Робота із сновидіннями в рамках інших психологічних шкіл. Порівняльна характеристика відносно психодрами

Ще в давнину сновидінням надавали особливого значення, що відбилося в численних історіях, міфах і казках. Вивчення сновидінь з наукової точки зору почалося лише в XX в. До З. Фройда великі дослідження проблеми сновидінь проводили В.М. Лейбін, Дж. Шуберт і Р. Шернер. У фізіологічних концепціях зазначалося, що всі особливості сновидінь випливають із хаотичної діяльності мозку, зануреного в сон і реакції в цьому нейродинамічному стані на різні зовнішні і внутрішні подразники. Психологічні теорії пояснювали сновидіння як продовження денної психічної діяльності під час сну аж до трактування сновидінь як звільнення душі від пут чуттєвого світу, з-під гніту зовнішньої природи.[10]

1.1. Тлумачення сновидінь за З. Фройдом

Особливе значення у вивченні сновидінь має відома книга З. Фройда «Тлумачення сновидінь»,[11] в якій він вперше виклав цілісну наукову теорію виникнення сновидінь, їх біологічну, психологічну та соціальну сутність. З. Фройд розкрив адаптивний сенс біологічної функції сну для людини як способу відновлення психічної рівноваги через катарсичну дію сновидіння, що сприяють розрядці нереалізованих і афективно заряджених бажань, які заміняють дію. Психоаналіз, на відміну від мистецтва тлумачення сновидінь в стародавності, не зосереджений на передбаченні майбутнього, а прагне розкрити минуле з метою більш глибокого розуміння проблем людини в сьогоденні. На основі онтогенетичного підходу З. Фройд спочатку зосередив увагу на аналізі сновидінь дитини як більш доступних і простих. В результаті їх вивчення він прийшов до висновку про те, що «сновидіння - це начеб-то нездійснене бажання». [10]

При спробі зрозуміти сенс сновидіння, пояснити його З. Фройд застосував розроблений ним метод вільних асоціацій. При аналізі необхідно розкласти сновидіння на елементи, з тим щоб пацієнт міг віддатися вільним асоціаціям по кожному елементу сновидіння. Під час аналізу збираються разом думки, які виникають при вільному асоціюванні щодо кожного з елементів сновидіння при дотриманні певних правил: а) не звертати уваги на явний зміст - він не є перешкодою для аналізу; б) аналізувати кожен елемент сновидіння, не зв'язуючи його відразу з іншими або з усім сновидінням; чекати, поки приховане не виникне у свідомості. З. Фройд відносить саме сновидіння до явного змісту, а матеріал в результаті аналізу - до змісту прихованого. Процес переробки прихованого змісту в явне він назвав роботою сновидіння.

Робота сновидіння по перетворенню думок у образні ситуації проводиться за допомогою драматизації, а по перетворенню зв'язкових, явних думок і образів у безладні здійснюється за допомогою механізму згущення.

Як від кожного елемента сновидіння йдуть нитки до багатьох прихованих думок, так і кожна прихована думка сновидіння виражається звичайно не одним, а декількома елементами сновидіння. Поряд з драматизацією і згущенням третім суттєвим механізмом роботи сновидіння З. Фройд називав зміщення, або переоцінку, психічних цінностей. В результаті роботи зміщення хвилюючий матеріал перетворюється на нейтральний, цікавий - в байдужий. При зміщенні акценту з головного на другорядне найважливіший прихований елемент представляється в явному змісті сновидіння досить віддаленими і незначними натяками. Наступним механізмом роботи сновидіння є вторинна обробка, що виявляється в перегрупуванні та зв'язуванні елементів явного сновидіння в більш-менш гармонійне ціле. Значно рідше наголошується так звана тлумачна переробка, яка робить сновидіння зрозумілим, якби добре складеним. Логічні відносини між прихованими думками в сновидінні виражаються різними засобами. Сновидіння з'єднує всі частини прихованих думок в загальну ситуацію, воно виражає логічний зв'язок зближенням в часі і просторі. Пряме перетворення уві сні одного предмета в інший вказує, на думку З.Фройда, на відношення причини до слідства. Суперечать один одному, виражаються у сні переважно одним і тим же елементом. Протилежність двох думок і інверсія проявляються в сновидінні через послідовне перетворення однієї частини сновидіння в свою протилежність. Переживання в сновидінні утрудненого руху висловлює протиріччя між імпульсами. В роботі сновидіння використовуються відносини подібності і спільності як опорні пункти для згущення сну і зв'язку в нову єдність всього, що виявляє таке узгодження. Безглуздість в сновидінні означає суперечність, насмішку, глузування в прихованих думках. Повторювані сновидіння часто відображають певну фрустровану подію. Зв'язок змісту сновидіння з реальними подіями витісняється зі свідомості.

1.2. Тлумачення сновидінь за К. Юнгом

Значний вклад у вивчення сновидінь і у справу їх використання в психотерапії вніс К.Г. Юнг [12]. Він відкинув теорію сновидінь З. Фройда як виконання бажань, виділяючи натомість функцію компенсації в несвідомих процесах і теологічний характер останніх. Каузальна точка зору З. Фрейда на сновидіння, на думку Юнга, веде до одноманітності сенсу та інтерпретації, фіксованого значення символу, тоді як теологічна точка зору «осягає в образі сновидіння вираз зміненої психологічної ситуації і не визнає фіксованого значення символу». У широкому сенсі Юнг визначає сновидіння як «спонтанну самозамальовку дійсної ситуації в несвідомому, представлену в символічній формі»[12].

