Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≈кспресивний компонент емоц≥йного реагуванн€




≈кспрес≥€ виражаЇтьс€ через мовн≥, м≥м≥чн≥, пантом≥м≥чн≥, жестикул€ц≥йн≥ засоби, а також через увагу до своЇњ зовн≥шност≥.

ћ≥м≥чн≥ засоби експрес≥њ. Ќайб≥льшу здатн≥сть виражати р≥зн≥ емоц≥йн≥ в≥дт≥нки маЇ обличч€ людини. ўе Ћеонардо да ¬≥нч≥ говорив, що брови й рот по-р≥зному зм≥нюютьс€, коли Ї р≥зн≥ причини плачу, а Ћ.ћ. “олстой описував 85 в≥дт≥нк≥в виразу очей ≥ 97 в≥дт≥нк≥в усм≥шки, що розкривають емоц≥йний стан людини (стримана, нат€гнута, штучна, сумна, презирлива, сардон≥чна, рад≥сна, щира тощо).

я. –ейковський зазначаЇ, що на формуванн€ м≥м≥чного виразу емоц≥й впливають три чинники:

Х вроджен≥ видотипов≥ м≥м≥чн≥ схеми, €к≥ в≥дпов≥дають певним емоц≥йним станам;

Х набут≥, соц≥ал≥зован≥ способи ви€ву емоц≥й, дов≥льно контрольован≥;

Х ≥ндив≥дуальн≥ експресивн≥ особливост≥, €к≥ надають видовим ≥ соц≥альним формам м≥м≥чного виразу специф≥чн≥ риси, властив≥ лише даному ≥ндив≥дов≥.

Ќайчаст≥шими м≥м≥чними патернами, €к≥ ви€вл€ютьс€, Ї усм≥шка (при задоволенн≥) ≥ Ђкисла м≥наї (при в≥драз≥).

–озб≥жн≥сть в усм≥шц≥ ви€вл€ютьс€ вже в 10-м≥с€чноњ дитини. Ќа мат≥р дитина реагуЇ усм≥шкою, при €к≥й актив≥зуЇтьс€ великий виличний мТ€з ≥ коловий мТ€з ока (усм≥шка ƒачена). Ќа наближенн€ незнайомоњ людини дитина теж усм≥хаЇтьс€, але активац≥€ виникаЇ т≥льки у великиму виличному мТ€з≥; коловий мТ€з ока не реагуЇ.

« в≥ком асортимент усм≥шок розширюЇтьс€. ѕ. ≈кман ≥ ¬. ‘р≥зен виокремлюють три види усм≥шок дорослоњ людини: щиру, нещиру й нещасну, жал≥бну.

Ќещиру посм≥шку под≥л€ють на два р≥зновиди. ¬имушена посм≥шка виражаЇ не ст≥льки рад≥сть, ск≥льки бажанн€ здаватис€ рад≥сним. ”давана посм≥шка маЇ на мет≥ приховати в≥д навколишн≥х своњ негативн≥ емоц≥њ. ƒл€ нещироњ посм≥шки характерна в≥дносна пасивн≥сть колових мТ€з≥в ока, у результат≥ чого щоки майже не п≥дн≥маютьс€ ≥ в≥дсутн≥ характерн≥ зморшки в зовн≥шн≥х кутиках очей (Ђгус€ч≥ лапкиї). Ќещира посм≥шка буваЇ, €к правило, асиметрична, з б≥льшим зсувом ул≥во або вправо.  р≥м того, вона виникаЇ або ран≥ше, або п≥зн≥ше, н≥ж того вимагаЇ ситуац≥€. ‘альшива посм≥шка вир≥зн€Їтьс€ й тривал≥стю: њњ кульм≥нац≥йний пер≥од триваЇ довше в≥д звичайного (в≥д одн≥Їњ до чотирьох секунд). ѕер≥од њњ розгортанн€ й згортанн€, навпаки, коротший, ≥ тому вона зТ€вл€Їтьс€ й зникаЇ н≥би раптово. «а цими ознаками нещиру посм≥шку розп≥знати досить легко. ќднак при навмисно нещир≥й посм≥шц≥, коли скороченн€ виличних мТ€з≥в п≥дн≥маЇ щоки, в≥ддиференц≥ювати њњ в≥д щироњ усм≥шки без анал≥зу њњ тимчасового розгортанн€ буваЇ важко.

