Цивільна оборона та цивільний захист - Стеблюк М.І

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА

Розділ 1. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ТА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

Керівництво Цивільної оборони України

Органи управління Цивільною обороною

Служби Цивільної оборони

Режими функціонування єдиної системи захисту

Режим надзвичайної ситуації

Режим воєнного стану

Структура єдиної системи захисту

Управління єдиною системою цивільного захисту

Сили цивільного захисту

Регіональні та місцеві органи управління та сили цивільного захисту

Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

Розділ 2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

2.1. Основи класифікації надзвичайних ситуацій

Основні причини виникнення надзвичайних ситуацій в Україні

2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру

У випадку загрози землетрусу

Дії під час землетрусу

Дії після землетрусу

При загрозі землетрусу

2.2.1. Стихійні явища екзогенного походження

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Обвали (осипи)

Метеорологічні небезпечні явища

Після стихійного лиха

Ліквідація наслідків будь-яких стихійних лих

2.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру: аварії і катастрофи

2.3.1. Транспортні аварії (катастрофи)

2.3.2. Радіаційно небезпечні об'єкти

2.3.3. Хімічно небезпечні об'єкти

2.3.4. Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти

2.3.5. Об'єкти комунального господарства

2.3.6. Гідродинамічні аварії

2.3.7. Ліквідація наслідків аварій та катастроф

2.3.8. Надзвичайні ситуації терористичного походження

2.4. Пожежі

Лісові й торфові пожежі

2.4.1. Гасіння пожеж

2.5. Осередок ядерного ураження. Вплив на людей і об'єкти

2.5.1. Елементи ядерної фізики

2.5.2. Ударна хвиля

2.5.3. Світлове випромінювання

2.5.4. Проникаюча радіація

2.5.5. Радіоактивне забруднення

Радіаційні ураження людей і тварин

Променева хвороба у людей

Променева хвороба у тварин

Зовнішній вплив бета-частинок на людей і тварин

Вплив радіоактивних речовин на рослини

Наслідки радіоактивного забруднення лісу

Забруднення радіоактивними речовинами продуктів, кормів і води

2.5.6. Електромагнітний імпульс

2.6. Осередок хімічного ураження

2.6.1. Коротка характеристика осередку хімічного ураження

2.6.2. Вплив отруйних речовин на людей і тварин. Надання першої медичної допомоги

Класифікація отруйних речовин

2.6.3. Токсини

2.6.4. Фітотоксиканти

2.6.5. Сильнодіючі ядучі речовини. Ураження людей та надання першої допомоги

2.6.6. Зараження отруйними і сильнодіючими речовинами місцевості, кормів, продуктів, води

2.7. Осередок біологічного і комбінованого ураження

2.7.1. Коротка характеристика осередку біологічного ураження

2.7.2. Біологічні засоби ураження людей, тварин, рослин, продуктів, кормів і води

Хвороби та шкідники сільськогосподарських культур

2.7.3. Осередок комбінованого ураження

Розділ 3. МОНІТОРИНГ І ПРОГНОЗУВАННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

3.1. Одиниці радіоактивності й дози випромінювання

3.2. Методи визначення іонізуючих випромінювань

3.3. Класифікація дозиметричних приладів

3.4. Прилади для радіаційної розвідки і контролю радіоактивного забруднення

Під час радіаційної розвідки

Сцинтиляційний радіометричний прилад СРП 68-01

3.5. Прилади для контролю радіоактивного опромінення

Комплект індивідуальних дозиметрів ДК-0,2

3.6. Прилади для хімічної розвідки і контролю зараження

Визначення ОР нервово-паралітичної дії

Визначення ОР на місцевості, техніці, одязі та різних предметах

Визначення фосфорорганічних ОР

Визначення іприту і трихлортриетиламіну

Визначення хлорціану, синильної кислоти та її солей

Визначення миш'яковистих отруйних речовин

Визначення алкалоїдів

Групове визначення солей важких металів

Визначення наявності солей ртуті

Вміст зарину, зоману, Ві-Ікс, іприту, трихлортриетиламіну, люїзиту, фосгену, дифосгену, синильної кислоти і хлорціану в урожаї і кормах

Фосфорорганічні отруйні речовини (зарин, зоман, Ві-Ікс)

