Склад власного капіталу ПСП «Деркул» у 2011 році, тис. грн

Показники				Відхилення	Відхилення
(+,-) 2011-2010	(+,-) 2012-2011
У сумі	Питома вага	У сумі	Питома вага	У сумі	Питома вага	У сумі	У%	У сумі	У%
%	%	%
1. Статутний капітал
2. Пайовий капітал
3. Додатково вкладений капітал
4. Інший додатковий капітал
5. Резервний капітал
6. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)								21,32		23,48
7. Неоплачений капітал
8. Вилучений капітал
Всього:								21,32		23,48

Аналіз власного капіталу підприємства свідчить, що він складається із нерозподіленого прибутку. Динамка зміни його у 2010-2012 році є постійно зростаючою.

 

2. Організація фінансової служби підприємства

 

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності. За цих умов необхідна сучасна, адекватна ринковій економіці, організація фінансової діяльності кожного підприємства.

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Ефективність діяльності кожного підприємства багато в чому залежить від повної і своєчасної мобілізації фінансових ресурсів та правильного їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв’язку для кожного підприємства важливу роль відіграє ефективна організація фінансової діяльності.

Фінансова робота - це діяльність з управління фінансами фірми. Вона включає:

планування і організацію фінансів;

облік фінансових ресурсів;

контроль і аналіз ефективності їх використання;

регулювання доходів і видатків;

стимулювання кінцевих результатів виробництва.

Виробнича і комерційна діяльність підприємств може забезпечуватися грошовими коштами у формі самофінансування, банківського і комерційного кредитування, залучення акціонерного капіталу, бюджетного фінансування.

Фінансову роботу на підприємствах організовують і проводять спеціальні фінансові служби.

Завданнями фінансової служби підприємства є:

- фінансування витрат на виробництво, капітальних вкладень та інших витрат;

- виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками;

- пошуки шляхів збільшення грошових надходжень;

- забезпечення збереження та оборотності оборотних засобів;

- контроль за ефективністю використання основних фондів (ОФ);

- організація і вдосконалення форм грошових розрахунків. Функції фінансової служби підприємства:

• фінансово-кредитне планування;

• розрахунки з робітниками і службовцями, бюджетом, банками, постачальниками і підрядними організаціями.

Крім того, фінансові служби підвищують ефективність виробництва. З цією метою систематично:

• удосконалюють організацію впровадження оборотних засобів і їх оборотності;

• виявляють непотрібні матеріальні цінності;

• вивчають попит зі службою маркетингу;

• вивчають динаміку складу та структури ОФ і показники їх використання;

• розробляють систему фінансових показників;

• здійснюють фінансовий контроль;

• аналізують фінансово-господарську діяльність.

Самостійні фінансові служби створюють, як правило, на великих підприємствах. На малих підприємствах з невеликими обігами і незначною чисельністю працівників функції фінансиста можуть бути об'єднаними з функціями бухгалтера На ПСП «Деркул» фінансову роботу виконує відділ бухгалтерії.

Фінансове планування ПСП «Деркул» представляє собою процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищенню ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.

Основними задачами фінансового планування ПСП «Деркул» є:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

· забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

· виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

· забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Значення фінансового планування для ПСП «Деркул» полягає у:

· втіленні розроблених цілей у форму конкретних фінансових показників;

· забезпеченні фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

· визначенні з його допомогою можливості життєздатності проекту підприємства за умов конкуренції;

· залученні фінансових ресурсів від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування дає змогу ПСП «Деркул» визначити:

· розмір грошових коштів, що може мати підприємство в своєму розпорядженні;

· джерела їх надходження;

· відповідність фінансових ресурсів обсягу накреслених завдань;

· частину коштів, яка має бути перерахована в бюджет, державні цільові фонди, банкам та іншим кредиторам;

· механізм розподілу та використання прибутку на підприємстві;

· ступінь забезпечення реальної збалансованості планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

В процесі фінансового планування ПСП «Деркул» використовуються балансовий метод.

Заключним етапом фінансового планування ПСП «Деркул» є складання зведеної таблиці — фінансового плану (балансу доходів і витрат) підприємства.

Основні показники фінансового плану ПСП «Деркул» наведено у таблицях 2.1-2.2.

