Стаття 371 КК. Завідомо незаконне затримання, привід або

 

 

1) незаконне затримання;

 

2) Незаконний привід;

 

3) Незаконний арешт;

 

4) Незаконне тримання під вартою.

 

Об'єктом злочину (основним безпосереднім) є нормальна діяльність органів дізнання і попереднього слідку. Додатковим безпосереднім об'єктом - права і законні інтереси громадянина, його недоторканість.

 

Об'єктивна сторона злочину виявляється в діях: незаконному арешті чи затриманні або приводі особи, або незаконному триманні під вартою.

 

Затримання як процесуальний примусовий захід - короткочасне позбавлення волі (на термін не більш трьох діб) особи, підозрюваного в здійсненні злочину, за яке може бути призначене покарання у виді позбавлення волі, у випадках, передбачених ст. 106 КПК України.

 

Привід - це процесуальний захід, що означає примусове перепровадження співробітниками міліції обвинувачуваного, підозрюваного чи свідка до особи, що провадить попереднє розслідування у справі, або в суд, якщо вони без поважних причин не з'явились в зазначений час і місце за викликом. Підстави і порядок приводу регламентовані статтями 70, 135, 136 КПК України.

 

Арешт (взяття під варту) - запобіжний захід, застосовуваний до обвинувачуваного, підозрюваному під час провадження попереднього розслідування у відповідності зі статтями 155, 156 КПК України.

 

Незаконним визнається здійснення арешту чи затримання, або приводу не за належних підстав або тримання під вартою не в порядку, регламентованих КПК і Законом від 30 червня 1993 р. «Про попереднє ув'язнення».

 

Незаконність арешту, затримання або приводу може полягати в порушенні процесуальних (формальних) вимог під час провадження цих дій: арешт без постанови суду, арешт або затримання особи, що скоїли злочин, передбачений статтею КК, санкція якої не містить указівки на можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі, затримання або привід без складання відповідних процесуальних документів тощо.

 

Незаконність зазначених мір може бути також визнана у випадку відсутності для цього необхідних матеріальних основ: у діях арештованого чи затриманого відсутній склад злочину, немає яких-небудь основ вважати, що обвинувачуваний, якого заарештовано, знаходячись на волі, буде переховуватися від слідства і суду або перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, чи продовжить злочинну діяльність; особа, у відношенні якої здійснений привід, не ухилялася від явки до слідчого і т.п.

 

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення хоча б одного з перелічених у ст. 371 КК України діянь. Факт винесення незаконної постанови про арешт, затримання чи привід є готуванням до злочину.

 

Частина 3 ст. 371 КК України має кваліфікуючі ознаки у вигляді причинення тяжких наслідків розглянутими протиправними діями або вчинення цих дій з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересів.

 

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для кваліфікації за ч. 3 ст. 371 КК України необхідно встановити мотив вчинення злочину - користь або інший особистий інтерес (помста, заздрість, кар'єризм і т.п.).

 

Суб'єкт злочину спеціальний - це працівник органу дізнання, слідчий або прокурор. Судді за такі дії несуть відповідальність за ст. 375 КК України.13. Злочини, які скоюються службовими особами органів правосуддя

 

Притягнення завідомо невинного до Кримінальної відповідальності"

 

Підставою кримінальної відповідальності по кримінальному праву є здійснення особою діяння, що містить ознаки визначеного складу злочину. Ст. 6 КПК України встановлює, що кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю в діянні особи складу злочину. Порушення цього основного принципу кримінального права і притягнення до кримінальної відповідальності невинного (навіть якщо це зроблено в силу помилки чи халатного відношення до розслідування справи) являє собою серйозне порушення нормальної діяльності органів правосуддя і прав громадян. Завідоме ж притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинного, тобто такої особи, у діях якого немає складу злочину і яке в силу цього не підлягає кримінальної відповідальності, несе кримінальну відповідальність для посадової особи, яка вчинила такі дії.

 

Об'єкт (основний безпосередній) даного злочину - нормальна діяльність органів дізнання і попереднього слідства. Додатковим безпосереднім об'єктом є права, законні інтереси особистості, її воля і недоторканість.

 

Об'єктивна сторона злочину полягає у притягненні завідомо невинної особи до кримінальної відповідальності, що як стадія кримінального процесу починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину, якого вона не скоювала. Склад злочину формальний. Злочин вважається закінченим з моменту оголошення (пред'явлення) невинній особі постанови про притягнення її як обвинувачуваного за злочин, який вона не скоювала незалежно від подальшої долі кримінальної справи. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, оскільки законодавець вказує на завідомість залучення до кримінальної відповідальності.

 

Суб'єкт злочину спеціальний, ним може бути особа, що провадить дізнання або досудове слідство, а також прокурор, що здійснює нагляд за розслідуванням кримінальної справи.

 

Кваліфікуючими ознаками можуть бути (ч.2 ст. 372 КК):

 

А) коли діяння поєднано з обвинуваченням у здійсненні тяжкого злочину або особливо тяжкого злочину;

 

Б) штучне створення доказів обвинувачення (фальсифікація протоколів слідчих дій, документів, речовинних доказів, знищення або вилучення зі справи документів, експертного висновку і т.п.) Або іншою фальсифікацією.