VII. Індивідуальні навчально-дослідні завдання

Завідувач кафедри

Психології управління

Кандидат соціологічних наук, доцент

Л.Й. Гуменюк

Р.

СОЦІОЛОГІЯ

Навчально-методичні вказівки

до самостійної роботи студентів

шифр та назва галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки»

шифр і назва напряму підготовки 6.030102 «Психологія»;

6.030103 «Практична психологія»________________________

освітній ступінь ___«бакалавр»__________________________

форма навчання ______денна_____________________________

Львів

2015 рік

Розглянуто та рекомендовано кафедрою психології управління

(протокол №1 від 27.08.2015)

Соціологія: Навчально-методичні вказівки до самостійної роботи студентів освітнього ступеня «бакалавр», спеціальностей: 6.030102 «Психологія» та 6.030103 «Практична психологія»

Розробники:

Гуменюк Л.Й., завідувач кафедри психології управління, кандидат соціологічних наук, доцент

Львівський державний університет внутрішніх справ

І. Загальні методичні вказівки

Самостійна робота над навчальним матеріалом є індивідуальним видом підготовчої роботи до лекцій, семінарів, передбачає виконання практичних завдань та контрольних робіт і здійснюється відповідно до навчального плану, навчальної і робочої програм із курсу.

Мета самостійної роботи:

· забезпечення фундаментальної загальноосвітньої та практичної підготовки студентів;

· засвоєння методів самостійного вивчення навчального матеріалу, навичок пошуку більш глибоких знань;

· підвищення ефективності навчального процесу за допомогою організації позааудиторного навчання відповідно до особистих здібностей кожного студента;

· оволодіння культурою розумової праці, умінням орієнтуватися

· потоці наукової інформації, розвиток незалежност і мислення, формування власного погляду на питання, що вивчаються.

Самостійна робота студентів деннної форми навчання починається після вступної лекції, на якій викладач дає основні рекомендації щодо методики самостійного опанування курсом «Політологічні аспекти державного управління».

Робота з літературою

Студентові варто працювати одночасно з 2-3 підручниками. У списку рекомендованої літератури з кожної теми курсу подано монографії та статті вітчизняних учених і політологів близького й далекого зарубіжжя. Але при підготовці не обов’язково обмежуватись цим списком.

Перш ніж розпочинати вивчення монографії чи статті, рекомендується ознайомитись з відповідним розділом підручника, щоб мати загальне уявлення про проблему, що досліджується. Працюючи з монографією, найбільш цікаві факти, судження й висновки доцільно занотувати, обов’язково посилаючись на автора. Якщо в науковій літературі зустрілася незрозуміла дефініція, обов’язково треба звернутися до відповідних словників чи довідників.

Основні форми самостійної роботи:

· робота з підручниками, посібниками та науковою літературою;

· самостійне вивчення окремих тем і питань до семінарських та практичних занять;

· підготовка до домашньої контрольної роботи;

· підготовка до творчої контрольної роботи;

· підготовка до екзамену.

Основними формами контролю самостійної роботи студентів є:

· усне опитування на семінарських заняттях;

· письмові контрольні роботи;

· тестові завдання;

· співбесіди на індивідуальних заняттях;

· перевірка персональних опорних конспектів.

З урахуванням на місце і час проведення, характер керівництва і спосіб здійснення контролю за її якістю з боку викладача можна виокремити:

а) самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях;

б) позааудиторну самостійну роботу (3-4 години на день, у т.ч. й у вихідні);

в) самостійну роботу під контролем викладача - індивідуальні заняття з викладачем

2. За рівнем обов'язковості виокремлюють:

а) обов'язкову, окреслену навчальними планами і робочими програмами (виконання домашніх завдань, підготовка до лекцій, практичних робіт та різновиди завдань, які виконуються під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої, переддипломної практики; підготовка і захист дипломних та курсових робіт);

б) бажану ( участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рецензування робіт інших студентів тощо);

в) добровільну (участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання).

3 огляду на рівень прояву творчості студентів виокремлюють:

а) репродуктивну самостійну роботу, що здійснюється за певним зразком (розв'язування типових задач, заповнення схем, таблиць, виконання тренувальних завдань, що вимагають осмислення, запам'ятовування і простого відтворення раніше отриманих знань);

б ) реконструктивну самостійну роботу, яка передбачає слухання і доповнення лекцій викладача, складання планів, конспектів, тез та ін.

в) евристичну самостійну роботу спрямовану на вирішення проблемних завдань, отримання нової інформації, її структурування і використання в нових ситуаціях (складання опорних конспектів, схем-конспектів, анотацій, побудову технологічних карт, розв'язання творчих завдань).

г) дослідницьку самостійну роботу, яка орієнтована на проведення наукових досліджень (експериментування, проектування приладів, макетів, теоретичні дослідження та ін.).

Методи самостійної роботи з книгою:

· Складання плану прочитан ого. План - короткий, логічно побудований перелік запитань, який розкриває зміст прочитаного. Щоб скласти план студент повинен виділити головні думки, встановити зв'язки, співвідношення між ними, чітко і коротко сформулювати висновки.

· Складання тез. Тези (гр. thesis - положення, твердження): 1) положення, висловлені в книзі, доповіді, статті, виписані своїми словами і розміщені в логічній послідовності. 2) коротко сформульовані положення (ідеї) доповіді, статті, лекції тощо.Тези виражають сутність, але не наводять фактів і прикладів. Окремі тези можуть бути виписані у вигляді цитат. Вміло складені тези випливають одна з одної. Щоб не ускладнювати у майбутньому пошук за своїми записами потрібних місць у першоджерелі, корисно у контексті, при складанні плану тез давати посилання на сторінки оригіналу. Бажаним завершенням тез є власні висновки студента.

· Конспектування – це стислий письмовий виклад прочитаного матеріалу, лекції, статті. Конспект містить приклади, доведення, аргументи, власні думки тощо. Наразі студенти звикають використовувати як конспект ксерокопії сторінок першоджерел. Такий підхід не сприяє глибокому засвоєнню навчального матеріалу, розвитку критичного мислення, формуванню власної точки зору. Тому слід рекомендувати студентам при використанні ксерокопій відводити широкі поля, на яких висловлювати своє відношення до опрацьованих матеріалів за допомогою коротких коментарів, знаків "?","!", підкреслювань різним кольором тощо.