Таблиця 2.1

Основні показники фінансового плану 2010-2012 років

Стаття
1. Доходи та надходження
1.1 результат основної діяльності
1.2 інші операційні доходи
1.3 доходи від володіння корпоративними правами
1.4 проценти до отримання
1.5 інші позареалізаційні доходи
1.6 амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів та по нематеріальним активам
1.7 надходження коштів від інших підприємств
1.8 надходження від позабюджетних фондів
1.9 інші надходження
2. Витрати та відрахування коштів
2.1 податки, що сплачуються з прибутку
2.2 розподіл чистого прибутку, в тому числі
- на накопичення (за напрямками накопичення)
- на споживання (за напрямками споживання)
2.3 Довгострокові інвестиції (за фондами інвестування) в тому числі
- за рахунок амортизаційних відрахувань
- за рахунок інших джерел фінансування
2.4 Інші витрати

 

За даними таблиці очевидно, що впродовж аналізованого періоду в попередньому періоді основним доходом був результат основної діяльності, як і в звітному.

Обсяги доходів суттєво зростають на кінець 2012 року. Амортизація має тенденцію скорочення на кінець 2011 рік, але суттєво зростає на кінець 2012 року.

Прибуток, отриманий ПСП «Деркул» розподіляється на капіталізацію і споживання (розподіляється між засновниками підприємства). При цьому обсяги отриманого прибутку мають тенденцію росту на кінець 2012 року.

 

3. Характеристика і аналіз витрат підприємства

 

Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю працівників, зайнятих у процесі виробництва) з відповідними на неї нарахуваннями та інше.

У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” врегульовує ці питання.

Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можуть поділити на такі групи:

Операційні витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства;

Фінансові витрати;

Витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;

Надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції.

Операційні витрати, що включаються у виробничу собівартість:

- Прямі матеріальні витрати

- Прямі витрати на оплату праці

- Інші прямі витрати

- Загальновиробничі витрати

Операційні витрати, що не включаються у виробничу собівартість:

- Адміністративні витрати

- Витрати на збут

- Інші операційні витрати

До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (продукції, робіт, послуг або виду діяльності підприємства).

Це, насамперед, витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв й інших засобів і предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами.

До матеріальних витрат також відносять будівельні матеріали, тару і тарні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали.

Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Найбільш важливими з них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки, амортизація основних засобів, відрахування на соціальні заходи. В промисловості до цих витрат, крім останніх двох витрат, відносять витрати від браку, які становлять вартість остаточно забраковані продукції, та витрати на виправлення браку за вирахуванням остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю тощо.

Загальновиробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, бригадами, фермами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування вказаного апарату, витрати на службове відрядження персоналу цехів, бригад тощо),

- амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення,

- орендну плату за основні засоби та інші необоротні активи загальновиробничого призначення,

- витрати на вдосконалення технології й організації виробництва,

- витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень,

- деякі інші витрати.

Адміністративні витрати – це такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування. Вони займають досить велику питому вагу серед операційних витрат, що не включаються до виробничої собівартості продукції. До складу адміністративних витрат відносять:

- витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

- загальнокорпоративні витрати (представницькі витрати, витрати на проведення річних зборів тощо);

- витрати на утримання основних засобів, нематеріальних активів загальногосподарського використання;

- оплату аудиторських, юридичних та інших послуг;

- витрати на зв’язок, на відрядження апарату управління підприємством;

- витрати на врегулювання спорів у судових органах та деякі інші витрати.

Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки ці витрати набувають особливого значення через дію відомого ринкового принципу: головне – не виробити товар, а його продати. Тому сума цих витрат тепер формується за рахунок не лише традиційних витрат, таких як наприклад, витрати на пакування і затарювання готової продукції, на її транспортування, перевалку і страхування, на утримання основних засобів, пов’язаних з реалізацією товару, а й витрат, що відіграють велику роль у просуванні готової продукції на ринок: витрат на рекламу і дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та ін.

До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці (зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства); витрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення, собівартість реалізованих виробничих запасів і деякі інші витрати.

Фінансові витрати включають витрати на виплату процентів за користування кредитами і процентів за випущені облігації та витрати за фінансовою орендою.

До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою вартістю та реалізованих майнових комплексів, втрати від переоцінки курсових різниць, суми оцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та деякі інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати виникають у результати появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді.

Інформацію про склад витрат ПСП «Деркул» по елементах за даними II розділу додатка № 2 наведено в таблиці 3.1 – 3.2.