Спосіб визначення іприту і трихлортриетиламіну

3.7. Основи оцінки радіаційної обстановки

3.8. Оцінка радіаційної обстановки після ядерного вибуху

3.9. Оцінка радіаційної обстановки при аварії на АЕС

3.10. Основи оцінки хімічної обстановки

3.11. Оцінка хімічної обстановки при зараженні отруйними речовинами

3.12. Прогнозування наслідків впливу сильнодіючих ядучих речовин

Визначення зон хімічного зараження з уражаючою концентрацією

Визначення часу уражаючої дії СДЯР

3.13. Оцінка пожежної обстановки

3.14. Оцінка інженерної обстановки

Розділ 4. ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

4.1. Концепція захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження

4.2. Основні заходи і засоби захисту населення і територій

4.2.1. Інженерний захист

4.2.2. Медичний захист

4.2.3. Біологічний захист

4.2.4. Радіаційний та хімічний захист

4.2.5. Інформація та оповіщення. Поведінка населення при загрозі надзвичайної ситуації

4.2.6. Укриття населення в захисних спорудах

4.2.7. Евакуаційні заходи

4.2.8. Індивідуальні засоби захисту

4.2.9. Захист населення у разі ядерної аварії

4.2.10. Самодопомога і взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях

Перша долікарська допомога потерпілому

Перев'язування ран

Допомога при тепловому та сонячному ударах

Надання допомоги

Допомога при обмороженнях і замерзанні

Перша допомога при отруєннях

Допомога при укусах змій, комах та тварин

Перша допомога потопаючим

Штучне дихання

Перенесення і транспортування потерпілого

Перенесення на руках одним носієм

Розділ 5. ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

А. План цивільного захисту на особливий період

Б. План цивільного захисту на мирний час

Розділ 6. ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТІВ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА В НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ

6.1. Основи стійкості роботи об'єктів

Оцінка стійкості роботи рослинництва

6.2. Оцінка стійкості об'єкта проти впливу уражаючих факторів

Оцінка можливості виникнення пожеж на об'єкті

Оцінка уразливості об'єкта від радіоактивного забруднення і проникаючої радіації

Порядок розрахунків радіоактивного забруднення

Розрахунки втрат населення

Працездатне населення

6.3. Основні напрямки підвищення стійкості роботи об'єкта в надзвичайних ситуаціях

6.4. Основи захисту в рослинництві у надзвичайних ситуаціях

6.5. Заходи захисту в тваринництві у надзвичайних ситуаціях

6.6. Основи захисту машинно-тракторного парку (МЛІ) і паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) у надзвичайних умовах

6.7. Заходи захисту в лісовому господарстві в умовах радіоактивного забруднення території

Ведення лісового господарства в непошкоджених лісах

6.8. Захист сировини, продовольства, фуражу і води

Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

7.1. Основи проведення рятувальних та інших невідкладних робіт

7.2. Знезаражування

Знезаражуючі речовини і розчини

Санітарна обробка

Часткова санітарна обробка

Повна санітарна обробка

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

Техногенні, антропогенні та природні надзвичайні явища останнім часом набули глобального характеру. За даними ООН зростання кількості населення збільшує масштаби наслідків стихійних лих у зв'язку з тим, що все більше людей вимушені жити в небезпечних місцях, які знаходяться в районах затоплення, зсувів, землетрусів. Збитки внаслідок стихійних лих зросли з 52 млрд. дол. у 60-ті роки до 479 млрд. дол. у 90-ті роки XX ст. Дослідження комісії ООН доводять, що більшості цих збитків можна було б уникнути, якби більше уваги приділяли попередженню стихійних лих.

 

Деякі надзвичайні ситуації за масштабами поширюються майже на всі сфери життя, негативно впливають на соціально-психологічний стан і економіку нашої країни. У певних регіонах України з високою густотою населення розташовані об'єкти з підвищеною небезпекою, а це різко посилює небезпеку можливих стихійних лих, аварій і катастроф техногенного походження. Внаслідок надзвичайних ситуацій гинуть люди, завдаються матеріальні збитки населенню і державі.

 

Так, у 2003 р. в результаті надзвичайних ситуацій в Україні загинуло більш як 62 тис. осіб. За перше півріччя 2004 р., з урахуванням пожеж, виникло 22 384 надзвичайні ситуації, що призвело до збитків обсягом майже 600 млн. грн.

 

Захист населення, об'єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій є невід'ємною частиною державної політики національної безпеки і державного будівництва, однією з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад і керівників об'єктів. Щоб вирішити ці питання, Верховна Рада України, уряд і Президент тільки останнім часом прийняли низку документів для створення державної системи цивільного захисту населення і території, в яких визначені стратегічні напрями, способи і засоби.