К.Г. Юнг підкреслював, що сновидіння є своєрідним творінням несвідомого і їх не можна тлумачити тільки в якості симптому витіснення. Він вважав, що сни є каналами зв'язку з несвідомою стороною психіки, вони передаються символічною мовою, але зовсім не обов'язково обумовлені бажаннями або представляють той чи інший спосіб приховати неприйнятне. Найчастіше сновидіння доповнюють свідоме денне життя, компенсуючи ущербні прояви індивіда. У ситуації невротичного розладу сновидіння можуть попереджати про «зійдення» з правильного шляху. К. Юнг вважав за краще аналізувати непоодинокі сновидіння, а серії їх, так як це дозволяє виділити стійкі інформативні ознаки. Зазвичай він питав пацієнта про кожен елемент сновидіння: «Яким чином ця річ могла виникнути в полі вашої свідомості?» Або «А які ваші асоціації з... (наприклад, з цим будинком)?». Юнг часто пропонував хворим намалювати те, що було у сні або в фантазії, вважаючи, що матеріальне оформлення образу змушує до тривалого розгляду його у всіх деталях, завдяки чому він може повністю проявити свій вплив.

Таким чином, інтерпретація сновидінь за Юнгом включає такі положення: 1) інтерпретація повинна привнести щось нове у свідомість, але не повторюватися і не моралізувати; вона може вловити компенсаторно-психологічний намір процесу сновидіння; 2) інтерпретатор повинен брати до уваги особистий контекст життя індивіда і його психобіографічний досвід; ці чинники разом з впливом його соціального оточення (яке іноді називають колективним свідомістю) виявляються шляхом асоціації; 3) символічний зміст сну - незалежно від його сюжету - стає більш цінним, якщо порівнюється з типовими культурними, історичними, міфологічними мотивами; вони збагачують особистий контекст сновидіння і пов'язують його з «колективним несвідомим»; подібні порівняння передбачають трудомістку роботу по ампліфікації; 4) інтерпретаторам слід «залишатися вірними образу сну», триматися якомога ближче до змісту сновидіння; асоціація та ампліфікація розглядаються як способи додання споконвічного образу більшої жвавості, значення та доступності; проте образ сну належить самому сновидцу і його слід співвідносити з його власним психічним життям; 5) основний критерій «плідності» інтерпретації – чи робить вона можливим зрушення в позиціях свідомості сновидца. Крім того, Юнг вважав, що більшість снів може інтерпретуватися на суб'єктивному рівні (мається на увазі «глибиний», або рівень, інтрапсихічної зміни особистості) або на об'єктивному рівні (передбачається вихід на поверхневий рівень, у світ реальних життєвих подій).[13]

1.3. Сон в гештальт-терапії

На відміну від психоаналізу, в гештальт-терапії сновидіння не інтерпретуються - вони «програються» і використовуються для інтеграції особистості. Ф. Перлс вважав, що різні частини сну є фрагментами особистості. Для того щоб досягти інтеграції, необхідно їх поєднати, знову визнати своїми ці спроектовані, відчужені частини особистості і приховані тенденції, які проявляються в сновидінні. За допомогою програвання об'єктів сну, окремих його фрагментів може бути виявлено вміст сновидіння через його переживання, а не за допомогою аналізу. Кожен елемент сновидіння розглядається як потенційне джерело змісту, пов'язаного з певним аспектом реального існування пацієнта. Сутність роботи над сновидінням полягає в оцінці його як актуального, а не минулого, явища і як форми дії, а не основи для інтерпретації. Оскільки ідентифікація являє собою протилежність відчуженню, ототожнення з окремими елементами сновидіння сприяє найбільш повному контакту з тими, хто відокремився фрагментами власної особистості, сприяє їх асиміляції і, таким чином, призводить до зростання інтеграції особистості.

У ситуації, коли сновидіння хворого бідні, його можна навчити бачити сни в гіпнотичному трансі або - за допомогою постгипнотического навіювання - під час нормального сну. За допомогою навіювання зміст сну можна пов'язати з тими чи іншими загальними або приватними проблемами. Якщо бажаного вдається домогтися хоча б одного разу, зазвичай виявляється, що пацієнт отримує здатність бачити сни і поза гіпнозу. Гіпноз можна використовувати також для відтворення забутих елементів сну, з'ясування деформацій, мета яких полягає в приховуванні значення сну («вторинна обробка»), і для того, щоб полегшити пацієнту осягнення (через значення снів) його ставлення до інших людей і компонентам його повсякденного буття.[13]Психодраматичний підхід до сновидінь багато в чому перекликається з гештальт-підходом. Гештальт-терапія також використовує експериментальне розігрування сюжету сновидіння, що особливо ефективно в групі. Проте від психодрами відрізняється більш частим апелюванням до усвідомлення, використанням специфічних технік гештальт-терапії (робота з полярностями, робота на кордоні контакту і т.п).