Таблиця 3.1

Витрати ПСП «Деркул» по елементах у 2010-2013 роках

Найменування показника	Одиниця виміру				2011 в % до 2010	2012 в % до 2011
1. Матеріальні витрати:	тис.грн.				152,05	96,10
1.1.Сировина і матеріали	тис.грн.				155,50	91,83
1.2.Напівфабрикати і комплектуючі	тис.грн.				136,84	80,08
1.3.Паливо і енергія	тис.грн.			1335,8	168,94	96,10
1.4.Тара і витратний матеріал	тис.грн.				114,77	96,10
1.5.Будматеріали	тис.грн.				219,14	96,10
1.6.Запасні частини	тис.грн.				124,60	576,60
2. Витрати на оплату праці	тис.грн.				113,42	114,86
3. Відрахування на соціальні заходи.	тис.грн.				116,15	115,43
4. Амортизація:	тис.грн.				104,60	130,46
4.1. Основних засобів	тис.грн.				104,80	129,83
4.2.Інших необоротних матеріальних активів	тис.грн.				-	-
4.3. Нематеріальних активів	тис.грн.				50,00	500,00
5. Інші операційні витрати (по видах витрат)	тис.грн.				109,18	118,19
6. Інші витрати (по видах витрат)	тис.грн.
Разом:					134,08	104,16

 

 

Виходячи з даних таблиці 3.1 за допомогою даних бухгалтерського обліку можна зробити наступні висновки.

Найбільшу частку у структурі витрат мають матеріальні витрати. Матеріальні витрати: за 2010 рік – 4571 тис. грн., за 2011 рік – 6950 тис. грн., за 2012 рік – 6679 грн., що при співвідношенні звітного року до базисного складає у 2011 році – 152,05 %, у 2010 – 96,1 %, тобто витрати значно збільшилися у 2011 році, що є закономірним наслідком збільшення обсягів реалізації та скоротилися у 2012 році. Найбільшу питому вагу в загальній структурі матеріальних витрат ПСП «Деркул» у 2010-2012 роках займають витрати на сировину і матеріали – відповідно 2011 тис.грн., 3128 тис.грн. та 2872 тис.грн (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Структура матеріальних витрат

 

Витрати на оплату праці за 2010-2012 роки мали тенденцію росту порівняно із базовим періодом – 113,42 % у 2011 році та за 2012 рік вони зросли до 1631 грн.., що при співвідношенні звітного року до базисного складає 114,86%, тобто витрати значно збільшилися (рис. 3.2).

Рис. 3.2 Динаміка змін витрат на оплату праці

 

Відрахування на соціальні заходи мають аналогічні зміни.

Амортизація основних засобів має постійну динаміку росту. Переважну її частку складає амортизація основних засобів. Це є свідченням поповнення матеріально-технічної бази підприємства та позитивно характеризує потенційні можливості підприємства.

Інші операційні витрати мають тенденцію росту. Так у 2011 році вони зросли на 9,18 %, в 2012 – на 18,19%.

Як видно з таблиць 3.1-3.2 витрати ПСП «Деркул» у 2011 році зросли порівняно із базою на 34,08%, а у 2012 – зросли на 4,16 %. Така тенденція зумовлена ростом обсягів діяльності.

 

4. Товарооборот і доходи підприємства

 

Товарообіг як найважливіший показник розвитку підприємства та його роль у формуванні фінансових результатів господарської діяльності.

Для проведення аналізу структури продажів ПСП «Деркул» скористаємося таблицею 4.1 – 4.2.

Таблиця 4.1

Структура продаж ПСП «Деркул» у 2010-2012 році, тис. грн.

Показники	Одиниця виміру				2011 в % до 2010	2012 в % до 2011	Відхилення 2011 від 2010 в сумі	Відхилення 2012 від 2011 в сумі
+	-	+	-
1. Об'єм продаж (з ПДВ)	Тис.грн.				173,38	109,15		-		-
2. У тому числі реалізація товарів вітчизняного виробництва	Тис.грн.				173,38	109,15		-		-
3. Питома вага товарів вітчизняного виробництва в загальній реалізації.	%	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%	100,00%

 

За даними таблиці 4.1 видно, що в звітному році в порівнянні з базисним сталося збільшення об'єму продажів в 2011 році в сумі 4904 тис. тис.грн., а в 2012 – 1060 тис. грн. а, отже, і доходів підприємства, що, безумовно, є позитивним фактом, характеризуючим його діяльність (рис. 4.1).

Рис. 4.1 Динаміка обсягів продажів

 

При цьому очевидним є факт, що ПСП «Деркул» суттєві темпи зростання обсягів діяльності має у 2011 році, оскільки відносний показник приросту обсягів продажу має значення у 2011 році порівняно із базисним періодом 173,38 %, а у 2012– лише 109,15%.

