Ядром діяльності практикуючого психолога є спілкування, яке розгортається у вигляді комунікації.
Ефективність психоконсультування, психотерапії та психокорекції значною мірою визначається вмінням спілкуватися з клієнтом, що передбачає щирий інтерес до людей, їхнього способу життя, емоцій, думок, вміння добирати правильні слова й тон, які забезпечують встановлення необхідного контакту, вміння слухати, терпіння.
Отже, талант спілкування є найнеобхіднішою здатністю для професійної реалізації психолога-практика. В її структурі виділяють такі складові:
1) уміння повно і правильно сприймати людину (спостережливість);
2) уміння розуміти внутрішні властивості і особливості людини (інтуїція);
3) уміння співпереживати (емпатія);
4) уміння аналізувати власну поведінку (рефлексія);
5) вміння керувати собою і процесом спілкування.
У процесі спілкування з клієнтом психолог, на думку Р.С.Нємова, повинен виявляти такі якості:
| Уміння практичного психологаВиходячи з аналізу типових задач діяльності фахівця з психології, визначається система вмінь, необхідних йому для вирішення типових задач. Психолог повинен володіти такими вміннями: а) дослідницькі (гностичні) вміння: o визначати психологічну проблему в умовах конкретної ситуації, розробляти шляхи подолання проблеми через постановку низки завдань; o поєднувати теоретичний аналіз проблем з їх оптимальним вирішенням; г) інтерактивно-комунікативні вміння: - оволодівати інноваційним стилем професійної діяльності та гуманним ставленням до людини; - впливати на роботу персоналу з метою досягнення бажаного результату праці і задоволення його потреб; - реагувати на всі складнощі життя колективу, виділяти і розвивати позитивні складові; - встановлювати емпатичні зв'язки з клієнтом; д) діагностичні вміння: o методично правильно проводити анкетування, тестування, заходи психокорекції та інших впливів на людину; o використовувати психологічний інструментарій, адекватний задачі і особливостям праці персоналу; o інтерпретувати результати психодіагностики, виявляти властивості особистості і можливості її продуктивної діяльності; е) дидактичні вміння: - продуктивно навчати, забезпечувати розвиток і корекцію діяльності особистості та колективу; - здійснювати вибір і реалізацію продуктивних моделей, алгоритму і технології діяльності; - організувати соціально-психологічну роботу і особисто брати участь у проведенні адекватних заходів; є) проектувальні вміння: o формувати позитивну "Я-концепцію" у клієнта, самоаналіз і адаптацію до нових реальних умов; o здійснювати первинну профілактику алкоголізму, наркоманії та інших шкідливих звичок людини; o проводити психологічну експертизу і корекцію асоціальної поведінки, психологічну реабілітацію людини; o консультувати керівників і працівників установ з питань використання психології з метою ефективної організації виробничої діяльності. |
1. Здатність до емпатії, співпереживання, співчуття. Під цією здатністю розуміють вміння глибоко проникати у внутрішній світ іншої людини - клієнта, розуміти його, бачити те, що відбувається, з його позиції, сприймати світ його очима, визнавати його точку зору правомірною та допустимою. Головним в емпатії є готовність, бажання і здатність людини психологічно відчувати і розуміти іншу людину. Саме завдяки цій якості психолог здатен краще та глибше розуміти клієнта та допомагати йому.
2. Відкритість. Як властивість особистості відкритість має кілька проявів. По-перше, це готовність психолога бути відкритим як особистість для клієнта (правда не настільки, щоб позиції клієнта і психолога помінялися). По-друге, відкритість
- це прагнення психолога в особистому спілкуванні з клієнтом залишатися самим собою, виявляючи при цьому свої переваги і недоліки. Демонстрація клієнту своїх недоліків психологом відбувається для того, щоб продемонструвати, що сам консультант
- це звичайна жива людина, якій, як і всім людям, притаманні недоліки. По-третє, відкритість виявляється в тому, що психолог показує клієнту готовність обговорювати з ним будь-які питання.
3. Емпатія супроводжує відкритість, одне без іншого існувати практично не може. Разом вони дозволяють створити атмосферу партнерства між психологом та клієнтом.
4. Вияв особистої турботи про клієнта за допомогою співчуття до нього, а також міміки, пантоміміки, жестів. Тобто такої зовнішньої поведінки психолога, яка демонструє щиру зацікавленість, турботу психолога про клієнта. Психологу не рекомендується у спілкуванні з клієнтом бути занадто емоційним.
5. Доброзичливість. Емоційно позитивне ставлення до клієнта, особиста зацікавленість і участь у розв'язанні його проблем.До них, зокрема, відноситься вміння в будь-яких ситуаціях, за будь-якої поведінки клієнта зберігати рівний, доброзичливий стиль спілкування.
6. Особливе місце в практиці психологічної допомоги займає довіра до клієнта, віра в його здібності і можливості самостійно подолати проблеми. Довіра виявляється також і в тому, що психолог готовий розділити думку клієнта і прийняти її, відмовившись від своєї власної, якщо вона виявляється необ'єктивною.
7. Вміння вибирати і зберігати оптимальну психологічну дистанцію у спілкуванні з клієнтом. Тобто психолог повинен вміти так спілкуватися з клієнтом, щоб зберігати відкритість і довіру. Разом з тим стосунки психолога і клієнта не повинні бути надміру близькими, інтимними.
| 11. Відповідальність п.п. за результати своєї праці. На рівні Я – концепції людини - це переживається як рефлексивно обгрунтовані обмеження за свої професійні дії. Знамените вміння сказати собі й центральної іншим: «Оце її немає, це вмію погано, це вмію посередньо». За цими обмеженнями приховується як локус контролю, область професійної відповідальності, а й потенційна змога фахове удосконалення як – подолання «її немає». Поява професії психолога на початку було з соціальними завданнями максимального використання індивідуальних ресурсів людини у трудовий та відповідної навчальної діяльності: людина мусила добре працюватимете, і добре вчитися. Це виявилося історія психології праці та історія психології навчання. У остаточному підсумку це дозволило з'явитися всієї галузі психологічного знання – психології індивідуальних відмінностей. Фактично, психолог біля підніжжя існування цій професії починав працювати з однією з найважливіших характеристик індивідуального життя – з характеристикою перспективи особистого розвитку, беручи в такий спосіб (навіть тимчасово) відповідальність за визначення цієї перспективи у досить конкретних проявах успішності здійснення навчальної чи праці. Моральна відповідальність набуває вирішальне значення. Суспільство розглядає моральні якості працівника як із провідних елементів його професійній придатності. Общеморальные норми повинні бути конкретизовані у трудовій діяльності з огляду на специфіку його професії. Отже, професійна мораль має розглядатись у єдності з усталеною системою моралі. Порушення трудовий етики супроводжується руйнацією загальних моральних установок, і навпаки. Безвідповідальне ставлення працівника до професійним обов'язків небезпечна для оточуючих, завдає шкоди суспільству, можуть призвести, зрештою, і до деградації самої особистості. У суспільстві особисті якості індивіда розпочинаються з його ділової характеристики, ставлення до праці, рівня фахову придатність. Усе це визначає виняткову актуальність питань, складових зміст професійної етики. Справжній професіоналізм спирається таких моральні норми як борг, чесність, вимогливість й своїх колег, відповідальність за результати своєї праці. 12. Професійна таємниця у діяльності практичного психолога Принцип дотримання таємниці. Діяльності практичного психолога, як і багатьом іншим видам діяльності властива професійна таємниця - дотримання правила, згідно з яким певна інформація може бути відома тільки вузькому колу фахівців. Цього вимагають інтереси клієнта, а також самого психолога. Це завдання не просте. Позиція і статус психолога в системі професійної комунікації такі, що він зобов'язаний надавати певну психологічну інформацію. Під цим виглядом можуть пред'являтися вимоги і щодо персональної інформації. Професійний борг психолога не дозволяє йому надавати інформацію про клієнта більшості посадових осіб. Перш за все, психолог відстоює права свого клієнта, і конфіденційність є їх істотною частиною. Дотримання професійної таємниці відображає принцип конфіденційності, який поділяють всі психологи світу. У той же час професійна таємниця та конфіденційність мають свої межі. Якщо клієнт повідомив яку-небудь інформацію про можливу небезпеку для свого життя, здоров'я, благополуччя або життю інших людей, то психолог вживе заходів для її запобігання. А це може зажадати втручання інших людей і розголошення інформації. Наприклад, психолог не може залишити без уваги повідомлення про задуманий самогубство, злочин або втечу дитини з дому. Про можливість обговорювати проблему клієнта з колегами, також повідомляється на початковій стадії роботи. У групі психолог прикладає зусиль до формування таких групових норм, які створюють атмосферу конфіденційності; Відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів конфіденційна інформація, яка стала відома практичному психологу під час здійснення ним професійної діяльності, може бути розголошена: працівникам закладів охорони здоров'я (за попередньою згодою законного представника дитини); підрозділам кримінальної міліції у справах дітей при організації та здійсненні заходів індивідуальної профілактики з дітьми, які вчинили адміністративні та кримінальні правопорушення, були засуджені до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, звільненими зі спеціальних виховних установ, а також заходів із встановлення місцезнаходження дитини, яка зникла безвісти; під час здійснення кримінального провадження щодо неповнолітнього; |