· Анотація (лат. annotatio - зауваження, примітка) - коротка (10-20 рядків) узагальнююча характеристика книги або статті, що може містити їх короткий зміст та оцінку і слугує для орієнтування в пошуках потрібного матеріалу. Для складання анотації слід уважно прочитати книгу, визначити кому вона адресована, ким і з якою метою може бути використана. Анотації складаються за наступною формою: прізвище та ініціали автора; назва наукової праці, вид роботи (стаття, рукопис, монографія, підручник, дисертація тощо), місто, рік, видавництво, обсяг у сторінках, основні ідеї, результати та висновки друкованої праці.

· Цитата (лат. cito - наводжу) дослівно відтворений фрагмент першоджерела з указівкою на автора, повну назву його роботи, місце, рік видання і сторінку. Цитування використовують для підтвердження власної думки.

· Рецензія (лат. recensio - огляд, обстеження) - коротка критична оцінка наукової доповіді, статті, реферату, наукової роботи, лекції. У рецензії здійснюється аналіз позитивних сторін і недоліків прочитаного, пропонуються аргументовані рекомендації щодо можливого удосконалення змісту чи форми подання. Рецензію слід підкріплювати науково обфунтованими доказами, фактами, поясненнями.

· Реферування (від лат. refero - повідомляю) - це письмовий огляд наукових та інших джерел з обраної теми або стислий виклад у письмовому вигляді змісту наукової праці. Студентам слід пояснити, що у рефераті необхідно не лише висвітлити необхідну наукову інформацію, а й продемонструвати своє відношення до неї. Реферат має засвідчити ерудицію дослідника, його вміння самостійно аналізувати, класифікувати та узагальнювати. Реферат може містити аналіз і критику відповідних теорій, тобто реферат - це самостійна творча робота студента, що засвідчує його знання з певної теми, розуміння основних підходів до вирішення конкретної проблеми, а також відображає власні погляди майбутнього фахівця та демонструє його вміння аналізувати і осмислювати явища і процеси на основі теоретичних знань.

Написання реферату

Процес підготовки реферату має містити в собі наступні етапи:

1. Вибір теми.

2. Вивчення спеціальної літератури за темою реферату.

3. Складання плану.

4. Добір і вивчення додаткових джерел та інформації з обраної теми.

5. Добір практичного та статистичного матеріалу.

6. Опрацювання зібраного матеріалу.

7. Безпосереднє написання тексту реферату.

8. Формулювання висновків.

9. Оформлення реферату і списку джерел інформації.

10. Самокритична оцінка змісту і виправлення помилок.

11. Підготовка тез або доповіді до захисту реферату.

12. Захист реферату (під час семінарського заняття, на студентській конференції та ін.).

Тему реферату студент вибирає у відповідності до рекомендацій викладача або ж самостійно, відповідно власного рівня підготовленості та здібностей, а також маючи на увазі перспективу подальшого використання реферату для написання курсових та підсумкових кваліфікаційних робіт. Вибір теми реферату студент повинен узгоджувати з викладачем.

Орієнтовна структура розширеного реферату мас такий вигляд:

1. Титульна сторінка.

2. План.

3. Вступ.

4. Основна частина, яка складається з розділів, пунктів та підпунктів. Висновки.

5. Список використаних джерел.

6. Додатки (за необхідністю).

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, ЇЇ особливості, значущість з огляду на потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяльності.

В основній частині здійснюється огляд основних теоретичних та експериментальних досліджень з теми, зазначається хто з учених вивчав дану проблему, які ідеї висловлював. Визначаються сутність проблеми, основні чинники, що зумовлюють розвиток явища або процесу, що вивчається, наводиться перелік основних змістовних аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визначаються недостатньо досліджені питання, з'ясовуються причини їх слабкого висвітлення.

Потім здійснюється поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми, висвітлюються власні судження та думки відносно перспектив розвитку проблеми.

У висновках надаються узагальнені ідеї, думки, оцінки, пропозиції автора.

До списку використаних джерел включають публікації, звертаючи особливу увагу на публікації останніх 5-10 років, Інтернет-ресурси і роботи останнього року. Позитивним слід вважати звернення студента до публікацій науковців вищого навчального закладу і провідної кафедри.

У додатках за необхідності наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Оцінюють реферат, спираючись на такі критерії:

1. Відповідність темі змісту реферату.

2. Глибина і повнота розкриття теми.

3. Логіка викладення матеріалу.

4. Термінологічна чіткість.

5. Рівень навичок самостійної роботи з науковою літературою та вміння її критично аналізувати.

6. Власне бачення проблеми автором, самостійний, творчий характер роботи.

7. Правильне оформлення реферату і списку використаних джерел.

8. Якщо реферат є основою усного повідомлення, то слід урахувати уміння автора відібрати найсуттєвіший матеріал для короткого виступу.

9. Якість презентації результатів реферативного дослідження.

10. Робота з "ключовими" словами.

11. Обсяг від 20 до 25 аркушів;

Складання реферату, написання контрольної роботи за курсом психології управління – це важлива форма самостійної роботи студентів. Вона сприяє розвитку творчої думки, учить їх використовувати отриманні у ВНЗ знання на практиці.

