Зміст
Вступ…………………………………………………………………. 2
1. О.Терлецький - український правознавець і політичний діяч….. 3
2. Соціально-економічні погляди О.Терлецького………………….. 4
3. Діяльність галичанина у Відні……………………………………….
Висновок……………………………………………………………… Список використаних джерел………………………………………..
Вступ
Перші оцінки громадсько-політичної діяльності О. Терлецького були дані вже його сучасниками і, зокрема, Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, Кирилом Студинським, Ярославом Окуневським та іншими. [1-4]. У радянській історіографії 20-30 рр. XX ст. творчість О. Терлецького ще не була окремим напрямком дослідження. Зміни в соціокультурному житті 50-60 рр. зумовили появу низки праць про видатних представників революційної демократії, а саме, А. Подолинського, М. Павлика, І. Франка, М. Драгоманова, О. Терлецького та інших. [5-9]. Зацікавлення викликала громадська діяльність Терлецького і у Сидіра Кіраля, який у 80-х рр. XX ст. написав працю “Стежки Остапа Терлецького” [10]. Подані дослідження здійснювалися в період панування маркситської ідеології і нині вимагають переосмислення та нової оцінки.
Життя Остапа Терлецького цінне й важне власне тим, що йому судилося жити, й терпіти, і проявляти певний вплив у Галицькій Русі в пору тяжкого перелому і в додатку судилося впасти одною з жертв того перелому. [1] Такі переломові хвилі виплоджують дивні парадокси й люблять закривати їх трагізм дуже глибоко. Дивлячись поверхово на появу Остапа Терлецького, слухаючи його звичайно наскрізь розважних, холодних та легким скептицизмом навіяних промов у кружку знайомих його можна було прийняти за що хочете, тільки не за жертву високих, ідеальних змагань. Той непоказний, скулений, та мовчазливий чоловік був увесь свій вік непоправним ідеалістом, плекав у своїй душі полум’я високих змагань, жив усе для інших, для загалу і силкувався все життя ширити та розсвічувати те благотворне полум’я в своїм оточенні. Правда, до широкої, прилюдної діяльності він не чув у собі сили; його вроджена скромність та вироблений важкими досвідами життя скептицизм не позволяли йому ніде й ніколи вириватися наперед, виступати з ініціативою. Притім же так мало сторін і моментів нашої публічної діяльності могло мати його повну симпатію! Але се було певно, що де справа була чиста й розумна, де була правдива, безкористовна й свідома праця для добра народної маси, для підношення освіти й особливо для плекання науки на нашім ріднім грунті, там можна було числити на симпатію й тиху поміч Остапа Терлецького. І хоча ніде він не любив фігурувати в реєстрах співробітників, не любив реклами і ховався зі своїм іменем навіть там, де його праця робила його імені велику честь, то проте його особистий вплив давав себе чути особливо в хвилях вагань і сумнівів, бо тоді звичайно він своїм спокійним, але рішучим словом освітлював шлях і піддержував захитаних. От чому ім’я Остапа Терлецького мало відоме.
О.Терлецький - український правознавець і політичний діяч
ТЕРЛЕЦЬКИЙ (псевд. — Р. Мак, Ів. Заневич, В. Кістка) Остап Степанович (5.ІІ 1850, с. Назірна, тепер Коломийського району Івано-Франківської області - 22.VII. 1902, Львів) – український правознавець і політичний діяч. Закінчив (1872) філософський факультет Львівського і (1883) правничий факультет Віденського університетів. У 1874—77 очолював українське студентське товариство «Січ» у Відні. Разом з І.Я.Франком та M.І. Павликом у 1876—78 видавав укр. мовою марксистську літературу, за що двічі опинявся під арештом. З 1895 і до кінця життя працював адвокатом у Львові.
Початок громадсько-політичної діяльності пов’язують із навчанням у Станіславській гімназії, де Терлецький створив молодіжний гурток, в якому був писарем (1865) і редактором рукописної газети “Зірка” (1865-1867) [12]. У гуртку гімназисти вивчали і популяризували твори Т. Шевченка, буковинського письменника Ю. Федьковича, обговорювали власні літературні твори. Головну роль у Станіславському гуртку відігравали О. Терлецький і В. Навроцький. “Власне Навроцький, - писав Франко, - був тоді серед станіславської молоді тим, хто своєю енергією і витривалістю піддержав молодіж” [13]. Дружба з В. Навроцьким позитивно вплинула на формування Терлецького як публіциста. У 1869 році О. Терлецький вступає до Львівського університету спочатку на юридичний, а згодом на філософський факультет. По закінченні “абсолюториї”, “слабовитий і скуплений в собі” Терлецький мав шанси вийти на “кабінетного наукового робітника”, отримавши посаду “урядника” університетської бібліотеки у Відні. Цьому сприяли добрі знання іноземних мов, належна професійна підготовка. Тут він починає працювати над темою “Реформи Йосифа ІІ та їх вплив на соціальні та національні відносини в Галичині”.
