Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬≥ков≥ й статев≥ особливост≥ емоц≥йноњ сфери особистост≥




¬ажлив≥сть вивченн€ в≥кових особливостей емоц≥йноњ сфери д≥тей повТ€зана з тим, що Ї т≥сний звТ€зок емоц≥йного та ≥нтелектуального розвитку. ™.≤. янк≥на зазначаЇ, що порушенн€ в емоц≥йному розвитку дитини дошк≥льного в≥ку призвод€ть до того, що дитина не може використати ≥нш≥ здатност≥, зокрема ≥нтелект, дл€ подальшого розвитку. ” д≥тей з емоц≥йними порушенн€ми переважають так≥ негативн≥ емоц≥њ, €к горе, страх, гн≥в, сором, в≥драза. ” них Ї високий р≥вень тривожност≥, а позитивн≥ емоц≥њ ви€вл€ютьс€ р≥дко. –≥вень розвитку ≥нтелекту усп≥шних в≥дпов≥даЇ середн≥м значенн€м за тестом ¬екслера. «в≥дси виникаЇ завданн€ контролю за емоц≥йним розвитком д≥тей ≥ при потреб≥ застосуванн€ психокорекц≥йних програм.

«агальн≥ тенденц≥њ в≥кових зм≥н емоц≥йноњ сфери. ≈моц≥њ зТ€вл€ютьс€ в людини ще до њњ народженн€.  .¬. Ўулейк≥на ви€вила, що емоц≥йн≥ реакц≥њ задоволенн€ й невдоволенн€ спостер≥гаютьс€ вже в пТ€ти-шестим≥с€чного людського плода.

ћ≥н€ютьс€ способи дов≥льного реагуванн€ на т≥ чи ≥нш≥ емоц≥њ. Ќаприклад, маленька дитина, переживаючи страх, най≥мов≥рн≥ше кинетьс€ до близькоњ людини (матер≥, батька, сестри, брата). ќднак уже в дошк≥льному в≥ц≥ базов≥ (уроджен≥) емоц≥њ набувають соц≥ального забарвленн€. “ому в п≥дл≥тка втеча в≥д небезпеки асоц≥юЇтьс€ з емоц≥Їю сорому. ¬насл≥док цього в≥н обираЇ ≥нший спос≥б боротьби з≥ страхом Ц намагаЇтьс€ оц≥нити ступ≥нь небезпеки, зайн€ти виг≥дн≥шу позиц≥ю або просто ≥гноруЇ загрозу, не надаЇ њй значенн€.

як зазначаЇ  . ≤зард, з в≥ком зм≥нюютьс€ не лише емоц≥йн≥ реакц≥њ, а й значенн€ активатор≥в конкретних емоц≥й. «окрема, у три-тижневому в≥ц≥ звук ж≥ночого голосу викликаЇ в дитини усм≥шку, але, в м≥ру того, €к дитина стаЇ старшою, цей же голос може спричинити в нењ роздратуванн€. ќбличч€ матер≥, €ка в≥ддал€Їтьс€, не викличе особливоњ реакц≥њ у трим≥с€чноњ дитини, водночас, €к 13-м≥с€чна дитина в≥дреагуЇ на це сердитим протестом, а 13-л≥тн≥й п≥дл≥ток може нав≥ть зрад≥ти тому, що залишаЇтьс€ в будинку один, без батьк≥вськоњ оп≥ки.

 . ≤зард, ё.ј. ћакаренко та ≥нш≥ психологи ви€вили, що в онто-генез≥ розвиток базальних емоц≥й, а також знань про них формуЇтьс€ з упередженн€м пор≥вн€но з вторинними емоц≥€ми. Ќав≥ть д≥ти двох-трьох рок≥в не лише розум≥ють стан страху й радост≥, але можуть дов≥льно в≥дтворювати њх. « в≥ком розвиваютьс€ позитивн≥ емоц≥њ. ћомент переживанн€ задоволенн€ в дит€чих ≥грах зрушуЇтьс€ в м≥ру розвитку дитини: у мал€ти задоволенн€ виникаЇ в момент одержанн€ бажаного результату. Ќа наступному щабл≥ розвитку задоволенн€ даЇ не лише результат, а й сам процес гри. Ќа третьому щабл≥ в старших д≥тей виникаЇ передбаченн€ задоволенн€ на початку ≥гровоњ д≥€льност≥.

” процес≥ онтогенезу розвиваЇтьс€ здатн≥сть використанн€ емоц≥йноњ експрес≥њ €к зас≥б сп≥лкуванн€. « ≥ншого боку, з в≥ком пол≥пшуЇтьс€ розп≥знаванн€ емоц≥й за виразом обличч€.

« в≥ком також в≥дбуваЇтьс€ розширенн€ та ускладненн€ знань про емоц≥њ. «б≥льшуЇтьс€ к≥льк≥сть пон€ть, у €ких осмислюютьс€ емоц≥њ (розширюЇтьс€ Ђсловник емоц≥йї), що в≥дбуваЇтьс€ за рахунок диференц≥ац≥њ перв≥сних узагальнених пон€ть ЂприЇмне-неприЇмнеї. ћеж≥ емоц≥йних пон€ть стають ч≥тк≥шими. ћаленьк≥ д≥ти застосовують той самий терм≥н дл€ позначенн€ ширшого кола емоц≥йних €вищ. «б≥льшуЇтьс€ к≥льк≥сть параметр≥в, за €кими характеризують емоц≥њ; спочатку њх два Ц Ђпорушенн€-заспокоЇнн€ї й Ђзадоволенн€Цневдоволенн€ї, пот≥м зТ€вл€ютьс€ параметри ЂзвТ€зок з ≥ншимиї, Ђв≥дпов≥дн≥сть м≥сцюї тощо. якщо в пТ€ть рок≥в д≥ти т≥сно повТ€зують емоц≥ю ≥з ситуац≥Їю њњ виникненн€ й визначають першу через другу, то п≥зн≥ше дитина починаЇ диференц≥ювати у€вленн€ про причини емоц≥њ та внутр≥шн≥ стани, €к≥ повТ€зують ситуац≥њ з емоц≥йною реакц≥Їю.

ќтже, всупереч думц≥ де€ких учених, можемо говорити про розвиток емоц≥йноњ сфери особистост≥ в онтогенез≥.

–озвиток емоц≥йноњ сфери дитини. я. ƒембовський зазначаЇ, що немовл€ оперуЇ трьома емоц≥€ми: страхом (точн≥ше було б сказати Ц перел€ком), що ви€вл€Їтьс€ п≥д час сильного звуку; гн≥вом, €к реакц≥Їю на обмеженн€ рух≥в, ≥ задоволенн€м, €кевиникаЇ у в≥дпов≥дь на погойдуванн€, а також на легке погладжуванн€ т≥ла. ўо ж стосуЇтьс€ вираженн€ цих емоц≥й, то насамперед у немовл€ти виникаЇ плач. јле в нього буваЇ й вираз, схожий на усм≥шку. …мов≥рно, це суто рефлекторне €вище, не повТ€зане з под≥€ми навколишнього св≥ту.

ѕоступово усм≥шка стаЇ б≥льш певною, дитина усм≥хаЇтьс€ у в≥дпов≥дь на найр≥зноман≥тн≥ш≥ стимули. якщо 3Ц4-м≥с€чн≥ д≥ти усм≥хаютьс€ й пожвавлюютьс€ на звернену до них розмову будь-€кого дорослого, то 5-6-м≥с€чн≥ д≥ти при наближенн≥ й звертанн≥ до них ≥ншого дорослого, зам≥сть того щоб в≥дразу усм≥хнутис€, довго й зосереджено дивл€тьс€ на нього, а пот≥м або усм≥хаютьс€, або в≥двертаютьс€, а ≥нод≥ можуть ≥ голосно розплакатис€.

‘орми реагуванн€, повТ€зан≥ з плачем ≥ усм≥шкою, очевидно, ун≥версальн≥ й в≥дображають процес дозр≥ванн€ нервовоњ системи. Ќав≥ть у сл≥понароджених д≥тей спостер≥гають ту саму посл≥довн≥сть. ѕриблизно у два з половиною м≥с€ц≥ в дитини зТ€вл€Їтьс€ соц≥альна усм≥шка, €ка звернена до ≥ншого людського обличч€. ћал€та охоче усм≥хаютьс€ й реагують рухами всього т≥ла на людину, що наближаЇтьс€ до них. ¬≥д цього моменту дитина вимагаЇ соц≥альних контакт≥в, у результат≥ чого виникаЇ новий вид емоц≥йного реагуванн€ Ц формуванн€ афективно-особист≥сних звТ€зк≥в. ¬они закладаютьс€ в перш≥ п≥вроку житт€ дитини, чому спри€Ї розвиток у нењ засоб≥в експрес≥њ. Ќапочатку дитина виражаЇ своњ афекти неспок≥йними рухами або нерухом≥стю. ѕот≥м долучаютьс€ м≥м≥ка, звуки й т≥лесн≥ рухи.

«м≥нюЇтьс€ й характер голосовоњ експрес≥њ. ”продовж 1-го м≥с€ц€ лемент дитини виражаЇ т≥льки њњ невдоволенн€, причому звуковий склад цього лементу схожий на ≥нтонац≥њ образи й невдоволенн€ дорослих. Ќа 2-му м≥с€ц≥ зТ€вл€Їтьс€ спок≥йне Ђгул≥нн€ї, на 3-му Ц звуки радост≥, а п≥зн≥ше Ц см≥х (“онкова-ямпольська). ўоправда, за ≥ншими даними, дитина вперше починаЇ см≥€тис€ у в≥ц≥ 5Ц9 тижн≥в.

” 3-м≥с€чному в≥ц≥ д≥ти вже Ђналаштован≥ї сприймати батьк≥вськ≥ емоц≥њ, ≥ њхн€ повед≥нка показуЇ, що вони оч≥кують побачити вираженн€ емоц≥й на обличч≥ матер≥ або батька.

” перш≥ п≥вроку житт€ дитини афективно-особист≥сн≥ звТ€зки ви€вл€ютьс€ €к њњ прагненн€ розд≥лити з дорослими своњ позитивн≥ емоц≥њ з приводу сприйн€тт€ вплив≥в, €к≥ т≥шать (ц≥кавоњ ≥грашки, веселоњ музики тощо).

ƒо другоњ половини першого року житт€ дитина ви€вл€Ї вм≥нн€ користуватис€ сприйн€тт€м емоц≥й матер≥ дл€ того, щоб перев≥р€ти себе й отримувати п≥дтримку, а також за виразом њњ обличч€ ор≥Їнтуватис€, чи продовжувати своњ д≥њ, коли ситуац≥€ стаЇ незнайомою. ÷ю афективну взаЇмод≥ю називають Ђсоц≥альним сп≥вв≥днесенн€мї.

¬ ≥нш≥ п≥вроку житт€ афективно-особист≥сн≥ звТ€зки ви€вл€ютьс€ не лише в позитивн≥й, а й у негативн≥й емоц≥огенн≥й ситуац≥њ (у незнайомому прим≥щенн≥, при зустр≥ч≥ з≥ сторонн≥ми дорослими тощо). ƒитина шукаЇ в дорослого захист, притискаЇтьс€ до нього, загл€даЇ у в≥ч≥.

¬одночас, у д≥тей раптово зТ€вл€ютьс€ острах незнайомих людей ≥ тривога розлуки з батьками (Ђтривога семим≥с€чнихї). ћал€та, €к≥ до цього усм≥халис€ й були прив≥тними, у присутност≥ сторонн≥х стають бо€зкими й настороженими. ѕерспектива залишитис€ самому у незнайомому м≥сц≥ нав≥ть на короткий час спричин€Ї в них сильне занепокоЇнн€. ¬они часто плачуть ≥ ч≥пл€ютьс€ за батьк≥в.