ІІ. Методичні вказівки до самостійної роботи

Самостійна робота

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
	Соціологія як наука про суспільство. 1. Наукові дискусії навколо предмета соціології. 2. Макро- і мікросоціологічні підходи в соціології. 3. Роль і завдання соціології в суспільному реформуванні українського суспільства
	Історія соціологічних вчень 1. Вчення Г. Зіммеля. Пізнання і життя. Підходи до соціальної психології. 2. Вчення Ф. Тьонніса. Поняття, соціальні сутності. Поняття общини (спільноти) і суспільства, їх відмінність. 3. Інтегральна соціологія П. Сорокіна
	Суспільство як соціальна система. Соціальна структура суспільства 1.Охарактеризуйте роль суспільства як соціального феномену. Розкрийте сутність теорій виникнення суспільства 2.Проаналізуйте суспільство як складну ієрархію соціальних систем. Розкрийте сутність основних елементів суспільства та їх сучасне призначення. 3.Визначте характерні риси індустріального та постіндустріального суспільства на прикладі порівняння розвитку країн Західної Європи. Вашу відповідь оформіть у вигляді таблиці. 4.Поміркуйте над майбутнім осягненням загальноцивілізаційних засад суспільного буття для України. Які на Вашу думку в цьому можливо є труднощі та перспективи? 5.Поясніть, як розуміє суспільство Сорокін П.А., проаналізувавши уривок з його праці „Людина.Цивілізація.Суспільство”: „...Общество означает не только совокупность нескольких единиц (особей, индивидов и т.д.), но предполагает, что эти единицы не изолированы друг от друга, а находятся между собой в процессе взаимодействия, то есть оказывают друг на друга то или иное влияние, соприкасаются друг с другом и имеют друг с другом ту или иную связь...”
	Соціальні організації, соціальні інститути та проблеми управління ними Поясніть чому поняття „соціальний інститут” посідає одне з центральних місць у соціології? Назвіть основні ознаки соціального інституту. 2.Зробіть порівняльну таблицю основних соціальних інститутів, визначивши їх роль та призначення в суспільстві. 3.Назвіть та охарактеризуйте нові соціальні інститути які виникли в Україні протягом останніх трьох років. Що на Вашу думку вплинуло на появу цих соціальних інститутів? 4.Використовуючи рекомендовану літературу, підготуйте реферативну відповідь обсягом 4-5 сторінок на одне з наступних питань: Варіант №1: „Місце та роль соціальних інститутів у житті суспільства”; Варіант №2: „Освіта як соціальний інститут”; Варіант №3: „Наука як соціальний інститут”; Варіант №4: „Політика як соціальний інститут”; Варіант №5: „Економіка як соціальний інститут”; Варіант № 6: „Сім”я як соціальний інститут”; Варіант № 7: „Релігія як соціальний інститут”. 5.Визначте основні проблеми функціонування соціальних інститутів у сучасному українському суспільстві. Які шляхи їх вирішення Ви вважаєте актуальними є сьогодні?
	Особистість в системі соціальних відносин Визначте спільні та відмінні особливості понять „людина”, „особистість”, „індивід”. Проаналізуйте особливості соціологічного підходу до вивчення особистості. 2.Охарактеризуйте соціологічні концепції особистості. Які з них на Вашу думку є актуальними сьогодні? 3. Проаналізуйте механізми взаємодії людини і суспільства та наведіть приклади цієї взаємодії. 4.Поміркуйте над висловленням Бердяєва Н.А.: „Человек оказывается лишенным измерения глубины, он превращается в двумерное, плоскостное существо. Новый человек будет лишь в том случае, если человек имеет измерение глубины, если он есть духовное существо, иначе вообще человека нет, а есть лишь общественная функция”. 5.Назвіть і охарактеризуйте основні сучасні чинники, що визначають мотивацію особистості. 6.Складіть перелік соціальних норм, які зараз впливають на життєдіяльність особистості в Україні. Які на Вашу думку з цих соціальних норм притаманні для особистостей в країнах Євросоюзу? 7. Проаналізуйте висловлення Сорокіна П.А.:„ Человеческое общество...похоже на волнующееся море, в котором отдельные люди, подобно волнам, окруженные себе подобными, постоянно сталкиваются друг с другом, возникают, растут и исчезают, а -общество – вечно бурлит, волнуется и неумолкает
	Соціальні процеси і соціальні зміни 1. На основі аналізу новітньої наукової та періодичної літератури знайдіть приклади експериментальних соціологічних досліджень щодо ролі групи, групової солідарності, впливу групового тиску на поведінку і свідомість людини. 2.Розкрийте основне призначення соціальних рухів. Наведіть приклади „нових” масових рухів. 3.Визначте характерні ознаки соціальних та громадських рухів в Україні. Які основні чинники впливу на участь індивідів у соціальних рухах в Україні на Вашу думку є сьогодні найважливішими? Обгрунтуйте Вашу відповідь. 4.Поясніть багатозначність терміну „соціальна організація”. Назвіть відмінність між соціальним інститутом та соціальною організацією. 5.Проаналізуйте особливості формальних та неформальних соціальних організацій. Поміркуйте над тим, як змінювалась їх роль в Україні на рубежі ХХ – ХХІ ст. і що на Ваш погляд призводило до цієї зміни?
	Конкретно – соціологічне дослідження та його основні етапи 1. Визначте роль та місце конкретно- соціологічного дослідження в реальному житті сучасного українського суспільства. Наведіть приклади проведення конкретно-соціологічного дослідження та застосування отриманих результатів. 2.Назвіть основні процедури та етапи проведення соціологічного дослідження і проаналізуйте послідовність, призначення, зміст та особливості здійснення кожного з них. 3.Проаналізуйте особливість та призначення програми конкретно-соціологічного дослідження. 4.Відобразіть схематично основні методи збору соціологічної інформації.Визначте та проаналізуйте позитивні та негативні риси кожного з них. Який з цих методів на Ваш погляд є найбільш популярним? Обгрунтуйте свою відповідь. 5.Застосуйте на практиці соціологічний метод опитування. Використовуючи цей метод, Вам слід дізнатися у своїх одногрупників їх ставлення до своєї майбутньої професійної діяльності та можливих професійних перспектив. Виходячи з цього, складіть власну анкету та обробіть отримані данні.
	Соціологічні методи у психології 1. Проведіть соціометричне дослідження в учнівському класі. Складіть матрицю та встановіть графи зв’язків. Розрахуйте соціометричні статуси та коефіцієнти групової згартованості. 2. Що таке семантичний диференціал? Складіть опитувальник з використанням даної шкали. Поясніть метод обробки та інтерпретації отриманих даних.
	Соціологічний аналіз соціальних інститутів культури, освіти та науки 1. Проаналізуйте основні молодіжні субкультури. Які з 2. Проаналізуйте основні концептуальні підходи до соціологічного аналізу освіти: функціональний підхід (Дюркгейм, Парсонс, Кларк, Херн), теорія людського капіталу (Хелсі, Флауд, Джастер, Андерсон) 3. Проаналізуйте ознаки глобальної кризи освіти і виявіть основні шляхи її подолання
	Соціологія політики 1. Підготуйте тему «Соціологія політики» за таким орієнтовним планом: Поняття і категорії соціології політики. Політика та її визначення у різних соціологічних школах і напрямках. Основні складові соціології політики. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні. 2. Проведіть дослідження за темою: «Основні тенденції розвитку політичного життя в Україні»
	Правові відносини та правова поведінка як об’єкт соціологічного аналізу.
	Соціологія конфлікту 1.Приведіть приклад сучасного соціального конфлікту. Проведіть його аналіз за одним з методів. 2.Пригадайте основні «формули конфлікту». Приведіть приклади на кожну з них.
	Психологія споживача 1. Сформуйте основні типи споживачів за цінностями і купівельною спроможністю. 2. В чому полягають моделі формування споживацьких установок Андріасена, Ховарда Шеса? Сформулюйте різницю поміж ними.
	Сім”я і демографічні процеси в сучасному суспільстві. 1.Проаналізуйте поняття „шлюб” та „сім”я” як об”єкт соціологічного дослідження. Відобразіть схематично форми сім”ї та шлюбу і визначте, які з цих форм є пріоритетними в Україні. 2.Назвіть та охарактеризуйте історичні етапи розвитку сім”ї. 3.Дайте пояснення висловленню: „Міцна сім”я – міцна держава”.Яку роль відіграє держава у формуванні та подальшому функціонуванні сім”ї в Україні? 4.Поміркуйте над особливостями міжнаціональних шлюбів. Як Ви відноситись до міжнаціональних шлюбів? 5.Проаналізуйте проблеми сучасної сім”ї. Які з них на Вашу думку є найгострішими і які засоби їх вирішення Ви можите запропонувати? Чи можно сказати, що зараз настала загальна криза сім”ї? 6.Визначте основні тенденції розвитку сучасної сім”ї. Назвіть зміни, які на Вашу думку можуть відбуватися у сім”ї в майбутньому. Зробіть порівняльну характеристику української та західноєвропейської сім”ї. 7.Охарактеризуйте демографічні процеси в Україні та в країнах Західної Європи.
	Економічна соціологія. Соціологія праці і управління 1.Підготуйте тему «Соціологія праці та управління» за таким орієнтовним планом: Основні етапи розвитку соціологічного знання про економічну сферу. Соціологія праці й управління, її поняття і категорії. Роль соціології у дослідженні економічних процесів у сучасній Україні.
	Соціологія молоді 1.Підготуйте виступ за темою: Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці. Основні поняття і категорії соціології молоді. Соціальні характеристики молоді, її особливості та специфічні риси. Державна молодіжна політика в Україні: складові та напрямки. 2. Проведіть опитування за темою: «Молодіжні проблеми та їх зміст»
	Соціологія глобалізації 3. Підберіть наукову літературу різних галузей знань про процеси глобалізації. Складіть тези виступу на занятті наукового гуртка 4. Назвіть автора концепції «Цивілізаційний зламу» та прокоментуйте його позицію.
	Разом