Слід відзначити, що ПСП «Деркул» не здійснює зовнішньоекономічної діяльності, саме тому весь обсяг реалізації забезпечено продукцією, товарами та послугами вітчизняного виробництва.

Дослідження діяльності ПСП «Деркул» показало, що протягом 2010-2012 років підприємство не здійснювало операцій з цінними паперами

Відсутність активності в сфері операцій з цінними паперами на ПСП «Деркул» можна пояснити відсутністю у власників та керівництва досвіду роботи в сфері цих операцій та нестачею вільних коштів для фінансування діяльності.

У майбутньому, у випадку покращення фінансового стану ПСП «Деркул», керівництво не заперечує можливості здійснення операцій з купівлі-продажу цінних паперів для отримання додаткового прибутку в короткостроковому періоді.

 

5. Взаємовідносини і розрахунки з бюджетом за податками і неподатковими платежами

 

ПСП «Деркул» є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до Податкового кодексу об’єктом оподаткування податком ПСП «Деркул» – є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування податком ПСП «Деркул» – є нормативна грошова оцінка площі сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведеної за станом на 1 липня 1995 року.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських ПСП «Деркул» залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування):

а) для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,15;

б) для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,09;

в) для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) – 0,09;

г) для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, – 0,03;

ґ) для земель водного фонду – 0,45.

Базовим податковим (звітним) періодом для податку є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для податку є календарний місяць. Базовий податковий (звітний) рік починається з 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників – період з дня державної реєстрації до 31 грудня такого року. Податковий (звітний) рік для сільськогосподарського товаровиробника, що ліквідується, – період з початку року до їх фактичного припинення.

ПСП «Деркул» самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

а) у I кварталі – 10 відсотків;

б) у II кварталі – 10 відсотків;

в) у III кварталі – 50 відсотків;

г) у IV кварталі – 30 відсотків.

Розрахунок річної суми платежу фіксованого сільськогосподарського податку ПСП «Деркул» за 2012 рік наведено у таблиці 5.1.

Згідно з розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку (табл. 2.6) його загальна сума становить 30100 грн. Величина щоквартального і щомісячного податку виходячи з розміру річної його величини наведена у таблиці 5.2.

 

Таблиця 5.1

Розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку

Рілля (ставка 0,5 %)

Сіножаті (ставка 0,5 %)

Пасовища (ставка 0,5 %)

Багаторічні насадження (ставка 0,3 %)

За-галь- на сума фіксованого податку, грн.

Сума податків і зборів, нара-хованих у 1997 р., що входять до складу фіксованого податку, грн.

Спів-відношення сум податку в 1997 р. і фіксованого податку (гр.14:: гр.13)

Коефіцієнти до фіксованого податку (1; 1,5; 2)

Остаточна сума фіксованого податку, грн.

Площа, га

Грошова оцінка 1га землі, грн.

Сума фіксовано- го податку, грн.

Площа, га

Грошова оцінка 1га землі, грн.

Сума фіксовано- го податку, грн.

Площа, га

Грошова оцінка 1га землі, грн.

Сума фіксовано- го податку, грн.

Площа, га

Грошова оцінка 1га землі, грн.

Сума фіксовано- го податку, грн.

1,51

1,46

65,0

1,4

1,0

Таблиця 5.2

Розрахунок квартального та місячного розміру фіксованого сільськогосподарського податку

Період	Сума ФСП
Рік
у I кварталі(р. 6 х 10 %)
січень			1003,33
лютий			1003,33
березень			1003,33
у II кварталі(р. 6 х 10 %)
квітень			1003,33
травень			1003,33
червень			1003,33
у III кварталі(р. 6 х 50 %)
липень			5016,66
серпень			5016,66
вересень			5016,66
у IV кварталі(р. 6 х 30 %)
жовтень
листопад
грудень

До 1.01.11 на ПСП «Деркул» здіснювалися утримання до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду страхування на випадок безробіття та Фонд страхування від нещасного випадку. Але, з 1.01.11 на підприємстві відповідно до діючого законодавства утримується єдиний соціальний податок, який сплачується до Пенсійного фонду.

За аналізований період підприємство не мало штрафних санкцій щодо сплати податків та неподаткових платежів.

 

6. Дебіторська та кредиторська заборгованість

 

Дебіторська і/або кредиторська заборгованість виникає при незбігу в часі появи зобов’язань за розрахунками та виконання цих розрахунків у відносинах підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, працівниками, органами соцстрахування, підзвітними особами. Дебіторська заборгованість становить значну питому частку в складі поточних активів та істотно впливає на фінансовий стан підприємства.

