Взаємовідношення праці і відпочинку як явищ соціального життя

ТЕМА 8. ПРАЦЯ І РЕКРЕАЦІЯ

План

1. Взаємовідношення праці і відпочинку як явищ соціального життя.

2. Зв'язок праці і рекреації з процесами енергозатрат й енерговідновлення.

3. Робочий і неробочий час.

Література (38), (41), (48), (72), (82), (51), (53)

Теми рефератів

1. Зв'язок рекреації з процесом соціалізації, ціннісними орієнтаціями, стереотипами поведінки.

2. Моделі відпочинку і поведінки працівників.

3. Відпочинок як структуриообразуючий фактор соціальної організації суспільства.

Взаємовідношення праці і відпочинку як явищ соціального життя.

Визначення ролі відпочинку (і праці) як специфічного виду діяльності в системі виробництва і відтворення життєдіяльності людини було і залишається ключовим моментів суспільного розвитку. У напрямах наукової думки виділяються і характеризуються два найбільш загальних підходи, в рамках яких розглядається еволюція суспільних відносин - формаційний і цивілізаційний (класичний та неокласичний). Кожен з цих підходів, якщо брати їх у відриві один від одного при порівнянні з історичним досвідом людства, виявляє свої переваги і недоліки. У той же час необхідність детального розгляду тих чи інших особливостей розвитку та інших конкретизацій при аналізі суспільного життя об'єктивно вимагає діалектичного єдності цих підходів.

Формаційно-стадіальна концепція розвитку людського суспільства була найбільш повно сформульована і знайшла своє відображення в роботах основоположника класичного економічного аналізу Маркса К.

Відпочинок як непорушне, діалектично суперечливе по відношенню до праці явище життєдіяльності людини з об'єктивної необхідності людського існування перетворюється на суб'єктивну свободу можливості різноманітних виборів творчої діяльності після задоволення фізіологічних потреб і історично сформованих потреб відновлення втомленого організму, в тому числі і мозку.

Сьогодні проблема відпочинку сприймається розрізнено і фрагментарно в його тимчасових, просторових, мотиваційно-демографічних та інших імперативах. При цьому роль відпочинку як громадського відносини, рівного за своєю значимістю праці, відходить на другий план.

Не прийнято також розглядати відпочинок соціальних груп і суспільства в цілому з точки зору категорії відчуження. У сучасному суспільстві існує диспаритет цінностей відпочинку різних соціальних груп. Якщо відпочинок імущих класів, неробство проведення часу сприймається як норма, цінність і основа їх класової ідентичності, то оцінка відпочинку трудящих в історії суспільної свідомості здавна сприймається як антицінність (байдикування, ледацтво, лінь і т. п.).

Усвідомлення діалектики взаємозв'язку та взаємодії об'єктивної і суб'єктивної реальності в життєдіяльності Земний людської цивілізації виявляється не інакше як у праці і відпочинку, сьогодні, як ніколи раніше, стає гранично актуальним. Сучасна техносфера як базовий елемент ноосфери викликає в природі Землі такі зміни, які загрожують руйнуванням гармонії в відносинах між суспільством і природою. Нормалізувати ці відносини, передвідвернути насувається цивілізаційну катастрофу можливо на основі відновлення порушеного людством балансу праці і відпочинку. Проте цілком природно, що в справжній розробці основ теорії відпочинку багато актуальних питань відносин відпочинку не були навіть поставлені. Тому ми закликаємо тих дослідників, хто цікавиться подібними соціальними явищами, неодмінно зайнятися теоретичним вивченням та дослідженням відпочинку.

З урахуванням багатофакторності явища «відпочинок», на основі синтезу естедарських і соціальних умов відпочинку, потреб і виробництва відпочинку можливо дійсно наукове вивчення цілісної проблеми відпочинку, що має всеосяжний характер. У цьому зв'язку авторами було сформульовано поняття відпочинку як загальнонаукової і одночасно загально філософських категорії.