Види самостійної роботи:

Виконання домашніх завдань, контрольних робіт, підготовка до лекцій, практичних робіт, участь у наукових гуртках, конференціях, підготовка наукових тез, статей, доповідей, рефератів, рецензування робіт інших студентів тощо; участь у різноманітних конкурсах, олімпіадах, вікторинах, виготовлення наочності, підготовка технічних засобів навчання.. Використання електронного підручника, електронних методичних вказівок, тестових контролюючих завдань, електронної аудіовізуальної наочності тощо.

Основними формами контролю самостійної роботи студентів є:

- усне опитування на семінарських заняттях;

- письмові контрольні роботи;

- тестові завдання;

- співбесіди на індивідуальних заняттях;

- перевірка персональних опорних конспектів.

Тестові завдання для самопервірки знань

1. Виберіть із запропонованих визначень саме те, яке відповідає визначенню соціології:

A. Соціологія — це система ідей, поглядів, уявлень, що містить у собі теоретичне осмислення політичного буття з то- чки зору інтересів,потреб, цілей, ідеалів соціальних груп та верств, національних утворень.

B. Соціологія — це галузь науки про людську поведінку, яка ставить за мету розкриття причинно-наслідкових зв’язків, що утворюються в процесі соціальних відносин між окре- мими людьми та людськими спільнотами в ході розподілу матеріальних, духовних благ, ролей та функцій, вивчає фо- рми взаємодій та взаємозв’язків між індивідами і групами.

C. Соціологія — це наука про закономірності становлення, ро- звитку і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин, соціальних процесів, механізмів і принципів їх взаємодії.

2. Предметом наукового вивчення соціології виступає (виберіть правильну відповідь):

A. Політична свідомість та державний устрій.

B. Людська індивідуальна свідомість та психологічні особли- вості суспільства.

C. Реальна суспільна свідомість та форми життєдіяльності су- спільства.

D. Національна культура та її естетика.

3. Об’єктом соціології як науки виступає (виберіть правильні ві- дповіді):

A. Політика.

B. Суспільство.

C. Реальна свідомість та поведінка людей.

D. Економіка, господарська діяльність.

4. До категорії яких наук належить соціологія?

A. Про людську поведінку.

B. Про психічні якості людей.

C. Про політичну діяльність людей.

D. Про історичний розвиток подій.

5. Предмет наукового вивчення соціології виступає предметом наукового інтересу інших наук?

A. Так.

B. Ні.

6. Об’єкт соціології як науки є спільним з політологією чи якою- небудь іншою наукою?

A. Так.

B. Ні.

7. Антропологія, історія, політологія та соціологія мають спіль- нінаукового вивчення.

A. Предмети.

B. Об’єкти.

8. Однією з найуживаніших соціологічних категорій є:

A. Соціальне.

B. Політичне.

C. Загальнолюдське.

D. Соціологія — це наука про закономірності становлення, ро- звитку і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин, соціальних процесів, механізмів і принципів їх взаємодії.

9. Предметом наукового вивчення соціології виступає (виберіть правильну відповідь):

A. Політична свідомість та державний устрій.

B. Людська індивідуальна свідомість та психологічні особли- вості суспільства.

C. Реальна суспільна свідомість та форми життєдіяльності су- спільства.

D. Національна культура та її естетика.

10. Об’єктом соціології як науки виступає (виберіть правильні ві- дповіді):

A. Політика.

B. Суспільство.

C. Реальна свідомість та поведінка людей.

D. Економіка, господарська діяльність.

11. До категорії яких наук належить соціологія?

A. Про людську поведінку.

B. Про психічні якості людей.

C. Про політичну діяльність людей.

D. Про історичний розвиток подій.

12. Предмет наукового вивчення соціології виступає предметом наукового інтересу інших наук?

A. Так.

B. Ні.

13. Об’єкт соціології як науки є спільним з політологією чи якою- небудь іншою наукою?

A. Так.

B. Ні.

14. Антропологія, історія, політологія та соціологія мають спільнінаукового вивчення.

A. Предмети.

B. Об’єкти.

15. Однією з найуживаніших соціологічних категорій є:

A. Соціальне.

B. Політичне.

C. Загальнолюдське.

16. Соціальні відносини це:

A. Сукупність типових і відносно сталих прийомів впливу ке- рівника на підлеглих з метою реалізації його управлінських рішень.