Дебіторська заборгованість - це заборгованість інших підприємств, установ, а також фізичних осіб підприємству, діяльність якого аналізується. В балансі підприємства відображається в складі активів (рядки 160-210 балансу).

Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і короткострокову.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна (короткострокова) дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена впродовж дванадцяти місяців з дати балансу.

Вирізняють такі види поточної дебіторської заборгованості:

дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (забезпечена та не забезпечена векселями);

дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків);

інша дебіторська заборгованість.

Кредиторська заборгованість (борг підприємства, діяльність якого аналізується, іншим підприємствам, установам, а також фізичним особам, рядки 530-610 балансу) – наслідок напруженості фінансового стану підприємства. У результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання розрахунків згідно із зобов’язаннями підприємства, що аналізується.

Значна питома частка в складі джерел коштів підприємства, як знаємо, належить позиковим коштам, у тому числі і кредиторській заборгованості. Тому, необхідно вивчати та аналізувати разом із дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

Джерелом інформації для здійснення аналізу кредиторської заборгованості є третій і четвертий розділи пасиву балансу підприємства.

У процесі аналізу оцінюється структура кредиторської заборгованості (тобто частка окремих статей у загальному розмірі кредиторської заборгованості). Крім того, необхідно порівняти суми кредиторської заборгованості на початок та кінець звітного періоду.

Особливу увагу також слід приділити виявленню наявності простроченої кредиторської заборгованості, існування якої породжує відповідні фінансові санкції до підприємства. За результатами проведеного аналізу заповнюється таблиця 13 “Структура поточної кредиторської заборгованості”.

Необхідно також проаналізувати характер простроченої кредиторської заборгованості за допомогою таблиці 12 “Аналіз простроченої дебіторської заборгованості”, яка аналогічна за змістом.

Передовсім слід перевірити достовірність інформації щодо видів і строків кредиторської заборгованості. Для цього користуються прямим підтвердженням контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками. Які мають інформацію про борги і зобов’язання підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку умовам заборгованості, звернути увагу на строки, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

В таблиці 6.1-6.3 охарактеризуємо дебіторську і кредиторську заборгованість ПСП «Деркул» з іншими підприємствами, заборгованість з суб'єктами господарської діяльності країн колишнього СРСР, заборгованість з суб'єктами господарської діяльності інших країн.

Таблиця 6.1

Дебіторська і кредиторська заборгованість ПСП «Деркул» станом

на 1.01.2010 р., тис. грн.

Найменування показників	Дебіторська	Кредиторська
Всього	З неї прострочена	Питома вага простроченої заборгованості	Всього	З неї прострочена	Питома вага простроченою заборгованості
1. Між підприємствами України - усього у тому числі			58,99
в тому разі
ТОВ «Імперія»			67,00
ТОВ «Ніжність»			100,00
ФГ «Лан»			80,00
ФГ «Берізка»			87,80
ПП Абраменко В.В.			40,74
ПП Бодовська С.А.			36,84
ПП Юдин Н.А.			6,67
інші			10,13
2. Суб'єктами господарської діяльності країн - колишніх республік СССР
3. З суб'єктами господарської діяльності інших країн - усього
Разом:			58,99

 

 

Таблиця 6.2

Дебіторська і кредиторська заборгованість ПСП «Деркул» станом

на 1.01.2011 р., тис. грн.

Найменування показників	Дебіторська	Кредиторська
Всього	З неї прострочена	Питома вага простроченої заборгованості	Всього	З неї прострочена	Питома вага простроченою заборгованості
1. Між підприємствами України - усього у тому числі
в тому разі
ТОВ «Імперія»
ТОВ «Ніжність»
ФГ «Лан»
ФГ «Берізка»
ФГ "Вересень"
ПП Корнєєв В.В.
ПП Ласков С.А.
ПП Шичанін А.М.
інші
2. Суб'єктами господарської діяльності країн - колишніх республік СССР
3. З суб'єктами господарської діяльності інших країн - усього
Разом:

 

Таблиця 6.3

Дебіторська і кредиторська заборгованість ПСП «Деркул» станом

на 1.01.2012 р., тис. грн.

Найменування показників	Дебіторська	Кредиторська
Всього	З неї прострочена	Питома вага простроченої заборгованості	Всього	З неї прострочена	Питома вага простроченою заборгованості
1. Між підприємствами України - усього у тому числі
в тому разі
ТОВ «Імперія»
ТОВ «Ніжність»
ФГ «Лан»
ПП Корнєєв В.В.
ПП Ласков С.А.
ПП Шичанін А.М.
інші
2. Суб'єктами господарської діяльності країн - колишніх республік СССР
3. З суб'єктами господарської діяльності інших країн - усього
Разом:

 

Аналіз даних, наведених в таблицях 10.1-10.3 свідчить про той факт, що підприємство має дебіторську та кредиторську заборгованості, в тому числі прострочену.