 

Сімдесятирічний досвід цивільної оборони щодо захисту населення є основою цивільного захисту в сучасних умовах, тому з урахуванням сучасних завдань, поставлених у нових документах, у підручнику висвітлені основи цивільного захисту в надзвичайних ситуаціях, з багатоплановим використанням досягнень фізики, хімії, військової, радіобіології, сільськогосподарської, медичної та інших наук. Така багатофакторність зумовлює певні труднощі у висвітленні та узагальненні матеріалу.

 

Підручник написаний згідно з програмою підготовки студентів вищих навчальних закладів, законами України "Про Цивільну оборону України", "Про правові засади цивільного захисту" та іншими документами, що стосуються захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу. У підручнику узагальнено праці багатьох авторів з різних галузей, а також багаторічний досвід викладацької роботи автора. Підручник розрахований на студентів і викладачів ВНЗ, а також буде корисним спеціалістам, керівникам об'єктів, працівникам органів управління цивільного захисту населення.

 

Автор щиро вдячний за створення сприятливих умов для роботи над підручником, корисні поради і критичні зауваження ректорові Національного університету біоресурсів і природокористування України, академіку Національної академії наук України і Аграрної академії наук України, професору, Герою України Дмитру Олексійовичу Мельничуку, а також офіційним рецензентам.

 

Розділ 1. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ ТА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ

 

Щороку в Україні від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, транспортних аварій, аварій на виробництві, утоплень і отруєнь) гине більше 70 тис. осіб.

 

За останні роки щороку в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій природного походження і до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження. Найбільше таких надзвичайних ситуацій виникає у Запорізькій, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській і Одеській областях.

 

Надзвичайна ситуація (далі НС) — це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних витрат.

 

Враховуючи необхідність проведення державних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій, у лютому 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про цивільну оборону України", а в березні 1999 р. Постановою Верховної Ради України до цього Закону внесено доповнення. Згідно із Законом кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організації незалежно від форм власності й підпорядкування. Як гарант цього права держава створила систему цивільної оборони.

 

Цивільна оборона України — це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

 

Завдання Цивільної оборони (ЦО) України такі.

 

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих.

 

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.

 

3. Захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж і застосованих засобів ураження.

 

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

 

5. Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.

 

6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку" спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

 

7. Підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил; навчання вмінню населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

 

Систему ЦО утворюють:

 

— центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

 

— органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

 

— органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;

 

— сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

 

— фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

 

— системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

 

— курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;

 

— служби ЦО.

 

Особи, які очолюють уряд України та уряд Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади, підрозділи виконкомів, на які покладено завдання забезпечити захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій, керівники підприємств, установ та організацій, належать до керівного складу цивільної оборони та спеціальних формувань Цивільної оборони.

 

Підготовка і перепідготовка осіб керівного складу Цивільної оборони здійснюється за планом курсів, що затверджується на відповідному рівні Прем'єр-міністром України, Головою уряду Криму, главами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Учні та студенти проходять підготовку за відповідними програмами у своїх навчальних закладах. Працівники підприємств, установ і організацій, особовий склад невоєнізованих формувань проходять підготовку з Цивільної оборони під час об'єкто-вих тренувань і комплексних навчань один раз на три роки. Особовий склад органів управління Цивільної оборони проходить підготовку в ході командно-штабних і штабних навчань, тренувань.

 

Населення, не зайняте у сфері виробництва та обслуговування, навчається вмінню застосовувати засоби захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях за допомогою пам'яток і засобів масової інформації.

 

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України та всі верстви населення.

 

Цивільна оборона України організується і функціонує на підставі Законів України "Про Цивільну оборону України", з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України, Положення про Цивільну оборону України, інших державних нормативних актів про органи управління ЦО та Положення міжнародного гуманітарного права з проблем захисту людей. Відповідно до законодавства ЦО організується і функціонує за територіально-виробничим принципом на всій території України.

 

Керівництво Цивільної оборони України

 

Відповідно до побудови керівництво Цивільною обороною України здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності й господарювання.

 

Начальником Цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України, а його заступником — Міністр Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі — МНС).

 

Начальником Цивільної оборони Автономної Республіки Крим є Голова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

 

Згідно з адміністративно-територіальним поділом України голови місцевих державних адміністрацій є начальниками Цивільної оборони.