B. Спонукання людей до праці, підвищення трудової ініціа- тиви.

C. Відносно самостійний, специфічний вид суспільних відно- син, який відбиває діяльність соціальних суб’єктів з приво- ду неоднакового становища в суспільстві та ролі в суспіль- ному житті.

17. Яке з визначень є найбільш повним? — «Соціальне явище це — …»:

A. Конкретна змістова ситуація, запропонована респонденту як основа вибору чи відхилення інших членів групи.

B. Комплексна програма взаємопов’язаних заходів, спрямова- них на розвиток соціальних процесів у трудовому колекти- ві, регіоні.

C. Явище, обумовлене соціальною взаємодією двох і більше осіб.

18. Соціальне — це (яке з визначень є найбільш повним?)

A. Сукупність індивідів, яка існує реально, фіксується емпіри- чно, характеризується відносною цілісністю та є самостій- ним суб’єктом історичної, соціальної дії, поведінки.

B. Процес засвоєння індивідом протягом його життя соціаль- них норм і культурних цінностей суспільства, до якого на- лежать.

C. Сукупність певних властивостей і особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами в процесі їх спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

19. Соціальний закон — це:

A. Визнане правило, зразок поведінки чи дій індивідів, соціа- льних груп.

B. Об’єктивний та повторювальний зв’язок між соціальними явищами і процесами, які виникають завдяки масовій дія- льності людей.

C. Значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості.

20. До загальних соціальних законів належать:

A. Товарно-грошові відносини.

B. Нагромадження первинного капіталу.

C. Задоволення зростаючих матеріальних потреб.

21. Визначте функції соціології як науки.

A. Світоглядно-ідеологічна.

B. Теоретико-пізнавальна.

C. Інтегративно-комунікативна.

D. Практично-перетворювальна.

22. Специфіка соціального характеризується такою головною рисою:

A. Соціальним явище чи процес будуть тільки тоді, коли стан навіть одного індивіда обумовлюється впливом чи взаємо- дією з іншим індивідом чи спільнотою, незалежно від їх фі- зичної присутності.

B. Соціальне в явищах чи процесах виникає лише тоді, коли стан індивіда обумовлюється поведінкою іншого індивіда чи спільноти при їх обов’язковому безпосередньому впливі.

23. Соціологічні категорії

A. Відображають якісну конкретність і цілісність досліджува- ного об’єкта, суттєві властивості, риси і характеристики, а також характер і тенденції його розвитку.

B. Відображають сукупність певних властивостей і особливо- стей суспільних відносин, інтегровані індивідами чи спіль- нотами в процесі їх спільної діяльності в конкретних умо- вах, які виявляються в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві тощо.

C. Відображають розмаїття форм дійсності, в яких всесвіт і бут- тя постають перед людиною.

24. Мікросоціологія — це:

A. Галузь соціологічних знань, що вивчає взаємодії між осо- бами, всередині груп та повсякденну поведінку людей.

B. Галузь соціологічних знань, що вивчає великі елементи со- ціальних структур, їх стан та взаємодію.

C. Галузь соціологічних знань, що вивчає генезис, сутність, функції, спільні закономірності розвитку етносів.

25. Макросоціологія — це:

B. Галузь соціологічних знань, що вивчає великі елементи со- ціальних структур, їх стан та розвиток як складника ціліс- ного соціального організму.

C. Галузь соціологічних знань, що вивчає генезис, сутність, функції, спільні закономірності розвитку етносів.

26. Теорії середнього рівня — це:

A. Галузь соціологічних знань, що вивчає великі елементи со- ціальних структур, їх стан та взаємодію.

B. Галузь соціологічних знань, що містить теорії, які займа- ються вивченням конкретних проблем суспільного життя та мають тісний зв’язок з емпірикою.

C. Галузь соціологічних знань, що вивчає взаємодії між осо- бами, всередині груп та повсякденну поведінку людей.

27. До якого рівня соціологічних знань належать теорії соціаль- них інститутів, теорії соціальних спільнот та теорії спеціа- лізованих соціальних процесів?

A. Макросоціологія.

B. Мікросоціологія.

C. Теорії середнього рівня.

Тема 2.

1. Соціологія як самостійна наука виникла у:

D. Стародавній Греції в V–IV ст. до н.е. (Платон, Аристотель).

E. Німеччині ХVII ст. (І. Кант).

F. Франції ХІХ ст. (О. Конт).

2. Які положення були характерні для соціальної теорії Платона?

a. Соціальна структура суспільства будується внаслідок дії надлюдського розуму.

b. Запорукою стабільності у суспільстві виступає «середній елемент».

c. Задля забезпечення соціальної рівності необхідно скасувати сім’ю.

d. Взаємини громадян у суспільстві засновані на обміні пев- ними благами.

3. Які положення були властиві соціальній теорії Аристотеля?

a. Соціальна структура суспільства будується внаслідок дії надлюдського розуму.

b. Запорукою стабільності у суспільстві виступає «середній елемент».

c. Задля забезпечення соціальної рівності необхідно скасувати сім’ю.

d. Взаємини громадян у суспільстві засновані на обміні пев- ними благами.

4. Характерними рисами соціологічної думки Середньовіччя були:

a. Церква повинна підпорядковуватись державі.

b. Суспільний устрій обумовлено надлюдською волею.

c. Людина є центром Всесвіту та творцем власної долі.

d. Світська влада повинна підкорятися церкві.

5. Авторами соціальних утопій епохи Відродження були

A. Боккаччо і Данте.

B. Мор і Кампанелла.

C. Бруно і Галілей.

D. Макіавеллі і Петрарка.

6. Визначте, які положення були характерні соціальним погля- дам Макіавеллі.

a. Відсутність приватної власності можливе тільки при скасу- ванні сім’ї.

b. Раціональний правитель повинен поєднувати у собі риси лева і лисиці, а в надзвичайних умовах застосовувати над- звичайні заходи, навіть репресії.

c. Великі за розміром держави не можуть існувати без дес- потичного правління, яке тільки страхом перед лютим по- каранням змушує віддалені окраїни підкорятися централь- ній владі.

7. Англійський мислитель ХVII ст. Т. Гоббс розробив

a. Теорію соціальної нерівності.

b. Теорію ідеальної держави.

c. Теорію відчуження.

d. Теорію суспільного договору.

