Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≈тнопол≥тичн≥ конфл≥кти: причини виникненн€, динам≥ка, типолог≥€ та способи врегулюванн€




≈тнопол≥тичний конфл≥кт Ч це соц≥ально-кризова ситуац≥€, зумовлена незб≥ганн€м ≥нтерес≥в ≥ ц≥лей етн≥чних груп у рамках сп≥льного етносоц≥ального простору.

—аме неоднор≥дн≥сть етн≥чного простору породжуЇ проблеми, суперечки та напружен≥сть м≥ж етносами. «а даними —токгольмського м≥жнародного ≥нституту з досл≥дженн€ проблем миру, в середин≥ 90-х рок≥в XX ст. понад 70% в≥йськових конфл≥кт≥в на планет≥ мали етнопол≥тичний або м≥жетн≥чний характер.

ќдн≥Їю з причин етнопол≥тичного конфл≥кту Ї етнотери-тор≥альн≥ спори та суперечки. ¬ багатьох випадках так≥ конфл≥кти виникають через прагненн€ ел≥ти етн≥чноњ сп≥льноти створити власну державу. ÷е Ч грузино-абхазький конфл≥кт, в≥рмено-азербайджанський конфл≥кт, етнопол≥тичний конфл≥кт в „ечн≥, ѕридн≥стров'њ. “ак, у вересн≥ 1990 року м≥сцева влада проголосила про створенн€ ѕридн≥стровськоњ ћолдавськоњ –еспубл≥ки. ƒекларац≥ю було засуджено молдавським парламентом. Ќа початку листопада 1990 року сталис€ перш≥ збройн≥ сутички м≥ж придн≥стровц€ми та молдавською м≥л≥ц≥Їю за контроль над мун≥ципальними органами влади в ƒубоссарах. ƒо к≥нц€ 1991 року тривав так званий "повзучий путч" Ч поступове встановленн€ контролю над м≥сцевими адм≥н≥стративними буд≥вл€ми, в≥дд≥лами м≥л≥ц≥њ, школами, рад≥останц≥€ми в м≥стах ≥ селах на л≥вому берез≥ ƒн≥стра. ќсобливо напруженою ситуац≥€ стала вл≥тку 1992 року, коли у конфл≥кт втрутилис€ рос≥йськ≥ в≥йська ≥ вибили молдавськ≥ сили з м. Ѕендери.  омандуючий рос≥йськими в≥йськами генерал ќлександр Ћебедь п≥дтримав л≥дера ѕридн≥стров'€ ≤гор€ —мирнова, засудивши кишин≥вську владу €к "фашистську". ѕ≥зн≥ше фактично в≥дбувались миротворч≥ процеси, спроби врегулювати конфл≥кт за допомогою третьоњ сторони (–ос≥€, ”крањна, ќЅ—™). ¬ той же час у ћолдов≥ точивс€ ≥нший етно-пол≥тичний конфл≥кт, що завершивс€ прийн€тт€м закону "ѕро особливий статус √агаузи (√агауз ≈р≥)" (грудень 1994 p.).

≤ншою причиною етнопол≥тичноњ конфл≥ктност≥ Ї боротьба за ресурси ≥ власн≥сть. ѕредметом спор≥в найчаст≥ше виступаЇ земл€, њњ надра. ƒо прикладу, розробка нафтових родовищ в —иб≥ру призводить до зменшенн€ погол≥в'€ олен≥в, порушенн€ еколог≥чного балансу територ≥й, де проживають кор≥нн≥ народи. «в≥дси наростанн€ рег≥онального сепаратизму, непри€зн≥ до рос≥€н з боку чукч≥в, евенк≥в, кор€к≥в.