 

В міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях, навчальних закладах начальниками Цивільної оборони є їхні керівники.

Органи управління Цивільною обороною

 

Центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій.

 

В обласних державних адміністраціях, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях діють управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (далі — управління), які є структурними підрозділами і входять до складу обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

 

У районних державних адміністраціях, а також у містах Києві та Севастополі у міських районних державних адміністраціях є відділи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (далі — відділ), які є структурним підрозділом і входять до складу районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

 

Управління чи відділ очолює начальник. На цю посаду призначаються як військовослужбовці, так і цивільні особи у порядку, встановленому законодавством.

 

Начальник відділу призначається і звільняється з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з начальником управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення обласної державної адміністрації.

 

Начальник управління є заступником начальника Цивільної оборони області (міста), а начальник відділу є заступником начальника Цивільної оборони району. Вони відповідають за стан Цивільної оборони в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

 

 

На підприємствах, в установах і організаціях органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту є штаби Цивільної оборони та надзвичайних ситуацій (далі — штаб ЦО).

 

Основними завданнями органів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення є:

 

— забезпечення створення і сталого функціонування місцевих ланок територіальних підсистем Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні (далі — Єдина державна система);

 

— реалізація державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання цим ситуаціям та реагування на них, ліквідації їх наслідків та наслідків Чорнобильської катастрофи на відповідній території;

 

— розробка та реалізація заходів щодо підвищення готовності сил Цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, наслідків Чорнобильської катастрофи;

 

— координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності з питань цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків, управління підпорядкованими силами Цивільної оборони;

 

— визначення основних напрямків роботи у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

 

— здійснення інформаційного забезпечення у сфері Цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків, створення і впровадження сучасних інформаційних технологій та банків даних;

 

— організація підготовки і перепідготовки кадрів органів управління та сил Цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків, навчання населення дій в умовах надзвичайних ситуацій.

 

Безпосередньо завдання Цивільної оборони виконуються постійно діючими органами управління у справах Цивільної оборони, у тому числі створеними в складі підприємств, установ і організацій силами і службами Цивільної оборони.

 

Органи управління у справах Цивільної оборони, що входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

 

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій (МНС):

 

— забезпечує здійснення державної політики у сфері Цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій, запобігання таким ситуаціям;

 

— організовує розробку і здійснення відповідних заходів з Цивільної оборони;

 

— керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах Цивільної оборони та спеціалізованих формувань, військами Цивільної оборони;

 

— здійснює контроль за виконанням вимог Цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної оборони, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

 

— координує діяльність центральних органів виконавчої влади. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку і рятування людей;

 

— здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайної ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

 

— проводить навчання населення, представників органів управління силами Цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

 

— організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ Цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

 

— згідно із законодавством створює підприємства для виробництва спеціалізованої аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

 

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення питань Цивільної оборони, здійснення заходів захисту населення і місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у справах Цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

 

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з Цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсязі, передбачених законодавством.

 

Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.

 

На радіаційних, хімічних і вибухонебезпечних підприємствах створюються локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, які зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами.

 

Для проведення рятувальних і невідкладних робіт призначені невоєнізовані формування Цивільної оборони — це групи людей, об'єднаних у загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном, та підготовлені до дій у надзвичайних ситуаціях.

 

Штатну чисельність невоєнізованих формувань визначає керівник підприємства, установи чи організації на підставі вимог Концепції Цивільної оборони України, Положення про Цивільну оборону України за погодженням з органом управління у справах Цивільної оборони. Невоєнізовані формування створюються завчасно і комплектуються в обов'язковому порядку, визначеному Законом "Про Цивільну оборону України" і Положенням про Цивільну оборону України. Зарахування до невоєнізованих формувань не звільняє від основної діяльності.

 

Базою створення невоєнізованих формувань є підприємства, установи та організації, їх працівники, матеріальні та технічні засоби.

 

Адміністрація підприємства, установи чи організації несе відповідальність за створення, оснащення і підготовку невоєнізованих формувань.