8. Французький мислитель ХVIIІ ст. Ж.-Ж. Руссо сформулю- вав

a. Теорію соціальної нерівності.

b. Теорію ідеальної держави.

c. Теорію відчуження.

d. Теорію суспільного договору.

9. Англійський соціолог ХІХ ст. Г. Спенсер порівнював суспіль- ство з:

a. Машинним механізмом.

b. Хімічним процесом.

c. Живим організмом.

d. Фізичним процесом.

10. Поняття «ідеального типу» за М. Вебером — це:

a. Сукупність технологічних, соціальних, культурних змін, спрямованих на вдосконалення системи в цілому.

b. Певний образ-схема станів та процесів, якби вони проходи- ли без відхилень і перешкод, яка розглядається як найбільш зручний спосіб упорядкування емпіричного матеріалу.

c. Стан суспільства, за якого певне коло його громадян, знаю- чи про існування обов’язкових норм, ставиться до них не- гативно або байдуже.

11. Позитивізм — це:

a. Певний образ-схема станів та процесів, якби вони проходи- ли без відхилень і перешкод, яка розглядається як найбільш зручний спосіб упорядкування емпіричного матеріалу.

b. Соціологічний напрям, головна особливість якого полягає у відмові від абстрактних міркувань про суспільство, ство- ренні позитивної, тобто заснованої на досліді соціологічної теорії, яка повинна бути такою ж доказовою і загальнозна- чимою, як і природничі теорії.

12. Французький соціолог ХІХ ст. О. Конт називав соціологію

a. Соціальною хімією.

b. Соціальною механікою.

c. Соціальною фізикою.

d. Соціальною математикою.

13. Поняття соціальної аномії за Е. Дюркгеймом — це:

a. Стан суспільства, за якого певне коло його громадян, знаю- чи про існування обов’язкових норм, ставиться до них не- гативно або байдуже.

b. Сукупність технологічних, соціальних, культурних змін, спрямованих на вдосконалення системи в цілому.

c. Певний образ-схема станів та процесів, якби вони проходи- ли без відхилень і перешкод, яка розглядається як найбільш зручний спосіб упорядкування емпіричного матеріалу.

14. Теорія функціоналізму –

a. Концепція сучасної західної соціології, яка розвиває поло- ження К. Маркса про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як Р. Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економіч- ним чинникам.

b. Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р. Мертон, К. Девіс) виступають послідовниками Г. Спен- сера і розглядають суспільство як систему взаємозалежних частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого.

c. Концепція сучасної західної соціології, представники якої (М. Вебер, Т. Парсонс) пояснюють різноманітні соціальні явища через суб’єктивну рефлексію учасників дій.

d. Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М. Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, в процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.

15. Теорія соціальної дії —

d. Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Дж. Мід, М. Кун) розглядають взаємодію між людьми як безперервний діалог, у процесі якого вони спостерігають, осмислюють наміри один одного та реагують на них.

16. Теорія конфлікту –

a. Концепція сучасної західної соціології, яка розвиває поло- ження К. Маркса, про неминучий конфлікт між соціальними класами. Сучасні представники, як Р. Дарендорф, надають більше значення проблемі розподілу влади, ніж економіч- ним чинникам.

17. Теорія символічного інтеракціонізму –

b. Концепція сучасної західної соціології. Її представники (Р. Мертон, К. Девіс) виступають послідовниками Г. Спен- сера і розглядають суспільство як систему взаємозалеж- них частин, кожна з яких має вплив на функціонування цілого.

18. Видатний український мислитель Г. Сковорода вважав, що:

a. Відсутність приватної власності можливе тільки при скасу- ванні сім’ї.

b. Смисл людського буття становить праця, а щастя — праця за покликанням.

c. Запорукою стабільності у суспільстві виступає «середній елемент».

19. Український вчений ХVII ст. С. Ориховський-Роксолан вва- жав, що:

a. Великі за розміром держави не можуть існувати без дес- потичного правління, яке тільки страхом перед лютим по- каранням змушує віддалені окраїни підкорятися централь- ній владі.

b. Відсутність приватної власності можливе тільки при скасу- ванні сім’ї.

c. Королівська (державна) влада дана не Богом, а виникла внаслідок договору між людьми, які слухаються правителя добровільно.

20. Вагомим внеском М. Ковалевського у вітчизняну соціологію було те, що він:

a. Вважав, що завданням соціології є визначення домінуючого соціального чинника суспільного життя.

b. Обстоював у соціології системний підхід, стверджуючи, що не існує одного визначального соціального чинника.

c. Стверджував, що соціальні процеси відбуваються під впли- вом кліматичних чинників.

Тема 3

1. Соціальний інститут — це:

A. Навчальний заклад де вивчається структура міжособових стосунків.

B. Сукупність сталих форм життєдіяльності, ролей та статусів, спрямованих на задоволення певних потреб.

C. Сукупність соціальних умов життєдіяльності людини, які впливають на її свідомість та поведінку.

2. Інституціоналізація — це:

A. Навчання в інституті.

B. Соціальний обмін.

C. Вироблення оптимальної соціальної політики.

3. Визначальною умовою появи соціальних інститутів виступає:

A. Соціальна мобільність.

B. Соціальна потреба.

C. Соціальна стратифікація.

4. Необхідною умовою функціонування соціального інституту є:

A. Регулювання соціальних відносин між різними соціальни- ми групами, розв’язання соціальних проблем, забезпечен- ня ефективного впровадження соціальних резервів вироб- ництва.

B. Виконання індивідами своїх соціальних ролей, засноване на здійсненні очікуваних дій та здійсненні очікуваних дій і до- тримання зразків (норм) поведінки

C. Процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви, групи, класи виявляються нерівними між собою та групу- ються в ієрархічно розміщені страти.

5. Соціальна спільнота — це:

A. Об’єднання людей, яке має закріплену спільну терито- рію, спільні культурні цінності та соціальні норми, які характеризуються усвідомленням соціокультурної іден- тичності.

B. Сукупність індивідів, зайнятих економічно і соціально рів- ноцінними видами праці, які відповідно отримують приб- лизно однакову матеріальну і моральну винагороду.