як зазначають ћ. ≈йнсворт, ≈. ћаккоб≥ та —. ‘ельдман, д≥ти, €к≥ мають стосунки т≥льки з одним ≥з батьк≥в, схильн≥ ви€вл€ти б≥льш сильний страх перед незнайомц€ми ≥ тривогу розлуки (останн€ особливо ви€вл€Їтьс€, коли д≥ти потрапл€ють у €сла).  р≥м того, ц≥ види тривоги зТ€вл€ютьс€ в них ран≥ше, н≥ж у д≥тей, €к≥ мають звТ€зки не лише з одним ≥з батьк≥в.

якщо Ї брак ситуативно-особист≥сного сп≥лкуванн€ дитини з дорослими, афективно-особист≥сн≥ звТ€зки не встановлюютьс€, що порушуЇ не лише емоц≥йний, а й загальний псих≥чний розвиток дитини.

якщо перш≥ емоц≥њ повТ€зан≥ з б≥олог≥чними потребами дитини (у самозбереженн≥ й задоволенн≥), то подальше збагаченн€ причин до ви€ву емоц≥йних реакц≥й повТ€зане з ≥нтелектуальним розвитком дитини.

≈моц≥йна сфера д≥тей молодшого в≥ку. ƒл€ д≥тей раннього молодшого в≥ку характерн≥ зап≥зн≥л≥ емоц≥йн≥ реакц≥й на ситуац≥ю, невм≥нн€ розум≥ти емоц≥йн≥ стани ≥нших, а вираженн€ емоц≥йного стану (експрес≥€) в≥дпов≥даЇ його реальному переб≥гу.

” 2Ц3 роки виникають соц≥альн≥ форми гн≥ву Ц ревнощ≥ й заздр≥сть. ƒ≥ти серд€тьс€ й плачуть, €кщо мати в них на очах пестить чужу дитину. ” результат≥ соц≥альних контакт≥в зТ€вл€Їтьс€ рад≥сть €к вираженн€ базовоњ емоц≥њ задоволенн€. ” три-пТ€ть рок≥в сором, поЇднуючись ≥з емоц≥Їю страху, здобуваЇ нову €к≥сть, перетворюючись на страх осуду.

” в≥ц≥ 2Ц3 рок≥в д≥ти можуть зображувати емоц≥њ, п≥дбирають м≥м≥чн≥ засоби дл€ вираженн€ радост≥, гн≥ву, в≥дрази, прикрост≥, подиву, сорому.

” 3 р≥чних д≥тей зТ€вл€Їтьс€ горд≥сть за своњ дос€гненн€. ƒ≥ти прагнуть продемонструвати своњ усп≥хи дорослому. якщо це не вдаЇтьс€, то њхн≥ рад≥сн≥ переживанн€ з приводу усп≥ху ≥стотно захмарюютьс€. ¬иникаЇ образа з приводу ≥гноруванн€ чи невизнанн€ усп≥ху дорослими, прагненн€ до переб≥льшенн€ щодо усп≥ху.

ѕом≥тн≥ зм≥ни в≥дбуваютьс€ з в≥ком в емоц≥йному ставленн≥ д≥тей до однол≥тк≥в. ƒ≥ти молодшоњ €сельноњ групи, €к правило, з усм≥шкою розгл€дають один одного, ≥нод≥ спостер≥гаютьс€ ви€ви пестливост≥. ѕ≥сл€ двох рок≥в емоц≥йна реакц≥€ стаЇ набагато €скрав≥шою. «б≥льшуЇтьс€ емоц≥йне зараженн€ д≥тей один в≥д одного й емоц≥йна чуйн≥сть стосовно ≥ншоњ дитини. —п≥льна д≥€льн≥сть маЇ €скраво виражене емоц≥йне забарвленн€, €ке бурхливо наростаЇ в процес≥ взаЇмод≥њ.

≈моц≥йн≥ особливост≥ дошк≥льник≥в. ƒошк≥льн€та вже наст≥льки опановують вираженн€ емоц≥й, що показувана експрес≥€ т≥Їњ чи ≥ншоњ емоц≥њ зовс≥м не означаЇ њњ переживанн€. ” дошк≥льник≥в зТ€вл€Їтьс€ оч≥куванн€ (передбаченн€) тих чи ≥нших емоц≥й, що впливаЇ на мотивац≥ю њхньоњ повед≥нки й д≥€льност≥, внос€чи корективи в њхн≥ плани. ” дошк≥льному в≥ц≥ поступово розвиваЇтьс€ вм≥нн€ визначати емоц≥йний стан ≥нших людей. ÷е питанн€ докладно вивчила ј.ћ. ўетин≥на на 4Ц5 й 6Ц7-р≥чних д≥т€х. ¬она ви€вила типи сприйн€тт€ емоц≥й за експрес≥Їю, €к≥ можна розгл€дати ≥ €к р≥вн≥ розвитку цього вм≥нн€.

Х ƒќ¬≈–ЅјЋ№Ќ»… “»ѕ. ≈моц≥€ не позначаЇтьс€ словами, њњ вп≥знанн€ ви€вл€Їтьс€ через встановленн€ д≥тьми в≥дпов≥дност≥ виразу обличч€ характеру конкретноњ ситуац≥њ (Ђв≥н, напевно, мультик дивитьс€ї).

Х ƒ»‘”«Ќќ-јћќ–‘Ќ»… “»ѕ. ƒ≥ти називають емоц≥ю, але сприймають њњ поверхово, неч≥тко (Ђвеселийї, Ђподививс€ й дов≥давс€, що в≥н сумуЇї). —кладов≥ елементи еталона емоц≥њ ще не диференц≥йован≥.

Х ƒ»‘”«Ќќ-Ћќ јЋ№Ќ»… “»ѕ. —приймаючи вираженн€ емоц≥њ глобально й поверхнево, д≥ти починають вир≥зн€ти окремий, часто одиничний елемент експрес≥њ (здеб≥льшого Ц оч≥).

Х јЌјЋ≤“»„Ќ»… “»ѕ. ≈моц≥ю розп≥знають завд€ки виокремленню елемент≥в експрес≥њ. ѕереважно д≥ти опираютьс€ на вираз обличч€, а не позу.

Х —»Ќ“≈“»„Ќ»… “»ѕ. ÷е вже не глобальне й поверхове сприйн€тт€ емоц≥й, а ц≥л≥сне, узагальнене (Ђзла вона, тому що вс€ злаї).

Х јЌјЋ≤“» ќ-—»Ќ“≈“»„Ќ»… “»ѕ. ƒ≥ти виокремлюють елементи експрес≥њ й узагальнюють њх (Ђвона весела, у нењ все обличч€ таке Ц оч≥ весел≥ й ротї).

”п≥знанн€ страху й подиву 4Ц5-р≥чн≥ д≥тьми зд≥йснюютьс€ переважно за довербальним типом сприйн€тт€. –ад≥сть ≥ смуток розп≥знають за дифузно-аморфними типами 4Ц5-р≥чн≥ д≥ти й за анал≥тико-синтетичними Ц 6Ц7-р≥чн≥ д≥ти. ѕри вп≥знанн≥ гн≥ву д≥тьми 4-5 рок≥в пров≥дним стаЇ дифузно-локальний тип, а д≥тьми 6Ц7 рок≥в Ц анал≥тичний.

ƒл€ б≥льшоњ частини 5Ц6-р≥чних д≥тей стаЇ доступним визначенн€ емоц≥й ≥ншоњ людини за њњ мовою. «атримка в розвитку цього вм≥нн€ в≥дбуваЇтьс€ в д≥тей з неблагополучних с≥мей, коли в дитини формуютьс€ стаб≥льн≥ негативн≥ емоц≥йн≥ переживанн€ (тривога, почутт€ меншовартост≥). ќчевидно, це призводить до зниженн€ контакт≥в у сп≥лкуванн≥ й, €к насл≥док, до недостатнього досв≥ду в сприйн€тт≥ емоц≥й ≥нших. ” цих д≥тей недостатньо розвинена й емпат≥€.

” дошк≥льному в≥ц≥ (6Ц7 рок≥в) виникають дружн≥ стосунки м≥ж д≥тьми, хоча ч≥ткого розум≥нн€ дружби ще немаЇ, пон€тт€ дов≥рчих в≥дносин ≥ взаЇмност≥ дл€ д≥тей цього в≥ку занадто складн≥.

≈моц≥йн≥ порушенн€ у д≥тей дошк≥льного в≥ку. √.ћ. ЅрЇслав до емоц≥йних порушень у дошк≥льному в≥ц≥ зараховуЇ:

Х в≥дсутн≥сть емоц≥йноњ децентрац≥њ Ц дитина не здатна сп≥впереживати н≥ в реальн≥й ситуац≥њ, н≥ п≥д час прослуховуванн€ л≥тературних твор≥в;

Х в≥дсутн≥сть емоц≥йноњ синтон≥њ Ц дитина не здатна в≥дгукуватис€ на емоц≥йний стан ≥ншоњ людини, насамперед близькоњ або симпатичноњ;

Х в≥дсутн≥сть емоц≥йноњ саморегул€ц≥њ Ц дитина не в≥дчуваЇ провини, повТ€заноњ з новим етапом самосв≥домост≥ (Ђ÷е € зробивї) ≥ здатн≥стю емоц≥йно повертатис€ в минуле.

” д≥тей-неврастен≥к≥в дошк≥льного в≥ку ви€вл€Їтьс€ п≥двищена афективна збудлив≥сть. ” дитини швидко виникаЇ стан гн≥ву з незначних причин, п≥сл€ афективноњ розр€дки вона може плакати, переживати провину.

ё.ћ. ћ≥лан≥ч под≥л€Ї д≥тей з емоц≥йними порушенн€ми на три групи. ƒо першоњ вход€ть д≥ти з вираженими внутр≥шньо-особист≥сними конфл≥ктами. ” цих д≥тей батьки й педагоги в≥дзначають тривожн≥сть, необірунтован≥ страхи, част≥ коливанн€ настрою. ƒругу групу становл€ть д≥ти з м≥жособист≥сними конфл≥ктами. ÷≥ д≥ти вир≥зн€ютьс€ п≥двищеною емоц≥йною збудлив≥стю, драт≥влив≥стю, агресивн≥стю. “ретю групу становл€ть д≥ти €к ≥з внутр≥шньоособист≥сними, так ≥ з м≥жособист≥сними конфл≥ктами. ƒл€ них характерн≥ емоц≥йна нест≥йк≥сть, драт≥влив≥сть, агресивн≥сть, з одного боку, ≥ вразлив≥сть, тривожн≥сть, п≥дозр≥л≥сть ≥ страхи Ц з ≥ншого.

≈моц≥йна сфера молодших школ€р≥в. ¬≥дв≥дуванн€ школи зм≥нюЇ емоц≥йну сферу дитини у звТ€зку з розширенн€м зм≥сту д≥€льност≥ й зб≥льшенн€м к≥лькост≥ емоц≥огенних обТЇкт≥в. “≥ подразники, €к≥ спричинили емоц≥йн≥ реакц≥њ в дошк≥льник≥в, на школ€р≥в молодших клас≥в уже не д≥ють. ’оча молодший школ€р бурхливо реагуЇ на под≥њ, €к≥ його зач≥пають, у нього виникаЇ здатн≥сть придушувати вольовим зусилл€м небажан≥ емоц≥йн≥ реакц≥њ. ¬насл≥док цього спостер≥гаЇтьс€ в≥дрив експрес≥њ в≥д пережитоњ емоц≥њ €к в один, так й в ≥нший б≥к. ¬≥н може €к не ви€вл€ти на€вну емоц≥ю, так ≥ зображувати емоц≥ю, €ку в≥н не переживаЇ.

