Характеристика наказу як основного виду розпорядчого документа

Наказ – це правовий акт, що його видає керівник на правах єдиноначальності й у межах своєї компетенції для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлено перед даною організацією, установою.

За призначенням накази поділяються на два види: накази з питань основної діяльності та накази з особового складу.

Накази також видаються з питань створення, організації, ліквідації, перейменування, зміни масштабу діяльності підприємства або структурного підрозділу, затвердження (введення в дію) або зміни положень, правил, інструкцій, планів, структури.

У наказах, основою для створення яких є розпорядчі документи вищої організації, доводяться до відома підвідомчих підприємств директивні вказівки вищих органів, конкретизація визначення їх виконавців, методів і строків виконання в умовах діяльності конкретного підприємства або установи.

Накази з основної діяльності (загальних питань) поділяються на ініціативні і ті, що видаються на виконання розпоряджень вищих органів. Потрібно розрізняти специфіку написання і оформлення цих наказів.

Найповніше уявлення про цей документ дає розгляд ініціативного наказу.

Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають у середині підприємства.

Текст наказу складається з констатуючої та розпорядчої частин. У першій видаються факти та думки, які є основою для видання наказу; в другій перелічуються приписані дії. Констатуюча частина може містити в собі такі елементи:

ü Вступ (зазначається причину видання наказу);

ü Доказ (перераховуються головні факти);

ü Висновок (викладається мета видання наказу).

Якщо наказ видається на основі письмової вказівки вищестоящої організації (постанова, наказ), то в констатуючій частині наказу зазначаються назва виду документа, його номер, дата і заголовок.

Констатуючу частину можна пропустити, якщо розпорядчу частину наказу не потрібно обґрунтовувати.

Розпорядча частина наказу починається словом " НАКАЗУЮ ", яке друкується з нового рядка великими літерами від нульового положення табулятора При необхідності текст розділяють на пункти, які нумерують арабськими цифрами.

Кожен пункт розпорядчої частини починається з зазначення виконавця, потім зазначаються приписані дії та строки їх виконання.

Приписана дія виражається дієсловом у невизначеній формі (здійснити, забезпечити, визначити). Виконавцем можуть бути підприємство, структурний підрозділ або посадова особа. Він вказується у давальному відмінку.

Розпорядчу частину наказу дозволяється викладати у вигляді таблиці з зазначенням у називному відмінку найменування установи або посади та прізвища виконавця.

В останньому пункті розпорядчої частини зазначають осіб, яким доручено контроль за виконанням наказу.

При необхідності окремим пунктом в кінці наказу перелічують розпорядчі документи, які цим наказом відміняються, змінюються або доповнюються.

Зразок ЧЕРКАСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ Н А К А З 25.06.2003 № 12 м. Черкаси Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення На виконання Указу Президента України від ___________№ _____ “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення” та розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації ___________ від _________ № _______, з метою підвищення ефективності роботи із зверненнями громадян, усунення недоліків у цій сфері НАКАЗУЮ: 1.Затвердити наказом відповідальну особу по роботі із зверненнями громадян. Копію наказу представити у відділ державного контролю обласного управління земельних ресурсів до ________________. 2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на начальника відділу державного контролю обласного управління земельних ресурсів ____________. Начальник управління В.Г. Білик

Проект наказу погоджується із заступником керівника організації, куратора питань, розглянутих у цьому документі, із керівниками структурних підрозділів, яких стосуються пункти наказу, із юристом організації (віза свідчить про те, що цей документ не суперечить правилам вищих організацій). Слід звернути особливу увагу на візування, тому що окремі пункти наказу можуть стосуватися різних підрозділів і осіб. Візи треба розташовувати нижче від підпису керівника. Проект наказу в усіх випадках візують укладач та керівник структурного підрозділу, який вносить проект наказу або готує його.

Може здійснюватися і зовнішнє погодження з різними організаціями, якщо наказ зачіпає їхні інтереси, органами державного контролю, колегіальними і громадськими організаціями.

Виконавець, який готує проект наказу, визначає підприємства, підрозділи і посадових осіб, яким необхідно направити наказ. Список адресатів можна друкувати на звороті останнього аркуша наказу або додавати у вигляді самостійного документа.

Наказ вступає в силу з моменту його підписання.

