Метод психолого-педагогічного тестування

Передбачає він використання спеціально розроблених завдань і проблемних ситуацій з метою випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість. Тестові завдання можуть бути подані у формі спеціальних карток, малюнків, задач-шарад, ребусів" кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв'язання тестів.

Метод соціометрії

Використовують його з метою вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: "З ким би ти хотів..." (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.). На кожне запитання він має дати три або більше "вибори". Аналіз їх дає змогу з'ясувати місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколективних угруповань, їх лідерів. На основі отриманих даних моделюють внутріколективні стосунки, наприклад рівень згуртованості колективу, способи його впливу на учня та ін.

Оскільки метод соціометрії не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину, його необхідно поєднувати з іншими методами.

іл національного виховання найглибше розкрито у: українського педагога Григорія Ващенка (1878- "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва", "Ті-вання як засіб виховання волі й характеру" та ін. ю ідеалу національного виховання, на його погляд, ьнолюдські та національні цінності, які є духовним ням народу. До загальнолюдських цінностей нале-оральний закон творення добра та боротьби зі злом, правди, справедливості, сповідування ідеалів любовей. Водночас людина народжується і живе в кон-ду національному середовищі, що вирізняється мо-льтурою, звичаями. Саме з походження людини по-"ся усвідомлення особливостей свого народу, нації,

Отже, на думку Г. Ващенка, ідеал національного шя ґрунтується на служінні Богові та своїй нації. г,е абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Кра-ія - реальна земна спільнота, в житті якої повинні ватися абсолютні загальнолюдські цінності. В пе-ному значенні виховним ідеалом для українця є, яка служить Богові й Україні. Така орієнтація зу-

категоричне протиставлення Г. Ващенком україн-національного виховання, з одного боку, більшо-і моделі, що ґрунтується на матеріалізмі й атеїзмі,)го - націонал-соціалістичній ідеології фашизму з юм сили і зневаги до людини.

л, за переконаннями Г. Ващенка, не може бути сим, він має вдосконалюватися. "Розв'язуючи пи-іро цілі виховання сучасної української молоді, їмо рахуватися не лише з нашими традиціями, а й завданнями, що ставить перед нами сучасне і май-а також прийняти до уваги психічні властивості народу, як позитивні, так і негативні. Перші тре-ивати, другі усувати або принаймні ослаблювати", овання підростаючого покоління має враховувати стиви розвитку суспільства, адже, як зазначає О. Ви-кий: "Через десять років життя ставитиме до україн-;ім інші вимоги, ніж ті, які ставило донедавна і до аша виховна традиція пристосувалась. Незалежно від гао сформованих виховних поглядів у найближчому ньому нам потрібен буде не мрійник, не емоційна та зереджена істота, а практичний ініціативний діяч, ар з міцним характером, вольовий, цілеспрямований, жою вірою у вартості, яким служить. Не все в цій ха-истиці узгоджується з українською виховною тради-V це означає, що вона повинна зазнати уточнень". нцевою метою виховання особистості є її підготовка конання необхідних для суспільного життя ролей

світогляд, мораль, естетика, психологія, національний характер і темперамент, самосвідомість, спосіб мислення, історія тощо. Це сприятиме етнізації виховного процесу молоді, формуванню національно свідомих громадян.

Мета національного виховання ґрунтується на запитах суспільства і спрямована на підготовку свідомих громадян. У вихованні підростаючого покоління беруть участь не тільки школа, позашкільні виховні установи, сім'я. На дитину впливають й інші фактори, які можуть і не узгоджуватись із соціальним замовленням. Це актуалізує завдання школи координувати зміст мети виховних інституцій, знаходити можливості для її взаємо доповнення.

Особистісно орієнтований підхід до виховної роботи зумовлює необхідність пошуків індивідуальних програм формування особистості з урахуванням її можливостей, нахилів, потреб, здібностей.

Мета національного виховання ґрунтується на національних особливостях, ментальності народу. її формулювання повинно враховувати зміни в суспільстві, орієнтувати підростаюче покоління на явища майбутнього, формувати потрібні для цього якості особистості (наприклад, здатність до економічного і екологічного виживання).

