Особливості українського національного характеру

За результатами досліджень Д. Чижевського ("Нариси з історії філософії на Україні") основними позитивними і негативними рисами національного характеру українців є:

 

негативні риси взаємне нерозуміння; схильність до анархізму; неузгодженість між словом і ділом; мрійливість; Майже всі дослідники відзначають таку характерологічну рису українців, як індивідуалізм. Основні її прояви – це волелюбність (нескореність, незалежність, самостійність), хазяйновитість (працелюбність, ощадливість, почуття власника), честолюбство (прагнення до самовиявлення, наполегливість, спрямованість, “упертість”), оптимізм (упевненість, переконаність, життєрадісність, веселість, гумористичність). Недостатня розвиненість соціальної волі також виокремлюється багатьма дослідниками українського етносу.     ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь: 1. Виберіть з наведених нижче ознак ті, які характеризують працю: б) діяльність, спрямована на одержання результату, що задовольняє матеріальні й духовні потреби людей;     2. Провідною діяльністю у старшому шкільному віці є: б) учбово-виробнича діяльність;

3. Визначте правильну послідовність появи форм соціально-психологічних знань:

3. теорія поля К.Левіна;

1. ідеї Платона про ірраціональність поведінки масс;

2. теорія психології народів (М.Лацарус, Г.Штейнталь).

 

4. Корисним поведінковим прийомом в діяльності консультанта вважається:

б) повторювати ключові фрази клієнта;

5. Якою є основна особливість каузальної психокорекції:

б) спрямована на джерела і причини відхилень;

 

Білет №17

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Розкрити сутність емоцій та почуттів як виявів афективної сфери особистості, їх функції та різновиди. Охарактеризувати основні форми переживання емоційних станів людиною. Висвітлити поняття афективної культури особистості та особливості її формування.

Емоції досліджуали- Леонтьев, Ізард, Вильгельм Вундт, Карл Гюстав Юнг, Джеймс-Ланге.

Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності, реакція психіки на задоволення чи незадоволення потреби

Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони - результат усвідомлення об'єкта, що зумовив їх появу, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад, переживання задоволення під час сприймання музики, пейзажу.

Почуття -це специфічно людський, узагальнений, найвищий, найглибший рівень переживань особою свого ставлення до себе, до подій, осіб, предметів, які були, є і будутьПочуття є специфічно людською формою вияву афективної сфери психіки, оскільки здатність до їх переживання сформувалась в процесі розвитку людини як соціальної істоти.

Емоції людини є складним психічним процесом і виконують ряд функцій:

-сигнальна функція

-регулятивна(спонукають до знань праці, вчинків)

• відображальна (оцінна) функція полягає у оцінці дійсності в особливих еталонах, оскільки під час протікання подій, що мають значення для людини, спостерігається додаткове емоційне тло: наростання збудливості, швидкості й інтенсивності протікання психічних, моторних і вегетативних процесів чи, навпаки, їх зменшення.

• пристосувальна функція є взаємопов’язаною з попередньою, оскільки, на думку

Ч. Дарвіна, за допомогою емоцій живі істоти, в тому числі і люди, в результаті оцінки дійсності мають можливість ефективно пристосовуватися до нових умов

• мобілізуюча функція виявляється у тому, що одразу після сильної емоційної реакції відбувається активізація всіх сил організму людини

• мотивуюча (стимулююча) функція виявляється у тому, що людина буде прагнути уникнути подій, які породжують негативні емоції, і включитися у події, які призведуть до позитивних переживань

• підкріплююча функція полягає у кращому запам’ятовуванні подій, які викликали емоційну реакцію. Позитивні або негативні емоції можуть також привити зацікавленість до навчання або назавжди згасити її

• стабілізуюча функція виявляється в їхній участі у прогнозуванні ситуації на основі слідів пам’яті: якщо уявлення про майбутній корисний результат, актуалізовані в пам’яті, збігаються з результатом зробленої дії, виникають позитивні емоції, а розбіжність викликає негативні емоції

• діагностична функція багато бажань людини не завжди усвідомлені нею, тому наявність певних емоцій може бути важливим засобом ідентифікації бажань та виявлення їхніх зв’язків з базовими життєвими потребами, цінностями людини

• комунікативна функція на думку Рогова Є.І., полягає у можливості передачі за допомогою зовнішнього виявлення емоцій нашого ставлення до оточуючих предметів і явищ дійсності, а також розуміння ставлення інших людей

Види емоцій

При визначенні різновидів емоцій можна користуватися різними критеріями, наприклад:

за модальністю переживання – позитивні( реакція психіки на задоволену потребу: радість, насолода) негативні (незадоволеної потреби: сум, гнів), нейтральні (інтерес, здивування).

