Тематичні зразки дипломних робіт

 

Тема 1. Особливості мотивації учіння підлітків-девіантів (2007 р.)

(інформаційна основа − витяги з дисертації Н.Г. Ковальчук на здобуття наукового ступеня канд. психолог. наук, виконаної в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника)

 

Актуальність дослідження. Навчальна діяльність має важливу роль у процесі становлення особистості та здійснюється впродовж життя людини. У зв’язку з цим дослідження психологічних аспектів виникнення, розвитку та формування позитивних мотивів уміння завжди залишається актуальним.

Особливого значення набуває вивчення змістовних та динамічних особливостей мотиваційної сфери дітей середнього шкільного віку. За Д.Б. Ельконіним, вони є найбільш чутливими до будь-якого впливу на особистісний розвиток, зокрема мотиваційний. Останній зумовлений низкою позитивних і негативних чинників: віковими особливостями, зокрема, зниженням пізнавальних інтересів, виникненням нових потреб та психологічних новоутворень (почуттям дорослості, прагненням до самостійності та незалежності тощо).

Важливий вплив має також макро- і мікросередовище в якому перебуває суб’єкт, зокрема, наскільки успішно вирішуються актуальні соціально-економічні проблеми, які потребують негайного вирішення. Саме до таких належить питання розвитку особистості, особливо у перехідні (кризові) вікові періоди.

Знання основних закономірностей виникнення та утвердження мотивів учіння школяра дають змогу створити оптимальну систему психолого-педагогічних дій, що сприятимуть формуванню адекватних даній діяльності мотивів. У роботах Б.Г.Ананьєва, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейиа, В.А. Семиченко, X. Хекхгузена та ін. мотивація розглядається як складна система детермінації поведінки та діяльності.

Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна, О.С. Ніколенко, В.М. Оржеховська, В.М. Піскун, М. Раттер, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін. своїми дослідженнями доводять, що поведінка людини, продиктована виявом активності, спонукається мотивацією.

Функції, види, структуру та етапи розвитку мотивів аналізують М.І.Алексєєва, Л.І. Божович, Д.Б. Ельконін, С.С. Занюк, Л.М. Проколієнко, К. Левін, А. Маслоу, З. Фрейд та ін.

Мотивацію як основну характеристику особистості вивчали В.Г.Асєєв, Л.І. Божович, Г.С. Костюк, В.С. Мерлін та ін.

Мотив як регулятор різних видів діяльності, зокрема, навчання й учіння, розглядають М.І. Алєксєєва, В.І. Аснін, Б.Ф. Баєв, М.Т. Дригус, А.К. Маркова, М.В. Матюхіна, Н.В. Пророк, А.О. Реан, О.В. Скрипченко, Г.Крайг та ін.

Закономірності формування мотивації учіння підлітків висвітлені в роботах Л. І. Божович, Л.С. Виготського, Л.А. Лєпіхіної, М.І. Лісіної, А.В.Мудрика, Є.І. Савонько, Д.І. Фельдштейна, П.М. Якобсона та ін.

Проблеми неуспішності в навчанні, спричинені низьким рівнем мотивації учіння, розглядають в контексті важковиховуваності та педагогічної занедбаності Ш.А. Амонашвілі, В.К. Дяченко, С.Н. Лисенкова, В.О. Сухомлинський та ін.

Оскільки для підлітків основним видом діяльності є учіння, то вироблені форми відношення можуть мати суттєвий вплив на формування інших видів діяльності. Аналіз найбільш типових причин, що призводять до різноманітних поведінкових відхилень є у працях Н.М Гуцул, О.В. Двіжони, Л.М. Зюбіна, Н.Ю. Максимової, В.М. Оржеховської, Л.М. Проколієнко, М.Раттера, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко та ін, де виокремлені головні чинники формування поведінкових девіацій: неблагополучні сім’ї, помилки сімейного виховання, вплив неформальних об’єднань тощо.

Особливої уваги психологів і педагогів потребує проблема формування мотивації учіння підлітків з девіантними порушеннями поведінкових норм і вимог. Аналіз наукової літератури та практичний досвід роботи багатьох навчальних закладів показує, що особливості мотивів учіння дітей з девіантними порушеннями поведінкових норм і вимог (з урахуванням певного віку) розроблені недостатньо. Як наслідок, актуальність проблеми, недостатність її теоретичного та практичного опрацювання зумовили вибір теми дослідження "Особливості мотивації уміння підлітків-девіантів".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний тематичний аспект безпосередню пов’язаний з науковими програмами університету, входить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології та виконаний у межах комплексної кафедральної теми "_______________________________________________________________".