’арактеристики емоц≥йноњ сфери молодших школ€р≥в:

Х швидка реакц≥€ на под≥њ ≥ виразне сприйн€тт€;

Х безпосередн≥сть, в≥дверт≥сть вираженн€ своњх переживань Ц радост≥, суму, страху, задоволенн€ або невдоволенн€;

Х оч≥куванн€ афективного страху Ц в процес≥ навчанн€ дитина переживаЇ страх €к передчутт€ неприЇмностей, невдач, непевност≥ у своњх силах, неможлив≥сть упоратис€ ≥з завданн€м; школ€р в≥дчуваЇ загрозу своЇму статусу в клас≥, с≥мТњ;

Х значна емоц≥йна нест≥йк≥сть зм≥на настрою (на загальному тл≥ життЇрад≥сност≥, бадьорост≥, веселост≥, безтурботност≥), схильн≥сть до короткочасних ≥ бурхливих афект≥в;

Х емоц≥огенними факторами дл€ молодших школ€р≥в Ї не лише ≥гри й сп≥лкуванн€ з однол≥тками, а й усп≥хи в навчанн≥ та оц≥нка цих усп≥х≥в учителем ≥ однокласниками;

Х власн≥ та чуж≥ емоц≥њ й почутт€ усв≥домлюютьс€ погано; м≥м≥ка та ви€ви почутт≥в ≥нших людей нер≥дко сприймаЇтьс€ хибно, що зумовлюЇ неадекватн≥ реакц≥њ молодших школ€р≥в. ¬ин€тком Ї базов≥ емоц≥њ страху й радост≥.

Ўкол€р≥ молодших клас≥в легше розум≥ють емоц≥њ, €к≥ виникають у знайомих њм життЇвих ситуац≥€х, але не завжди можуть виразити емоц≥йн≥ переживанн€ словами.  раще розр≥зн€ють позитивн≥ емоц≥њ, н≥ж негативн≥. ѓм важко в≥др≥знити страх в≥д подиву. Ќевп≥знаною ви€вилас€ емоц≥€ провини.

” молодших школ€р≥в виникаЇ здатн≥сть до сп≥впереживанн€ при сприйн€тт≥ драматичних конфл≥кт≥в.

ƒо третього класу в школ€р≥в ви€вл€Їтьс€ захоплене ставленн€ до героњв, спортсмен≥в. ” цьому в≥ц≥ починаЇ формуватис€ любов до Ѕатьк≥вщини, почутт€ нац≥ональноњ гордост≥, формуЇтьс€ прихильн≥сть до товариш≥в.

Ќа друг≥й стад≥њ (в≥д 7 до 9 рок≥в) д≥ти починають перейматис€ ≥деЇю взаЇмност≥ й усв≥домлювати почутт€ ≥ншого. ƒл€ встановленн€ дружн≥х в≥дносин важлива субТЇктивна оц≥нка вчинк≥в ≥ншого.

Ќа трет≥й стад≥њ (в≥д 9 до 11 рок≥в) дружба заснована на взаЇмодопомоз≥. ¬перше зТ€вл€Їтьс€ пон€тт€ зобовТ€занн€ одного перед одним. «вТ€зки дружби дуже сильн≥, поки мають м≥сце, але вони, €к правило, недовгов≥чн≥.

Ќа четверт≥й стад≥њ (11Ц12 рок≥в) дружба розум≥Їтьс€ €к тривал≥, ст≥йк≥ взаЇмини, заснован≥ на обовТ€зковост≥ й взаЇмн≥й дов≥р≥.

Ќайчаст≥ше дит€ча дружба перериваЇтьс€: друз≥ можуть перейти в ≥ншу школу або вињхати з м≥ста. “од≥ обоЇ переживають почутт€ втрати, почутт€ гор€, поки не знаход€ть нових друз≥в. ≤нод≥ дружба перериваЇтьс€ через по€ву нових ≥нтерес≥в, внасл≥док чого д≥ти звертаютьс€ до нових партнер≥в, що можуть задовольнити њхн≥ потреби.

ƒруз≥ Ї не у вс≥х д≥тей. ” такому раз≥ виникаЇ небезпека з≥ткнутис€ ≥з проблемами соц≥альноњ адаптац≥њ таких д≥тей. ƒе€к≥ досл≥дженн€ говор€ть про те, що на€вн≥сть нав≥ть одного близького друга допомагаЇ дитин≥ перебороти негативний вплив самотност≥ й ворожост≥ з боку ≥нших д≥тей.

≈моц≥йна сфера п≥дл≥тк≥в. ≈моц≥њ п≥дл≥тк≥в значною м≥рою повТ€зан≥ з≥ сп≥лкуванн€м. “ому особист≥сно-значуще ставленн€ до ≥нших людей визначають €к зм≥ст, так ≥ характер емоц≥йних реакц≥й.

” п≥дл≥тк≥в пор≥вн€но з≥ школ€рами молодших клас≥в пол≥пшуЇтьс€ вербальне позначенн€ базових емоц≥й страху й радост≥. ѕочинаючи з п≥дл≥ткового в≥ку, знанн€ про емоц≥њ стають усе ближчими до цих емоц≥й.

ƒл€ емоц≥йноњ сфери п≥дл≥тк≥в характерн≥ так≥ особливост≥:

Х дуже велика емоц≥йна збудлив≥сть, тому п≥дл≥тки вир≥зн€ютьс€ запальн≥стю, бурхливим ви€вом своњх почутт≥в, пристрасн≥стю: вони гар€че берутьс€ за ц≥каве д≥ло, жагуче обстоюють своњ погл€ди, готов≥ Ђвибухнутиї на найменшу несправедлив≥сть до себе й своњх товариш≥в;

Х б≥льша ст≥йк≥сть емоц≥йних переживань пор≥вн€но з молодшими школ€рами; зокрема, п≥дл≥тки довго не забувають образи;

Х п≥двищена готовн≥сть до оч≥куванн€ страху, що ви€вл€Їтьс€ у тривожност≥; п≥двищенн€ тривожност≥ в старшому п≥дл≥тковому в≥ц≥, повТ€заноњ з по€вою ≥нтимно-особист≥сних в≥дносин з людиною, €ка викликаЇ р≥зн≥ емоц≥њ, у тому числ≥ у звТ€зку з≥ страхом видатис€ см≥шним;

Х суперечлив≥сть почутт≥в: часто п≥дл≥тки з запалом захищають свого товариша, хоча розум≥ють, що той г≥дний осуду;

Х виникненн€ переживанн€ не лише з приводу оц≥нки п≥дл≥тк≥в ≥ншими, а й ≥з приводу самооц≥нки, €ка виникаЇ в них у результат≥ росту њхньоњ самосв≥домост≥;

Х сильно розвинене почутт€ приналежност≥ до групи, тому вони гостр≥ше й хвороблив≥ше переживають несхваленн€ товариш≥в, н≥ж несхваленн€ дорослих або вчител≥в; часто зТ€вл€Їтьс€ страх бути зневаженим групою;

Х висуванн€ високих вимог до дружби, в основ≥ €коњ лежить не сп≥льна гра, €к у молодших школ€р≥в, а сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в, моральних почутт≥в; дружба в п≥дл≥тк≥в б≥льш виб≥ркова й ≥нтимна, б≥льш тривала; п≥д впливом дружби зм≥нюютьс€ й п≥дл≥тки, щоправда, не завжди в позитивний б≥к; поширена групова дружба;

Х ви€в почутт€ патр≥отизму.

≈моц≥йна сфера старшокласник≥в (юнак≥в). ќсновною зм≥стовною характеристикою емоц≥й ≥ почутт≥в у юнацькому в≥ц≥ Ї майбутнЇ. ƒом≥нують емоц≥њ, повТ€зан≥ з оч≥куванн€м майбутнього.

ƒл€ емоц≥йноњ сфери старшокласник≥в характерн≥ так≥ особливост≥:

Х р≥зноман≥тт€ пережитих почутт≥в, особливо моральних ≥ сус-п≥льно-пол≥тичних;

Х б≥льша, н≥ж у середн≥х клас≥в, ст≥йк≥сть емоц≥й ≥ почутт≥в;

Х здатн≥сть до сп≥впереживанн€, тобто здатност≥ в≥дгукуватис€ на почутт€ ≥нших, близьких њм людей;

Х розвиток естетичних почутт≥в, здатн≥сть зауважувати прекрасне в навколишн≥й д≥йсност≥. –озвиваЇтьс€ естетична сприйн€тлив≥сть до мТ€ких, н≥жних, спок≥йних л≥ричних обТЇкт≥в. ÷е, у свою чергу, допомагаЇ старшокласникам зв≥льнитис€ в≥д вульгарних звичок, непривабливих манер, спри€Ї розвитку чуйност≥, мТ€кост≥, стриманост≥;

Х б≥льша ст≥йк≥сть ≥ глибина дружби; друз≥в вибирають, виход€чи з≥ сп≥льних ≥нтерес≥в ≥ зан€ть, р≥вноправност≥ взаЇмин, в≥дданост≥ й в≥рност≥;

Х по€ва почутт€ любов≥; юнацька любов здеб≥льшого чиста, безпосередн€, багата на р≥зноман≥тн≥ переживанн€, маЇ в≥дт≥нок н≥жност≥, мр≥йност≥, л≥ричност≥ й щирост≥.

«деб≥льшого почутт€ любов≥ зумовлюЇ в юнак≥в ≥ д≥вчат прагненн€ перебороти своњ недол≥ки, виробити позитивн≥ €кост≥ особистост≥, розвиватис€ ф≥зично, щоб привернути увагу обТЇкта свого почутт€; любов виховуЇ шл€хетн≥ почутт€ й прагненн€.

¬≥ков≥ зм≥ни р≥зних ви€в≥в емоц≥йност≥. ” вс≥х в≥кових групах схильн≥сть до ви€ву радост≥ вочевидь переважаЇ над схильн≥стю до ви€ву гн≥ву, страху й суму. —хильн≥сть до гн≥ву виражена трохи б≥льше, н≥ж схильн≥сть до страху й суму, а схильн≥сть до суму виражена найменше.

ƒинам≥ка зм≥ни дл€ трьох емоц≥й (радост≥, гн≥ву й суму) з в≥ком практично однакова, найб≥льш виражений њх ви€в спостер≥гаЇтьс€ в 12Ц13 рок≥в, тобто в пер≥од статевого дозр≥ванн€. ѕротилежна тенденц≥€ в цей самий пер≥од спостер≥гаЇтьс€ щодо страху: його виразн≥сть зменшуЇтьс€.

¬≥ков≥ зм≥ни емоц≥йноњ сфери п≥дл≥тк≥в ви€вл€ютьс€ в:

Х зб≥льшенн≥ к≥лькост≥ емоц≥огенних обТЇкт≥в, що мають соц≥альний характер;

Х зростанн≥ диференц≥йованост≥ емоц≥йних переживань;

Х виникненн≥ емоц≥йних переживань не лише з приводу сьогоденн€, а й щодо майбутнього;

Х по€в≥ здатност≥ виокремлювати експресивн≥ засоби в≥д переживань;

Х зб≥льшенн≥ здатност≥ розум≥нн€ емоц≥й ≥нших людей.

Х переход≥ емоц≥огенних реакц≥й в≥д ≥мпульсивност≥ до дов≥льност≥.

ќсобливост≥ емоц≥йноњ сфери ос≥б старшого в≥ку. “.ќ. Ќемчин описав загальн≥ зм≥ни в емоц≥йн≥й сфер≥ л≥тньоњ людини за такими ознаками: зм≥на динам≥чност≥ емоц≥йних стан≥в, що виражаютьс€ або в ≥нертност≥, або в лаб≥льност≥ емоц≥й; зростанн€ рол≥ й м≥сц€, займаного негативними емоц≥€ми; висока ст≥йк≥сть вищих емоц≥й, у тому числ≥ емоц≥й, повТ€заних з ≥ндив≥дуальною творч≥стю.