- за інтенсивністю протікання – повільні та вибухові;

- за характером впливу на організм: стенічні (сильні) (радість, гнів), які покращують настрій людини, активізують організм та посилюють працездатність, та астенічні (впливають розслаблююче, знижу-ють працездатність людини, уповільнюють фізіологічні процесив організмі: сум, горе.);

- за виконуваними функціями: стимулюючі, оцінюючі, мобілізуючі, мотивуючі, діагностичні тощо;

Найбільш відомими класифікаціями емоцій є класифікація фундаменталь-них емоцій К.Є. Ізарда, який виділяє 10 видів (зацікавлення-хвилювання, радість, горе-страждання, відраза, презирство, гнів, страх, подив, сором та провина)

За своєю спрямованістю вищі почуття поділяються на моральні (ставлення до себе та інших людей), інтелектуальні (виявляються у пізнавальній діяльності) та естетичні (виявляються у оцінці витворів мис-тецтва, краєвидів природи тощо), праксичні

Залежно від індивідуальних особливостей особистості, почуття бувають довготривалими або короткочасними і називаються захопленнями та пристрастями.

Моральні почуття - це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, людей, самої себе; їх джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільно важливої мети

Естетичні почуття - це почуття краси явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів і форм

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні

Рівні розвитку інтелектуальних почуттів: цікавість, допитливість, цілеспрямованість, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю

Праксичні почуття - це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Це виявляється в захопленні, задоволенні діяльністю, у творчому підході, в радості від успіхів або незадоволенні, в байдужому ставленні до неї.

Форми переживання емоційних станів-

Настрій-це загальний емоційний стан, який на певний час надає своєрідного забарвлення діяльності людини, характеризує життєвий тонус особистості. Настрій людини може бути позитивним, що виявляється у її бадьорості й високому тонусі, та негативним, який пригнічує, демобілізує, спричиняє пасивність особистості.

Афект-короткочасний, бурхливий емоційний стан, який виникає внаслідок переживання людиною особливо сильної емоції, позитивної чи негативної характеризується втратою здатності характеризувати свої двї та вчинки. Прикладом афекту може бути несподіване переживання великої радості, вибуху гніву, страху особистості

Стрес-це реакція психлфізіологічногонапрудення людини в небезпечних ситуаціях, що виявляється не сподівано і потребує заходів щодо її подолання. У стресовому стані поведінка людини значною мірою дезорганізується, виявляються неадекватні емоції, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, уваги, сприймання, пам'яті та мислення. Однак стрес є нормальним і позитивним станом психіки, оскільки мобілізує людину на подолання проблеми, на противагу від дистресу.

Дистрес- негативний емоціни стан людини, що має виражений дезорганізуючий характер і спричинюється довготривалим пережиапнням стресового стану збереженням напруження навіть після усунення загрози.

Фрустрація- своєрідний негативний емоційни стан, характерною ознакою є дезорганізація свідомості та діяльності, коли люина опиняється в стані безнадійності втрати перспективи. Негативна соціальна оцінка людини, яка зачіпає її індивідуальність - її вартісність, стосунки, загрожує престижу, принижує людську гідність, - спричиняє стан фрустрації. Різновиди фрустрації: агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, для яких характерними є сум, невпевненість, безсилля, відчай

Афективна культура особистості та особливості її формування.

Почуття є специфічно людською формою вияву афективної сфери психіки, оскільки здатність до їх переживання сформувалась в процесі розвитку людини як соціальної істоти. Новонароджений ще не має здатності переживати почуття, вона формується в процесі розвитку дитини та її взаємодії з соціумом.

Природа емоцій і почуттів органічно пов'язана з потребами. У людини як суспільної істоти виникли вищі, духовні потреби, а з ними і вищі почуття - моральні, естетичні, пізнавальні, які не властиві тварині.

Кожна особистість живе у своєму афективному просторі, в якому будуються всі її взаємозв'язки з навколишнім світом, що відбивається на проявах психічного, зумовлюючи неповторність особистості.

Афективний простір - це емоції та почуття особистості, її прагнення й бажання, її переживання, пов'язані з пізнанням і самопізнанням, що безпосередньо впливає на дії, вчинки й усе життя особистості