Конкретні закономірності — основа проектування уроку

Конкретні закономірності є основою для прогнозування уроку в головних деталях. Вони не визначають подробиць майбутнього уроку, але чітко окреслюють вузлові моменти його проведення.

Процес навчання містить психологічний, логічний, кібернетичний, соціальний, гносеологічний аспекти, тому існують відповідні закономірності:

а) гносеологічні, які стосуються процесу пізнання, методів навчання:

§ методи навчання повинні зменшувати труднощі учнів (Я. Коменський);

§ методи повинні доповнювати, розвивати один одного (А. Алексюк);

§ рівень і якість навчання залежать від змісту (І. Лернер);

§ пізнання найбільш ефективне у процесі проблемного навчання (М. Махмутов, В. Оконь, М. Матюшкін);

§ учень оволодіває способами розумової діяльності в процесі самостійного мислення, під час засвоєння системи знань (М. Махмутов);

§ оволодіння знаннями прискорюється і полегшується під час використання дози інформації, УДО (П. Ерднієв);

б) психологічні;

§ забування матеріалу пропорційне логарифму часу з початку навчання;

§ розвиток аналізу і синтезу в молодших школярів нерівномірний;

§ узагальнення потрібно пов'язувати з абстрагуванням;

§ запам'ятовування спирається на смислові зв'язки;

§ під час сприймання учнями предмета вирішальна роль належить формі;

§ з віком зростає стійкість уваги (Н. Менчинська, ф. Гоноболін);

§ розвиток особистості відбувається в діяльності (Л. Божович);

§ сила навички в процесі навчання пропорційна логарифму кількості спроб;

§ в) кібернетичні (які стосуються циркулювання інформації, прямих і зворотних зв'язків):

§ діяльність учня залежить від рівня керівної дії вчителя;

§ між учителем і учнем повинен бути не лише прямий, а й зворотний зв'язок;

§ система дії учня залежить від кінцевої мети (Н. Тализіна);

§ програма мети повинна випереджувати програму рухів та результатів (П. Анохін);

г) соціальні;

§ у процесі навчання необхідно поєднувати колективну та індивідуальну працю (В. Сухомлинський);

§ усередині колективу повинна бути відповідальна залежність (А. Макаренко);

§ престиж індивіда в групі залежить від індивідуальності, якостей, позиції і ролі, яку він виконує (О. Коломенський);

§ грубість знижує ефективність навчання (К.Ушинський);

§ колектив впливає на розвиток ініціативи учня;

ґ) організаційні:

§ розумова втома призводить до гальмування органів чуття (4 уроки вдвічі знижують чутливість аналізаторів);

§ розумова працездатність залежить від здоров'я, режиму,. пори року, дня тижня,4 часу доби, погоди;

§ активність учнів залежить від тривалості роботи, розкладу занять і фізичного виховання та праці;

д) педагогічні закономірності відображають стійку залежність між трьома елементами навчання — викладанням, навчанням і об'єктом засвоєння, тобто змістом освіти:

§ знання починаються з чуттєвого сприйняття, переходять у пам'ять, узагальнення, потім настає розуміння, судження (Я. Коменський);

§ у навчанні потрібно виходити із ступеня розвитку (А. Дістервег);

§ школа повинна забезпечити рівень розвитку, навчання повинно перерости в самонавчання (Л. Виготський);

§ розумовий розвиток залежить від індивідуальних та психологічних особливостей (Н. Менчинська);

§ навчання повинне бути свідомим, у швидкому темпі, учити потрібно всіх (Л. Занков);

§ існує зв'язок між якістю процесу навчання і частотою ' контролю (І. Воробйов);

§ існує взаємозв'язок між попередніми і наступними оцінками;

для міцності знань необхідні оптимальні умови, проблемні завдання, система задач, пряме і відстрочене повторення.

Існують загальні закономірності дидактики, властиві будь-якому процесу навчання," хоч би де воно не відбувалося:

§ виховуючий характер навчання;

§ цілеспрямована взаємодія, співпраця, співтворчість трьох компонентів — учня, учителя, змісту освіти;

§ активність учнів у процесі навчання, включення їх у діяльність;

§ збіг цілей учителя й учня;

§ залежність між метою, змістом, формою і методами навчання.

Отже, дидактичні закономірності специфічні, пов'язані з іншими науками, які постачають дидактиці "будівельний матеріал".