Наказ документується на бланках формату А4. Формуляр наказу містить такі реквізити:

ü назва підприємства;

ü назва виду документа;

ü дата;

ü індекс;

ü місце складання або видання;

ü заголовок до тексту;

ü текст;

ü підпис;

ü візи.

З наказом повинні бути ознайомлені усі названі в ньому особи, які розписуються на одному з примірників наказу або спеціальному бланку.

Накази мають окрему самостійну індексацію, яка розпочинається з початку кожного календарного року.

Додатки доповнюють, пояснюють окремі питання документів, або документ в цілому. Про наявність додатків зазначається у тексті або після тексту документа перед реквізитом "підпис". Назва додатка у тексті документа повинна відповідати назві самого додатка.

Додатки до документів можуть бути трьох видів:

· додатки, що затверджуються або вводяться в дію відповідними нормативними актами та розпорядчими документами (додатки до нормативних актів та розпорядчих документів);

· додатки, що пояснюють або доповнюють зміст основного документа;

· додатки, що є самостійними документами і надсилаються зі супровідним листом.

Додатки повинні оформлятися на стандартних аркушах і мати всі необхідні для конкретного виду документа реквізити (найменування, заголовок, підписи осіб, відповідальних за їх зміст, дату, відмітки про погодження, затвердження тощо).

У розпорядчих документах відомості про наявність додатків зазначаються у тексті, наприклад:

"Розробити і подати на затвердження план комплексної перевірки господарюючих суб´єктів за формою, зазначеною у додатку".

Додатки до нормативного акта та розпорядчого документа повинні мати відмітку з посиланням на цей акт або відповідний розпорядчий документ, його дату і номер. Ця відмітка проставляється у верхньому правому кутку першого аркуша додатка, наприклад;

Додаток до наказу від 18.02.02. № 85

При наявності кількох додатків на них проставляються порядкові номери, наприклад: Додаток 1, Додаток 2 та ін. Знак № (номер) перед цифровим позначенням додатка не ставиться.

Якщо додаток складається з декількох аркушів, на всіх наступних аркушах у правому верхньому куті робиться напис: "Продовження додатка".

Додатки до вихідних документів візуються на двох примірниках, один направляється за адресою, другий залишається у справах організації.

Додатки до нормативних актів підписуються керівниками структурних підрозділів, відповідальних за їх розробку, на лицьовій стороні останнього аркуша додатка із зазначенням дати.

Складання й оформлення наказу регламентується інструкціями щодо роботи з документами, правилами про порядок підготовки проекту наказу та іншими правовими актами. В них передбачено обов’язкове дотримання низки правил і вимог, що мають забезпечити юридичну повноцінність документів, оперативне виконання їх.

Для Держтехногенбезпеки це Наказ Держтехногенбезпеки від 05.04.2012 № 71,яким затверджено Типову інструкцію з діловодства для установ та державного підприємства, що належать до сфери управління Державної інспекції техногенної безпеки України.