 

До невоєнізованих формувань Цивільної оборони зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок, які мають дітей віком до 8 років, жінок із середньою та вищою медичною освітою, які мають дітей до 3 років, та осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

 

Служби Цивільної оборони

 

Для забезпечення заходів Цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності й підпорядкування створюються спеціалізовані служби Цивільної оборони: захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, енергетики, медичні, оповіщення і зв'язку, комунально-технічні, матеріального забезпечення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення та ін.

 

Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій, а також на базі підприємств та організацій створюються евакуаційні комісії.

 

Організація створення служб Цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються Положенням про Цивільну оборону України.

 

Для надання медичної допомоги населенню, охорони громадського порядку в осередках ураження та стихійного лиха, боротьби з пожежами, здійснення лабораторного контролю за станом навколишнього середовища, матеріально-технічного та інженерного забезпечення заходів з Цивільної оборони залучаються міністерства та інші органи державної виконавчої влади. Перелік завдань та порядок залучення до дій у надзвичайних ситуаціях визначається Кабінетом Міністрів України.

 

З метою забезпечення своєчасного запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру 3 серпня 1998 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні" (далі — СЗРНС).

 

СЗРНС складається з органів управління, сил і засобів попередження та реагування на надзвичайні ситуації, а також систем забезпечення у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, до компетенції яких віднесено функції захисту населення і територій, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. До складу СЗРНС також відносять добровільні рятувальні формування, які зареєстровані на території України згідно з чинним законодавством і мають національний сертифікат на проведення аварійно-рятувальних робіт.

 

Основними завданнями СЗРНС є: розробка нормативно-правових актів, державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків НС.

 

Сили та засоби СЗРНС — це сили і засоби реагування на НС міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, сили і засоби всіх рівнів функціональних і територіальних підсистем.

 

Для координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо безпеки та захисту населення і територій, реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження, створюються постійно діючі Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки під час надзвичайних ситуацій (ТББ та НС). Комісії створюються при виконавчих органах влади на державному, регіональному і районному (міському) рівнях, а також на об'єктах. У своїй діяльності ці комісії керуються Конституцією України, Законами України, документами Президента України, Кабінету Міністрів України та Положенням про Державну комісію з питань ТББ та НС. Основні завдання комісії такі:

 

— координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних зі створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;

 

— участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

 

— організація та керівництво проведенням робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

 

Обов'язки комісії у звичайних умовах такі:

 

— координація діяльності органів виконавчої влади щодо реалізації загальнодержавних програм безпеки населення, санітарно-епідеміологічної обстановки та реагування на надзвичайні ситуації;

 

— підготовка і подання пропозицій щодо прав і обов'язків з питань техногенно-екологічної безпеки та НС органів виконавчої влади і об'єктів;

 

— сприяння розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів, державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, систем цивільного захисту населення, контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів будівництва і реконструкції з питань техногенно-екологічної безпеки;

 

— підготовка до дій у надзвичайних ситуаціях;

 

— співробітництво з відповідними органами сусідніх областей і країн.

 

Робота комісії під час надзвичайної ситуації полягає в такому:

 

— керівництво ліквідацією НС;

 

— вивчення обстановки, причини виникнення НС та підготовка інформації про вжиті заходи реагування на НС;

 

— організація робіт і взаємодія з органами виконавчої влади, громадськими організаціями з питань евакуації населення та надання допомоги потерпілим;

 

— залучення до ліквідації наслідків НС наявних сил і засобів;

 

— взаємодія з відповідними організаціями сусідніх регіонів, територія яких опинилася під впливом НС, що виникла на території району, області, регіону, України;

 

— визначення розмірів (масштабів) збитків, що зазнали об'єкти населення від НС.

 

Фінансування заходів цивільної оборони здійснюється за рахуєм нок державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності й підпорядкування згідно із законодавством України.

 

Кошти на проведення заходів навчання та захисту населення і місцевостей, витрати на утримання і підготовку територіальних органів управління у справах цивільної оборони та формувань цивільної оборони, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, згідно із законодавством України відраховують міністерства та органи місцевого самоврядування.

 

Фінансування заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і реагування на них проводиться за рахунок коштів організацій, розміщених на території розвитку надзвичайної ситуації, бюджетних і позабюджетних коштів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відповідних виконавчих органів рад, страхових фондів та інших джерел.

 

Під час ліквідації надзвичайних ситуацій на загальнодержавному рівні за поданням МНС України, Мінфіну, інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади використовуються спеціальні фінансові та матеріальні резерви, у тому числі:

 

— кошти резервного фонду Кабінету Міністрів України;

 

— запаси державних матеріальних резервів техніки і спеціальних видів майна.