Тема дипломної роботи затверджена наказом №____від __________.

Об’єкт дослідження: мотивація учіння у підлітків.

Предмет дослідження: психологічні особливості мотивації учіння підлітків-девіантів.

Мета дослідження: виявити й описати соціально-психологічні, психолого-педагогічні й особистісні чинники, які впливають на структурно-змістовні та процесуально-динамічні показники мотивації учіння підлітків з девіантною поведінкою.

Гіпотези дослідження:

1) розвиток мотивації уміння підлітків-девіантів зумовлений соціально-психологічними, психолого-педагогічними й особистісними чинниками, а тому вирізняється за змістом і структурою;

2) модель структури детермінації мотивації учіння та зміст якісних показників її рівнів є основою створення системи превентивно-корекційних заходів, що сприятимуть позитивній динаміці показників мотивації учіння девіантних підлітків.

Відповідно до поставленої мети та гіпотез дослідження визначені такі завдання:

1. Проаналізувати основні положення мотиваційних теорій діяльності та концепцій мотивації учіння в підлітковому віці.

2. Визначити критерії та ступінь розвитку мотивації учіння у підлітків-девіантів

3. Експериментально встановити зміст, структуру, чинники підвищення мотивації учіння підлітків з нормативною та девіантною поведінкою.

4. Створити й апробувати систему превентивно-корекційних заходів, розробити програму та зміст спеціальних тренінгових занять з підвищення мотивації учіння підлітків-девіантів.

Методологічна та теоретична основа дослідження − фундаментальні принципи психології: розвитку та зв’язку свідомості й діяльності (Л.С. Виготський, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.); детермінізму, залежності розвитку, дій і вчинків від певних обставин (Б.Ф. Баєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн і ін.); системного підходу до розуміння особистості та її становлення (Г.О. Балл, М.Й Боришевський, І.С. Булах, З.С. Карпенко, С.Д. Максименко, М.В. Савчин, А.В Фурман, Н.В. Чепелєва, Ю.М. Швалб і ін.); положення про суб’єктність особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.Ф. Бурлачук, Ж.П. Вірна, Г.С. Костюк, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва й ін.); концептуальне положення про детермінанти поведінки й діяльності підлітків, схильних до девіацій (О.Б. Бовть. В.П. Васильєв, Н.Ю. Максимова, М.Г. Міньковський, М.В. Оржеховська та ін,).

Використані методи й методики: теоретичний аналіз, узагальнення, порівняння та синтез наявного знання з проблеми; емпіричні методи (спостереження за школярами в процесі учіння та під час виконання експериментальних завдань; індивідуальні та групові бесіди з учнями; метод експертних оцінок; анкетування. тестування; психолого-педагогічний експеримент). У процесі обробки експериментального матеріалу застосовані методи математичної статистики та комп’ютерна обробка даних.

Експериментальна база дослідження: загальноосвітні школи______________ міст ___________________, сіл ___________ області.

Наукова новизна одержаних результатів: уперше створено модель детермінації мотивації учіння підлітків; показано взаємозв'язок структури, змісту й емоційної насиченості мотивації учіння школярів середніх класів із урахуванням їх віку, місця проживання й особливостей поведінки; обґрунтовано доцільність та ефективність психокорекційної програми щодо підвищення рівня мотивації учіння підлітків-девіантів.

Теоретичне значення дослідження: розширення та поглиблення знань із питань мотивації учіння підлітків-девіантів; з’ясування природи соціально-психологічних, психолого-педагогічних і особистісних чинників учбової мотивації підлітків з нормативною і девіантною поведінкою; визначення умов підвищення мотивації учбової діяльності у підлітків-девіантів.

Практична цінність дослідження: виявлення особливостей мотивації учіння підлітків-девіантів, її динаміки в навчально-виховному процесі; розробка й апробація для них системи превентивно-корекційних заходів з метою формування позитивної мотивації учбової діяльності.

Отримані результати та розроблені на основі узагальнення емпіричних даних рекомендації можуть бути використані батьками й учителями в практиці навчання та виховання дітей підліткового віку.

Особистий внесок автора: теоретико-експериментальне дослідження психолого-педагогічної проблеми мотивації учіння підлітків-девіантів; обґрунтування та впровадження системи превентивно-корекційних заходів для підвищення позитивної динаміки компонентів структури мотивації учіння.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися обґрунтованістю вихідних методологічних положень, теоретичним аналізом наукових досліджень різних авторів вітчизняної та зарубіжної психології, застосуванням апробованого діагностичного інструментарію, репрезентативною вибіркою, статистичною обробкою отриманих результатів.