Інструкція визначає, що Накази установи видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності бюджетної установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Проекти наказів з основної діяльності, адміністративно-господарських питань готуються і подаються структурними підрозділами за дорученням керівника установи чи за власною ініціативою.Проекти наказів з кадрових питань (особового складу) (про прийняття на роботу, звільнення, надання відпустки, відрядження тощо) готує кадрова служба на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів установи, заяв працівників, трудових договорів та інших документів.Проекти наказів з основної діяльності, адміністративно-господарських питань та додатки до них візуються працівником, який створив документ, керівником структурного підрозділу, в якому його створено, посадовими особами, які визначені у проекті документа як виконавці завдань, що містяться в ньому, керівником діловодів, керівником або посадовою особою структурного підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, іншими посадовими особами, яких стосується документ.Проекти наказів з кадрових питань (особового складу) візуються працівником кадрової служби, який створив документ, та його керівником, а також залежно від видів наказів – посадовими особами структурного підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, бухгалтерської служби, іншими посадовими особами, яких стосується документ.Структурним підрозділом з юридичного забезпечення обов'язково візуються за наявності усіх необхідних віз проекти наказів нормативно-правового характеру, а також накази з кадрових питань (особового складу) та з інших питань, визначених окремим наказом установи.Проекти наказів, що надаються для підписання керівнику установи, візуються його заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.У разі необхідності проведення оцінки змісту та доцільності видання наказу здійснюється зовнішнє погодження проекту документа з іншими заінтересованими установами.Якщо у процесі погодження до проекту наказу вносяться істотні зміни, він підлягає повторному погодженню.Накази підписуються керівником установи, а у разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки.Після підписання наказу зміни до нього вносяться лише шляхом видання нового наказу про внесення змін.Наказ оформляється на бланку наказу. Зміст наказу коротко викладається у заголовку, який починається з прийменника «Про» і складається за допомогою віддієслівного іменника («Про затвердження...», «Про введення...», «Про створення...»,) або іменника («Про підсумки...», «Про заходи...»).Текст наказу з питань основної діяльності установи та з адміністративно-господарських питань складається з двох частин – констатуючої (преамбули) і розпорядчої.У констатуючій частині зазначаються підстава, обґрунтування або мета видання наказу. Зазначена частина може починатися зі слів «На виконання», «З метою» тощо. Якщо документ видається на підставі іншого розпорядчого документа, у констатуючій частині зазначаються назва виду цього документа, його автор, дата, номер та заголовок. Крапка в кінці констатуючої частини не ставиться.Розпорядча частина наказу починається із слова «НАКАЗУЮ», яке друкується з нового рядка великими літерами без відступу від лівого поля і лапок, після чого ставиться двокрапка.Розпорядча частина поділяється на пункти і підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. У кожному пункті повинні бути зазначені виконавці (структурні підрозділи або конкретні посадові (службові) особи), конкретні завдання (доручення) і строки їх виконання. Виконавці можуть бути названі також узагальнено, наприклад: «начальникам управлінь (відділів, секторів) ГУ Держтехногенбезпеки у Харківській області», «начальникам структурних підрозділів» тощо.При цьому, як правило, не застосовується написання неконкретних доручень, які містять слова: «прискорити», «поліпшити», «активізувати», «звернути увагу» тощо.Якщо наказом відміняється попередній розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися із слів: «Визнати таким, що втратив чинність,…».Зміни, що вносяться до наказу, оформляються окремим наказом, який повинен мати такий заголовок: «Про внесення змін до наказу…» із зазначенням дати, номера, назви виду розпорядчого документа, до якого вносяться зміни. Розпорядча частина наказу починається з такого пункту:«1. Внести зміни до наказу…».Далі окремими підпунктами формулюються зміни до розпорядчого документа, наприклад:«1) пункт 2 викласти в такій редакції: …»;«2) пункт 3 виключити»;«3) абзац другий пункту 4 доповнити словами …».Якщо зміни до розпорядчого документа оформляються на окремому аркуші (аркушах), у першому пункті розпорядчої частини наказу зазначається:«1) Внести зміни до... (додаються)».Останній пункт розпорядчої частини у разі потреби може містити рішення про покладення на структурний підрозділ або посадову особу функцій з контролю за виконанням наказу.До наказів не може включатися пункт «Наказ довести до відома…». Структурні підрозділи, посадові (службові) особи, до відома яких доводиться наказ, зазначаються у покажчику (списку) розсилки, який укладач готує разом з проектом розпорядчого документа і передає до діловодів після підписання такого документа.Накази з кадрових питань (особового складу) оформляються у вигляді індивідуальних і зведених. В індивідуальних наказах міститься інформація про одного працівника (співробітника), у зведених - про кількох, незалежно від того, які управлінські рішення щодо них приймаються (прийняття на роботу, призначення на посаду, переведення на іншу посаду (роботу), звільнення тощо).Зміст індивідуального наказу з кадрових питань (особового складу) стисло викладається у заголовку, який починається з прийменника «Про» і складається за допомогою віддієслівного іменника, наприклад: «Про призначення...», «Про прийняття...». У зведених наказах може застосовуватись узагальнений заголовок, наприклад: «Про кадрові питання», «Про особовий склад».У тексті наказів з кадрових питань (особового складу), як правило, констатуюча частина не зазначається, крім випадків призначення на посаду або звільнення з посади керівних працівників органом вищого рівня або за іншою процедурою. У такому разі у констатуючій частині наводиться посилання на відповідний правовий акт органу вищого рівня у такій послідовності: вид акта, його автор, дата, номер, повне найменування. Розпорядча частина наказу починається, як правило, з дієслова у формі інфінітиву: «ПРИЙНЯТИ», «ПРИЗНАЧИТИ», «ПЕРЕВЕСТИ», «ЗВІЛЬНИТИ», «ВІДРЯДИТИ», «НАДАТИ», «ОГОЛОСИТИ» тощо. Далі зазначаються великими літерами прізвище працівника, на якого поширюється дія наказу, і малими – ім'я, по батькові працівника та текст наказу. У зведених наказах прізвища осіб у межах пунктів розміщуються за алфавітом.У наказі про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат.У зведених наказах з кадрових питань (особового складу) до розпорядчої частини включається інформація, що розміщується у такій послідовності: прийняття на роботу (службу), переведення, звільнення. При цьому до одного зведеного наказу не може включатися інформація, яка згідно із законодавством має різні строки зберігання.У кожному пункті наказу з кадрових питань зазначається підстава щодо його видання (заява працівника, контракт, доповідна записка, рішення атестаційної комісії тощо).Під час ознайомлення з наказом згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляються їх підписи із зазначенням дати ознайомлення.Спільний наказ установ одного рівня оформляється на чистих аркушах паперу формату А4 (210 х 297 міліметрів). Державний Герб України під час оформлення таких наказів не відтворюється. Найменування установ розміщуються на одному рівні, а назва виду документа - посередині. Дата спільного наказу повинна бути єдиною, відповідати даті останнього підпису, а реєстраційний індекс документа - складатися з реєстраційних індексів, які проставляються через правобічну похилу риску у послідовності підписання наказу керівниками установ. Розпорядча частина починається із слова «НАКАЗУЄМО» («ЗОБОВ'ЯЗУЄМО»). Підписи керівників установ розташовуються нижче тексту на одному рівні і скріплюються гербовими печатками цих установ.Кількість примірників спільних наказів повинна відповідати кількості установ, що їх видають.Порядок підготовки наказів нормативно-правового характеру, які підлягають державній реєстрації в Мін'юсті, його територіальних органах, визначається законодавством.Накази нумеруються у порядку їх видання у межах календарного року. Накази з основної діяльності, адміністративно-господарських питань та з кадрових питань (особового складу) мають окрему порядкову нумерацію.Копії наказів засвідчуються діловодом чи кадровою службою і надсилаються заінтересованим органам та підрозділам, посадовим особам, працівникам. Список розсилки складається і підписується працівником, який його склав.