C. Сукупність людей, об’єднана відносно стійкими соціаль- ними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

6. Спільна діяльність людей породжує складну систему соціаль- них зв’язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле —

і через неї в соціальну систему:

A. Соціальну страту.

B. Соціальну спільноту.

C. Соціальну верству.

7. Масова соціальна спільнота — це:

A. Група людей, між якими майже відсутні емоційні зв’язки і їх взаємодія зумовлена прагненням досягнути певної мети.

B. Сукупність індивідів, яких об’єднують певні спільні погля- ди, схильності, смаки тощо.

C. Група людей, між якими існують прямі контакти, що відо- бражають різні аспекти їх особистостей.

8. Соціальна група — це:

A. Сукупність індивідів, яких об’єднують певні спільні погля- ди, схильності, смаки тощо.

B. Сукупність індивідів, яка існує реально, фіксується емпіри- чно, характеризується відносною цілісністю, є самостійним суб’єктом історичної та соціальної дії, поведінки.

C. Група людей, між якими майже відсутні емоційні зв’язки і їх взаємодія зумовлена прагненням досягнути певної мети.

9. Первинна соціальна група — це:

B. Сукупність індивідів, яких об’єднують певні спільні погля- ди, схильності, смаки тощо.

C. Група людей, між якими існують прямі контакти, що відо- бражають різні аспекти їх особистостей.

10. Вторинна соціальна група — це:

A. Сукупність індивідів, яких об’єднують певні спільні погля- ди, схильності, смаки тощо.

11. Соціальна структура — це:

A. Об’єднання людей, яке має закріплену спільну територію, спільні культурні цінності та соціальні норми, які характе- ризуються усвідомленням соціокультурної ідентичності.

C. Сукупність соціальних, соціально-демографічних, профе- сійно-кваліфікаційних, територіальних та етнічних спіль- нот, пов’язаних між собою відносно сталими стосунками.

12. Визначте два головних елементи соціальної структури:

A. Система класів, верств, професійних та інших груп.

B. Система символів, норм, правил.

C. Соціально-територіальні спільності, етнічні групи.

D. Соціальні інститути, безособова система ролей і статусів.

13. Соціальні класи — це:

A. Велика соціальна група, яка відрізняється від інших за кри- теріями доступу до суспільних багатств (розподілу благ у суспільстві), влади, соціального престижу.

B. Соціальна група, створена з метою задовольнити прагнення її членів до визнання, поваги, незалежності.

C. Об’єднання людей, яке має закріплену спільну територію, спільні культурні цінності та соціальні норми.

14. Соціальна стратифікація — це:

A. Просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, незалежним від індивіда, групи властивостям (соціальному становищу, фізичним даним).

B. Міжгрупова та просторова рухомість населення, його здат- ність (готовність) до соціальних переміщень.

C. Процес соціального відтворення, внаслідок якого верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і групуються в ієрархічно розміщені страти з різним прес- тижем, власністю, владою.

15. Соціальна верства — це:

A. Сукупність соціальних, соціально-демографічних, профе- сійно-кваліфікаційних, територіальних та етнічних спіль- нот, пов’язаних між собою відносно сталими стосунками.

C. Сукупність індивідів, яких об’єднують певні спільні погля- ди, схильності, смаки тощо.

16. Маргіналізація — це:

A. Процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший регіон чи в іншу країну, а також переселення із села в місто або навпаки.

B. Втрата особистістю об’єктивної належності до даної соціаль- ної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури.

C. Процес зміни постійного місця проживання індивідів чи со- ціальних груп, їх переміщення за межі даного суспільства.

17. Соціальний статус — це:

A. Значення, придбане індивідом у суспільстві завдяки його власним зусиллям.

B. Становище індивіда в суспільстві, пов’язане з певними пра- вами та обов’язками.

C. Соціальне становище в суспільстві, приписане індивіду на основі його віку.

18. Соціальна мобільність — це:

A. Просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, не залежним від індивіда, групи властивостям (соціальному становищу, фізичним даним).

B. Міжгрупова та просторова рухомість населення, його здат- ність (готовність) до соціальних переміщень.

C. Здобуття індивідом чи групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам.

19. Існує два шляхи підвищення соціального статусу. Це:

A. Аскрипція.

B. Адаптація.

C. Досягнення.

D. Реорганізація.

20. Аскрипція — це:

A. Просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, не залежним від індивіда, групи властивостям (соціальному становищу, фізичним даним).

B. Міжгрупова та просторова рухомість населення, його здат- ність (готовність) до соціальних переміщень.

C. Здобуття індивідом чи групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам

21. Досягнення — це:

A. Просування соціальними «сходинками» завдяки зовнішнім, не залежним від індивіда, групи властивостям (соціальному становищу, фізичним даним).

B. Міжгрупова та просторова рухомість населення, його здат- ність (готовність) до соціальних переміщень.

Здобуття індивідом чи групою певного статусу завдяки безпосередньо власним успіхам.

Тема 4

1. Кожна людина, яка живе в суспільстві, — це:

A) індивід, індивідуальність, особистість;

B) тільки індивід;

C) тільки особистість;

D) тільки індивідуальність.

2. Індивід — це:

A) сукупність біологічних та соціальних рис, які відрізняють одну людину від іншої;

B) окрема конкретна людина, представник людського роду;

C) система соціально значущих рис, що характеризує людину як продукт суспільного розвитку та включення в систему соціальних зв’язків.

3. Індивідуальність — це:

A) сукупність біологічних та соціальних рис, які відрізняють одну людину від іншої;

B) окрема конкретна людина, представник людського роду;

4. Особистість — це:

A) сукупність біологічних та соціальних рис, які відрізняють одну людину від іншої;

B) окрема конкретна людина, представник людського роду;

5. Соціальний статус — це:

A) позиція, придбана індивідом у суспільстві завдяки його власним зусиллям;

B) становище індивіда в суспільстві, пов’язане з певними правами та обов’язками;

C) соціальне становище в суспільстві, приписане індивіду на основі його віку.

6. Соціальна роль — це:

A) відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно від їх статусу або становища в суспільстві, систе- мі міжособових відносин;

B) значення, придбане індивідом у суспільстві завдяки його власним зусиллям;

C) становище індивіда в суспільстві, пов’язане з певними правами та обов’язками.

7. Соціалізація — це:

A) процес засвоєння індивідом протягом свого життя соціа- льних норм та культурних цінностей того суспільства, до якого він належить, набуття об’єктивної належності та суб’єктивного ототожнення з конкретною соціальною гру-пою, спільнотою, класом;

B) процес взаємодії людини з соціальним середовищем, під час якого узгоджуються вимоги й очікування його учас- ників;

C) втрата особистістю об’єктивної належності до даної соціа- льної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субку- льтури.