 

Для ліквідації надзвичайних ситуацій на регіональному рівні використовуються спеціальні фінансові та матеріальні резерви, у тому числі:

 

— кошти резервного фонду Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

 

— регіональні запаси матеріальних резервів, техніки та спеціальних видів майна.

 

Ліквідація надзвичайних ситуацій на місцевому рівні проводиться за рахунок фінансових і матеріальних резервів, у тому числі:

 

— коштів резервного фонду районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій;

 

— місцевих запасів матеріальних резервів, техніки та спеціальних видів майна.

 

Порядок створення матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Фінансування заходів цивільної оборони, що потребують капітальних вкладень (включаючи будівництво захисних споруд, складів для зберігання техніки та майна цивільної оборони, створення пунктів управління, систем зв'язку та оповіщення) здійснюється відповідно до загального порядку фінансування капітального будівництва.

 

Оплата праці працівників органів управління цивільної оборони здійснюється відповідно до умов оплати праці працівників органів виконавчої влади.

 

За рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримання міністерств, відповідно до встановленого порядку утримуються органи управління Цивільної оборони України, Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів виконавчої влади.

 

Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади забезпечують органи управління у справах цивільної оборони транспортними засобами, службовими, господарськими, складськими і підсобними приміщеннями.

 

Потреби цивільної оборони у техніці, приладах і спеціальному майні задовольняються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими з питань матеріальних ресурсів та економіки з оплатою замовником вартості виділених матеріальних ресурсів.

 

Продукція для потреб цивільної оборони виготовляється на умовах державного замовлення.

 

На виконання указів Президента України "Про заходи щодо удосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій" від 27 січня 2003 р. № 47, про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 р. "Про стан техногенної та природної безпеки України" від 4 лютого 2003 р. № 76, "Про питання щодо перетворення військ Цивільної оборони України і державної пожежної охорони в окрему невійськову службу" від 15 вересня 2003 р. № 1040 проводиться реформування цивільної оборони України.

 

Сутність цього реформування полягає в об'єднанні органів управління і сил Цивільної оборони, пожежної охорони, аварійно-рятувальних сил і матеріально-технічних ресурсів у єдиній державній системі цивільного захисту.

 

Для врегулювання питань захисту населення і національної економіки, матеріальних і культурних цінностей та навколишнього середовища від надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та упорядкування повноважень органів, які здійснюють ці заходи, Верховна Рада України 24 червня 2004 р. прийняла Закон України "Про правові засади цивільного захисту".

 

Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного; природного та воєнного характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

 

Згідно із Законом в Україні створюється Єдина державна система цивільного захисту населення і територій.

 

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі — єдина система захисту) — це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту.

 

Цивільний захист (ЦЗ) — це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

 

Правовою основою цивільного захисту є Конституція України, названий Закон, закони України "Про Цивільну оборону України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про об'єкти підвищеної безпеки", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

 

Мета цивільного захисту:

 

— реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;

 

— проведення заходів безпеки та захисту населення і територій, об'єктів національної економіки і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

 

— участь у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, економічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.

 

Цивільний захист базується на таких основних принципах:

 

— комплексний підхід до розв'язання завдань цивільного захисту, що базується на необхідності проведення єдиних заходів цивільного захисту від впливів фізичного, хімічного, біологічного, морально-психологічного та засобів масового ураження;

 

— територіальність та функціональність єдиної системи захисту;

 

— добровільність у проведенні ризикованих заходів;

 

— свобода інформації у сфері цивільного захисту;

 

— раціональна безпека з економічно найменшою ймовірністю виникнення надзвичайних ситуацій і зменшення їх наслідків.

 

Завдання цивільного захисту:

 

— розвиток національної економіки у напрямах, які виключають можливість виникнення надзвичайних ситуацій;

 

— збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

 

— прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;

 

— здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

 

— розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

 

— розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

 

— створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

 

— розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

 

— оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, що складається, і вжиті заходи для запобігання надзвичайним ситуаціям;

 

— організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій;

 

— проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

 

— забезпечення готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідації їх наслідків;

 

— надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій;

 

— навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні надзвичайних ситуацій;

 

— міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

 

Для виконання завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення завдання шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та навколишньому середовищу при виникненні надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, економічний, радіаційний та хімічний захист.