” л≥тньому в≥ц≥ значно зменшуЇтьс€ контроль за ви€вом емоц≥й (см≥х, рад≥сть, сум). Ќер≥дко простежуЇтьс€ й протилежне €вище Ц емоц≥йна черств≥сть, зниженн€ емпат≥йност≥.

ƒо ознак емоц≥йноњ сфери в людей похилого в≥ку “.ќ. Ќемчин зараховуЇ ст≥йку перевагу т≥Їњ чи ≥ншоњ модальност≥ переживань: тривоги, смутку, роздратованост≥, невдоволенн€. ќднак Ї б≥льша категор≥€ ос≥б, у €ких до глибокоњ старост≥ збер≥гаютьс€ оптим≥стичний настр≥й, бадьор≥сть духу.

Ѕагато особливостей емоц≥йноњ сфери ос≥б л≥тнього в≥ку зумовлен≥ зм≥ною њхньоњ соц≥альноњ рол≥ в сусп≥льств≥ у звТ€зку з виходом на пенс≥ю, з необх≥дн≥стю адаптац≥њ до нових умов житт€. ¬ одних це зумовлюЇ по€ву негативних емоц≥йних переживань, в ≥нших Ц позитивних, коли людина рад≥Ї тому, що може в≥льно розпор€джатис€ своњм часом ≥ присв€тити себе справам, €к≥ њњ ц≥кавл€ть. Ћюди, €к≥ не хот≥ли виходити на пенс≥ю, спершу почувають незадоволенн€, переживають роздратуванн€. ќднак за €кийсь час ситуац≥€ зм≥нюЇтьс€ ≥ њхнЇ ставленн€ до свого нового становища стаЇ таким самим, €к ≥ в людей, що хот≥ли вийти на пенс≥ю.

«нак емоц≥йних переживань значною м≥рою визначено обраною пенс≥онером стратег≥Їю свого пристосуванн€ до нового житт€ Ц збереженн€ себе €к особистост≥ з соц≥альними звТ€зками ≥з сусп≥льством, або ж €к ≥ндив≥да, €кий замикаЇтьс€ в межах своЇњ с≥мТњ й самого себе. Ѕагато чого залежить ≥ в≥д оц≥нки людиною свого життЇвого шл€ху.

” людей похилого в≥ку часто виникають дружн≥, любл€ч≥ взаЇмини з онуками, останн≥ Ї дл€ них вт≥хою та одн≥Їю з найб≥льших радостей.

«м≥ни емоц≥йноњ сфери повТ€зан≥ €к ≥з ф≥зичним, так ≥ псих≥чним станом людини. Ќездатн≥сть л≥тньоњ людини що-небудь зробити дл€ ≥нших викликаЇ в нењ почутт€ заздрост≥ й провини, що згодом проростаЇ байдуж≥стю до навколишн≥х. ¬одночас у них зростаЇ уразлив≥сть. Ѕайдуж≥сть старих геронтологи й псих≥атри розц≥нюють €к спос≥б захисту в≥д сильних переживань (у тому числ≥ Ц ≥ позитивних), €к≥ можуть скоротити житт€. «окрема, виникаЇ стареча депрес≥€, €кави€вл€Їтьс€ в ослабленн≥ емоц≥йного тонусу, упов≥льненн≥ емоц≥йноњ жвавост≥, афективних реакц≥й, зб≥дненн€ м≥м≥ки тощо.

ƒл€ ос≥б л≥тнього в≥ку характерна хрон≥чна заклопотан≥сть, €ку можна розгл€дати €к слабовиражену тривожн≥сть. —тарш≥ люди стурбован≥ своњм здоровТ€м, майбутн≥м своњх д≥тей й онук≥в, пол≥тичним й економ≥чним становищем крањни.

« ≥ншого боку, у л≥тн≥х людей виникаЇ почутт€ самотност≥. ѕереживанн€ самотност≥ переростаЇ згодом у в≥дчутт€ незрозум≥лого страху, сильного занепокоЇнн€, розпачу. —оц≥альн≥ контакти, €к≥ люди похилого в≥ку сам≥ не можуть регламентувати, не дають њм задоволенн€, але породжують неприЇмне в≥дчутт€ залежност≥. ќстаннЇ переживаЇтьс€ особливо гостро. ¬≥дчутт€ безпорадност≥, залежност≥ Ї тим чинником, €кий дозвол€Ї люд€м похилого в≥ку оц≥нювати цей в≥к, €к нещаст€ й ганьбу.

Ћюди похилого в≥ку переживають меншу тривогу при думц≥ про смерть, н≥ж в≥дносно молод≥.

—татев≥ розб≥жност≥ в емоц≥йн≥й сфер≥. ” перш≥ роки житт€ немаЇ розб≥жностей щодо частоти й тривалост≥ негативних емоц≥йних реакц≥й у хлопчик≥в ≥ д≥вчаток, але з в≥ком њхн€ частота й ≥нтенсивн≥сть у хлопчик≥в зростаЇ, а в д≥вчаток Ц зменшуЇтьс€. ÷е вони по€снюють тим, що д≥вчатка, маючи т≥ сам≥ агресивн≥ тенденц≥њ, що й хлопчики, бо€тьс€ ви€вити њх через покаранн€. ¬одночас, до агрес≥њ хлопчик≥в навколишн≥ ставл€тьс€ прихильн≥ше.

–озб≥жност≥ в емоц≥йн≥й сфер≥ чолов≥к≥в ≥ ж≥нок багато психолог≥в повТ€зуЇ саме з особливост€ми вихованн€.

” молодших школ€р≥в спостер≥гають розб≥жност≥ м≥ж хлопчиками й д≥вчатами за низкою емоц≥йних стан≥в. ѕоказники тривожност≥ в хлопчик≥в нижче, н≥ж у д≥вчат. ” д≥вчат молодших клас≥в на тл≥ меншоњ, н≥ж у хлопчик≥в, к≥лькост≥ невротичних реакц≥й найчаст≥ше ви€вл€Їтьс€ нест≥йк≥сть настрою, примхлив≥сть, плаксив≥сть, смуток, туга, соромТ€злив≥сть, бо€зк≥сть, схильн≥сть до страх≥в, п≥двищена вразлив≥сть. ” хлопчик≥в семи рок≥в дом≥нуЇ м≥жособист≥сна тривожн≥сть, шк≥льна тривожн≥сть переважаЇ в 8Ц9-р≥чному в≥ц≥. ѕри цьому в хлопчик≥в уже в 9 рок≥в показники самооц≥нноњ тривожност≥ починають зр≥внюватис€ з показниками шк≥льноњ тривожност≥. Ќа ірунт≥ б≥льшоњ к≥лькост≥ невротичних реакц≥й у хлопчик≥в молодших клас≥в спостер≥гають агресивн≥сть, заб≥€куват≥сть, г≥перактивн≥сть.

—хильн≥сть до радост≥ не ви€вила ч≥ткоњ в≥ковоњ динам≥ки.

як зазначала  .ћ. —уханова, чолов≥ки част≥ше стримують ви€в емоц≥й, н≥ж ж≥нки (60%проти 40), ≥ б≥льше мають потребу в емоц≥йн≥й причетност≥ (100% та 60). ѕри цьому представники сильноњ стат≥ част≥ше ≥гнорують емоц≥йн≥ проблеми (80% проти 30). ∆≥нки част≥ше збер≥гають емоц≥йну байдуж≥сть у взаЇминах (60%проти 40).

—еред д≥вчат, €к≥ дружать, в≥дносини дов≥рлив≥ш≥, н≥ж серед хлопчик≥в. ѕрагненн€ до близьких дружн≥х стосунк≥в ≥з протилежною статтю у д≥вчат завТ€зуютьс€ ран≥ше, н≥ж у юнак≥в.

” л≥тератур≥ зазначаЇтьс€ б≥льша емоц≥йна чутлив≥сть й емоц≥йна нестаб≥льн≥сть ж≥нок. ќсоби ж≥ночоњ стат≥ прид≥л€ють значно б≥льшу увагу емоц≥йним аспектам м≥жособист≥сних взаЇмин ≥ своњх переживань. ¬важаЇтьс€, що вони б≥льш здатн≥ до емпат≥њ.

” закордонних досл≥дженн€х емоц≥йн≥ особливост≥ ж≥нок повТ€зують ≥з њхн≥м соц≥альним станом у сусп≥льств≥ й розгл€дають њх у двох площинах: €к провину с≥мейних працюючих ж≥нок ≥ €к страх ж≥нок перед усп≥хом.

ѕровина в с≥мейних працюючих ж≥нок стала обТЇктом пильноњ уваги зах≥дних психолог≥в. ¬она Ї насл≥дком внутр≥шньо-особист≥сного конфл≥кту, коли ж≥нка прагне в≥дпов≥дати ≥ рол≥ берегин≥ с≥мейного вогнища, ≥ рол≥ профес≥онала. ÷≥ дв≥ рол≥ висувають до ж≥нок суперечлив≥ вимоги, ≥ часто ж≥нкам просто не вистачаЇ ф≥зичних ≥ псих≥чних ресурс≥в, щоб добре виконувати ≥ ту, ≥ ≥ншу роль. –озум≥ючи це, ж≥нка починаЇ переживати провину перед д≥тьми, чолов≥ком, перед начальством на робот≥ (¬≥тк≥н), що може вилитис€ в психосоматичн≥ симптоми.

ѕочутт€ провини перед д≥тьми (очевидно, особливо гостро переживаЇтьс€, коли ж≥нка п≥сл€ народженн€ дитини повертаЇтьс€ на роботу ≥ н≥би залишаЇ њњ) продукуЇ певн≥ патерни поводженн€ з ними, зокрема Ц надкомпенсац≥йну повед≥нку, що Ћ. ’оффманом було названо Ђгн≥тючою любовТюї. Ќадкомпенсац≥€ набуваЇ р≥зних форм. ¬ одному раз≥, мати, повертаючись ввечер≥ з роботи, намагаЇтьс€ компенсувати дитин≥ весь день своЇњ в≥дсутност≥ щ≥льним сп≥лкуванн€м ≥ турботою, виконанн€м ус≥х њњ бажань, не даючи можливост≥ њх розслабитис€. ”вечер≥ б≥льш≥сть д≥тей п≥сл€ такоњ материнськоњ оп≥ки стаЇ псих≥чно Ђзасмиканимиї.

≤нш≥ форми Ц купуванн€ дитин≥ значноњ к≥лькост≥ ≥грашок, особливо €кщо мати була у в≥др€дженн≥ або затрималас€ з роботи. Ѕ. Ѕерг називаЇ таку повед≥нку Ђповед≥нкою дл€ себеї, тому що ≥грашки потр≥бн≥ не ст≥льки дитин≥, ск≥льки матер≥, €ка намагаЇтьс€ загладити таким шл€хом свою провину. ”се це призводить врешт≥-решт до неправильного вихованн€ дитини, до розвитку в нењ несамост≥йност≥, тривожност≥ й ≥нших особист≥сних перекручувань.

¬важають, що переживанн€ провини робить ж≥нку €к мат≥р менш ефективною. ƒитина, зрозум≥вши, що мати в≥дчуваЇ перед нею провину, почне ман≥пулювати нею, спец≥ально викликаючи в матер≥ це емоц≥йне переживанн€. ÷е, у свою чергу, може викликати в матер≥ гн≥в ≥ нав≥ть ненависть до дитини.

” стосунках ≥з чолов≥ком почутт€ провини в працюючоњ ж≥нки може ви€вл€тис€ у в≥дмов≥ в≥д допомоги чолов≥ка в домашн≥х справах. ∆≥нка навмисно не просить чолов≥ка про допомогу, щоб Ђне розчаруватиї його €к господин€ дому.  р≥м того, ж≥нка, в≥дчуваючи провину перед д≥тьми й чолов≥ком, п≥дсв≥домо прагне в≥дмовитис€ в≥д карТЇри на робот≥, тим б≥льше, що культурн≥ традиц≥њ не схвалюють дружин, що домоглис€ б≥льшого усп≥ху пор≥вн€но з≥ своњми чолов≥ками. ÷ей феномен одержав назву Ђконфл≥кт остраху усп≥хуї.

