мінімальні потреби. У групи Б заощаджень також немає, домогосподарство групи В відкладає 500 грн, а групи Г - 1500 грн. Отже, з підвищенням доходу зростає як розмір заощадження, так і його частка в доході.

Графік 13.6. Функція заощадження

Функції споживання та заощадження пов'язані з такими поняттями, як гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження. Гранична схильність до споживання показує, яка максимальна частка приросту доходу використовується на збільшення споживчих витрат. Вона визначається за формулою:

де ГСС - гранична схильність до споживання; АС - приріст споживчих витрат (споживання); А Д - приріст доходу.

А гранична схильність до заощадження характеризує той максимально можливий обсяг додаткового доходу, що спрямовується на заощадження, і виражається формулою:

де ГСЗ - гранична схильність до заощадження; А 3 - приріст заощадження.