При цьому заборгованість як дебіторська так і кредиторська у ПСП «Деркул» відноситься до заборгованості з вітчизняними контрагентами. Отже, очевидно, що зовнішньоекономічну діяльність підприємство не здійснює.

Протягом досліджуваного періоду дебіторська заборгованість має тенденцію скорочення. Обсяги простроченої дебіторської заборгованості також зменшуються. Особливо скоротилася дебіторська заборгованість у 2011 році. В 2012 вона зросла, при цьому не досягши рівня 2010 року, але прострочена заборгованість станом на 2012 рік відсутня (Рис.6.1).

Рис. 6.1 Динаміка дебіторської заборгованості

 

Найбільшим дебітором ПСП «Деркул» є ТОВ «Імперія», досить значний обсяг заборгованості у ТОВ «Ніжність». Дані дебітори мають прострочену заборгованість, її питома вага значна у 2010 році, але на кінець 2012 року прострочена заборгованість за цими підприємствами також відсутня, а отже це є свідченням продуктивної співпраці даних підприємств.

Причиною росту обсягів дебіторської заборгованості на кінець 2012 року є зростання обсягів діяльності. В результаті тривалого циклу банківського документообігу у підприємства виникає дебіторська заборгованість. Але позитивним є скорочення простроченої заборгованості, яка виникала в результаті фінансових утруднень покупців.

Частими причинами збільшення тривалості періоду перебування коштів у дебіторській заборгованості ПСП «Деркул» є неефективна система розрахунків.

Кредиторська заборгованість підприємства має не суттєвий рівень. Вона дещо зростала у 2011 році порівняно із 2010, але у 2012 – стала відсутня. У структурі кредиторської заборгованості не має простроченої заборгованості.

Вцілому аналіз заборгованості ПСП «Деркул» свідчить, що протягом досліджуваного періоду її динаміка змінювалася – у 2010 -2012 роках обсягу дебіторської заборгованості було достатньо для погашення кредиторської.

 

7. Фінансові результати діяльності підприємства

 

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом суми власного капіталу (чистих активів), основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також отриманий унаслідок надзвичайних обставин.

Згідно з П (С) БО № 3 "Звіт про фінансові результати" фінансові результати класифікуються наступним чином:

фінансові результати операційної діяльності;

фінансові результати інвестиційної діяльності;

фінансові результати фінансової діяльності;

фінансові результати надзвичайних подій.

Національними положеннями (стандартами), вищезазначені види діяльності визначаються наступним чином.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основна діяльність визначається згідно з П (С) БО 3 як операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Надзвичайна подія - це подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та н очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

За цією класифікацію фінансові результати визначаються та відображаються у звіті про фінансові результати.

Аналіз фінансових результатів підприємства наведено у таблиці 7.1..

Таблиця 7.1

Фінансові результати ПСП «Деркул» у 2010-2012 р.р., грн.

Показники				2011 в % до 2010	2012 в % до 2011
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).				173,38	109,15
2. Податок на додану вартість.				168,18	109,28
3. Акцизний збір.					0,00
4. Інші відрахування від доходу.					0,00
5. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).				174,46	109,12
6. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).				172,93	112,73
7. Валовий прибуток (збиток).				180,05	96,45
8. Інші операційні прибутки.				80,08	120,33
9. Інші операційні витрати.				243,27	59,94
10. Фінансові результати від операційної діяльності: прибуток (збиток).				95,27	114,82
11. Дохід від участі в капіталі.				0,00	0,00
12. Інші фінансові прибутки.				200,00	0,00
13. Інші прибутки.				2100,00	10,00
14. Фінансові витрати.				70,59	50,00
15. Втрати від участі в капіталі.					0,00
16. Інші витрати.				17900,00	0,00
17. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування: прибуток (збиток).				96,91	116,08
18. Податок на прибуток від звичайної діяльності.					0,00
19. Фінансові результати від звичайної діяльності: прибуток (збиток).				96,91	116,08
20. Надзвичайні: прибутки, витрати	-723	-1149	-890	158,92	77,46
21. Податки з надзвичайного прибутку.					0,00
22. Чистий прибуток (збиток)				80,93	135,62

Дані звіту про фінансові результати свідчать покрашення фінансового стану ПСП «Деркул» унаслідок підвищення прибутковості його діяльності. Така ситуація пов'язана з ростом обсягів вироблюваної продукції, а також ефективною ціновою політикою підприємства. Негативним фактом також є той факт, що витрати зростають більшими темпами, ніж збільшення виручки від реалізації продукції та послуг у 2012 році, що скорочує рентабельність діяльності, а, отже, і її ефективність.