Ќарешт≥, почутт€ провини перед с≥мТЇю змушуЇ ж≥нку менше уваги звертати й на себе, тому що ≥нш≥ (д≥ти й чолов≥к) залишаютьс€ без њњ уваги.

”чениц€ ƒж. јтк≥нсона ћ. ’орнер ввела у двофакторну модель свого вчител€ (мотивац≥ю дос€гненн€ усп≥ху Ц униканн€ невдач≥) трет≥й фактор Ц мотивац≥ю униканн€ усп≥ху.

’орнер вважала страх усп≥ху споконв≥чно властивою ж≥ноч≥й природ≥ особлив≥стю, €ка гальмуЇ дос€гненн€ ж≥нок у певн≥й сфер≥ д≥€льност≥. ≤нш≥ психологи бачили в по€в≥ страху усп≥ху вплив зовн≥шн≥х чинник≥в.

ƒоведено також, що страх усп≥ху ви€вл€Їтьс€ в ж≥нок меншою м≥рою, €кщо вони не становл€ть б≥льш≥сть у зм≥шан≥й за статевою ознакою груп≥ або коли вони працюють на самот≥.

—трах усп≥ху можливий ≥ в чолов≥к≥в, коли р≥д њхньоњ д≥€льност≥ не в≥дпов≥даЇ њхн≥й гендерн≥й рол≥, а також у тих випадках, коли вони не хочуть викликати заздр≥сть своњх колег по робот≥.

≈моц≥њ при патолог≥њ

ѕатолог≥€ та емоц≥њ. ѕричинами розлад≥в Ї специф≥чн≥ психолог≥чн≥ чинники ≥, зокрема, особлив≥ ц≥нност≥ й установки, €к≥ заохочують ≥ культивують у багатьох родинах. —таючи надбанн€м ≥ндив≥дуальноњ св≥домост≥, вони створюють психолог≥чну схильн≥сть до емоц≥йних розлад≥в, у тому числ≥ до переживанн€ негативних емоц≥й та депресивних ≥ тривожних стан≥в.

 ≥льк≥сть депресивних порушень вища в тих культурах, де особливо значущ≥ ≥ндив≥дуальн≥ дос€гненн€ й усп≥хи та в≥дпов≥дн≥сть найвищим стандартам ≥ зразкам. ќсобливо це характерно дл€ —Ўј, де депрес≥€ ви€вилас€ бичем американського сусп≥льства, що пропагуЇ усп≥х й благополучч€.

«а даними  ом≥тету з псих≥чного здоровТ€ —Ўј, кожен дес€тий житель ц≥Їњ крањни страждаЇ або страждав тривожним розладом у виг-л€д≥ генерал≥зованого тривожного розладу, агарофоб≥њ, пан≥ки чи соц≥альноњ фоб≥њ.

ўе  . ’орн≥, створивши соц≥окультурну теор≥ю невроз≥в, звернула увагу на той соц≥альний факт, що спри€Ї росту тривожних розлад≥в. ÷е глобальне протир≥чч€ м≥ж христи€нськими ц≥нност€ми, €к≥ пропов≥дують любов ≥ партнерськ≥ р≥вн≥ в≥дносини, ≥ реально ≥снуючою твердою конкуренц≥Їю та культом сили. –езультатом ц≥нн≥сного конфл≥кту стають вит≥сненн€ власноњ агресивност≥ й перенесенн€ њњ на ≥нших людей (Ђ¬орожий й агресивний не €, а т≥, хто мене оточуютьї). ѕридушенн€ власноњ ворожост≥ зумовлюЇ, на думку ’орн≥, р≥зкий р≥ст тривоги через сприйн€тт€ навколишнього св≥ту €к небезпечного й себе €к нездатного протисто€ти ц≥й небезпец≥ внасл≥док заборони сусп≥льства на агрес≥ю, тобто на активну протид≥ю небезпец≥. ÷ьому спри€Ї й культ сили та рац≥онал≥зму, що призводить до заборони на переживанн€ й вираженн€ негативних емоц≥й. ” результат≥ в≥дбуваЇтьс€ њхнЇ пост≥йне нагромадженн€ й псих≥ка працюЇ за принципом Ђпарового котла без клапанаї.

ѕатолог≥чн≥ зм≥ни емоц≥йних властивостей особистост≥. јфективна збудлив≥сть Ц це схильн≥сть до надм≥рно легкого виникненн€ бурхливих емоц≥йних спалах≥в, неадекватних шодо њхньоњ причини. ¬она ви€вл€Їтьс€ в нападах гн≥ву, лют≥, запальност≥, €к≥ супроводжуютьс€ руховим порушенн€м, необдуманими, часом небезпечними д≥€ми. ƒ≥ти й п≥дл≥тки з афективною збудлив≥стю примхлив≥, вразлив≥, конфл≥ктн≥, часто надм≥рно рухлив≥, схильн≥ до вит≥вок. ¬они багато кричать, легко озлоблюютьс€. Ѕудь-€к≥ заборони зумовлюють у них бурхлив≥ реакц≥њ протесту з≥ злостив≥стю й агрес≥Їю. јфективна збудлив≥сть характерна дл€ психопат≥њ, невроз≥в, психопатопод≥бного вар≥анта психоорган≥чного синдрому, еп≥лепс≥њ й астен≥њ. ѕри психопат≥њ збудливого типу, €ка формуЇтьс€, йпри еп≥лепс≥њ афективна збудлив≥сть ви€вл€Їтьс€ у сполученн≥ з переважним похмурим настроЇм, жорсток≥стю, мстив≥стю.

–оздратован≥сть Ї одн≥Їю з форм ви€ву афективноњ збудливост≥. ÷е схильн≥сть до легкого виникненн€ надм≥рних негативних емоц≥йних реакц≥й, що за своЇю виразн≥стю не в≥дпов≥дають сил≥ подразника. ƒрат≥влив≥сть може бути властив≥стю патолог≥чноњ особистост≥ (наприклад, при психопат≥њ збудливого, астен≥чного, мозањчного типу) або в сукупност≥ з ≥ншими симптомами Ї ознакою астен≥њ р≥зного генезису (ранньоњ резидуально-обмеженоњ церебральноњ недостатност≥, черепно-мозковоњ травми, важких соматичних захворювань). ƒрат≥влив≥сть може бути й властив≥стю дистим≥њ.

јфективна слаб≥сть характеризуЇтьс€ надм≥рною емоц≥йною чутлив≥стю (г≥перестез≥Їю) до вс≥х зовн≥шн≥х подразник≥в. Ќав≥ть невелик≥ зм≥ни ситуац≥њ або ненавмисне слово викликають у хворого непереборн≥ й некоригован≥ бурхлив≥ емоц≥йн≥ реакц≥њ: плач, риданн€, гн≥в та ≥н. јфективна слаб≥сть найб≥льш характерна дл€ важких форм орган≥чноњ церебральноњ патолог≥њ атеросклеротичного й ≥нфекц≥йного походженн€. ” дит€чому в≥ц≥ вона трапл€Їтьс€ в основному при вираженому астен≥чному стан≥ п≥сл€ важких ≥нфекц≥йних захворювань.

 райн≥м ви€вом афективноњ слабост≥ Ї афективна нестриман≥сть. ¬оно св≥дчить про важку орган≥чну церебральну патолог≥ю (ранн≥ ≥нсульти, важк≥ черепно-мозков≥ травми, ≥нфекц≥йн≥ захворюванн€ головного мозку). ” дит€чому в≥ц≥ трапл€Їтьс€ р≥дко.

–≥зновидом афективноњ слабост≥ Ї гн≥влив≥сть, тобто схильн≥сть до швидкого виникненн€ афекту гн≥ву, що супроводжуЇтьс€ мовними ≥ руховими порушенн€ми, руйн≥вно-агресивною повед≥нкою. ¬она ви€вл€Їтьс€ у хворих з астен≥чними й церебрастен≥чними розладами, повТ€заними ≥з соматичними захворюванн€ми й резидуально-орган≥чними ураженн€ми центральноњ нервовоњ системи. ѕри еп≥лепс≥њ й посттравматичн≥й енцефалопат≥њ гн≥влив≥сть значно тривал≥ша й супроводжуЇтьс€ брутальною повед≥нкою.

ѕри де€ких патолог≥€х (еп≥лепс≥њ, енцефал≥т≥) може спостер≥гатис€ афективна вТ€зк≥сть (≥нертн≥сть, риг≥дн≥сть) у поЇднанн≥ з≥ схильн≥стю до концентрац≥њ насамперед на неприЇмних переживанн€х. ѕри еп≥лепс≥њ афективна вТ€зк≥сть поЇднуЇтьс€ з афективною збудлив≥стю, схильн≥стю до бурхливих неадекватних емоц≥йних реакц≥й. ” дит€чому в≥ц≥ афективна вТ€зк≥сть ви€вл€Їтьс€ в надм≥рн≥й вразливост≥, ф≥ксац≥њ на неприЇмност€х, злопамТ€тност≥, мстивост≥.

ѕј“ќЋќ√≤„Ќј «ЋќѕјћТя“Ќ≤—“№ Ц повТ€зана ≥з псих≥чними розладами (наприклад, при еп≥лепс≥њ), неадекватно тривале переживанн€ субТЇктом ситуац≥њ, що травмувала, з у€вленн€м про запод≥€нн€ помсти. ќднак, на в≥дм≥ну в≥д мстивост≥, таке переживанн€ не обовТ€зково реал≥зуЇтьс€ в д≥њ, але може збер≥гатис€ впродовж багатьох рок≥в, часом усе житт€, перетворюючись ≥нод≥ на навТ€зливу мету.

—јƒ»«ћ Ц патолог≥чна емоц≥йна властив≥сть особистост≥, що виражаЇтьс€ в переживанн≥ задоволенн€ в≥д жорстокост≥ стосовно ≥нших людей. ƒ≥апазон садистських акт≥в дуже широкий: в≥д докор≥в ≥ словесних образ до жорстокого побитт€ ≥з завданн€м важких т≥лесних ушкоджень. ћожливо нав≥ть убивство ≥з хтивих спонукань.

ћј«ќ’≤«ћ Ц схильн≥сть до отриманн€ сексуального задоволенн€ лише при приниженн€х ≥ ф≥зичному стражданн≥ (побитт€, укуси тощо), €ких запод≥юЇ сексуальний партнер.

—јƒќћј«ќ’≤«ћ Ц поЇднанн€ садизму й мазох≥зму.

ѕерекрученн€ емоц≥йних реакц≥й. ≈моц≥йна неадекватн≥сть. ѕри низц≥ патолог≥й (шизофрен≥њ, патолог≥чний пубертатн≥й криз≥, еп≥лепс≥њ, де€ких психопат≥€х) емоц≥йн≥ реакц≥њ стають неадекватними т≥й ситуац≥њ, у €к≥й перебуваЇ людина. ” цих випадках можуть спостер≥гатис€ аутизм, емоц≥йна парадоксальн≥сть, паратим≥€, парам≥м≥€, емоц≥йна подв≥йн≥сть (амб≥валентн≥сть), емоц≥йн≥ автоматизми й ехом≥м≥€.

јутизм Ц це в≥дх≥д в≥д д≥йсност≥ з ф≥ксац≥Їю на своЇму внутр≥шньому св≥т≥, на афективних переживанн€х. як психопатолог≥чний феномен Ц це хворобливий вар≥ант ≥нтроверб≥њ. ¬и€вл€Їтьс€ в емоц≥йн≥й ≥ повед≥нков≥й в≥дгородженост≥ в≥д реальност≥, згортанн≥ або повному припиненн≥ сп≥лкуванн€, Ђзануренн≥ в себеї.