Режими функціонування єдиної системи захисту

 

Єдина система захисту може функціонувати у режимі:

 

— повсякденної діяльності;

 

— підвищеної готовності;

 

— надзвичайної ситуації;

 

— надзвичайного стану;

 

— воєнного стану.

 

Залежно від наявної або прогнозованої обстановки і масштабу НС встановлюється відповідний режим функціонування єдиної системи захисту в межах конкретної території за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

 

У режимі повсякденної діяльності єдина система захисту функціонує за наявності нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій.

 

У цьому режимі органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:

 

— забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

 

— розробляють і виконують цільові та науково-технічні програми запобігання НС і зменшення можливих втрат;

 

— здійснюють заходи, спрямовані на забезпечення безпеки і захисту населення під час НС;

 

— забезпечують підготовку органів управління до дій у НС, організовують навчання населення використання засобів захисту в таких ситуаціях;

 

— створюють і поновлюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для ліквідації наслідків НС;

 

— здійснюють постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення НС.

 

Режим підвищеної готовності встановлюється при погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки, загрозі виникнення НС.

 

Органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:

 

— здійснюють заходи, передбачені для режиму повсякденної діяльності, і допомагають при виникненні НС;

 

— формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС;

 

— посилюють спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування виникнення НС та їх масштабів;

 

— розробляють заходи захисту населення, територій в умовах НС;

 

— здійснюють заходи запобігання виникненню НС;

 

— приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють за потреби в район загрози виникнення НС.

Режим надзвичайної ситуації

 

Режим НС встановлюється при виникненні НС та під час ліквідації наслідків НС. Органи управління, сили і засоби єдиної системи захисту:

 

— організовують захист населення і територій;

 

— залучають необхідні сили і засоби;

 

— визначають межі території, на якій виникла НС;

 

— організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків НС;

 

— здійснюють безперервний контроль за станом у районі НС;

 

— оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток НС та оповіщають населення.

 

Режим надзвичайного стану єдиної системи захисту встановлюється відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Режим воєнного стану

 

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначається відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану".

Структура єдиної системи захисту

 

Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створювані ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

 

Функціональні підсистеми створюються центральними органами виконавчої влади на регіональному, місцевому рівні для організації роботи, пов'язаної із запобіганням НС та захистом населення і територій у разі їх виникнення.

 

При виникненні НС органи управління, сили і засоби функціональних підсистем підпорядковуються органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної системи захисту.

 

Організація, сили та засоби, завдання і порядок діяльності функціональних підсистем визначаються положеннями, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади.

 

Територіальні підсистеми єдиної системи захисту включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері цивільного захисту та комісії з НС.

 

Територіальні підсистеми створюються в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання виникненню НС та ліквідації наслідків НС техногенного, природного та воєнного характеру в межах відповідних територій.

 

Організація, сили і засоби, завдання і порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері цивільного захисту за погодженням із Радою міністрів АР Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

 

Управління єдиною системою цивільного захисту

 

Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України.

 

Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

 

Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту — Міністерство з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи — МНС. Керівник цього органу, тобто Міністр МНС, є заступником начальника цивільного захисту України.

 

Центральний орган виконавчої влади у сфері цивільного захисту здійснює такі повноваження:

 

— контролює організацію виконання заходів, спрямованих на цивільний захист населення і територій від пожеж, аварій і надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними формуваннями;

 

— перевіряє стан готовності органів управління, сил і засобів цивільного захисту до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

 

— забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;

 

— контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними формуваннями;

 

— перевіряє планування та стан готовності до здійснення заходів з евакуації населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

 

— забезпечує перевірку наявності та утримання у готовності на потенційно небезпечних об'єктах локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цих об'єктів;

 

— перевіряє наявність і готовність до використання засобів колективного та індивідуального захисту, майна служби цивільного захисту, їх облік та утримання;

 

— на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності проводить перевірки підготовки до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

 

— з'ясовує причини виникнення надзвичайних ситуацій, невиконання заходів запобігання аваріям, катастрофам, пожежам;

 

— проводить оцінки дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту під час проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;

 

— перевіряє забезпечення умов зберігання, транспортування, знешкодження, утилізації і поховання небезпечних речовин та виробів, разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері.

 

Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій.

 

Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

 

У складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту діють:

 

— урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту;

 

— органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту;

 

— органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій.