як зазначають √. ќстер ≥ ѕ. ≈кман, людина народжуЇтьс€ з уже готовим механ≥змом вираженн€ емоц≥й за допомогою м≥м≥ки. ”с≥ мускули, необх≥дн≥ дл€ вираженн€ р≥зних емоц≥й, формуютьс€ в пер≥од 15Ц18 тижн≥в утробного розвитку, а зм≥ни Ђвиразу обличч€ї в≥дбуваютьс€, починаючи з 20 тижн€. “ому багато вчених вважають головним каналом вираженн€ й вп≥знанн€ емоц≥й експрес≥ю обличч€.

ѕ. ≈кман ≥  . ≤зард описали м≥м≥чн≥ ознаки первинних, або базових, емоц≥й (радост≥, гор€, в≥дрази, зневаги, подиву, гн≥ву, страху) ≥ виокремили три автономн≥ зони обличч€: д≥л€нка чола й бр≥в, д≥л€нка очей (оч≥, пов≥ки, перен≥сс€) ≥ нижн€ частина обличч€ (н≥с, щоки, рот, щелепи, п≥дбор≥дд€). ѕроведен≥ досл≥дженн€ дозволили розробити своЇр≥дн≥ Ђформулиї м≥м≥чних вираз≥в, €к≥ ф≥ксують характерн≥ зм≥ни в кожн≥й ≥з трьох зон обличч€, а також сконструювати фотоеталони м≥м≥чних виражень низки емоц≥й.

¬.ќ. Ѕарабанщиков ≥ “.ћ. ћалкова показали, що найвиразн≥ш≥ м≥м≥чн≥ ви€ви локал≥зуютьс€ переважно в нижн≥й частин≥ обличч€ й значно р≥дше в д≥л€нц≥ чола, бр≥в. ’арактерно, що пров≥дн≥ ознаки не локал≥зуютьс€ у д≥л€нц≥ очей.

” р≥зних народ≥в т≥ сам≥ виражальн≥ засоби позначають р≥зн≥ емоц≥њ. ќ.  лайнбер, вивчаючи емоц≥йну експрес≥ю в китайськ≥й л≥тератур≥, ви€вив, що фраза Ђоч≥ њњ округлилис€ й широко в≥дкрилис€ї означаЇ не подив, а гн≥в; а подив в≥дображаЇ фразу Ђвона висунула €зикї. ѕлесканн€ в долон≥ на —ход≥ означаЇ досаду, розчаруванн€, сум, а не схваленн€ або захват, €к на «аход≥. ¬ираженн€ Ђпочухав вуха й щокиї означаЇ вираженн€ задоволенн€, блаженства, щаст€.

ѕсихомоторн≥ засоби експрес≥њ (виразн≥ рухи).  р≥м жестикул€ц≥њ, при сильно виражених емоц≥€х ви€вл€ютьс€ ц≥л≥сн≥ рухов≥ акти Ц емоц≥йн≥ д≥њ. ƒо них належать п≥дскакуванн€ при радост≥ й сильному переживанн≥ за когось (наприклад, п≥д час змаганн€ б≥гун≥в на коротк≥ дистанц≥њ), перекиди й ≥нш≥ ритуальн≥ д≥њ футбол≥ст≥в п≥сл€ забитого у ворота суперника мТ€ча, об≥йми, ц≥луванн€ того, до кого людина в≥дчуваЇ н≥жн≥ почутт€ або почутт€ под€ки, закриванн€ обличч€ руками при неспод≥ван≥й радост≥, плач≥ або сором≥.

«вуков≥ й мовн≥ засоби експрес≥њ. «≥ звукових засоб≥в експрес≥њ найб≥льш характерними Ї см≥х ≥ плач.

—м≥х Ї виразником дек≥лькох емоц≥й, тому в≥н маЇ р≥зн≥ в≥дт≥нки ≥ зм≥ст.

” людини в≥н починаЇтьс€ вдиханн€м, за €ким ≥дуть коротк≥ спазматичн≥ скороченн€ грудноњ кл≥тини, грудочеревноњ перепони та мТ€з≥в живота (у звТ€зку ≥з чим кажуть: Ђживота над≥рвав в≥д см≥хуї). ѕри реготанн≥ все т≥ло в≥дкидаЇтьс€ назад ≥ тр€сетьс€, рот широко розкритий, кутики губ в≥дт€гуютьс€ назад ≥ нагору, верхн€ губа п≥дн≥маЇтьс€, обличч€ ≥ вс€ голова наливаютьс€ кровТю, колов≥ мТ€зи очей судомно скорочуютьс€, н≥с, що зморщивс€, здаЇтьс€ вкороченим, оч≥ блищать, часто зТ€вл€ютьс€ сльози.