—еред причин етноконфл≥кт≥в вид≥л€ють зм≥ни у систем≥ розпод≥лу прац≥. ѕриродно, що в пол≥етн≥чних державах ≥снуЇ складна система розпод≥лу прац≥, що маЇ етн≥чне п≥дірунт€. «аз≥ханн€ на ринок прац≥ з боку "≥нших" етн≥чних груп призводить до конфл≥ктност≥. ¬ крањнах ™вропейського —оюзу на сучасному етап≥ так≥ конфл≥кти виникають через конкуренц≥ю, €ку створюють украњнц≥, молдавани, араби, вих≥дц≥ з Ћатинськоњ јмерики м≥сцевим жител€м, працюючи за меншу оплату. ÷е провокуЇ ксенофоб≥ю, расизм, побутов≥ м≥жетн≥чн≥ сутички в Ќ≥меччин≥, ‘ранц≥њ, ≤спан≥њ.

ѕричиною етнопол≥тичного конфл≥кту Ї також ≥сторична пам'€ть дискрим≥нованих у минулому етн≥чних груп. ¬ласне ≥сторична пам'€ть включаЇ м≥фологеми, колективн≥ образи минулого, що ф≥ксують несправедливо ≥сторичн≥ под≥њ (розчленуванн€ етн≥чноњ територ≥њ, депортац≥њ, геноцид тощо). ƒо прикладу, це Ч конфл≥кти в  риму, актуал≥зован≥ поверненн€м депортованого кримськотатарського населенн€ та прагненн€м радикальних сил ≥з числа рос≥€н до територ≥ального об'Їднанн€ з –ос≥Їю.

¬агомою причиною етнопол≥тичних конфл≥кт≥в Ї порушенн€ прав нац≥ональних меншин, дискрим≥нац≥€ етн≥чних груп. ¬ р€д≥ крањн Ћатинськоњ јмерики, јлжир≥, —енегал≥, ћадагаскар≥ законодавство взагал≥ не визначаЇ статус етн≥чних та мовних меншин. Ќав≥ть Ївропейська держава ‘ранц≥€ не п≥дтримуЇ ст. 27 ћ≥жнародного пакту про громад€нськ≥ та пол≥тичн≥ права, €ка Ї концептуальною дл€ визначенн€ статусу нац≥ональних меншин. “ака позиц≥€ породжуЇ проблеми та сутички на етн≥чному п≥дірунт≥.

Ѕудь-€кий етнопол≥тичний конфл≥кт проходить своЇр≥дну стад≥йн≥сть розвитку. ≈тноконфл≥ктологи вид≥л€ють так≥ стад≥њ етнопол≥тичного конфл≥кту:

1. ѕередконфл≥ктна (латентна) стад≥€. ¬ цей час посилюютьс€ етноцентристськ≥ настроњ; мусуютьс€ негативн≥ стереотипи щодо ≥ншоњ/их нац≥ональност≥/ей; зростаЇ соц≥альна та етн≥чна напружен≥сть; учасники конфл≥кту не бажають мирно вир≥шувати проблему. “обто на ц≥й стад≥њ формуЇтьс€ психолог≥чна готовн≥сть стор≥н до майбутнього протисто€нн€.

2.  онфл≥ктна стад≥€. ¬ рамках ц≥Їњ стад≥њ в≥дбуваЇтьс€ найб≥льш жорсткий формат взаЇмод≥њ стор≥н, €к≥ зад≥€н≥ в конфл≥кт≥. ÷е Ч протиборство учасник≥в конфл≥кту, €к≥ не бажають примиренн€.

3. —тад≥€ врегулюванн€ етноконфл≥ктноњ ситуац≥њ. ¬ цей час створюютьс€ п≥дстави дл€ мирного врегулюванн€ конфл≥кту; "образ ворога" трансформуЇтьс€ у "образ партнера". Ќа ц≥й стад≥њ дос€гаЇтьс€ консенсус, тобто згода щодо припиненн€ конфл≥кту.