Проект наказу погоджується з усіма зацікавленими особами підприємства. До проекту наказу додають документи, що обумовлюють його доцільність.

Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не вказано в тексті. Право підписання наказу визначається законодавством. Як правило, це право мають керівники, їхні заступники, а також деякі посадові особи відповідно до їх повноважень і компетенції.

Порядок підготовки та видання наказу зображено на рис. 1.

Накази видають на підставі та з метою виконання чинних законів, указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій вищих органів. Крім того керівник може видавати накази з усіх питань, що входять до його компетенції.

Наказ діє доти, доки його не буде скасовано, або доки не закінчиться термін його дії, визначений у самому тексті. Скасувати накази може тільки уповноважена особа чи інстанція.

3. Характеристика інших видів розпорядчих документів

До інших видів розпорядчих документів відносять: розпорядження, постанова, рішення, вказівка, ухвала та ін.

Розпорядження

Розпорядження - це акт управління посадової особи, державного органу, організації, що виданий у межах їхньої компетенції і має обов'язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих організацій, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження становлять підзаконні акти й поділяються на 2 групи:

ü розпорядження загального характеру - тривалої дії;

ü розпорядження окремого характеру - стосуються окремого вузького питання.

Розпорядження видають Кабінет Міністрів України, місцеві ради, представники Президента України на місцях, а також керівники колегіальних органів державного управління, адміністрація підприємства в межах наданих законом прав для розв'язання оперативних питань.

Як правило, розпорядження, що їх видають на підприємствах, мають обмежений термін дії і стосуються вузького кола підрозділів чи посадових осіб (працівників).

Текст розпорядження оформляють так само, як і текст наказу із загальних питань, лише в констатуючій частині можуть вживатись слова “ЗОБОВ’ЯЗУЮ”, “ДОЗВОЛЯЮ” тощо.

Текст розпорядження складається з констатуючої та розпорядчої частини.

