Пальпація пульсуючої печінки

Розрізняють істинну і передатну пульсацію.

Істинна пульсація спостерігається при недостатності тристулкового клапана і обумовлена регургітацією крові з правого шлуночка в праве передсердя під час систоли, переповненням нижньої порожнистої вени і печіночних вен. Це виявляється збільшенням печінки під час систоли і визначається як позитивний венний пульс.

Передатна пульсація характеризується рухом печінки в одному напрямку і обумовлена передачею скорочень серця.

Еталон відповіді (норма): при пальпації серця верхівковий поштовх у V міжреберному проміжку на 1 см досередини від лівої серединно-ключичної лінії, площею 2 см², середньої висоти та сили, симптом «котячого муркотіння» не визначається.

 

Перкусія меж відносної та абсолютної серцевої тупості, визначення ширини судинного пучка

Можливість визначення величини, положення, конфігурації серця заснована на різниці перкуторного звуку (рис. 3.17).

 

 

Рис. 3.17. Принцип визначення меж серця.

Легені, що оточують серце, дають при перкусії ясний легеневої звук. Проекція істинних розмірів серця на грудну клітку дає притуплений легеневої звук, тому що передньо-верхня поверхня серця частково прикрита легенями. Невелика частина передньої поверхні серця, що безпосередньо прилягає до грудної клітки, дає при перкусії тупий стегновий звук.

При перкусії серця необхідно слідувати наступним правилам.

Положення пацієнта. Перкусію серця проводять коли пацієнт знаходиться у вертикальному положенні з опущеними донизу руками. Лише коли тяжко хворих можна провести перкусію серця у горизонтальному положенні. При цьому слід пам’ятати, що у вертикальному положенні розміри серцевої тупості будуть дещо меншими (приблизно на 15-20%) проти горизонтального положення обстеженого внаслідок більш низького стояння діафрагми. Перкусію серця рекомендовано проводити при звичайному диханні пацієнта, так як положення легеневих країв, що прилягають до серця, може деяким чином впливати на розміри серцевої тупості.

Положення лікаря. Лікар повинен стояти з правої сторони пацієнта, якщо той стоїть, або сидіти з правої сторони, якщо пацієнт лежить. При чому, розташуватися необхідно так, що можна було правильно покласти палець-плексиметр на грудну клітину та було зручно наносити перкуторний удар.

Положення пальця-плесиметру. Палець-плексиметр при перкусії серця щільно притискають до грудної клітини у міжреберних проміжках та розташовують паралельно до границі, яку досліджують.

Сила перкуторного удару. Сила перкуторного звуку може бути різною залежно від того, які ціль ставить перед собою дослідник. Для визначення границь відносної серцевої тупості використовують середній за силою перкуторний звук. В той час, як визначення абсолютної серцевої тупості здійснюється за допомогою тихої або тишайшої перкусії. Використання різних за силою методик перкусії дозволяє оцінити тонкий перехід звуку від ясного легеневого до притупленого під час визначення відносної тупості серця та дуже тонку різницю при переході звуку від притупленого до тупого при перкуторному визначенні границь абсолютної тупості серця.

Напрямок перкусії. Перкусія границь серця проводиться у напрямку від більш ясного перкуторного звуку до більш тупого, тобто від легень до серця.

Відмітка границь серця. Відмітка границь при перкусії серця проводиться по краю пальця-плексиметру, який направлено до більш ясного (гучного) перкуторного звуку.

План дослідження включає визначення таких показників:

– меж відносної тупості серця;

– поперечника серця;

– ширини судинного пучка;

– конфігурації серця;

– меж абсолютної тупості серця.

Визначення меж відносної тупості серця

Відносна тупість серця – проекція передньої його поверхні на грудну клітку (рис. 3.18). Відносна тупість серця відповідає істинним розмірам серця.

Межі відносної тупості це найбільш віддалені точки серцевого контуру праворуч, зверху, ліворуч. Відносна тупість серця визначається в такій послідовності: права, верхня, ліва межі.

 

 

 

Рис. 3.18. Проекція відділів серця на грудну клітину