≈тнопол≥тичн≥ конфл≥кти Ї своЇр≥дними та неповторними у час≥. ¬одночас досл≥дники етнопол≥тичноњ конфл≥ктност≥ робл€ть спробу класиф≥кац≥њ або типолог≥зац≥њ етнопол≥тичних конфл≥кт≥в. «а характером д≥њ конфл≥ктуючих стор≥н вид≥л€ють насильницьк≥ та ненасильницьк≥ конфл≥кти.

Ќасильницьк≥ конфл≥кти проход€ть у вигл€д≥ в≥дкритого протисто€нн€, участ≥ бойових сил, депортац≥й та "етн≥чних чисток". ƒо прикладу, через довготривал≥ суперечки з √рец≥Їю у липн≥ 1974 року “уреччина зд≥йснила в≥йськову ≥нтервенц≥ю на  ≥пр. ¬ результат≥ було вигнано 140 Ч 160 тис€ч грек≥в-к≥пр≥от≥в з ѕ≥вноч≥ та 60 тис€ч турк≥в-к≥пр≥от≥в з ѕ≥вдн€. ¬≥дбулись масов≥ етн≥чн≥ чистки.

Ќенасильницьк≥ конфл≥кти в≥дбуваютьс€ у форм≥ м≥тинг≥в, демонстрац≥й, п≥кет≥в, голодовок, акц≥й громад€нськоњ непокори. як правило, головними акторами конфл≥ктуючих стор≥н Ї владн≥ структури, пол≥тичн≥ парт≥њ, громадськ≥ рухи та орган≥зац≥њ. ‘актично, такий латентний (прихований) етнопол≥тичний конфл≥кт в≥дбуваЇтьс€ в незалежн≥й ”крањн≥ Ч■ представники рос≥йських громадських орган≥зац≥й у ѕ≥вденно-—х≥дн≥й ”крањн≥ влаштовують громадськ≥ акц≥њ, привертаючи увагу до соц≥ально-економ≥чних та пол≥тичних проблем держави.

ќдн≥Їю з типолог≥й Ї под≥л етнопол≥тичних конфл≥кт≥в за особливост€ми суб'Їкт≥в супротивних стор≥н. ¬ид≥л€ють конфл≥кти м≥ж етн≥чною групою та державою (јбхаз≥€, Ќаг≥рний  арабах,  рањна баск≥в) та конфл≥кти м≥ж етн≥чними групами (серби та албанц≥ в  осово; киргизи ≥ узбеки в ќшськ≥й област≥).

¬ид≥л€ють етнопол≥тичн≥ конфл≥кти за сферами про€в≥в та причинами виникненн€ (етнотеритор≥альн≥, етноеконом≥чн≥, етнокультурн≥, етнорел≥г≥йн≥, етнопсихолог≥чн≥, етно≥сторичн≥ тощо).

¬ир≥шити етнопол≥тичний конфл≥кт майже неможливо, а врегулювати його Ч одна з найскладн≥ших проблем етнопол≥тичного менеджменту. јнал≥зуючи под≥бну проблематику, рос≥йський досл≥дник јйрат јклаЇв зробив спробу комплексно розгл€нути форми макропол≥тичного регулюванн€ етнокон-фл≥кт≥в, вид≥ливши при цьому основн≥ стратег≥њ, способи та методи.

‘орми макропол≥тичного регулюванн€ етнопол≥тичних конфл≥кт≥в (за ј. јклаЇвим)

—тратег≥њ / ѕ≥дходи —тратег≥њ етнопол≥тичноњ деплюрал≥зац≥њ (усуненн€ етн≥чного розмањтт€) —тратег≥њ етнопол≥тичноњ ≥нженер≥њ (збереженн€ етн≥чного розмањтт€)
—пособи / ћетоди јтеритор≥альн≥ методи “еритор≥альн≥ методи јтеритор≥альн≥ методи “еритор≥альн≥ методи
Ќасильницьк≥ √еноцид ƒепортац≥њ (етн≥чн≥ чистки) Ч Ч
ѕримусов≥ јсим≥л€ц≥€ Ч  онтроль (дом≥нуванн€) Ч
  ≤нтеграц≥€     –ег≥ональна автоном≥€
 онсенсусн≥  ультурна автоном≥€ (мульти-культурал≥зм) –озпод≥л (сецес≥€)  онсоц≥ац≥€ ‘едерал≥зац≥€
      јрб≥траж  антон≥зац≥€

—тратег≥њ етнопол≥тичноњ деплюрал≥зац≥њ (усуненн€ етн≥чного розмањтт€) допускають пр€ме насилл€, примусовий та консенсусний способи вир≥шенн€ етнопол≥тичних проблем держави.