¬ираженн€ емоц≥й у мов≥. ¬ивченню зм≥ни р≥зних характеристик мови при виникненн≥ емоц≥йних стан≥в присв€чено досить багато досл≥джень. ƒо характеристик, з €ких суд€ть про зм≥ну мови, зараховують ≥нтонац≥йне оформленн€, ч≥тк≥сть дикц≥њ, лог≥чний наголос, чистота звучанн€ голосу, лексичне багатство, в≥льне й точне вираженн€ думок й емоц≥й.

¬становлено, що р≥зн≥ емоц≥йн≥ стани в≥дображаютьс€ в ≥нтонац≥њ, ≥нтенсивност≥ й частот≥ основного тону голосу, темп≥ артикулюванн€ ≥ паузац≥њ, л≥нгв≥стичних особливост€х побудови фраз: њхн≥й структур≥, вибор≥ лексики, на€вност≥ або в≥дсутност≥ переформулювань, помилках, самокорекц≥њ, семантично нерелевантних повторах.

«а даними ™.X. ћанерова, найб≥льш ≥нформативними Ї параметри, €к≥ повТ€зан≥ ≥з частотою основного тону (зр≥зан≥сть мело-д≥йного контуру, дисперс≥€ й середнЇ значенн€ частоти основного тону).

ћ.ѕ. ‘ет≥ск≥н ви€вив ознаки неекспресивноњ, монотонноњ мови. ƒо них належать байдужий виклад матер≥алу, автономн≥сть його викладу (Ђчитанн€ лекц≥њ дл€ себеї), поодиноке використанн€ питальноњ ≥нтонац≥њ, л≥ричних наголос≥в, прискорень й упов≥льненн€ мови, в≥дсутн≥сть прагненн€ викликати в учн≥в емоц≥йний в≥дгук, менша гучн≥сть мови, теноровий тембр голосу (на в≥дм≥ну в≥д емоц≥йних педагог≥в, у €ких част≥ше трапл€ютьс€ альт ≥ баритон), вища частота основного тону.

 р≥м того, окрем≥ досл≥дники зазначають, що в р≥зних людей емоц≥њ можуть виражатис€ через р≥зн≥ експресивн≥ канали. “ак, Ћ.ћ. јбол≥н показав, що в спортсмен≥в ≥ висококвал≥ф≥кованих роб≥тник≥в дом≥нуючою емоц≥йно-виразною характеристикою Ї руховий канал (спр€мован≥сть рух≥в, њхн€ швидк≥сть, темп, ампл≥туда, злит≥сть). ” студент≥в п≥д час лекц≥й ≥ практичних зан€ть цей канал теж Ї пров≥дним. ќднак при хвилюванн≥ п≥д час складанн€ ≥спит≥в ≥ зал≥к≥в пров≥дними стають мовний та м≥м≥чний канали.

—тереотипи експрес≥њ. Ѕагато профес≥онал≥в, €к≥ працюють ≥з людьми (л≥кар≥ й медсестри, вчител≥ й виховател≥, кер≥вники й студенти), намагаютьс€ використовувати стереотипн≥ схеми повед≥нки залежно в≥д ситуац≥њ сп≥лкуванн€.

≈моц≥йне реагуванн€ €к психоф≥з≥олог≥чний стан. « вищевикладеного €сно, що емоц≥йне реагуванн€ людини становить складну реакц≥ю, в €к≥й зад≥€но р≥зн≥ системи орган≥зму й особистост≥. ќтже, емоц≥йне реагуванн€ можна розум≥ти €к виникненн€ психоф≥з≥олог≥чного (емоц≥йного) стану.

Ќа тому, що емоц≥њ варто розгл€дати €к стани, вперше закцентував увагу ћ.ƒ. Ћев≥тов. ¬≥н писав ≥з цього приводу: Ђ” жодн≥й сфер≥ псих≥чноњ д≥€льност≥ так не застосуЇмо терм≥н Ђстанї, €к в емоц≥йному житт≥, тому що в емоц≥€х, або почутт€х, дуже €скраво ви€вл€Їтьс€ тенденц≥€ специф≥чно забарвлювати переживанн€ й д≥€льн≥сть людини, даючи њм тимчасову спр€мован≥сть ≥ створюючи те, що, образно виражаючись, можна назвати тембром або €к≥сною своЇр≥дн≥стю псих≥чного житт€ї.