Зміст мети виховання має враховувати перспективи розвитку особистості. Працюючи, наприклад, з молодшими школярами, вчитель повинен готувати їх до дорослого життя.

"Перебудова життя, - пише сучасний український педагог Омелян Вишневський, - а в царині освіти - навчально-виховного процесу - це передусім перехід до віри в інші ідеали, а відтак і до життя, зорієнтованого на них. Ідеал - це вічний, досконалий, але недосяжний взірець. Він є стимулом для особистої і громадянської діяльності, він живить наше буття, зміцнює моральні устої, підтримує сумління. Сила ідеалу - нездоланна, а тому "ідеалісти" легко переносять труднощі буденного життя".

Ідеал - уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що ґрунтуються на розумінні мети життя.

Формування ідеалу залежить від виховання, умов життя і діяльності людини, від особливостей власного досвіду. Ідеали школярів різного віку різняться за змістом, структурою і дієвістю. Зміст ідеалу - якості особистості, конкретні постаті, які учень вважає ідеальними. Структура ідеалу - рівень його узагальненості, тобто чи ідеалом є конкретна людина, чи сукупність рис окремих людей, узагальнених в одному образі. Дієвість ідеалу - ступінь його впливу на поведінку та особистість учня.

Ідеал національного виховання найглибше розкрито у працях українського педагога Григорія Ващенка (1878- 1967) "Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва", "Тіловиховання як засіб виховання волі й характеру" та ін. Основою ідеалу національного виховання, на його погляд, є загальнолюдські та національні цінності, які є духовним надбанням народу. До загальнолюдських цінностей належать моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, сповідування ідеалів любові та краси. Водночас людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється мовою, культурою, звичаями. Саме з походження людини починається усвідомлення особливостей свого народу, нації, етносу. Отже, на думку Г. Ващенка, ідеал національного виховання ґрунтується на служінні Богові та своїй нації. Бог - це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса. Нація - реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. В педагогічному значенні виховним ідеалом для українця є людина, яка служить Богові Й Україні. Така орієнтація зумовлює категоричне протиставлення Г. Ващенком українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, що ґрунтується на матеріалізмі й атеїзмі, а з іншого - націонал-соціалістичній ідеології фашизму з її культом сили і зневаги до людини.

Ідеал, за переконаннями Г. Ващенка, не може бути постійним, він має вдосконалюватися. "Розв'язуючи питання про цілі виховання сучасної української молоді, ми мусимо рахуватися не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне і майбутнє, а також прийняти до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні, так і негативні. Перші треба розвивати, другі усувати або принаймні ослаблювати".

Виховання підростаючого покоління має враховувати перспективи розвитку суспільства, адже, як зазначає О. Вишневський: "Через десять років життя ставитиме до українця зовсім інші вимоги, ніж ті, які ставило донедавна і до яких наша виховна традиція пристосувалась. Незалежно від історично сформованих виховних поглядів у найближчому майбутньому нам потрібен буде не мрійник, не емоційна та самозосереджена істота, а практичний ініціативний діяч, господар з міцним характером, вольовий, цілеспрямований, з глибокою вірою у вартості, яким служить. Не все в цій характеристиці узгоджується з українською виховною традицією. А це означає, що вона повинна зазнати уточнень".

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання необхідних для суспільного життя ролей громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування людини з активною громадянською позицією, почуттям обов'язку й відповідальності перед суспільством. Роль трудівника охоплює вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Виконання ролі громадського діяча означає активну участь особистості в громадському житті. Уже в стінах школи особистість слід готувати й до ролі сім'янина, майбутніх батька, чоловіка, матері, дружини. Кожен учень як товариш повинен уміти розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступатися, ділитися та ін.

Народна педагогіка про мету виховання:

Добрі діти - спокійна старість, лихі діти - старість стає пеклом.

Життя прожити - не поле перейти.

Життя як стерниста нива: не пройдеш, ноги не вколовши.