Ќасильницьк≥ методи.

Ќайб≥льш радикальним методом "вир≥шенн€" етнопол≥тичного конфл≥кту Ї геноцид та депортац≥€. √еноцид (лат. "genus" Ч р≥д, "caedere" Ч вбивати) Ч це систематичне ф≥зичне знищенн€ член≥в певноњ етн≥чноњ групи. “аким методом користувались в давнину при створенн≥ держав ≥мперського типу. “ак само Ївропейц≥ в епоху ¬еликих географ≥чних в≥дкритт≥в ф≥зично знищували самобутн≥ цив≥л≥зац≥њ американських ≥нд≥анц≥в. ” XX ст. геноцид €к практика вир≥шенн€ етноконфл≥кту був теж поширеним €вищем. ¬ пер≥од ѕершоњ св≥товоњ в≥йни геноциду зазнали в≥рмени ќсманськоњ ≥мпер≥њ. ѕ≥д час ƒругоњ св≥товоњ в≥йни геноциду зазнали Їврењ та цигани. 1972 р≥к в африканськ≥й держав≥ Ѕурунд≥ та 1994 р≥к в –уанд≥ позначен≥ в пол≥тичн≥й ≥стор≥њ €к геноцид етнос≥в хугу ≥ тутс≥.

≈тн≥чн≥ депортац≥њ Ч це насильницьк≥ масов≥ територ≥альн≥ перем≥щенн€ населенн€ (етн≥чн≥ чистки). «а умов етн≥чноњ депортац≥њ п≥д тиском дом≥нуючоњ сили в≥дбуваЇтьс€ м≥грац≥€ численноњ етн≥чноњ групи. “акий метод використовуЇтьс€ паралельно тривалому етнопол≥тичному конфл≥кту. ¬≥домими прикладами недавн≥х за часом етн≥чних чисток Ї рег≥они Ѕлизького —ходу,  ≥пру, Ќаг≥рного  арабаху, јбхаз≥њ, Ѕосн≥њ та √ерцеговини.

ѕримусовим методом стратег≥њ усуненн€ етн≥чного розмањтт€ Ї штучно стимульована асим≥л€ц≥€. Ѕуквально "асим≥л€ц≥€" означаЇ "упод≥бненн€". як правило, асим≥л€ц≥йний метод регулюванн€ етноконфл≥ктних ситуац≥й передбачаЇ вир≥шенн€ етн≥чних протир≥ч шл€хом пол≥тики стиранн€ етн≥чного розмањтт€ в держав≥. ѕануючий етнос (титульна нац≥€) прагне нав'€зати представникам етн≥чних та нац≥ональних меншин свою модель соц≥ально-економ≥чного та духовно-культурного житт€. ” таких умовах представники меншин сто€ть перед вибором: або змиритись ≥з п≥дпор€дкованим становищем або засвоњти мову, ц≥нност≥, стереотипи повед≥нки дом≥нуючоњ групи, стати такими "€к ус≥".

ѕод≥бн≥ асим≥л€ц≥йн≥ процеси в≥дбуваютьс€ практично в ус≥х державах св≥ту. ≤нша р≥ч, що представники ≥нтелектуальноњ ел≥ти пров≥дних крањн св≥ту тверд€ть про "акультурац≥ю", "мультикультурал≥зм" та "≥нтеграц≥ю" етн≥чних.груп. “ак, до к≥нц€ 60-х рок≥в XX ст. штучно стимульованою асим≥л€ц≥Їю м≥грантських етн≥чних груп, кор≥нних малочисельних народ≥в була пол≥тика та ≥деолог≥€ "плавильного котла" у —Ўј, јвстрал≥њ, Ѕразил≥њ.