Ќа думку ™.ѕ. ≤льњна, стан у широкому розум≥нн≥ Ц це реакц≥€ функц≥ональних систем на зовн≥шн≥ й внутр≥шн≥ впливи, спр€мована на одержанн€ корисного дл€ орган≥зму результату. ÷е визначенн€ психоф≥з≥олог≥чного стану допускаЇ, що воно Ї причинно зумовленим €вищем, реакц≥Їю не окремоњ системи або органа, а особистост≥ загалом, ≥з включенн€м у реагуванн€ €к ф≥з≥олог≥чних, так ≥ псих≥чних р≥вн≥в (субсистем) керуванн€ й регулюванн€, що ставл€тьс€ до п≥дструктур ≥ граней особистост≥. ¬насл≥док цього, €к правильно вказував ћ.ƒ. Ћев≥тов, ус€кий стан Ї €к переживанн€м субТЇкта, так ≥ д≥€льн≥стю р≥зних його функц≥ональних систем. ѕереживанн€ маЇ зовн≥шнЇ вираженн€ не т≥льки за низкою психоф≥з≥олог≥чних показник≥в, а й у повед≥нц≥ людини.

«агалом функц≥ональну систему, в≥дображенн€м реакц≥њ €коњ Ї психоф≥з≥олог≥чн≥ стани, можна у€вити €к багатор≥вневу, що включаЇ псих≥чний р≥вень (у тому числ≥ переживанн€ людини), ф≥з≥олог≥чний (центральна нервова система, вегетативна система) ≥ повед≥нковий р≥вень (психомоторн≥ реакц≥њ, м≥м≥ка, пантом≥м≥ка).

≈моц≥йний б≥к стан≥в ви€вл€Їтьс€ у вигл€д≥ емоц≥йних переживань (втоми, апат≥њ, нудьги, в≥дрази до д≥€льност≥, страху, радост≥ дос€гненн€ усп≥ху тощо), а ф≥з≥олог≥чний б≥к Ц у зм≥н≥ функц≥й, ≥ насамперед вегетативних та рухових.

ѕсих≥чн≥ стани впливають на переб≥г д≥€льност≥. ÷ьому в≥дпов≥даЇ ≥ у€вленн€ про емоц≥йний стан, €к про тло, на €кому розвиваЇтьс€ ≥ псих≥чна, ≥ практична д≥€льн≥сть людини.

≈моц≥огенн≥ ситуац≥њ. „и ≥снують подразники, обТЇкти, ситуац≥њ, €к≥ Ї дл€ людини емоц≥огенними, тобто €к≥ зумовлюють ту чи ≥ншу емоц≥ю?

ѕ. ‘ресс стверджуЇ, що емоц≥огенноњ ситуац≥њ €к такоњ не буваЇ. ¬она залежить в≥д з≥ставленн€ мотивац≥њ й можливостей людини. ÷е не просто обТЇктивно сформована сукупн≥сть обставин, а й оц≥нка њњ людиною, ставленн€ до нењ людини у звТ€зку з на€вними в нењ потребами, ц≥л€ми. ÷е оц≥нка складноњ дл€ нењ ситуац≥њ, €ка перешкоджаЇ, не заважаЇ або спри€Ї задоволенню њњ потреб, дос€гненню ц≥лей.

¬ласне оц≥нка Ї першим кроком на шл€ху створенн€ емоц≥огенноњ ситуац≥њ, а не обставини. ќбставини Ї лише передумовою виникненн€ емоц≥огенноњ ситуац≥њ, а емоц≥огенними стають т≥льки т≥ ситуац≥њ, €к≥ людина оц≥нюЇ €к значущ≥.  ожна ситуац≥€ дл€ людини субТЇктивна (погана, гарна або нейтральна, небезпечна або безпечна, виг≥дна або невиг≥дна, що торкаЇ њњ ≥нтереси чи н≥, тощо).