8. Який період у житті людини охоплює процес соціалізації?

A) від народження до повноліття;

B) від повноліття до старості;

C) від народження до старості.

9. Соціальна активність особистості — це:

A) системна соціальна якість, яка визначає розуміння, прийн- яття інтересів суспільства та певних спільнот, а також ув- міння реалізувати ці інтереси, активна діяльність самос- тійного суб’єкта;

B) процес взаємодії людини із соціальним середовищем, під час якого узгоджуються вимоги і очікування його учас- ників;

Тема 5

1. Соціологічне дослідження — це:

A. Комплексна програма взаємопов’язаних заходів, спрямова- них на розвиток соціальних процесів у трудових колекти- вах, регіонах.

B. Вид практичних соціологічних рекомендацій, що являють собою відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних при розв’язанні різних соціальних проблем.

C. Складний комплекс програмно-упорядкованих науково- теоретичних, методичних та організаційно-технічних засо- бів, спрямованих на досягнення дослідницьких цілей і завдань.

2. Соціологічне дослідження дає змогу:

A. Мати точну картину матеріального світу.

B. Формувати конкретні заходи щодо вдосконалення соціаль- ної дійсності.

C. Поглибити уявлення про сутність природних явищ.

3. Соціальний факт — це:

A. Будь-який науковий факт.

B. Явище дійсності, яке має сутнісний смисл і значення.

C. Явище дійсності, яке має наукове значення.

4. Фундаментальні соціологічні дослідження:

A. Спрямовують для вивчення шляхів, форм та засобів удо- сконалення діяльності конкретних соціальних об’єктів.

B. Проводять здебільшого з міждисциплінарних проблем, які поєднують елементи фундаментальних та прикладних дос- ліджень.

C. Спрямовані на виявлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов’язані з вирішенням склад- них соціальних проблем.

5. Прикладні соціологічні дослідження:

6. Комплексні соціологічні дослідження:

7. Програма соціологічного дослідження — це:

A. Теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви

B. Науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження.

C. Механізми упереджувального сприйняття та реакцій груп, колективів, інститутів інших соціальних спільнот на зов- нішні впливи.

8. Об’єкт соціологічного дослідження — це:

A. Конкретизований проблемою цілісний фрагмент соціальної реальності, тобто особа, сім’я, група, колектив чи їх сукуп- ність, суспільство в цілому чи сукупність суспільств.

B. Будь-який аспект, рівень чи зріз соціального явища, спро- можний науковими методами сприяти пізнанню досліджу- ваного предмета;

C. Науковий документ, який регламентує всі етапи стадії підго- товки, організації та проведення соціологічного дослідження.

9. Предмет соціологічного дослідження — це:

B. Будь-який аспект, рівень чи зріз соціального явища, спро- можний науковими методами сприяти пізнанню досліджу- ваного предмета.

10. Опитування — це:

A. Науково обґрунтований підхід, що дає змогу робити висно- вки про об’єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише його окремих ознак.

B. Зміна або відтворення явища з метою вивчення його у най- сприятливіших умовах.

C. Метод добору інформації про об’єкт вивчення в ході безпо- середнього або опосередкованого соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації від- повідей на запитання, що ставлять соціологи, і випливають з мети і завдань дослідження.

11. Метод вибірки — це:

B. Зміна або відтворення явища з метою вивчення його у най- сприятливіших умовах.

C. Метод добору інформації про об’єкт вивчення в ході безпо- середнього або опосередкованого соціально-психологічно- го спілкування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей на запитання, що ставлять соціологи, і виплива- ють з мети і завдань дослідження.

12. Генеральна сукупність — це:

A. Частина об’єктів генеральної сукупності, яка становить су- му вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.

B. Частина суб’єктів певної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.

C. Об’єкт соціологічного дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак.

13. Вибіркова сукупність — це:

C. Об’єкт соціологічного дослідження в єдності його суттєвих якостей та ознак.

14. Репрезентативність — це:

A. Теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні ре- гулятиви.

B. Принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об’єкта параметрам генеральної сукупності.

C. Обґрунтоване припущення про майбутній стан явищ при- роди і суспільства або явища, не відомі в даний момент, але які піддаються виявленню.

15. Контент-аналіз — це:

A. Тлумачення документа через з’ясування основних думок і ідей конкретно тексту, оцінка його змісту згідно з політич- ними, моральними або естетичними критеріями.

B. Пошук таких ознак документа, які б відображали істотні сторони його змісту.

C. Точне дослідження змісту текстових масивів з метою вияв- лення чи виміру соціальних тенденцій, репрезентованих цими масивами.

16. Спостереження у соціології — це:

A. Реєстрація соціальних процесів, явищ або їх окремих елементів.

B. Спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності поведінки соціального об’єкт

внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольо- ваних чинників.

C. Принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об’єкта параметрам генеральної сукупності.

17. Пошукове спостереження — це:

A. Спостереження, при якому дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес.

B. Спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації.

C. Спостереження, яке використовують з метою пошуку фак- тів, коригуючи тему досліджень.

18. Польове спостереження — це:

A. Спостереження, при якому дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес.

B. Спостереження, яке застосовують у реальній життєвій си- туації.

C. Спостереження, яке використовують з метою пошуку фак- тів, коригуючи тему досліджень.

19. Включене спостереження — це:

A. Спостереження, при якому дослідник тією чи іншою мірою безпосередньо включений у досліджуваний процес.

B. Спостереження, яке застосовують у реальній життєвій ситуації.

C. Спостереження, яке використовують з метою пошуку фак- тів, коригуючи тему досліджень.

20. Експертне опитування — це:

A. Науково-обґрунтований підхід, що дає змогу робити висно- вки про об’єкт як ціле, спираючись на дані аналізу лише його окремих ознак.

B. Зміна або відтворення явища з метою вивчення його у най- сприятливіших умовах.

C. Різновид опитування, в ході якого респондентами є експер- ти — спеціалісти у певній галузі діяльності.

21. Експеримент у соціології — це:

A. Зміна або відтворення явища з метою вивчення його у най- сприятливіших умовах.

B. Спосіб одержання інформації щодо кількісних і якісних змін показників діяльності поведінки соціального об’єкта внаслідок впливу на нього деяких керованих і контрольо- ваних чинників.

C. Принцип тотожності сформованої моделі досліджуваного об’єкта параметрам генеральної сукупності.

Тема 5

1. Культура — це:<