«ауважимо, що п≥д потужний пресинг асим≥л€ц≥йноњ модел≥ вир≥шенн€ етнопол≥тичних проблем потрапили представники украњнського етносу в крањнах ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи. ” —ловаччин≥ асим≥л€ц≥њ допомагаЇ "русинська карта" (под≥л украњнського етносу на "украњнц≥в" та "русин≥в"). ¬ –умун≥њ внасл≥док соц≥ально-економ≥чних проблем представники украњнськоњ меншини активно м≥грують, знаход€чи б≥льш виг≥дн≥ умови житт€. јсим≥л€ц≥њ спри€Ї й нац≥ональна система осв≥ти, €ка н≥велюЇ етн≥чний чинник (у м≥сц€х компактного проживанн€ украњнц≥в р≥дною мовою викладаЇтьс€ т≥льки "украњнська мова"). ƒержава пропагуЇ ц≥нност≥ та стереотипи повед≥нки румунського етносу у засобах масовоњ ≥нформац≥њ, шоу-б≥знес≥. ” таких умовах стаЇ виг≥дно бути румуном Ч патр≥отом своњ держави.

 онсенсусн≥ методи

Ќа в≥дм≥ну в≥д насильницьких та примусових метод≥в, консенсусн≥ методи ор≥Їнтуютьс€ на депол≥тизац≥ю етн≥чних протир≥ч. ¬ основ≥ методу ≥нтеграц≥њ лежить прагненн€ об'Їднати вс≥ етн≥чн≥ групи держави в Їдине пол≥тичне ц≥ле на основ≥ загальноњ громад€нськоњ (нац≥ональноњ/ загальнодержавноњ) ≥дентичност≥. ” таких умовах етн≥чн≥ в≥дм≥нност≥ вже не Ї факторами пол≥тичного процесу, а стають т≥льки духовно-культурними феноменами житт€ сусп≥льства. ќтже, етн≥чна ≥дентичн≥сть ≥ндив≥да за под≥бних обставин жодним чином не впливаЇ на обс€г пол≥тичних прав, свобод та обов'€зк≥в його €к громад€нина.

ƒо под≥бноњ практики м≥жетн≥чноњ пол≥тичноњ ≥нтеграц≥њ зверталис€ пол≥тичн≥ ел≥ти багатьох держав. ƒо прикладу, дл€ того, щоб створити пол≥тичну Їдн≥сть б≥лоњ меншини проти п≥дпор€дкованоњ чорноњ б≥льшост≥, у 50Ч60-х роках XX ст. п≥вденноамериканський ур€д спри€в пол≥тичн≥й ≥нтеграц≥њ вс≥х груп б≥лого населенн€ (не т≥льки африканс, але й англ≥йц≥в, грек≥в, ≥тал≥йц≥в, Їврењв Ч вих≥дц≥в з ™вропи). ƒл€ розширенн€ Їдиного фронту проти палестинц≥в ≥зрањльський ур€д вс≥л€ко прагнув затушувати культурн≥ та ментальн≥ протир≥чч€ м≥ж сефардами та ашк≥наз≥. —учасн≥ франко-канадц≥, занепокоЇн≥ низьким р≥внем народжуваност≥, спри€ють пол≥тичному блокуванню з франкомовними ≥мм≥грантськими групами (√ањт≥, —енегал та ≥нш≥).

 онсенсусним методом Ї практика мультикультурал≥зму (культурних автоном≥й). якщо метод пол≥тичноњ ≥нтеграц≥њ передбачаЇ р≥вн≥сть особистих прав ≥ свобод ≥ндив≥да, то пол≥тика мультикультурал≥зму ор≥ЇнтуЇтьс€ на захист колективних прав меншин. ћультикультурал≥зм передбачаЇ р≥вн≥сть €к ≥ндив≥дуальних, так колективних прав, включаючи право на окрем≥ (етнокультурн≥) та загальн≥ (нац≥ональн≥ / громад€нськ≥) ≥дентичност≥.