¬ипадки, €к≥ характеризують емоц≥йну парадоксальн≥сть, описано й обговорено ще на початку XX ст. ќ.‘. Ћазурський повТ€зував њх з перевагою асоц≥ац≥й за контрастом, характерним дл€ душевнохворих. ÷е прагненн€ завдати шкоди або запод≥€ти неприЇмн≥сть тим ≥стотам, €ких людина особливо любить, ≥ саме в ту хвилину, коли вони найб≥льше дорог≥. ÷е по€ва в щиро рел≥г≥йноњ людини п≥д час богослуж≥нн€ непереборного бажанн€ вимовити блюзн≥рську лайку або €коюсь нестримною вит≥вкою порушити врочисту церемон≥ю. —юди ж Ћазурський зараховуЇ ≥ своЇр≥дну насолоду в≥д сильного зубного болю або в≥д св≥домост≥ крайньоњ ганьби й приниженн€.

”с≥ ви€ви емоц≥йноњ парадоксальност≥ можна зарахувати до двох груп. ¬ одному раз≥ це виникненн€ у хворого переживань, не адекватних ситуац≥њ. “акий розлад маЇ назву паратим≥њ. Ќаприклад, про неприЇмну под≥ю пов≥домл€ють ≥з усм≥шкою, а про рад≥сну Ц з≥ сл≥зьми. “ака зм≥на д≥й спостер≥гаЇтьс€ при орган≥чних ушкодженн€х кори п≥вкуль головного мозку. ¬ ≥ншому раз≥ дл€ емоц≥йноњ парадоксальност≥ характерне ослабленн€ адекватних емоц≥йних реакц≥й на важлив≥ под≥њ при одночасному посиленн≥ реакц≥њ на незначн≥ супутн≥ под≥њ. “ака неадекватн≥сть повТ€зуЇтьс€ ≥з психоестетичною пропорц≥Їю. ÷е Ђкопирсанн€ у др≥бниц€хї або Ђколи з мухи робл€ть слонаї. ≈моц≥йн≥ реакц≥њ хворого при цьому важко передбачуван≥.

¬и€вом неадекватност≥ вираженн€ емоц≥й Ї гримаси. ѕ≥д ними розум≥ють переб≥льшен≥, швидком≥нлив≥ м≥м≥чн≥ рухи. «а своЇю експресивн≥стю або емоц≥йному наповненн≥ гримаси не в≥дпов≥дають ситуац≥њ, внасл≥док чого м≥м≥ка хворого д≥стаЇ Ђдивнеї забарвленн€.

ѕарам≥м≥€ Ц це нев≥дпов≥дн≥сть м≥м≥чних ви€в≥в емоц≥йному стану хворого. ¬и€вл€Їтьс€ €к патолог≥чне рухове порушенн€ в м≥м≥чних мТ€зах. ѕри цьому може збер≥гатис€ певна дов≥льн≥сть м≥м≥чних вираз≥в, њх односпр€мован≥сть у зовн≥шньому вираженн≥ певноњ емоц≥њ. ≤ншим ви€вом парам≥м≥њ Ї дисонована м≥м≥ка, коли в процес порушенн€ з р≥зною ≥нтенсивн≥стю залучаютьс€ окрем≥ групи м≥м≥чних мТ€з≥в, ≥ при цьому втрачаЇтьс€ њх скоординован≥сть, синерг≥зм. ¬насл≥док цього спостер≥гаЇтьс€ поЇднанн€ р≥зних, часто суперечливих один одному м≥м≥чних рух≥в. Ќаприклад, рад≥сн≥ оч≥ можуть поЇднуватис€ ≥з щ≥льно стиснутим Ђзлимї ротом, або, навпаки, перел€каний запитливий погл€д Ц з ротом, що см≥Їтьс€. ѕарам≥м≥€ характерна дл€ деф≥цитарних стан≥в при ендогенних психозах ≥ при орган≥чних захворюванн€х головного мозку. ¬она входить до кататон≥чного синдрому при ураженн≥ п≥дк≥ркових €дер.

≈моц≥йна подв≥йн≥сть (амб≥валентн≥сть) ви€вл€Їтьс€ в тому, що людина стосовно того самого обТЇкта в≥дчуваЇ р≥зн≥ емоц≥њ: Ђробота смертельно набридла, треба б п≥ти, але без нењ буде нудної. јмб≥валентн≥сть типова дл€ невротичноњ особистост≥. ” своЇму крайньому вираженн≥ емоц≥йна подв≥йн≥сть св≥дчить про глибокий ступ≥нь розщепленн€ особистост≥.

ЂЌестримн≥сть емоц≥йї ви€вл€Їтьс€ у хворих, €к≥ страждають на прогресивний парал≥ч або старече слабоумство, ≥ думають лише про те, що в≥дпов≥даЇ њхн≥м емоц≥€м, пот€гу. јфекти спалахують, але швидко зникають. ƒр≥бниц€ може ощасливити таких хворих або ж довести до в≥дчаю. ÷е повТ€зано з ослабленн€м гальм≥вного впливу кори на п≥дк≥рков≥ центри емоц≥й.

≈моц≥йн≥ автоматизми ви€вл€ютьс€ у в≥дчутт≥, що н≥би власн≥ почутт€ й настроњ належать не хворому, а викликаютьс€ ззовн≥.

ƒл€ ехом≥м≥њ характерний автоматизм в≥дтворенн€ виразних засоб≥в партнера. ѕ≥дсв≥домо коп≥юютьс€ вирази обличч€, ≥нтонац≥€, жести. ≈хом≥м≥ю спричин€Ї брак псих≥чноњ енерг≥њ, необх≥дноњ дл€ гальмуванн€ автоматизму в≥дпов≥дних реакц≥й. ѓњ прикладом Ї лемент у в≥дпов≥дь на лемент, см≥х Ц на см≥х, зл≥сть Ц на зл≥сть. якщо обидва партнери схильн≥ до ехом≥м≥њ, то њхн≥ емоц≥њ розгойдуютьс€ €к ма€тник, весь час зб≥льшуючи свою силу.

÷е €вище спостер≥гаЇтьс€ €к у здорових, так ≥ хворих людей.

” де€ких людей р≥зко виражений почуттЇвий (емоц≥йний) тон, €кий набуваЇ характеру ≥деосинкраз≥њ, тобто хворобливоњ в≥дрази до певних подразник≥в, нейтральних або нав≥ть приЇмних дл€ ≥нших людей. “ак≥ люди не терпл€ть дотики до мТ€ких, пухнастих речей, оксамиту, запаху риби, р≥зких звук≥в тощо.

ѕри емоц≥йн≥й монотонност≥ емоц≥йн≥ реакц≥њ позбавлен≥ гнучкост≥, природноњ залежност≥ в≥д зовн≥шн≥х ≥ внутр≥шн≥х вплив≥в. ≈моц≥њ одноман≥тн≥, мова суха, позбавлена мелод≥йност≥, образност≥, тональн≥сть голосу приглушена. ћ≥м≥ка б≥дна, жестикул€ц≥€ вбога, однотипна.

≈моц≥йне огруб≥нн€ Ц це втрата тонких емоц≥йних диференц≥ац≥й, тобто здатност≥ визначати доречн≥сть тих чи ≥нших емоц≥йно забарвлених реакц≥й ≥ дозувати њх. Ћюдина втрачаЇ властив≥ њй ран≥ше дел≥катн≥сть, тактовн≥сть, стриман≥сть, вона стаЇ настирливою, хвалькуватою. ” нењ втрачаЇтьс€ прихильн≥сть до близьких, губитьс€ ≥нтерес до навколишнього. ≈моц≥йне огруб≥нн€ спостер≥гаЇтьс€ при орган≥чних порушенн€х, що знижують ≥нтелект (алкогол≥зм, наркоман≥€, патолог≥чн≥ ви€ви, стар≥нн€).

≈моц≥йн≥й тупост≥, холодност≥ (≥нод≥ позначаЇтьс€ €к Ђморальна ≥д≥от≥€ї, олотим≥€) властива холодн≥сть, безсердечн≥сть, спустошен≥сть. ≈моц≥йний репертуар особистост≥ р≥зко обмежений, у ньому немаЇ реакц≥й, €к≥ включають моральн≥, естетичн≥ почутт€.

√≥пом≥м≥€ Ц це рухове пригн≥ченн€, €ке розвиваЇтьс€ у м≥м≥чн≥й мускулатур≥. ¬оно ви€вл€Їтьс€ в упов≥льненн≥ темпу, зниженн≥ ≥нтенсивност≥ й розмањтост≥ дов≥льних ≥ мимов≥льних виразних рух≥в обличч€. «меншенн€ т≥льки розмањтост≥ м≥м≥чних рух≥в маЇ назву зб≥дн≥нн€ м≥м≥ки.

јм≥м≥€ Ц це вищий ступ≥нь г≥пом≥м≥њ, €кому притаманна нерухом≥сть мускулатури обличч€, Ђзастиганн€ї певного виразу обличч€ (Ђмаскопод≥бне обличч€ї), що збер≥гаЇтьс€ при зм≥н≥ ситуац≥њ, у €к≥й перебуваЇ хворий.

¬≥дом≥ Ђпсевдоафективн≥ реакц≥њї з ≥м≥тац≥Їю зовн≥шнього вираженн€ афект≥в, €к≥ виникають, €к думають, у результат≥ розгальмовуванн€ безумовного рефлексу. ’вор≥ вдаютьс€ до гримас, ≥нтенсивно жестикулюють, непристойно лаютьс€.

ћимов≥льний плач, рег≥т спостер≥гаютьс€ при ≥стер≥њ Ц Ђридаю й не можу зупинитис€ї. ’ворий може г≥рко ридати вранц≥, п≥сл€ чого почуваЇ полегшенн€. “ак само мимовол≥ виникаЇ см≥х, усм≥шка.

ѕожвавленн€ експрес≥њ спостер≥гаЇтьс€ й у ман≥акальному стан≥.

јлекситим≥€ (буквально: Ђбез сл≥в дл€ почутт≥вї) Ц це знижена здатн≥сть або складнощ≥ у вербал≥зац≥њ емоц≥йних стан≥в. ”с≥м в≥домо, €к важко буваЇ виразити своњ переживанн€ словами.

јлекситим≥€ ви€вл€Їтьс€ у:

Х складност≥ ≥дентиф≥кац≥њ й опису власних переживань;

Х складност≥ проведенн€ розб≥жностей м≥ж емоц≥€ми й т≥лесними в≥дчутт€ми;

Х зниженн≥ здатност≥ до символ≥зац≥њ, про що св≥дчить зб≥днен≥сть у€ви, фантаз≥њ;

Х фокусованост≥ б≥льшою м≥рою на зовн≥шн≥х под≥€х, н≥ж на внутр≥шн≥х переживанн€х.

ѕатолог≥чн≥ емоц≥йн≥ стани. ƒл€ афективного стану характерна сильна ст≥йк≥сть ≥дей, €к≥ виникають у людини. ѕри патолог≥чних афектах це ви€вл€Їтьс€ у виникненн≥ ма€чних ≥дей, €к≥ повТ€зан≥, €к правило, з най≥нтимн≥шими сторонами особистост≥ хворого, тому викликають у нього живе до них емоц≥йне ставленн€. ћан≥€ велич≥ в прогресивних парал≥тик≥в, маренн€, самозвинуваченн€ в меланхол≥к≥в завд€чують своњм походженн€м особливост€м њхньоњ емоц≥йноњ сфери.

„им сильн≥ше придушенн€, тим ≥нтенсивн≥ший афект, €кий провокуЇ виникненн€ псих≥чного травматичного стану. “ерап≥€, заснована на ц≥й теор≥њ, спр€мована на поверненн€ у св≥дом≥сть под≥њ або повТ€заноњ з нею витиснутоњ ≥дењ разом ≥з супутн≥м почутт€м. ÷е поверненн€ зумовлюЇ розр€дку почутт€ (катарсису) ≥ зникненн€ симптом≥в травматичного стану.