Тема 2. Розвиток творчих здібностей дошкільників засобами

терапевтичної метафори (2007 р.)

(інформаційна основа − витяги з дисертації І.М. Міхіної на здобуття наукового ступеня канд. психолог. наук, виконаної в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника)

 

Актуальність дослідження. Реформування системи освіти України як незалежної держави потребує зараз розробки нових методологічних підходів і практичних засобів, покликаних підвищити ефективність навчання та виховання. Суспільні трансформації не могли не відобразитися на статусі дитинства, його ролі та місця у житті соціуму. Вчені все частіше звертаються до аналізу історичної, соціокультурної, психологічної та педагогічної специфіки сучасного типу дитинства, конструювання варіативних моделей розвивальної дошкільної освіти та сімейного виховання з урахуванням зазначеної специфіки, пошуку способів побудови особистісно-розвивальних взаємодій дітей та дорослих (батьків, педагогів) в освітній та позаосвітній сферах, шляхів формування у дорослих психологічної готовності до організації таких взаємодій. Відомими стають популярні та визнані за кордоном, проте недостатньо досліджені в пострадянському просторі, питання визначення головних теоретичних засад та створення технологій психологічного консультування та психотерапії (індивідуальної, групової, сімейної).

Розвиток освіченої, творчої особистості є одним з першочергових стратегічних завдань системи освіти. Творчий підхід до навчання та виховання вимагає від педагогів та психологів не лише праці, заснованої на рекомендаціях нинішніх програм навчання та виховання, диференційованого та індивідуального підходу до дітей, але й ґрунтовних знань з проблем теорії творчих здібностей та обдарованості, володіння новітніми методиками їх діагностики та формування, способами активізації творчої діяльності.

Значними перешкодами у справі впровадження новітніх методів та прийомів розвитку творчих здібностей дітей є тривалий перехід з авторитарної до особистісно-орієнтованої моделі взаємодії педагога з вихованцем, який все ще нереалізований у всіх дошкільних виховних закладах, недостатня розробленість системи роботи з розвитку творчих здібностей, особливо, для дітей з вадами особистісного розвитку.

Водночас світова психологічна думка пропонує чималий арсенал методик психотерапевтичної роботи з дітьми, що мають теоретичне та практичне підтвердження, однак їх застосування в умовах традиційного українського дошкільного закладу вимагає попередньої апробації, адаптації з урахуванням вітчизняного менталітету, особливостей системи навчання та виховання, підготовки фахівців. Вагомим внеском у вивченні цієї проблеми є теоретичні та експериментальні дослідження вітчизняних вчених (С.О.Грузенберг, В.Г. Сегалін, Т.К. Енгельмайєр, В.Н. Мясищев, Г.С. Костюк, К.К. Платонов, Б.М. Теплов, В.С. Виготський, Н.С. Лейтес, В.О. Моляко, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.В. Савчин, В.П. Москалець та ін).

Дотичним до проблеми творчості є специфіка здібностей. Багатьма вченими констатовано, що визначення здібностей часто не відображають їх специфіки (Б.Г. Ананьєв, Д. Шадриков, В.О.Моляко). Важливим аспектом дослідження є аналіз ролі уяви в процесі творчості, виявлення структури творчих здібностей та засобів їх розвитку. Якщо в зарубіжній та вітчизняній літературі представлено чимало досліджень стосовно використання гри з цією метою (Е. Гансберг, Є.Заїка), то метод метафоричного впливу на людину відображений здебільшого у працях зарубіжних вчених (К. Юнг, М,Еріксон, Е. Россі, Н. Пезешкян і X. Пезешкян), які аналізуючи багатовіковий досвід використання метафори східними мудрецями, пропонують свої теорії для застосування в нових, нетрадиційних галузях.

Якщо традиційні терапевтичні метафори слугують зміні наявної чи створенню нової шкали цінностей через ідентифікацію дитини з подіями та героями історії (М. Еріксон, Дж. Міллс, Р. Кроулі), то у нас їх використання пов’язується з розблокуванням прихованих внутрішніх творчих можливостей, їх вивільненням і розвитком. При цьому не втрачається назване первинне завдання терапевтичних метафор, тобто нам цікавий не тільки психотерапевтичний, але й особистісно-розвивальний потенціал метафор.

Отже, актуальність теми дослідження "Розвиток творчих здібностей дошкільників засобами терапевтичної метафори" об’єктивно зумовлена значенням розвитку творчих здібностей дітей в умовах гуманізації системи освіти, недостатнім науково-теоретичним обґрунтуванням новітніх засобів розвитку творчих здібностей, нестачею спеціальних програм роботи з дітьми, що мають вади особистісного розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану розробки колективної наукової теми кафедри психології "_____________________________________________________".

Тема дипломної роботи затверджена наказом №_____від __________.

Об’єкт дослідження: розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: процеси конструювання і розуміння терапевтичних метафор як засобів актуалізації творчого потенціалу дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: виявлення структури та показників творчих здібностей, методик її діагностики та розвитку засобами терапевтичної метафори.

Гіпотеза дослідження: про опосередкований вплив терапевтичної метафори на актуалізацію творчого потенціалу дошкільників у психосоціальній та пізнавальній сферах.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі основні завдання:

1. Проаналізувати історичні етапи, концептуальні акценти і здобутки дослідження творчих здібностей в західній і вітчизняній психології.

2. З’ясувати специфіку розвитку творчих здібностей у дошкільному дитинства.

3 Охарактеризувати чинники, механізм впливу та особливості застосування терапевтичної метафори для вивільнення творчих інтенцій розвитку дітей дошкільного віку.

4. Експериментально перевірити ефективність застосування терапевтичної метафори з метою актуалізації творчого потенціалу дошкільників у психосоціальній і пізнавальній сферах.

5. Сформулювати методичні рекомендації про створення та використання терапевтичних метафор у практиці роботи дитячого психолога і вихователя дошкільного закладу,

Теоретико-методологічна основа роботи: дослідження творчості і творчих здібностей у вітчизняній (Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, О.В.Запорожець, В.О. Моляко, Б.М. Теплов) та західній психології (Дж.Гілфорд, Р. Лірі, В.А. Татаркевич, Е.П. Торренс); положення про терапевтичну метафору (Ф. Баркер, Д. Бретт, Д. Гордон, Дж. Лакофф, М.Джонсон, Дж. Мілсс, Р. Кроулі, В. Оклендер); герменевтичні студії (А.А.Брудний, В. Дільтей, З.С. Карпенко, Н.В. Чепелєва), принципи гуманістичної психології (Г.О. Балл, А. Маслоу, К. Роджерс, В.О. Татенко).

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези використані такі методи дослідження: аналіз теоретичних та науково-методичних джерел; діагностичні методики; включене спостереження, експертна оцінка, аналіз продуктів діяльності та поведінки; психолого-педагогічний експеримент; статистичні методи обробки даних; структурний і генетичний методи.

Наукова новизна: авторське тлумачення терапевтичної метафори як дієвого засобу реконструкції ціннісно-смислової сфери особистості, що впливає на актуалізацію її творчого потенціалу; розкриті особливості конструювання і розуміння терапевтичної метафори в контексті її герменевтичної природи; розроблено та запропоновано до впровадження в практику роботи дошкільних психологів та педагогів систему терапевтичних метафор для корекції особистісної сфери та розвитку творчих здібностей дошкільників, що мають вади особистісного розвитку; виявлено головні тенденції та перспективи використання терапевтичних метафор у роботі з дітьми дошкільного віку.

Теоретичне значення: розвиток творчих здібностей дошкільників забезпечується розблокуванням їх суб’єктного потенціалу з допомогою застосування ізоморфного особистісній проблемі емпатійного метафоричного впливу; визначенні критеріїв побудови ефективної метафоричної історії, встановленні психологічних механізмів дії терапевтичної метафори на розвиток творчих здібностей дошкільників.

Практичне значення: розробка системи терапевтичних метафор для роботи з дітьми дошкільного віку з метою розвитку їх творчих здібностей, а також конкретних рекомендацій щодо побудови та ефективного застосування терапевтичних історій у практиці роботи дитячих психологів і вихователів.

Особистий внесок автора: обґрунтування ефективності терапевтичної метафори та впровадження її в систему дошкільного виховання як засобу гармонізації особистісного розвитку й актуалізації творчого потенціалу дошкільників.

Надійність та імовірність отриманих результатів забезпечувались комплексним вивченням наукової проблеми, рандомізацією експериментальної вибірки, застосуванням методів математичної обробки даних, взаємодоповнюючих методів, кількісним і якісним аналізом емпіричних даних.

 

 

Тема 3. Психологічна стать як чинник становлення особистої ідентичності в юнацькому віці (2007 р.)

(інформаційна основа − витяги з дисертації А.В. Алексєвої на здобуття наукового ступеня канд. психолог. наук, виконаної в Прикарпатському університеті ім. В. Стефаника)

 

Актуальність дослідження: За останні 20-30 років відбувається стрімка трансформація гендерних стереотипів, зокрема, у напрямку розширення "жіночого простору" в сучасному українському соціумі, що зумовлює невпинне зростання уваги науковців до вивчення питань статусу, прав та відмінностей між чоловіками та жінками.

Психологія статі як окрема галузь психологічної науки є відносно новим напрямом досліджень, провідним завданням якого є вивчення психологічної статі як специфічного особистісного утворення та особливостей її впливу на розвиток індивіда в онтогенезі, а також вікової динаміки становлення статевої ідентичності. Розповсюдженим напрямом дослідження цієї проблеми є вивчення зовнішніх, соціальних аспектів статевого самоусвідомлення, а саме: міри відповідності маскулінно/фемінних рис індивіда розповсюдженим у суспільстві еталонам мужності/жіночності. Наприклад, вивчається гендерна соціалізація (В.В.Абраменкова, Ю.Є. Альошина, А.С. Волович), етнічні та кроскультурні аспекти статево-рольової поведінки (А.К. Байбурін, О.В.Мітіна, В.Ф. Петренко).

Іншим дослідницьким напрямом є вивчення міжстатевих відмінностей у межах диференційної психології (Т.В. Виноградова, Є.Г.Горошко, В.В. Знаков, С.І. Кудінов, А.В. Лібін). Вікові особливості становлення статевої самосвідомості представлені у працях М.Й.Боришевського, В.О Васютинського, Т.В. Говорун, Н.М. Городкової, С.М. Зелінського, Д.Н. Ісаєва, В.Є. Кагана, О.М. Кікінежді, Я.Л.Коломинського, І.В. Романова, В.Г. Романової та ін.).

Феномен "маскулінність/фемінність" також є предметом досліджень сексології, вікової, соціальної та етнічної психології, культурології та ін. Його різнобічність зумовлює відсутність у теоретичних концепціях чітких та операціоналізованих визначень.

Отже, психологічна стать є складним феноменом, що вимагає міждисциплінарного вивчення, а також поглиблення власне психолого-педагогічного аспекту його теоретичного та експериментального дослідження. Зокрема, нез’ясованим є питання про взаємозв’язок і взаємовплив психологічної статі особистості та закономірностей становлення ідентичності, що й зумовило вибір теми дослідження "Психологічна стать як чинник становлення особистісної ідентичності у юнацькому віці".

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри психології "______________________________________________________".

Тема дипломної роботи затверджена наказом №_____від _________.

О б’єкт дослідження: становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці.

Предмет дослідження: психологічна стать як чинник особистісної самоідентифікації в юнацькому віці.

Мета дослідження: визначити вплив психологічної статі на становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці.

Гіпотези дослідження:

1) психологічна стать – це поліфункціональне утворення індивідуальної свідомості, яке зумовлює закономірності та особливості становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці;

2) диспозиційно-оцінювальний компонент психологічної статі є визначальною детермінантою успішності особистісної самоідентифікації;

3) цілісність статевої ідентичності, а саме узгодженість психологічної та соціальної статі суттєво впливає на особливості самоідентифікаційного процесу в юнацькому віці.

Завдання дослідження:

1. Обґрунтувати концептуальну модель взаємозв'язку між психологічною статтю та особистісною ідентичністю.

2. Розробити методичний інструментарій дослідження впливу психологічної статі на успішність перебігу особистісної самоідентифікації в юнацькому віці;

3. З’ясувати психологічні особливості, механізми та тенденції у становленні особистісної ідентичності в юнацькому віці, які зумовлені дією чинника психологічної статі.

Теоретико-методологічні засади дослідження: загальні концептуальні положення психологічної науки про сутність і розвиток особистості в процесі життя (К.О. Абульханова-Славська, М.Й. Боришевський, Р. Бернс, Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, З.С. Карпенко, Г.С. Костюк, С.Д.Максименко, В.В. Столін, Д.І. Фельдштейн, Е. Фромм); положення про зміст феномену "ідентичність" та його становлення у юнацькому віці (Н.А. Антонова, М.Р.Гінзбург, П.І. Гнатенко, І.С. Кон, Д. Марсіа, В.І. Павленко, X.Ремшмидт, М.В. Савчин, Е. Еріксон), теорія самоактуалізації (А. Маслоу); дослідження з психології статі (М.В. Бороденко, Т.В Говорун, О.С. Кочарян, О.М. Кікінежді, В.А. Петровський); теоретичні та емпіричні розробки в галузі гендерної соціалізації (Т.А. Репіна); дослідження вікових аспектів становлення статевої самосвідомості (В.О. Васютинський, Д.Н. Ісаєв, А.А.Палій, І.В. Романов та ін.).

Для вирішення визначених завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези використані такі методи дослідження:

1) теоретичні (аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення і наукова інтерпретація теоретичних та експериментальних даних);

2) емпіричні (констатувальний експеримент, який застосовувався з використанням комплексу психодіагностичних методик, що були спрямовані на діагностику психологічної статіат та міри зрілості особистісної ідентичності: модифікований нами варіант "Самоактуалізаційного тесту" Н.Ф. Каліної, тест "Смисложиттєві орієнтації" Д.О. Леонтьєва, опитувальник В.В. Століна "Самоставлення");

3) статистичні (кореляційний аналіз − за Пірсоном, параметричне порівняння середніх величин −t-критерій Стьюдента, розрахунок семантичної відстані, рангування даних за процентильними оцінками).

Експериментальна база: у дослідженні брали участь студенти ______________університету. Загальна кількість досліджуваних становила 165 осіб віком від 18 до 30 років.

Наукова новизна: вперше визначені провідні критерії дослідження впливу психологічної статі на становлення особистісної ідентичності, встановлено, зокрема, релевантні взаємозв’язки між статевою самооцінкою, стереотипністю психологічної статі, цілісністю статевої ідентичності та успішністю особистісної самоідентифікації; обґрунтовано роль психологічної статі як значущого чинника особистісної самоідентифікації; з'ясовано закономірності впливу структури психологічної статі на особливості становлення особистісної ідентичності в юнацькому віці.

Теоретичне значення: доповнення теоретичної концепції структури ідентичності; визначення ролі психологічної статі, а саме: статевої самооцінки, стереотипності та структури психологічної статі, цілісності статевої ідентичності як значущих чинників особистісної самоідентифікації..

Практичне значення отриманих результатів: підбір та модифікація адекватного теоретичним концепціям психодіагностичного комплексу з метою вивчення впливу структури психологічної статі, міри її стереотипності; можливості використання експериментальних даних в психокорекційній та психопрофілактичній роботі практичних психологів, спрямованій на попередження і подолання труднощів особистісного розвитку в юнацькому віці.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися теоретичним та методологічним обґрунтуванням вихідних положень; використанням валідних і надійних методів, що відповідають меті та завданням роботи; поєднанням кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних даних; використанням методів математичної статистики.

Зразок титульного аркуша

(обов’язкові елементи)

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГЛУХІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

кафедра психології

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УВАГИ В ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Супрун Ольга Василівна,

студентка 41 групи факультету початкового навчання

заочної (денної) форми навчання

 

 

7.030103 Соціально-політичні науки.

Практична психологія

 

 

Дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Спеціаліст"

 

2007 рік

 

 

2 сторінка (обов’язкові елементи)

 

Науковою роботою є рукопис.

Наукова робота виконана у Глухівському державному педагогічному

університеті

 

Науковий керівник:

Поліщук С.А.,

кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології

Глухівського державного педагогічного університету

 

Рецензенти:

Чернобровкіна В.А,

доцент, кандидат психологічних наук, завкафедри психології Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка

 

Сіткар В.І.

доцент, кандидат психологічних наук, декан психолого-педагогічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка

 

Дата допуску роботи до захисту ___________

Завкафедри_____________________________

 

Дата захисту____________________________

Оцінка_________________________________

 

Голова комісії___________________________

Члени комісії____________________________

_____________________________

____________________________

____________________________

Магістерські роботи

 

Магістерська робота − це системний виклад інформації з певної проблеми, що передбачає її ефективне розв’язання; своєрідний аналог дипломної роботи, який, однак, передбачає більш високе теоретичне узагальнення, масштабніші емпіричне дослідження, математичні розрахунки і, як наслідок, відповідну інтерпретацію отриманих результатів.

Магістерська робота підлягає внутрішньому і зовнішньому рецензуванню. Є потенційною основою майбутньої дисертації для здобуття наукового ступеня кандидата наук