Накопичений на теперішній час матеріал по різним групам живих організмів показує, що чисельність природних популяцій не залишається постійною навіть при виході на плато логістичної кривої. Більш того, наряду з незакономірними та в більшості випадків тимчасовими зміненнями чисельності практично у всіх дослідах видів знаходяться закономірні підйомита спади чисельності, які чергуються і мають хвилястий, циркулюючий характер.
Існує три типи динаміки популяції:
Стабільний тип характеризується малою амплітудою та тривалим періодом коливань чисельності (10-20 років); зовнішнє вона сприймається як практично стабільна. Такий тип динаміки властивий великим тваринам з великою тривалістю життя, піздним наставанням статевозрілості та низькою плодючістю. Це відповідає низькій нормі природній смертності (ссавці, орли, деякі рептилії).
Лабільний тип динаміки відрізняється закономірними коливаннями чисельності з періодами 5-11 років і більш значною амплітудою. Такий тип динаміки характерний для тварин різного, але, як правило, не великого розміру з більш коротким строком життя (до 10-15 років) і відповідно більш раннім статевим дозріванням і більш високою плодючістю, ніж у представників першого типу (великі гризуни, зайці, птахи, риби та ін.).
Ефемерний тип динаміки відрізняється різко нестійкою чисельністю з глибокими депресіями, які змінюються вибухом “масового розмноження”, при яких чисельність зростає підчас в сотні раз. Коливання її від мінімуму до максімуму здійснюється дуже швидко (іноді протягом одного сезону); також дуже швидко проходить спад чисельності. Ефемерний тип динаміки характерний для короткоживучих (не більш 3 роки) видів з недосконалими механізмами індивідуальної адаптації і відповідно з високою нормою смертності. Ці невеликі тварини відрізняються великою плодючістю (дрібні гризуни, комахи та ін.).
Демографія популяції.
Для аналізу причин, які зумовлюють співвідношення смертності й народжуваності, в екології часто використовують аналіз кривих виживання популяцій.
Криву виживання певної популяції можна побудувати, якщо постійно реєструвати кількість народжених у ній особин і зміни їхньої кількості в часі. Потім будують графік, де на осі абсцис відкладають вік особин, а на осі ординат — процент особин, які вижили, стосовно чисельності вихідної популяції.
Рис. 5 Типи кривих виживання
Добуті таким чином криві виживання умовно можна звести до трьох основних типів (рис. 2.9): крива типу А відповідає популяції, де головний фактор, що визначає смертність, — це старіння. В природі таке трапляється рідко, проте досить характерне для популяцій людей у розвинених країнах. Крива типу Б характерна для популяцій із високим рівнем смертності на початкових стадіях розвитку. Зазвичай до причин смертності в таких популяціях належать хвороби, нестача поживних речовин, високий тиск із боку хижаків, а в популяціях людей — також і війни. Крива типу В відповідає популяціям із високим рівнем смертності протягом усього життя, як правило, в результаті випадкової загибелі з найрізноманітніших причин. Типові приклади — різні популяції рослин, безхребетних тварин, риб.
За допомогою кривих виживання можна визначати смертність особин різних видів залежно від віку й з'ясовувати, коли така популяція найуразливіша.