Констатуюча частина містить інформацію про причину, з якої видано розпорядження, в розпорядча – завдання, виконання яких сприятиме розв′язанню проблем, що виникли. В розпорядчій частині вказується особа, яка нестиме відповідальність за виконання завдання, вказується строк виконання розпорядження.

Завдання, що встановлюються у розпорядженні, мають бути конкретними і реальними, спрямованими на досягнення в найкоротші терміни мети, визначеної розпорядженням, з переліком виконавців та особи, на яку покладено контроль за виконанням розпорядження й визначенням термінів виконання завдань.

Склад реквізитів розпорядження:

ü назва виду документа;

ü дата (проставляють дату підписання);

ü індекс;

ü місце складання чи видання;

ü заголовок до тексту;

ü текст;

ü підпис;

ü гриф погодження (оформлюють у разі потреби);

ü позначка про виконавця.

Розпорядження оформляють на загальних або спеціальних бланках формату А4.

Як було зазначено вище, розпорядження оформляють майже так само, як і наказ із загальних питань. Але замість реквізиту 25 (візи) у розпорядженні присутні позначка про виконавця (реквізит 28) та, при необхідності, гриф погодження (реквізит 24).

Після підписання розпорядження на ньому проставляється дата, індекс, гербова печатка. Розпорядження обов′язково доводиться до відома підлеглих.

ЗРАЗОК ЗВЕНИГОРОДСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ 20200, Черкаська обл., м.Звенигородка, пр. Шевченка, 63, тел. 5-20-49 Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я “__” ___________ 2003 р. № 307 Про надання земельної ділянки Відповідно до п.5 ст.28 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, ст. 10, 12, 17, 81, 116, 125, 126 Земельного кодексу України, враховуючи позитивний висновок ___________________сільської ради та рішення ____________________ місцевого суду: 1. Надати земельні ділянки громадянам – колишнім членам __________ із земель державної власності (земель резервного фонду) в адміністративних межах _____________________ сільської ради в приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з додатком. 2. Доручити районному відділу земельних ресурсів оформити державні акти на право приватної власності на землю. 3. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови райдержадміністрації, начальника управління сільського господарства і продовольства _____________________. Голова Звенигородської районної державної адміністрації А.І.Петренко

Постанова

Постанова - правовий акт, що приймається найвищими і деякими центральними органами колегіального управління (комітетами, комісіями) з метою вирішення важливих і принципових задач, що стоять перед даними органами

Розрізняють постанови організаційного характеру і такі, що адресуються для виконання іншим органом. Перші дозволяють вирішувати організаційні питання діяльності комісій, комітетів (питання, пов'язані із створенням органу, розподілом обов'язків між членами, затвердженням плану). Другі призначені для виконання підприємствами, установами, посадовцями.

Комісії, що володіють владними повноваженнями (адміністративні, наглядові, у справах неповнолітніх), приймають постанови, обов'язкові для виконання.

Комісії, що не володіють владними повноваженнями, приймають постанови рекомендаційного характеру ("Запропонувати", "Рекомендувати").

У постановах розкривають господарські, політичні і організаційні питання. Часто за допомогою постанов затверджують різні нормативні документи (типові інструкції, нормативи тощо).

Текст постанови, як правило, має вступну частину, в якій при необхідності роз'яснюються цілі і мотиви його видання, і розпорядчу частину. Вступна частина може містити посилання на закони, раніше видані постанови і інші відомчі нормативні акти. Вступна частина закінчується ключовими словами "Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ".

Розпорядча частина документа викладається у вигляді пунктів, нумерованих арабськими цифрами. Пункти постанови містять конкретні доручення і включають: найменування органу або організації, якій дається доручення; зміст самого доручення і термін його виконання.

Підписує постанову голова колегіального органу і секретар. Постанови друкують на бланках формату А4.

3.3. Рішення

Рішення – це розпорядчий документ, що приймається місцевими радами або їх виконкомами в колегіальному порядку для розв‘язання найважливіших питань, що належать до їх компетенції.

До рішень можна віднести спільні акти, що видаються кількома неоднорідними (колегіальними і тими, що діють на основі принципу єдиноначальності державними органами, громадськими організаціями тощо).

За юридичними властивостями рішення можуть бути нормативними чи індивідуальними.