«. ‘ройд повТ€зував виникненн€ псих≥чного травматичного стану ≥з придушенн€м енерг≥њ пот€г≥в, €к≥ викликають у субТЇкта тривогу; розр€дка напруги спричин€Ї р≥зноман≥тн≥, в основному приЇмн≥ емоц≥њ.

—трахи (фоб≥њ). ” психопатичних особистостей спостер≥гають безпричинн≥ страхи, €к≥ не п≥дл€гають жодним лог≥чним доводам ≥ опановують св≥домост≥ наст≥льки, що робить бол≥сним житт€ цих людей. “ак≥ страхи також Ї в тих, хто страждаЇ на психостен≥ю, невроз страху й невроз оч≥куванн€.

ќс≥б з неврозом страху под≥л€ють на Ђтим≥к≥вї, €к≥ страждають невизначеними страхами, й Ђфоб≥к≥вї, €к≥ страждають певним острахом.

“акож виокремлюють р≥зн≥ фоб≥њ:

Х агарофоб≥€ Ц острах в≥дкритого простору, площ;

Х айхмофоб≥€ Ц острах гострих предмет≥в;

Х соц≥альна фоб≥€ Ц острах особистих контакт≥в;

Х ерейтофоб≥€ Ц острах почервон≥ти тощо.

ѕ. ∆ан≥ зазначаЇ на€вн≥сть у психопат≥в страху перед активн≥стю, перед житт€м.

” дит€чому в≥ц≥ (найчаст≥ше дошк≥льному) страхи можуть бути ознаками патолог≥чноњ особистост≥ (аутистичноњ, невропатичноњ, психастен≥чноњ тощо).

Ќедиференц≥йований (безпредметний) страх Ї протопатичним страхом ≥з переживанн€м дифуз≥йноњ, не конкретизованоњ загрози. ¬≥н поЇднуЇтьс€ ≥з загальним руховим занепокоЇнн€м, сомато-вегетативними симптомами (тах≥кард≥Їю, почервон≥нн€м або збл≥дненн€м обличч€, п≥тлив≥стю тощо).

Ќ≥чний страх трапл€Їтьс€ в основному в д≥тей дошк≥льного (з пТ€ти рок≥в) ≥ молодшого шк≥льного в≥ку. ƒитина починаЇ бо€тис€ темр€ви, боњтьс€ спати одна, просинаЇтьс€ вноч≥ з криком ≥ тремтить в≥д страху, пот≥м довго не може заснути. ¬иникненню н≥чного страху можуть передувати реальн≥ переживанн≥ в денний час Ц перел€к, психотравмуюч≥ ситуац≥њ при перегл€д≥ ф≥льм≥в жах≥в. ѕри депресивних станах у сновид≥нн€х часто виникають сюжети, повТ€зан≥ з≥ смертю.

Ќ≥чний страх присутн≥й також у дорослих. ”ноч≥ вони стають б≥льш недов≥рливими. ” де€ких в≥н ви€вл€Їтьс€ у вигл€д≥ страху перед безсонн€м.

” серцево-судинних ≥ депресивних хворих страх перед сном часто виникаЇ через острах заснути Ђбезпробудної. ” цих випадках хвор≥ змушують себе не спати.

Ќевроз оч≥куванн€, за ≈.  репел≥ном, пол€гаЇ в тому, що особи, €к≥ страждають на нього, бо€чись невдач≥ у виконанн≥ €коњсь функц≥њ, приход€ть у стан такого бо€зкого оч≥куванн€, що в≥дчувають пост≥йне утрудненн€ у виконанн≥ певноњ функц≥њ (статевоњ, сечовипусканн€ тощо).

” душевнохворихвиникаЇ безпричинний страх пересл≥дуванн€, вони бо€тьс€, що њх убТють, задушать, в≥дберуть житлову площу тощо.

ѕри г≥пертим≥чних психопат≥€х, псевдопсихопат≥€х, ендогенних захворюванн€х може спостер≥гатис€ п≥двищений настр≥й, що маЇ р≥зн≥ в≥дт≥нки.

Х ЅЋј√ќƒ”ЎЌ≤—“№ виникаЇ при ол≥гофрен≥њ й орган≥чних ураженн€х центральноњ нервовоњ системи. ’вор≥ живуть у безхмарному сьогоденн≥, переживаючи почутт€ достатку, з байдуж≥стю до зовн≥шньоњ ситуац≥њ, настрою й ставленн€ до довк≥лл€ ≥ своЇњ дол≥, з безтурботн≥стю, незлобив≥стю, слабкими або повн≥стю в≥дсутн≥ми реакц≥€ми на неприЇмн≥ под≥њ. ¬они задовольн€ютьс€ неробством, байдуж≥ до зауважень й осуду.

Х ≈ «јЋ№“ќ¬јЌ≤—“№, тобто п≥двищений настр≥й з надм≥рною натхненн≥стю, переоц≥нкою властивостей своЇњ особистост≥, зовн≥шност≥, можливостей, Ї основним розладом при багатьох ман≥€х амбулаторного р≥вн€ в п≥дл≥тк≥в. ’арактерна також дл€ психопатичних особистостей й акцентуйованих особистостей г≥пертимного та ≥стеричного типу.

Х ≈…‘ќ–≤я Ц це п≥двищений безтурботно-веселий настр≥й, €кий поЇднуЇтьс€ ≥з благодушн≥стю ≥ достатком за в≥дсутност≥ прагненн€ до д≥€льност≥. ƒл€ ейфор≥њ характерне пригнобленн€ розумовоњ д≥€льност≥ ≥з украй б≥дною мовною продукц≥Їю. ѓњ часто спостер≥гають при ол≥гофрен≥њ й орган≥чних захворюванн€х центральноњ нервовоњ системи, що призвод€ть до слабоумства.

¬ основ≥ екстатичного афекту лежить надзвичайна гострота пережитих емоц≥й з в≥дт≥нком щаст€, захвату, замилуванн€. …ого супроводжуЇ, €к правило, дереал≥зац≥€, ≥ в≥н характерний дл€ шизоафективних психоз≥в, що мають переб≥г ≥з зворотньо-почуттЇвим маренн€м та онейроњдним потьмаренн€м св≥домост≥, а також дл€ де€ких вид≥в емоц≥йних аур при еп≥лепс≥њ. ћоже ви€вл€тис€ в психопатичних й акцентуйованих особистостей.

ћор≥€ становить собою поЇднанн€ ман≥акального порушенн€, веселост≥, безтурботност≥, пустотливост≥ з≥ слабоумством. ¬и€вл€Їтьс€ при орган≥чних захворюванн€х центральноњ нервовоњ системи.

√≥потим≥€ Ц це знижений настр≥й р≥зних в≥дт≥нк≥в. ¬она виникаЇ при дистим≥чних особист≥сних акцентуац≥€х, психопат≥€х типу Ђуродженого песим≥змуї, постпроцесуальних псевдопсихопат≥€х, п≥сл€ суњцидноњ спроби, при наркоман≥њ. √≥потим≥€ Ї €дром депресивного синдрому й ви€вл€Їтьс€ в поЇднанн≥ з≥ спов≥льнен≥стю мисленн€, руховою загальмован≥стю, песим≥стичними ≥де€ми й соматовегетативними порушенн€ми.

ƒепрес≥€ може мати й непатолог≥чне походженн€, наприклад, у раз≥ невдоволенн€ д≥вчини своњм т≥лом, обличч€м.

≤мов≥рн≥сть виникненн€ депрес≥њ в ос≥б юнацького в≥ку п≥двищуЇтьс€ за таких чинник≥в:

Х п≥двищена здатн≥сть до критичного осмисленн€ розвитку своЇњ особистост≥ й свого майбутнього, особливо при ф≥ксац≥њ на можливих негативних €вищах;

Х проблеми в родин≥, економ≥чн≥ труднощ≥, здоровТ€ батьк≥в;

Х низька попул€рн≥сть серед однол≥тк≥в;

Х низька шк≥льна усп≥шн≥сть.

—ередн€ й важка форма депрес≥њ у в≥ц≥ в≥д 13 до 19 рок≥в трапл€Їтьс€ досить р≥дко, хоча к≥льк≥сть випадк≥в њњ ви€ву з в≥ком зб≥льшуЇтьс€ при п≥ках у 16 ≥ 19 рок≥в. ќднак њњ симптоми можуть бути небезпечними дл€ житт€.

¬осени або взимку в багатьох людей виникаЇ сильна депрес≥€, €ка д≥стала назву Ђсезонного афективного розладуї. « приходом весни ц€ депрес≥€ минаЇ.

ќдним ≥з ви€в≥в г≥потим≥њ Ї дисфор≥€. ÷е патолог≥чний афект, дл€ €кого характерн≥ похмур≥сть, драт≥влив≥сть хворого. ¬и€вл€Їтьс€ в невдоволенн≥ вс≥м, у недоброзичливост≥, схильност≥ до злост≥ й агрес≥њ (Ђпатолог≥чна злостив≥стьї, ворож≥сть до всього св≥ту), в брутальност≥, цин≥чност≥.

Ќудьга теж характеризуЇ г≥потим≥ю, оск≥льки Ї малодиференц≥йованим депресивним афектом.

“уга Ц це депресивний емоц≥йний стан, €кий ви€вл€Їтьс€ в переживанн≥ глибокого суму, безвих≥дност≥, серцевому болю. ” класичному вигл€д≥ тугу супроводжують хвороблив≥ ф≥зичн≥ в≥дчутт€: почутт€м стисненн€ й важкост≥ у груд€х або болю за грудиною. ” д≥тей ≥ п≥дл≥тк≥в з ендогенною депрес≥Їю скарги на тугу вкрай р≥дко трапл€ютьс€; найчаст≥ше вони визначають св≥й настр≥й €к Ђсумї, Ђпригн≥чен≥стьї, Ђнудьгуї. ѕро њхн≥й тужливий настр≥й можна судити лише за непр€мими ознаками: на€вност≥ скарг на важк≥сть ≥ б≥ль у д≥л€нц≥ серц€, прав≥й половин≥ грудей, в еп≥гастральн≥й д≥л€нц≥; особливою жестикул€ц≥Їю ≥з притисканн€м рук до грудей; чергуванн≥ пер≥од≥в пригн≥ченост≥ ≥з психомоторним порушенн€м; уривчастих висловленн€х про нестерпн≥сть страждань.

јстен≥€ (в≥д грецьк. Ц безсилл€, слаб≥сть) виникаЇ при р≥зних захворюванн€х, а також при надм≥рн≥й розумов≥й ≥ ф≥зичн≥й напруз≥, тривалих конфл≥ктах ≥ негативних переживанн€х. ѓй притаманна не лише слабк≥сть, п≥двищена стомлюван≥сть, а й ≥стотн≥ зм≥ни в емоц≥йн≥й сфер≥. «Т€вл€Їтьс€ емоц≥йна нест≥йк≥сть, часта зм≥на настрою, драт≥влив≥сть, сл≥злив≥сть. Ћюдина переживаЇ власну малоц≥нн≥сть, сором, бо€зк≥сть. ÷≥ переживанн€ можуть зненацька зм≥нюватис€ протилежними стен≥чними переживанн€ми.

ѕатолог≥чна соромТ€злив≥сть. ¬.Ћ. Ћев≥ ≥ Ћ.«. ¬олков виокремили три типи патолог≥чноњ соромТ€зливост≥ п≥дл≥тк≥в.