≈моц≥йне реагуванн€ може бути й при оц≥нц≥ в≥ртуальноњ ситуац≥њ, наприклад гл€дач≥, €к≥ плачуть у к≥но або на виставах при зворушливих сценах. —аме в цьому раз≥, мабуть, можна говорити не про значущу ситуац≥ю, а про власне емоц≥огенну ситуац≥ю, що за механ≥змом емпат≥њ ≥ зараженн€ викликаЇ емоц≥йну реакц≥ю гл€дач≥в.

ќц≥нка значущост≥ ситуац≥њ може бути не лише на усв≥домлюваному р≥вн≥, а й на неусв≥домлюваному. ≈моц≥йна реакц≥€, €ка виникаЇ за механ≥змом безумовного рефлексу, Ц це реакц≥€ на закр≥плену в генетичн≥й памТ€т≥ значиму ситуац≥ю, ви€в ≥нстинкту.

ѕ. ‘ресс даЇ таку класиф≥кац≥ю емоц≥огенних ситуац≥й:

1. Ќедостатн≥сть можливостей пристосуванн€. Ћюдина не може або не вм≥Ї дати адекватну в≥дпов≥дь на стимул€ц≥ю при:

Х новизн≥ ситуац≥њ;

Х незвичайност≥ ситуац≥њ;

Х раптовост≥ ситуац≥њ.

2. Ќадлишкова мотивац≥€ не знаходить застосуванн€:

Х при фрустрац≥њ;

Х при присутност≥ ≥нших ос≥б;

Х при конфл≥ктах.

ќбмежен≥сть ц≥Їњ класиф≥кац≥њ очевидна, тому що вона стосуЇтьс€ лише випадк≥в по€ви негативних емоц≥й.

‘≥логенетичн≥ аспекти емоц≥йного реагуванн€. „. ƒарв≥н показав, що почутт€ людини, €к≥ вважалис€ Ђсв€та€ св€тихї людськоњ душ≥, мають тваринне походженн€. Ѕагато ви€в≥в емоц≥й у людини, зокрема виражальн≥ рухи, за ƒарв≥ном, Ї рудиментами ран≥ше доц≥льних рух≥в.

–. ѕлутчик розгл€даЇ емоц≥њ €к зас≥б адаптац≥њ тварин на вс≥х еволюц≥йних щабл€х њхнього розвитку.

як зазначають ¬.ќ. ¬альдман та ≥нш≥, ≥снують р≥зн≥ погл€ди з приводу того, що можна вважати емоц≥Їю у тварин. ¬ одних випадках кажуть про емоц≥њ тварин, в ≥нших - про емоц≥йн≥ реакц≥њ, у трет≥х Ц про афективну повед≥нку. ƒехто висловлюЇ думку, що про емоц≥њ у тварин можна судити т≥льки за њхньою експрес≥Їю й афективною повед≥нкою. ѕри цьому не враховують те, що у тварин, €к й у людини, виникаЇ емоц≥йний стан, €кий можна заф≥ксувати ф≥з≥олог≥чними методиками.

ќднак докази на€вност≥ у тварин переживанн€ емоц≥й все-таки Ї. Ѕагато хто м≥г неодноразово спостер≥гати ви€в радост≥ в собак при зустр≥ч≥ господар€ п≥сл€ довгоњ розлуки: собака махаЇ хвостом, скавучить, лиже господар€. ¬они здатн≥ виражати стражданн€, тугу за господарем. ѕри цьому в них зТ€вл€ютьс€ сльози.

” вищих тварин виникають й схож≥ з людиною експресивн≥ реакц≥њ. —м≥х, наприклад, зТ€вл€Їтьс€ вже в мавп. ѕри лоскотанн≥ шимпанзе п≥д пахвами в≥н видаЇ р≥зкий звук, схожий на см≥х.  оли см≥х припин€Їтьс€, в нього на обличч≥ залишаЇтьс€ вираз, €кий можна вважати усм≥шкою. ћавпа при приЇмному в≥дчутт≥ в≥дт€гаЇ кутики рота назад (усм≥шка), побачивши улюблену особину, вдаЇтьс€ до звуку, схожого на хихот≥нн€.

јле хоча емоц≥њ властив≥ й тваринам, у людини вони мають ≥нший характер, тому що на них наклав св≥й в≥дбиток соц≥альний спос≥б житт€. ¬≥дпов≥дно до механ≥зм≥в дов≥льного керуванн€, людина може викликати в себе емоц≥йн≥ переживанн€, у€вл€ючи €к≥сь ситуац≥њ чи обТЇкти.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1001 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1543 - | 1523 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.