 

До урядового органу державного нагляду у сфері спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту входять підрозділи державного нагляду відповідно у сфері техногенної та у сфері пожежної безпеки, територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту.

 

До органів оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту входять органи управління, сили і засоби оперативного реагування на надзвичайні ситуації у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади цивільного захисту, органи управління, сили і засоби цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах та районах у містах. Завдання цих органів такі:

 

— забезпечення готовності до дій сил і засобів, призначених для реагування на надзвичайні ситуації;

 

— здійснення комплексу заходів із реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків;

 

— управління підпорядкованими силами реагування, спеціальними і спеціалізованими формуваннями;

 

— координація дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на надзвичайні ситуації.

 

Сили цивільного захисту

 

До сил цивільного захисту належать:

 

— оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

 

— спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

 

— аварійно-відновлювальні формування;

 

— спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

 

— формування особливого періоду;

 

— авіаційні та піротехнічні підрозділи;

 

— технічні служби та їх підрозділи;

 

— підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

 

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту — це спеціальне воєнізоване формування, яке призначене для захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, участі в територіальній обороні, міжнародних рятувальних і гуманітарних заходах.

 

Сили і засоби цивільного захисту — це особовий склад органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння, засоби, призначені для ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих та засоби індивідуального захисту.

 

Комплектування органів і підрозділів цивільного захисту — спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладі, науково-дослідних установ, підрозділів забезпечення — проводиться особами рядового та начальницького складу, слухачами і курсантами.

Регіональні та місцеві органи управління та сили цивільного захисту

 

До регіональних та місцевих органів управління цивільного захисту належать:

 

— Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, структурні підрозділи з питань цивільного захисту цих державних адміністрацій та виконавчих органів рад;

 

— територіальні органи управління спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

 

До регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:

 

— аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

 

— спеціалізовані аварійно-рятувальні служби;

 

— сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

 

— сили і засоби територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту;

 

— сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту;

 

— добровільні рятувальні формування.

 

Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:

 

— Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (183/98-ВР);

 

— Кабінет Міністрів України.

 

Для координації діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради). У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктного регіонів.

 

Забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

 

Фінансування заходів у сфері цивільного захисту, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, цільових програм, ліквідації наслідків НС здійснюється з державного та місцевих бюджетів, інших джерел відповідно до законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту

 

За створення перешкод у діяльності посадових осіб державного нагляду у сфері цивільного захисту винні особи притягаються до дисциплінарної адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом.

 

Розділ 2. НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

2.1. Основи класифікації надзвичайних ситуацій

 

Екологічна обстановка у світі останніми роками погіршилась і вважається несприятливою. Засоби масової інформації майже щодня повідомляють про надзвичайні ситуації, що відбуваються у світі: лісові пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аварії і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населених пунктів і об'єктів господарювання, у тому числі й у сільському господарстві, а часто забрудненням і зараженням довкілля.

 

Щорічно в нашій країні виникають надзвичайні ситуації природного та техногенного характеру, що призводить до загибелі багатьох людей і значних матеріальних збитків.

 

Так, протягом 2004 р. в Україні виникло 286 НС. У зв'язку з частими стихійними лихами, аваріями і катастрофами, зростанням їх кількості в багатьох регіонах України обстановка вважається дуже складною. Така ситуація є постійною серйозною загрозою для населення, зокрема кожній людині, суспільству, навколишньому середовищу, а в цілому і стабільності економіки держави.

 

Масштаби, характер руйнувань і кількість постраждалих людей залежать від типу, масштабу і місця аварії, катастрофи або стихійного лиха, від швидкості розвитку надзвичайної ситуації, особливостей регіону, об'єктів господарювання і населених пунктів, що опинилися в районі надзвичайної ситуації. Таку ситуацію можна порівнювати з воєнними діями. Для проведення рятувальних робіт потрібне залучення великої кількості людей і матеріальних ресурсів, а несподіваний розвиток подій скорочує час на підготовку і проведення таких заходів.

 

Зниження масштабів людських втрат (у 2004 р. від НС загинуло 412 осіб) та матеріальних збитків, запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру, ліквідація їх наслідків є важливою загальнодержавною проблемою і одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади, всіх органів управління цивільної оборони, управління всіх рівнів, спеціалістів і населення.

 

Класифікація надзвичайних ситуацій на території України за походженням здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій"