Цивільне процесуальне право необхідно розрізняти як однойменні галузь права, науку та навчальну дисципліну. Ці інституції різняться між собою за змістом. Так, цивільне процесуальне право як галузь права - це система норм та інститутів, які регулюють певні суспільні відносини. Навчальний курс цивільного процесуального права ґрунтується на вивченні положень і висновків юридичної науки, змісту цивільного процесуального права, цивільного процесуального законодавства та практики їх застосування. Більш детально ми зупинимося саме на науці цивільного процесуального права.
Отже, наука цивільного процесуального права - це система теоретичних поглядів, понять, ідей, теорій та концепцій у сфері цивільних процесуальних відносин. Вона вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку цивільного процесуального права, його суть, місце у правовій системі, роль у виконанні соціальних функцій та принципи регулювання цивільних процесуальних правовідносин.
Науку цивільного процесуального права слід розглядати як один із елементів структури юридичної науки в цілому. Структурними елементами останньої є окремі юридичні дисципліни - юридичні науки, кожна з яких вивчає певні аспекти права (юридичні науки теоретичного та історичного профілю; галузеві юридичні науки; спеціальні юридичні науки). Наука цивільного процесуального права належить до групи галузевих юридичних наук і вивчає окрему, власну галузь права.
Наука цивільного процесуального права має свій предмет, загальні та спеціальні методи і способи дослідження.
Предмет науки цивільного процесуального права - це широкий комплекс спеціальних знань, за допомогою яких здійснюється
13теоретико-практичне дослідження функціонування судової влади і судочинства в цивільних справах. До предмета науки цивільного процесуального права входить цивільне процесуальне право як галузь права і цивільне процесуальне законодавство. Предмет науки цивільного процесуального права охоплює також його історію і теорію, норми та інститути цивільного процесуального права зарубіжних країн, положення міжнародного цивільного процесу. Проте цим предмет галузевої науки не обмежується - він є досить складним і постійно розширюється, оскільки з часом з'являються нові напрями, що потребують самостійного дослідження.
Для дослідження правових явищ наука цивільного процесуального права використовує різноманітні методи (формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний тощо) і способи (аналізу, анкетування, вивчення судової практики, думки фахівців та окремих осіб).
По-різному у сучасній юридичній літературі визначається система науки цивільного процесуального права. Так, деякі науковці вважають, що наука цивільного процесуального права складається з двох частин - загальної та особливої. Загальна частина містить загальні положення науки цивільного процесуального права і загальні положення цивільного процесуального права. До особливої частини входять судові форми захисту цивільних прав і несудові форми захисту цивільного права.
Інші дослідники розуміють цю категорію ширше, включаючи до системи науки цивільного процесуального права такі складові:
1) поняття науки, її предмет, метод, система, соціальні функції, співвідношення із загальною теорією держави і права та іншими юридичними науками, історія науки;
2) судову владу і судочинство, вчення про процесуальний закон, предмет, метод, систему і принципи цивільного процесуального права, вчення про цивільні процесуальні правовідносини, вчення про докази тощо;
3) поняття цивільного процесу, його стадії, право на звернення до суду, процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу та ін.;
4) цивільний процес іноземних держав;
5) розгляд цивільних справ з іноземним елементом;
1 Див.: Цивільний процес: Навч. посіб. / За ред. Ю. В. Бііоусова- К.: Прецедент, 2005,-С. 18.
6) поняття і значення судової практики, форми судової практики тощо'.
Такий підхід до розуміння системи науки цивільного процесуального права, на наш погляд, є більш сприйнятливим і достатньо підтверджує, що наука цивільного процесуального права має велике значення для розвитку юридичної науки в цілому, оскільки систематизує знання про цивільні процесуальні явища, їх стан, властивості та закономірності розвитку, спроби і шляхи досягнення ефективності цивільного процесуального регулювання суспільних відносин; розробляє нові знання на підставі вивчення, узагальнення і співвідношення історичного розвитку, а також аналізу досягнень вітчизняної та зарубіжної юридичної науки.
Список рекомендованої літератури
1. Василюк С., Ло.моносова О. Застосування аналогії в цивільному процесі // Право України.- 2002.-№ З,- С. 135-137.
2. Кузьменко С. Г. Гражданское процессуальное право как самостоятель-ная отрасль права: Учебное пособие.- Донецк: Общ-во любителей книги, 1999.-36с.
3. Проблеми науки гражданского процесуального права / Под ред. В. В. Комарова.- X.: Право, 2002.- 440 с.
4. Шевчук П. І. Організаційно-правові аспекти забезпечення ефективності цивільного процесуального законодавства // Вісник Верховного Суду України.- 2001,- № 3.- С. 18-21.
Див.: Гражданский процесе: Учебник / Под ред. В. В, Комарова.- X.: Одиссей, 2001.-С. ЗО.
15 Глава 2
ПРИНЦИПИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
