Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів

Дозвілля школяра є часом вільного вибору ним занять, розваг, друзів. Проведення вільного часу і ціннісні орієнтації в сфері дозвілля свідчать про спрямованість поведінки людини.

Для учнів вільним є позаурочний час, який вони можуть використати для поглиблення знань з навчальних предметів, задоволення і розвитку інтересів, запитів і нахилів, духовного зростання, вдосконалення фізичних якостей та відпочинку. Використовується він за власним бажанням учня. Головним при цьому є те, наскільки раціонально і корисно він витрачається.

Раціональне використання вільного часу охоплює певну сукупність занять, спрямованих на формування суспільно корисних установок, всебічний розвиток особистості. Йдеться про затрати часу на самоосвіту, суспільну роботу, заняття фізкультурою і спортом, художньою і технічною творчістю, відпочинок і розваги. Нераціональними можна вважати дії у вільний час, які призводять до деградації особистості або є порушенням суспільних правил.

Вільний час школярів має свою специфіку. Передусім на його структуру, величину та зміст впливає правове становище (заборона відвідувати деякі кінофільми, продаж тютюну та алкоголю, особливе регулювання перебування у громадських місцях). Він повинен бути під контролем сім'ї, школи, спрямовуватися ними.

Регулювання вільного часу школярів не передбачає жорстке його програмування. Привабливість вільного часу полягає у відносній свободі, самостійності школяра у виборі варіантів поведінки. Організація дозвілля передбачає індивідуальний підхід, попередню роботу з формування потреб, звичок, уміння розумно проводити дозвілля. Вдосконалення цієї роботи означає урізноманітнення самодіяльності школярів, їх занять за інтересами, розширення форм позаурочної роботи, заповнення вільного часу корисною справою.

Для раціонального проведення вільного часу важливо формувати у школяра самостійність. Не привчена до самостійності дитина звикає, що все за неї зроблять і повинні зробити дорослі. Відсутність самостійних навичок відпочинку не дає їм змоги правильно планувати свій час. Поки дитина не стане активним учасником організації власного вільного часу, не вкладе в нього свою працю, фантазію, вів буде для неї тягарем.

Учні мають чітко уявити, що відпочинок у вільний час не повинен бути пов'язаним із пасивним станом організму. Ним можуть бути й активна робота, руховий режим.

Форми проведення учнями свого дозвілля залежать від об'єктивних умов і від суб'єктивних факторів (рівня розвитку, потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій особистості). Однак багато школярів витрачають вільний час на заняття, які не потребують високого культурного рівня розвитку і не сприяють цьому.

Між способом використання вільного часу і всебічним розвитком особистості людини існує тісний зв'язок. Інтелектуально розвинені люди використовують вільний час для підвищення свого рівня, а низький рівень розвитку зумовлює спрощені, примітивні потреби.

Школярі, як правило, вільний час проводять за місцем проживання. Перебування їх у колі ровесників дає змогу відчути свою належність до них, утвердити себе через подібність з ними.

Організація вільного часу школяра не повинна зводитися до відвернення його від вулиці, оскільки вона небезпечна лише тоді, коли її виховний вплив на учня єдиний. Негативний її вплив може бути заблокований цілеспрямованим заняттям спортом, участю в роботі предметних гуртків тощо.

Важливою умовою ефективного формування уміння раціонально організовувати свій вільний час є поєднання керівництва дорослих з ініціативою і самостійністю учнів. Надмірна опіка у цій справі дорослих викликає спротив у школярів, особливо у старшокласників. Головне, щоб дитина вчилася цікаво проводити вільний час наодинці, що сприяє розвитку індивідуальності.

Останнім часом увійшли у вжиток різноманітні спеціальні терміни ("індустрія дозвілля", "інфраструктура дозвілля", "культура відпочинку"), які свідчать про непересічну важливість цієї проблематики. На Заході навіть існують різноманітні навчальні програми, посібники, рекомендації щодо проведення відпочинку, організовано підготовку педагогів і менеджерів дозвілля.

Запитання. Завдання

1. Проаналізуйте взаємозв'язок між масовими, груповими та індивідуальними формами виховної роботи.

2. Розкрийте виховне значення масових форм виховної роботи з учнями. За яких умов підвищується їх виховна ефективність?

3. Охарактеризуйте основні принципи ефективної організації позакласної та позашкільної виховної роботи.

4. Охарактеризуйте виховну діяльність основних позашкільних освітньо-виховних установ. Як їх діяльність пов'язана з діяльністю школи?

5. Візьміть участь у підготовці і проведенні одного позакласного виховного заходу в школі, попередньо склавши його план. Проаналізуйте процес його підготовки, проведення і досягнуті результати.

6. Відвідайте одну-дві позашкільні установи, ознайомтеся зі змістом та методикою їх роботи, формами взаємозв'язку зі школами щодо питань виховання учнів. Продумайте шляхи вдосконалення виховної роботи цих закладів.

7. Розкрийте основні особливості та переваги групових форм виховної роботи в школі. У чому полягає виховне значення індивідуальних форм виховної роботи в школі?

8. проаналізуйте виховне значення індивідуальних форм виховної роботи.

Література

Кобзар Б. С. Громадськість і виховання. - К., 1973.

Кобзар Б. С, Харінко Н. Ф. Проблеми виховання в позашкільних закладах. - К.. 1969.

Концепція позакласної виховної роботи в загальноосвітній школі. - К.. 1991.

Суходольська Л. В., Фіцула М. М. Методика виховної роботи. - Тернопіль, 1998.

Положення про позашкільний навчально-виховний заклад // Законодавство України про середню освіту: Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -1999. - № 9.