27. Моргунов Е.Б. Кейс-тест? Новая методика оценки и развития потенциала управленцев / Управление персоналом: исследование, оценка, обучение. – М., 2000.
28. Морено, Якоб Леви. Социометрия: Экспериментальный метод и наука об обществе. – М.: Акад.. Проект, 2001. – 384 с.
29. Мягков А.Ю., Журавлев И. В. Объяснительные миодели эффекта интервьюера. Опыт экспериментального тестирования // СОЦИС. – 2006. – № 3.
30. Мягков А.Ю. Экспериментальные стратегии диагностики и измерения искренности респондентов // СОЦИС. – 2003. – №2.
31. Нохрина Н.Н. Тест как общенаучный диагностический метод // СОЦИС. – 2005. – № 1.
32. Огрызко-Вевюрский Г. Версии вопроса при исследовании общественного мнения // СОЦИС, 2003, №6
Лекція 5. Соціологічна теорія групи, методи управління групами. Соціометрична методика вивчення структури групи.
Поняття „первинної групи” або „групи безпосереднього контакту”. Мала група та особливості групової психології. Механізми регулювання групової поведінки. Соціометрія – міра спілкування. Соціометрія – соціологічна методика вимірювання „психологічного клімату”, неформальної структури, визначення групових цінностей. Необхідність використання соціометричного вимірювання. Соціометрія Якоба Морено як метод заглиблення в ситуацію.
Соціодрама як експериментальна процедура, що проводиться з метою змінення міжгрупового конфлікту. Соціодрама – цілісно-груповий метод соціального дослідження і перетворення міжгрупового конфлікту, що заснований на досвіді. Застосування соціодрами на різних фазах дослідження між групових конфліктів: соціодрама кризи, політична соціодрама та різноманіття. Обов’язкові ознаки соціодрами. Соціодраматичне прогнозування. Інструменти соціодрами та процес проведення.
Література:
10. СОЦИС. – 2000. – № 10.
11. Ковалев Е.М., Штейнберг И.Е. Качественные методы в полевых социологических исследованиях. – М., 1999. – 383 с.
12. Колбин Г.А., Фросина И.В. Фокус-группы на предприятии // СОЦИС. – 1999. – № 2.
13. Лаба Л.Я. Способы интеграции качественных и количественных методов // СОЦИС. – 2004. – № 2.
14. Матовская А.В. Использование невербальной информации в личном интервью // СОЦИС. – 2006. – № 3.
15. Толстова Ю.Н., Масленников Е.В. Качественные и количественные стратеги. Эмпирические исследования как измерение в широком смысле // СОЦИС. – 2000. – № 10.
16. Ядов, Владимир Александрович. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности / В.А. Ядов. – 3-е изд., искр. – Москва: Омега – Л, 2007. – 567 с. – (Университетский учебник).
Лекція 6. Метод соціальної драми.
Соціальна драма – метод вивчення соціальної структури суспільств через дослідження збурень, що супроводжуються або розколом цього суспільства на дві частини, або пересвареною є лише його частина, або взагалі цей конфлікт має міжособистісний характер. «Соціальна драма – обмежена ділянка прозорості на загалом непроглядній поверхні звичайного й безбарвного соціального життя». Тернер виділяє такі 4 основні стадії соціальної драми які більш-менш послідовно проходять одна за одною:
Зрив регулярних нормативних відносин. Виникає між індивідами чи групами в межах однієї системи соціальних відносин. Проявляється в публічній суперечці, невиконанні кардинально важливої норми, яка регулює взаємодії.
Наростання кризи, протягом якої розрив, якщо його не було вчасно стримано в обмеженому просторі соціальних відносин, поширюється і поглиблюється, доки не стає рівно протяжним із якимось із важливих розколів у ширшому комплексі відповідних соціальних відносин, в які залучені протиборчі сторони. На цій стадії оголюється схема поточної фракційної боротьби всередині відповідної соціальної групи – села, сусідської громади або вождівства, а під нею стає видимою менш гнучка, стійкіша, але, разом із тим, поступово змінювана базова соціальна структура, що складається із постійних і узгоджених відносин.
Відновлювальні заходи. На цьому етапі щоб стримати поширення розриву, чільні представники соціальної групи вживають нагальних – формальних або неформальних – налагоджувальних і відновлювальних заходів. Вибір конкретних заходів залежить від таких чинників як глибина й соціальна значущість розриву, соціальна протяжність кризи, характер соціальної групи, всередині якої відбувся розрив, і міра її автономії відносно ширших систем соціальних відносин. Такими заходами можуть бути: особисті поради й неформальне посередництво, формальні юридичні й легальні механізми та виконання публічних ритуалів.
Реінтеграція порушеної соціальної групи або соціальне визнання нездоланності розриву між протиборчими сторонами.
Література:
1. Знанецкий Ф. Мемуары как объект исследования // СОЦИС. – 1989. – № 1.
2. Клюшкина О.Б. Построение теории на основе качественных данных // СОЦИС. – 2000. – № 10.
3. Ковалев Е.М., Штейнберг И.Е. Качественные методы в полевых социологических исследованиях. – М., 1999. – 383 с.
4. Козина И.М Особенности применения стратегии «исследования случая» (case study) при изучении производственных отношений на промышленном предприятии // Социология: метододлогия, методы, математические модели. – №№ 5-6, 1995. С. 65-90.
5. Козлова Н. Н. Крестьянский сын: Опыт биографического исследо-вания // СОЦИС. – 1994. – № 6. С. 112-123.
6. Лаба Л.Я. Способы интеграции качественных и количественных методов // СОЦИС. – 2004. – № 2.
7. Рождественский С. Подходы к формализации жизненных историй качественными методами // Судьбы людей: Россия XX век. Биографии людей как объект социологического исследования / Отв. ред. В. Семенова, Е. Фотеева. М., 1996. С. 412-422.
8. Романов П.В. Стратегия кейс-стади в исследованиях социологических служб // СОЦИС. – 2005. – № 4.
9. Фливберг Б. О недоразумениях, связанных с кейс-стади // СОЦИС. – 2010. – № 4.
Лекція 7. Методики тестування в управлінні та стимулювання професійного росту. Методика соціальної паспортизації як засіб вивчення структури колективу та управління персоналом.
Соціальна паспортизація - система дій з виявлення, фіксування й аналізу соціального стану певних соціальних груп суспільства за допомогою соціальних показників і даних / відомостей соціологічних і експертних опитувань.
Методи тестування. Особливо широко поширені. їх існує безліч, і, вони розділяються на групи за рядом ознак: індивідуальні і групові (колективні), вербальні і невербальні; кількісні і якісні, загальні і спеціальні й ін.
Біографічний метод - спосіб дослідження, діагностики, корекції і проектування життєвого шляху особистості. Цей метод, заснований на вивченні особистості в контексті її особистої історії і перспектив розвитку її індивідуального буття і взаємин з іншими людьми, спрямований на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості, на переструктурування просторово-часової організації ділового, сімейного, духовного життя в умовах конкретного природного і соціального середовища.
Досить поширеним методом соціальної діагностики є також аналіз соціуму (соціальна паспортизація). Він є необхідним у ході збору статистичних даних, за допомогою яких можна охарактеризувати життєву ситуацію стосовно осіб у певному соціумі. До таких даних відносять кількість дітей та дорослих, людей з особливими потребами, осіб девіантної поведінки, дані про різні типи сімей, об'єкти культурно-освітнього, медичного призначення, соціальні служби різного типу, громадські організації тощо.
Соціальна діагностика - найважливіший компонент соціальної технологи і сфера діяльності практичного соціального працівника. Технологія соціальної діагностики містить у собі принципи, алгоритм процедур і способів перевірки різних методів дослідження соціальних процесів. В основі діагностики лежить проблема аналізу й узагальнення факторів, що характеризують соціальний розвиток людини, соціальних груп, суспільства.
Практично соціальна діагностика використовується в самих різних областях життя і діяльності людей. Фахівець соціальної роботи є автором або учасником прикладних психолого-педагогічних, соціологічних, економічних обстежень, займається консультуванням у рішенні соціальних проблем, корекцією і реабілітацією, формами і методами терапевтичного впливу і т.д.
Сутність соціального діагнозу полягає в точному визначенні причинно-наслідкових зв'язків, які є похідними умов життя клієнта соціального обслуговування. Соціальний діагноз передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, а також її аналіз для розроблення програми соціальної допомоги.
Оскільки саме поняття досить багатозначне, то, говорячи про соціальну діагностику, ми маємо на увазі або одиничне дослідження соціальної ситуації клієнта, якому соціальний працівник повинен надати допомогу, або необхідний етап будь-якого впливу в соціальній роботі, технологічний імператив соціального обслуговування, або сукупність наукових методів, що обґрунтовують правильність отриманої інформації.
Процедура соціальної діагностики спрямована не лише на вивчення соціальних коренів різних проблем, процесів та явищ, але й на дослідження соціальних наслідків і змін у структурі суспільних відносин, способі життя людей. Окрім того, соціальна діагностика передбачає вироблення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки людини.
Література:
1. Психология социальной работьі, О.Н. Александрова, О.Н. Богомолова, Питер, 2002. - 352 с.
2. Социальная работа / Под ред. В.И. Курбатова. - Ростов-на-Дону: "Феникс", 1999. - 576 с.
3. Соціальна робота в Україні: навчальний посібник / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, СЯ. Харченко та ін., за заг. ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової - Київ: ДЦССМ, 2004. - 256 с.
4. Соціальна робота: технологічний аспект / за ред. проф. А.Й. Капської / Київ: ДЦССМ, 2004 - 364 с.
5. Теорії і методи соціальної роботи: підручник для студентів вищих навчальних закладів / за ред. Т.В. Семигіної, 1.1. Миювича. - К.: Академвидав, 2005. - 328 с. (Альма-матер)
6. Технологии социальной работьі: учебник / под общ. ред. проф. Е.И. Холостовой - М: ИНФРА-М, 2003. - 400 с.
7. Зборовский Г.Е., Шукшина Е.А. Прикладная социология: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2004. – 176 с.
8. Лаба Л.Я. Способы интеграции качественных и количественных методов // СОЦИС. – 2004. – № 2.
9. Маслова О.М. Качественная и количественнная социология: методология и методы // Социология: метододлогия, методы, математические модели. – №№ 5-6, 1995. С. 1-15.
10. Міщенко М. Дослідження впливу інтерв’юера на відповіді респондента: результати методичного експерименту // Соціологія: теорія, методи, маркетинг, 2004, №1, с.129
11. Ядов, Владимир Александрович. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности / В.А. Ядов. – 3-е изд., искр. – Москва: Омега – Л, 2007. – 567 с. – (Университетский учебник).
