Електронна форма документу

 

Світовий досвід використання документів в електронній формі показав, що по відношенню до всіх функцій паперових документів електронні записи дозволяють забезпечити такий же рівень надійності та достовірності, як і документи в паперовій формі. Більш того, електронні записи забезпечують більш високий ступінь надійності та швидкості обробки. Безперечно, такий результат досягається при дотриманні сторонами необхідних технічних і юридичних вимог.

Специфіка електронної торгівлі полягає в тому, що за допомогою засобів телекомунікацій можна не лише укладати угоди та надавати певні послуги шляхом електронного обміну даними, але і передавати від продавця до покупця певні види товарів (програми, музику, фільми, відеоігри, інформацію, газети тощо). А тому поняття документу може трактуватись дуже широко.

Функціонально-еквівалентний підхід, що лежить в основі типового закону UNCITRAL “Про електронну комерцію”, вимагає від законодавців вирішення таких задач:

1) встановлення критеріїв еквівалентності електронного документу

2) визначення змісту терміну „електронний документ” та сфери його застосування

3) надання юридичної сили електронному документу

4) визнання доказової сили електронного документу.

Утермінах Закону України “ Проелектронні документи та електронний документообіг” [26]

“Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа”.

Обов’язковим реквізитом електронного документу, без якого він не матиме юридичної сили, є електронний цифровий підпис. Принцип еквівалентності закладений у ст. 8, що проголошує:

”Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму”.

Ще однією важливою нормою при визначенні правового статусу електронного документу є норма, пов’язана з вимогою щодо оригіналу документу. Оригінал електронного документу повинен містити обов’язкові реквізити, в тому числі електронний цифровий підпис автора.

 

Електронний підпис

 

Питання безпеки при передачі даних стали одним з основних “каменів спотикання” в розвитку електронної комерції. Захист інформації, що передається електронним шляхом, має велике значення для учасників Інтернет-ринку. Мета цього захисту полягає не лише в забезпеченні конфіденційності даних, що передаються, але й в забезпеченні їх достовірності та цілісності. Наприклад, особа, яка отримала повідомлення, має бути впевнена, що воно було відправлено саме тією особою, від імені якої воно відправлено, а також, що повідомлення не було змінено з моменту відправлення.

Обидві ці задачі можуть бути вирішені за допомогою використання технологій цифрового підпису.

Цифровий підпис найбільш технологічно придатний і ефективний метод посвідчення достовірності і цілісності повідомлення у відкритій мережі. Тому юридична основа застосування цифрового підпису має велике значення для ведення бізнесу за допомогою Інтернет.

Окрім забезпечення конфіденційності, цілісності та чинності електронних повідомлень, цифровий підпис також дозволяє надавати певного статусу електронним документам.

Електронні документи набувають юридичного статусу при дотриманні визначених формальних ознак, тобто такі документи повинні супроводжуватися електронним підписом чи іншими електронними аналогами, наприклад, печаткою організації і т. п.

Електронний цифровий підпис також повинен бути гарантією достовірності і чинності договірних зобов'язань, а також захистом від їх однобічної зміни чи розірвання.

Це означає, що при укладенні комерційних договорів електронний цифровий підпис покликаний реалізувати наступні принципи:

· вказувати, ким підписаний документ чи повідомлення, і бути складним для відтворення будь-якою іншою не уповноваженою на те особою;

· ідентифікувати те, що підписано, і робити недоцільною підробку чи зміну (без можливості виявлення) як самого підпису, так і документа, підписаного за його допомогою;

· виконувати процедурну роль, тобто символізувати вираження волі сторони щодо угоди (схвалення, дозвіл і т.д.), що підтверджує юридичну дійсність угоди.

З 1.01.2004р. вступив в дію Закон України „Про електронний цифровий підпис” [27]. За основу Законів „Про електронний цифровий підпис” та „Про електронні документи та електронний документообіг” [26] була взята загальна концепція, що відповідає загальній концепції відповідної Директиви Євросоюзу. Ця Директива базується на єдиних правилах визнання юридичної сили цифрового підпису. В Законі, як і в Європейській Директиві, головна увага приділена питанням прирівняння електронного підпису до власноручного, а також регламентуванню робіт організаційно-технічного апарату, що дозволяє застосовувати технологію електронного цифрового підпису. Крім цього, встановлені рамки для функціонування цього апарату і визначені права і обов’язки суб’єктів сфери електронно-цифрового підпису.

В Законі однозначно визначені умови, за яких саме електронно-цифровий підпис прирівнюється до власноручного підпису [27]:

· електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису. Надійні засоби – це засоби електронного підпису, які мають сертифікат відповідності чи позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

· під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа підпису, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

· особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.