У нормативному рішенні відображається робота підприємств робота торгівлі, побутового обслуговування населення тощо. Рішення складають члени Держадміністрації, члени місцевих рад, постійні комісії.

Індивідуальні рішення складаються з різних питань(встановлення опіки, про прийняття в експлуатацію будівельного об‘єкту тощо). Проекти індивідуальних рішень готують депутати, фахівці та зацікавлені організації.

Рішення містить наступні основні реквізити:

1. Державний Герб України

2. Назва установи

3. Назва виду документа

4. Дата

5. Індекс документа

6. Місце видання

7. Заголовок до тексту

8. Текст

9. Підписи голови і секретаря установи

10. Печатка.

Текст рішення складається із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається в рішенні і розпорядчої, що містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання, перелік службових осіб, що відповідають за своєчасне виконання цих заходів та вказівка, кому доручено вести контроль за виконанням рішення.

ЗРАЗОК Солом‘янська районна державна адміністрація м. Києва РІШЕННЯ 16.04.03 № 33 м.Київ Про надання житлової площі громадянам, що перебувають на квартирній черзі Розглянувши списки для надання житлової площі громадянам – працівникам підприємств, організацій, установ Солом‘янського району і пропозиції житлової комісії, керуючись Положенням про порядок наданої житлової площі в Україні, виконком ВИРІШИВ: громадянину Панченку П.П., що працює начальником відділу по роботі з персоналом у Національній академії аграрних наук з 1986 р., проживає за адресою вул. Мішина, буд.3, кв. 26, займає кімнату площею 18,5 кв. м у трьохкімнатній квартирі (з підселенням) на площі якої проживає чотири особи: 1.Панченко Петро Павлович – заявник; 2. Панченко Ірина Андріївна – дружина; 3. Панченко Олег Петрович – син; 4. Панченко (Перченко) Олена Іванівна – невістка виділити трьохкімнатну квартиру по вул. Данченка, 52, житловою площею 56 кв. м згідно з чергою № 17232 з 1988 року. Голова С.В.Савченко Секретар Т.А.Ємець

4.4. Вказівка

Вказівка – розпорядчий документ, який готують міністри, керівники об’єднань, організацій, установ.

Вказівка – документ організаційно-методичного характеру, що видається органами державного управління, міністерствами, відомствами; організаціями з питань, пов'язаних з процесом виконання наказів, інструкцій і інших документів (при оформленні відряджень, накладенні стягнень та ін.).

В організаціях право видання вказівки надано керівникам, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів, які діють на правах єдиноначальності в межах їх компетенції.

Вказівки видаються під час оформлення відряджень, рішень поточних організаційних питань, а також для доведення до виконавців нормативних матеріалів

Текст вказівки, як правило, складається з двох частин: констатуючо ї і розпорядчої.

Розпорядча частина починається словом "ЗОБОВ'ЯЗУЮ" або "ПРОПОНУЮ". Текст може ділитися на пункти і підпункти.

В останньому пункті вказують особу, на яку покладається контроль за виконанням документа (вказують посаду, ініціали, прізвище). Якщо контроль за виконанням вказівки бере на себе керівник, що підписав його, то останній пункт не потрібен. Датою вказівки є дата його підписання. Оформляють вказівку на бланках з відтворенням всіх реквізитів документа.

Ухвала

Ухвала – правовий акт, що приймається місцевими радами, державними адміністраціями та виконавчими комітетами.

Ухвалою оформлюють також результати діяльності інших колегіальних органів – колегій міністерств і відомств, наукових рад, судів тощо.

В ухвалі визначається територія, коло осіб, на яких вона поширюється, конкретні посадові особи, установи, що зобов′язані контролювати виконання документа. З ухвалою також ознайомлюють населення через засоби масової інформації.

Ухвали складаються із вступної частини, в якій констатується стан питання, що розглядається, і постановчої, що містить переліки заходів із зазначенням термінів виконання й службових осіб, які несуть відповідальність за своєчасне втілення їх у життя, а також тих, кому доручено контроль за виконанням ухвали.

Питання для самоконтролю:

1. Визначити порядок складання, оформлення, погодження та підписання наказу.

2. Визначити які розпорядчі документи приймаються одноособово (єдиноначальне), а які в умовах колегіальної діяльності.

3. Надати характеристику основних видів розпорядчих документів (наказ, розпорядження, постанова, рішення).