 

8. Індивідуальне завдання (Ефективність управління витратами підприємства)

 

В сучасних умовах ринкової економіки основним в діяльності кожного підприємства є отримання максимального прибутку, тому досить важливим є процес управління витратами на підприємстві. Саме тому варто звернути увагу на систему управління витратами на підприємствах, оскільки від ефективності цієї системи залежить фінансовий стан підприємства.

Правильно обраний метод управління витратами є запорукою ефективного функціонування підприємства. Недооцінка ролі управління витратами зумовлює значні витрати підприємств, що у кінцевому випадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на фінансовий стан підприємства, саме тому слід детально розглянути та проаналізувати особливості сучасних методів управління витратами на підприємствах.

Вміння планомірно і раціонально керувати витратами в періоди погіршення кон'юнктури ринку підвищує шанси підприємства на виживання. У цьому контексті дієвим інструментарієм є грамотно організований та ефективно здійснюваний процес стратегічного управління витратами, який за своєю сутністю означає управління в довгостроковому періоді всією діяльністю підприємства, тому що охоплює всі сторони процесів, які в ньому відбуваються.

Актуальність проблеми управління витратами випливає з необхідності адаптації українських підприємств до розвитку ринку, а також до системи стратегічного управління виробничою діяльністю, що широко застосовується у господарській практиці підприємств економічно розвинутих країн.

Управління витратами на сьогоднішній день – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями та постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії. Встановлено, що від рівня операційних витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

Аналіз останніх наукових досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Питання, пов'язані з управлінням витратами підприємства, знайшли відображення в роботах таких відомих вчених-економістів, як Т.П. Карпова, І.Є. Давидович [4], С.А. Котлярова, В. Палій, на практиці не всі підприємства усвідомлюють необхідність цього виду управління. Тому є потреба у розкритті та доведенні значимості витрат та управління ними для досягнення підприємством ефективних результатів діяльності.

Від ефективності системи управління витратами залежать фінансові результати діяльності підприємства в цілому.

Діяльність будь-якого підприємства пов’язана з використанням тих чи інших ресурсів: предметів праці, засобів виробництва, підприємницьких здібностей, інформації, що й призводить до виникнення витрат.

Виробивши певний продукт або послугу, підприємство реалізує їх і, як правило, одержує прибуток. Чим більший розмір цього прибутку, тим, звичайно, краще. Саме на цьому етапі виникає потреба у зниженні рівня витрат з метою збільшення прибутку господарюючим суб’єктом. Тут на перший план виходить питання, пов’язане зі створенням ефективної системи управління витратами.

Витрати – це вартісне вираження абсолютної величини застосовано-споживаних ресурсів, необхідних для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства і досягнення ним поставленої мети; це поняття, яке характерне для діяльності будь-якого підприємства чи організації, юридичної чи фізичної особи.

На всіх етапах виробничого процесу виникають витрати. Тому для розуміння того, як саме управляти ними, витрати необхідно класифікувати. Виходячи з думок економістів (Друрі К., Голов С. Ф., Поляк Г. Б., Грещак М. Г., Коцюба О. С.], та Карпова Т. П.) класифікаційні ознаки можуть бути наступними:

1) витрати для прийняття управлінських рішень і планування;

2) витрати для здійснення контролю і регулювання діяльності;

3) витрати для визначення собівартості;

4) витрати, пов’язанні зі збутом продукції і її виробництвом.

Відповідно до чинного законодавства [6] і методологічних підходів до формування виробничих витрат на виготовлення продукції (надання послуг чи виконання робіт) конкретного підприємства визначають витрати звичайної діяльності і надзвичайної.

Управління витратами представляє собою процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Це взаємопов’язаний комплекс робіт, які впливають на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства та направлений на досягнення оптимального рівня витрат на виконання будь-яких робіт в усіх підсистемах підприємства. Отже управління витратами повинно вирішувати проблеми, пов’язані зі зниженням величини витрат, тому що здійснення виробничо-господарської та інших видів діяльності підприємства потребує наявності різноманітних ресурсів - матеріальних, трудових, технічних тощо, розміри яких повинні знаходитися у певному співвідношенні.