ƒо под≥бних приклад≥в мультикультурал≥зму можна в≥днести  анаду, де ≥мм≥грантськ≥ общини, здобувши канадську громад€нську ≥дентичн≥сть, збер≥гають власну етнокультурну ≥дентичн≥сть. ѕод≥бним чином ≥нтегруютьс€ аз≥йськ≥ ≥мм≥гранти до пол≥тичноњ нац≥њ —Ўј. √рупа "нових австрал≥йц≥в" п≥сл€ хвил≥ м≥грац≥й з ™вропи так само ≥нтегруЇтьс€ до австрал≥йського етносоц≥ального середовища. ¬ той же час практика мультикультурал≥зму, €ку аполог≥зують л≥беральн≥ демократи, ви€вл€Їтьс€ не завжди усп≥шною. ¬≥дбуваЇтьс€ своЇр≥дний "ефект бумеранга", коли представники окремих етн≥чних груп прагнуть б≥льших повноважень економ≥чного та пол≥тичного характеру (баски в ≤спан≥њ, ≥рландц≥-католики ќльстеру, там≥ли Ўр≥-Ћанки, китайц≥ ћалайз≥њ).  онфл≥кт набуваЇ ≥ншоњ фази ≥ передбачаЇ вже ≥нший спос≥б вир≥шенн€.

–озпод≥л (сецес≥€) Ч це територ≥альний метод регулюванн€ етнопол≥тичного конфл≥кту в рамках стратег≥њ депол≥тизац≥њ етн≥чних протир≥ч. «а умов сецес≥њ територ≥€, населена етн≥чною меншиною, вид≥л€Їтьс€ ≥з складу держави, в результат≥ цього етн≥чна меншина стаЇ б≥льш≥стю в нов≥й державн≥й одиниц≥. —ецес≥€ може бути внутр≥шньою (створенн€ субдержавного утворенн€ Ч Ќаг≥рний  арабах в —–—–; вид≥ленн€ кантону ёра ≥з складу кантону Ѕерн у Ўвейцар≥њ) та зовн≥шньою (створенн€ новоњ державност≥ Ч вид≥ленн€ Ѕангладеш (переважають бенгальц≥) ≥з ѕакистану в 1971 роц≥; вид≥ленн€ ≈ритрењ (переважають тиірањ та тиіре) у 1993 роц≥ з≥ складу ≈ф≥оп≥њ).

Ќормативною базою сецес≥њ на основ≥ територ≥ального розпод≥лу Ї право на самовизначенн€, вт≥м на практиц≥ сецес≥њ €вище р≥дк≥сне. ћ≥жнародна сп≥льнота досить обережно реагуЇ на сецес≥йн≥ процеси (ѕридн≥стров'€, јбхаз≥€, „ечн€ тощо). ѕринцип самовизначенн€ спрацьовуЇ вдало там, де немаЇ значноњ к≥лькост≥ незадоволеноњ меншини. «разковий приклад сецес≥њ Ч вид≥ленн€ Ќорвег≥њ з≥ складу Ўвец≥њ у 1905 роц≥; утворенн€ у 1993 роц≥ —ловаччини та „ех≥њ. ” ≥нших випадках сецес≥€ породжуЇ б≥льше проблем, н≥ж дос€гнень (розпод≥л ≤нд≥њ, розпад —–—– та —‘–ё).

—тратег≥њ етнопол≥тичноњ ≥нженер≥њ передбачають збереженн€ етн≥чного розмањтт€ етнос≥в, при цьому використовуютьс€ примусов≥ (етн≥чне дом≥нуванн€) та консенсусн≥ методи (консоц≥ац≥€, арб≥траж), передбачаютьс€ ≥ територ≥альн≥ методи розпод≥лу влади (рег≥ональна автоном≥€, федерал≥зм, кантон≥зац≥€).