Х Ў»«ќѓƒЌќ-≤Ќ“–ќ¬≈–“ќ¬јЌ»… (конституц≥ональний). ѕовТ€заний з ≥зольован≥стю п≥дл≥тка в груп≥, його неконформною повед≥нкою, €вищами дисморфофоб≥њ, скороченн€м сп≥лкуванн€ з людьми (Ђвтеча в≥д оц≥нокї). ÷€ форма, досить близька до аутистичност≥, Ї ст≥йкою й найб≥льш неспри€тливою в терапевтичному прогноз≥.

Х ѕ—≈¬ƒќЎ»«ќѓƒЌ»…. ¬иникаЇ в закомплексованоњ людини через на€вн≥сть у нењ ф≥зичних дефект≥в, ф≥зичноњ чи соц≥альноњ неповноц≥нност≥ (ожир≥нн€, косоок≥сть, зањканн€, в≥д неблагозвучного ≥мен≥ чи пр≥звища). ¬и€вл€Їтьс€ лише з незнайомими людьми. Ќамагаючись побороти соромТ€злив≥сть, п≥дл≥тки часто ви€вл€ють розвТ€зн≥сть.

Х ѕ—»’ј—“≈Ќ≤„Ќ»…. …ого характеризуЇ знижений р≥вень домагань у старшому в≥ц≥, в≥дсутн≥сть прагненн€ до л≥дерства, конформне поводженн€. «апущена соромТ€злив≥сть може набувати р≥зних форм Ђвтеч≥ї, у тому числ≥ й пристраст≥ до алкоголю, наркотик≥в.

≈моц≥йна сфера при р≥зних патолог≥€х. ≈моц≥йн≥ порушенн€ в д≥тей ≥з затримкою псих≥чного розвитку ≥ порушенн€м ≥нтелекту. ѕри ранн≥х розладах шизофрен≥чного характеру, вираженому псих≥чному недорозвиненн≥ спостер≥гають емоц≥йну незр≥л≥сть (недорозвиненн€). ѓй властива в≥дсутн≥сть або недостатн≥сть емоц≥йних реакц≥й на довк≥лл€. ” ранньому в≥ц≥ ослаблений або в≥дсутн≥й Ђкомплекс пожвавленн€ї (емоц≥йна реакц≥€ на мат≥р, ≥грашки), мл€в≥сть, сонлив≥сть. ” дошк≥льному в≥ц≥ в≥дсутн≥й або знижений ≥нтерес до навколишнього, до ≥гор. ” старшому в≥ц≥ в≥дсутн≥ жаль, сп≥вчутт€, почутт€ прихильност≥, слабко виражен≥ емоц≥њ й ≥нтереси.

ѕор€д ≥з загальною емоц≥йною незр≥л≥стю при р≥зних формах затримки псих≥чного розвитку спостер≥гають специф≥чн≥ емоц≥йн≥ порушенн€.

ѕри псих≥чному ≥нфантил≥зм≥ емоц≥йна сфера д≥тей перебуваЇ на б≥льш ранньому щабл≥ розвитку, в≥дпов≥даючи псих≥чному складу дитини б≥льш раннього в≥ку.

ѕри затримц≥ псих≥чного розвитку церебрально-орган≥чного генезису зТ€вл€ютьс€ порушенн€ в емоц≥йн≥й сфер≥: в≥дсутн€ жвав≥сть ≥ €скрав≥сть емоц≥й, спостер≥гають схильн≥сть до ейфор≥њ, що зовн≥ створюЇ враженн€ њхньоњ життЇрад≥сност≥. ѕрихильност≥ й емоц≥йн≥ переживанн€ менш глибок≥ й диференц≥йован≥. ” д≥тей переважаЇ негативне емоц≥йне тло, характерна схильн≥сть дитини до бо€зкост≥, страх≥в.

ѕри затримц≥ псих≥чного розвитку соматогенного походженн€ спостер≥гають бо€зк≥сть, повТ€зану з в≥дчутт€м своЇњ неповноц≥нност≥.

ѕри затримц≥ псих≥чного розвитку психогенного походженн€ спостер≥гають бо€зк≥сть, соромТ€злив≥сть при сп≥лкуванн≥ з дорослими через психотравмуюч≥ умови вихованн€. «азначають тривожн≥сть ≥ знижений настр≥й.

«а даними ≤.ѕ. Ѕучк≥ноњ, м≥ж п≥дл≥тками ≥з затримкою псих≥чного розвитку спостер≥гають взаЇмн≥сть антипат≥й; своњх однокласник≥в ц≥ п≥дл≥тки сприймають €к менш привабливих й оч≥кують, що ≥ њх самих сприймають так само.

™.—. Ўтепа зазначаЇ, що дл€ цих д≥тей характерн≥ тривожн≥сть, напружен≥сть й емоц≥йна нест≥йк≥сть. ѕров≥дними емоц≥йними характеристиками в них Ї вразлив≥сть, п≥дозр≥л≥сть ≥ почутт€ провини.

ѕри локальних ураженн€х мозку можлив≥ €к пост≥йн≥ емоц≥йн≥ розлади (аж до Ђемоц≥йного парал≥чуї), так ≥ пароксизмальн≥ (тимчасов≥) афективн≥ порушенн€, €к≥ виникають або спонтанно без ус€кого зовн≥шнього приводу, або у в≥дпов≥дь на реальну причину, але неадекватн≥ њй.

ƒл€ г≥поф≥зарно-г≥поталам≥чноњ локал≥зац≥њ вогнища порушенн€, за даними “.ќ. ƒоброхотовоњ, характерне поступове зб≥дн≥нн€ емоц≥й, зникненн€ експресивних засоб≥в њхнього вираженн€ на тл≥ зм≥ни псих≥ки загалом. ƒл€ скроневих порушень характерн≥ ст≥йк≥ депрес≥њ та €скрав≥ пароксизмальн≥ афекти на тл≥ збер≥ганн€ властивостей особистост≥. ƒл€ порушень лобових в≥дд≥л≥в мозку характерне зб≥дн≥нн€ емоц≥й, на€вн≥сть Ђемоц≥йних парал≥ч≥вї або ж ейфор≥њ в поЇднанн≥ ≥з грубими зм≥нами особистост≥ хворого. ѕри цьому насамперед страждають соц≥альн≥ емоц≥њ.

ќ.–. Ћур≥€ розгл€дав емоц≥йно-особист≥сн≥ зм≥ни (емоц≥йна байдужн≥сть, туп≥сть, ейфор≥€, благодушн≥сть тощо) €к найважлив≥ш≥ симптоми порушень лобових частин мозку.

¬≥дбуваютьс€ зм≥ни в емоц≥йних порушенн€х при порушенн€х правоњ й л≥воњ п≥вкуль головного мозку.

≈моц≥йн≥ порушенн€ в душевнохворих. —. ¬андерберг ≥ ћ. ћатт≥сон зТ€совували, наск≥льки порушен≥ вп≥знанн€ емоц≥й за виразом обличч€ в душевнохворих. Ѕуло ви€влено, що хвор≥ параноњдною формою шизофрен≥њ дають вищий в≥дсоток адекватного визначенн€ емоц≥й, н≥ж ≥нш≥ шизофрен≥ки.

” прац€х псих≥атр≥в зазначено, що на фон≥ алкогольноњ деградац≥њ виникають характерн≥ зм≥ни в емоц≥йн≥й сфер≥ хворих. ≈моц≥йн≥ переживанн€ стають неглибокими, поверховими, ви€вл€Їтьс€ де€ка ейфоричн≥сть.

 онтрольн≥ питанн€:

Ј як≥ особливост≥ емоц≥йноњ сфери педагог≥в?

Ј яким чином ви€вл€ютьс€ особливост≥ емоц≥йноњ сфери музикант≥в й артист≥в?

Ј як≥ особливост≥ емоц≥йноњ сфери медичних прац≥вник≥в?

Ј як≥ загальн≥ тенденц≥њ в≥кових зм≥н емоц≥йноњ сфери людини?

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу немовл€т.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу д≥тей молодшого в≥ку.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу дошк≥льн€т.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу молодшого шк≥льного в≥ку.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу середнього шк≥льного в≥ку.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу старшого шк≥льного в≥ку.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу п≥дл≥тк≥в.

Ј ќхарактеризуйте емоц≥йну сферу ос≥б старшого в≥ку.

Ј яким чином ви€ви емоц≥йност≥ залежать в≥д в≥кових зм≥н?

Ј як ви€вл€ютьс€ емоц≥њ при патолог≥њ?

Ј ” чому ви€вл€ютьс€ патолог≥чн≥ зм≥ни емоц≥йних властивостей особистост≥?

Ј ” чому ви€вл€ютьс€ перекрученн€ емоц≥йних реакц≥й?

Ј ” чому ви€вл€ютьс€ патолог≥чн≥ емоц≥йн≥ стани?

Ј ўо таке патолог≥чна соромТ€злив≥сть?

Ј як≥ емоц≥йн≥ порушенн€ мають м≥сце в д≥тей ≥з затримкою псих≥чного розвитку та порушенн€м ≥нтелекту?

Ћ≥тература:

јсеев ¬.√. ѕреодоление монотонности труда в промышленности. Ц ћ., 1974.

Ѕреслав √.ћ. Ёмоциональные особенности формировани€ личности в детстве: норма и отклонени€. Ц ћ., 1990.

¬ар≥й ћ.…. «агальна психолог≥€: Ќавч. пос≥бник / ƒл€ студ. психол. ≥ педагог. спец≥альностей. Ц Ћьв≥в:  рай, 2005.

¬артан€н √.ј., ѕетров ≈.—. Ёмоции и поведение. Ц Ћ., 1989.

¬асилюк ‘.≈. ѕсихологи€ переживани€. Ц ћ.: »зд-во ћ√”, 1984.

¬илюнас ¬. . ѕсихологи€ эмоциональных €влений. Ц ћ.: »зд-во ћоск. ун-та, 1976.

¬иноградов ё.≈. Ёмоциональна€ активаци€ в структуре мыслительной де€тельности // ѕсихологические исследовани€ творческой де€тельности. Ц ћ.: Ќаука, 1975. Ц —. 50 Ц 87.

¬иткин ƒж. ∆енщина и стресс. Ц —ѕб.: ѕитер, 1995.

¬иткин ƒж. ћужчина и стресс. Ц —ѕб.: ѕитер, 1996.

√ельгорн Ё., Ћуфборроу ƒж. Ёмоции и эмоциональные расстройства. Ц ћ., 1966.

ƒорфман Ћ.я. Ёмоци€ в искусстве. Ц ћ., 1997.

»льин ≈.ѕ. Ёмоции и чувства. Ц —ѕб.: ѕитер, 2002.

 он ».—. ѕсихологи€ юношеской дружбы. Ц ћ.: ѕросвещение, 1973.

 р€жева Ќ.Ћ. –азвитие эмоционального мира у детей. Ц ярославль, 1996.

 убланов Ѕ.√. Ёстетическое чувство и искусство. Ц Ћьвов, 1966.

Ћукь€нов ¬.—. Ёмоции и здоровье. Ц ћ., 1966.

ќльшанникова ј.≈. Ёмоции и воспитание. Ц ћ., 1983.

–ейковский я. Ёкспериментальна€ психологи€ эмоций / ѕер. с польск. Ц ћ.: ѕрогресс, 1979.

—лавина —.Ћ. ƒети с аффективным поведением. Ц ћ.: ѕедагогика, 1966.

„ебыкин ј.я. ”читель и эмоциональна€ регул€ци€ учебно-познавательной де€тельности школьников // ¬опросы психологии. Ц 1989. Ц є 6. Ц —. 42Ц49.

Ёмоциональна€ регул€ци€ учебной и трудовой де€тельности. Ц ћ., 1986.

якобсон ћ.я. Ёмоциональна€ жизнь школьника. Ц ћ., 1966.


√лава 25

¬ќЋя





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2450 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

“ак просто быть добрым - нужно только представить себ€ на месте другого человека прежде, чем начать его судить. © ћарлен ƒитрих
==> читать все изречени€...

1541 - | 1343 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.194 с.