Під ефективністю діяльності підприємства розуміють співвідношення між результатом та витратами для його досягнення. Важливою складовою ефективності діяльності є ефективність функціонування існуючої системи управління витратами на ньому, під якою слід розуміти оптимізацію витрат підприємства з ціллю підвищення його прибутковості та конкурентоспроможності.

Ефективність – це результативність функціонування системи й процесу управління як взаємодії керованої й керуючої систем, тобто інтегрований результат взаємодії компонентів управління. Ефективність показує, якою мірою керуючий орган досягає запланованих результатів при оптимальних матеріальних, трудових, фінансових і інших витратах, що виражається в кількісних і якісних показниках об'єкта й суб'єкта управління.

Аналіз існуючих теоретичних і практичних підходів до оцінки ефективності управління в рамках підприємства та зокрема до оцінки ефективності витрат дозволив виділити наступні напрямки аналізу ефективності управління витратами: економічна, соціальна, інформаційна ефективність та ефективність виконання функцій управління (рис.8.1).

 

Рис. 8.1 Комплексна оцінка ефективності управління витратами

 

Оскільки завданням будь-якого управління, у тому числі й витратами, є цілеспрямований вплив на об'єкт управління (витрати) для забезпечення досягнення поставлених завдань, ефективність управління може бути оцінена за кінцевими результатами виробничої діяльності – за рівнем прибутку. Тобто, якщо оцінити відповідність результатів діяльності фірми діям менеджменту, то отриманий показник буде критерієм економічної ефективності управління.

Для формування системи управління витратами необхідно вирішити наступні задачі: визначити структуру цієї системи, яка повинна містити складові (елементи), які взаємодіють між собою відповідно до поставлених завдань. Розмір витрат є основним чинником для оцінювання ефективності діяльності підприємства, а також значно впливає на формування фінансового результату підприємства. Через це управління витратами потребує детального вивчення та удосконалення.

Метою створення системи управління витратами є набір елементів (складових), за допомогою яких здійснюється збирання та оброблення даних про витрати, а також надання інформації для прийняття управлінських рішень саме в той момент, коли вона може бути використана найефективніше.

Особливість системного підходу пов’язана з розглядом організації як системи, діяльність якої постійно залежить від змінного набору обставин. Ситуаційний підхід передбачає набір обставин, які впливають на організацію і вміння правильно їх оцінювати. У сучасних концепціях управління, крім системного і ситуаційного підходів, виділяють функціональний, предметний і процесний підходи. Сутність функціонального підходу полягає у вирішенні завдання через сукупність функцій, які потрібно виконати. Для застосування вибраних функцій управління вибирають декілька об’єктів для виконання, і оптимальним вважають той, за якого витрати на його реалізацію є мінімальними.

Предметний підхід застосовується для удосконалення наявних об’єктів або систем. Процесний підхід передбачає взаємозв’язок функцій управління і розглядає кожну з них як окремий неперервний процес для досягнення завдань. Розглядаючи сутність кожного з підходів, потрібно враховувати технічні, економічні, організаційні та соціальні проблеми підприємства, складність яких збільшується в умовах ринкового середовища.

Розвиток сучасної науки, інформаційних технологій вимагає розроблення якісніших підходів щодо дослідження явищ і процесів. Таким підходом став системний підхід, суть якого полягає у розгляданні об’єкта дослідження як самостійної системи, яка взаємодіє з іншими системами. Управління витратами підприємства вимагає системного підходу до їхнього вивчення, метою якого є оптимальне використання ресурсів і забезпечення росту ефективності виробництва.

Системний підхід є засобом вирішення складних проблем, може використовуватись у різних ситуаціях, в його основі лежать наукові методи і він забезпечує одержання результатів відповідно до конкретної діяльності системи. Системність та якість інформації для прийняття управлінських рішень передовсім залежатиме від системи обліку витрат. Але сучасні системи обліку і контролю спрямовані переважно на зовнішніх користувачів інформації, і не містять такої системи управління, яка б враховувала потреби всіх суб’єктів господарювання. Важливою складовою у системі управління підприємством є управління витратами. Ефективність діяльності підприємства кожного суб’єкта підприємництва визначається фінансовим результатом та рівнем його витрат. Витрати на виробництво продукції є одним з основних об’єктів управління на мікрорівні.

Системне управління передбачає вплив керуючого суб’єкта на об’єкт управління для досягнення поставлених завдань. Елементи системи управління витратами та їхній взаємозв’язок з класичними функціями управління наведено на рисунку.

Управління витратами н