ѕримусовий метод. ћетод контролю (етн≥чне дом≥нуванн€) Ї досить поширеною стратег≥Їю в ≥стор≥њ людства. —уть методу пол€гаЇ у дом≥нуванн≥ етн≥чноњ б≥льшост≥, €ка спираЇтьс€ на державн≥ ≥нституц≥њ та кооптуЇ (залучаЇ) ел≥ту етн≥чних меншин до владних структур держави. ћетод контролю в≥дпов≥даЇ пол≥тиц≥ стримуванн€, €ка ор≥Їнтована на п≥дтримку нер≥вноправного статусу етн≥чних груп.

“акий тип пол≥тики, €к правило, диктуЇтьс€ расовими, кастовими, рел≥г≥йними чинниками. ƒо прикладу, кастова система в ≤нд≥њ до реформ ƒж. Ќеру лег≥тимувала дом≥нуванн€ вищих каст над нижчими. ѕод≥бне спостер≥галос€ у ситуац≥њ ≥з неграми у ѕ≥вн≥чн≥й јфриц≥ до пад≥нн€ режиму апартењду, з католиками у ѕ≥вн≥чн≥й ≤рланд≥њ, циганами у —х≥дн≥й ™вроп≥, арабами-палестинц€ми в ≤зрањл≥. «ауважимо, що метод контролю Ї ефективним за з/мов авторитаризму та нел≥беральних демократичних систем. ¬т≥м за умов сучасних м≥жнародних в≥дносин метод контролю породжуЇ проблеми, невдоволенн€ та ескалац≥ю етнопол≥тичних конфл≥кт≥в у форм≥ громад€нських воЇн, рег≥ональних збройних сутичок, терористичних акт≥в.

 онсенсусн≥ методи. ќдним ≥з атеритор≥альних метод≥в регулюванн€ етнопол≥тичного конфл≥кту Ї так звана консоц≥ац≥€ або консоц≥ал≥зм.  онсоц≥ац≥€ визнаЇ лег≥тимн≥сть етн≥чного плюрал≥зму в пол≥тичних системах ≥ розгл€даЇ етн≥чн≥ ≥дентичност≥ ≥ орган≥зац≥њ €к базов≥ стовпи в≥дкритого сусп≥льства. ќсновний принцип консоц≥ац≥њ пол€гаЇ у тому, що державна влада сп≥льно ≥з етн≥чними групами зд≥йснюЇ пропорц≥йне представництво в ур€д≥, волод≥ючи при цьому правом вето.

” науков≥й л≥тератур≥ ц€ модель представлена в роботах јрендта Ћейпхарта. Ќа його думку, консоц≥альна демократ≥€ передбачаЇ чотири ≥нституц≥йн≥ риси;

Х на€вн≥сть коал≥ц≥йного ур€ду ≥з залученн€м пол≥тичних парт≥й, €к≥ представл€ють р≥зн≥ сегменти сусп≥льства;

Х зд≥йсненн€ принципу пропорц≥йност≥ р≥зних груп при розпод≥л≥ ресурс≥в та позиц≥й у вс≥х сферах сусп≥льного житт€;

Х реал≥зац≥€ норм внутр≥шньогруповоњ автоном≥њ, в≥дпов≥дно до €коњ етн≥чн≥ групи мають самоуправл≥нн€ у найб≥льш значущих сферах житт€;

Х визнанн€ права вето меншин або принципу квал≥ф≥кованоњ б≥льшост≥ при прийн€тт≥ важливих р≥шень.

≤сторично консоц≥альний принцип розпод≥лу влади розвинувс€ у в≥дносинах протестантськоњ та католицькоњ общин Ќ№ дерланд≥в, фламандськоњ та валлонськоњ груп у Ѕельг≥њ. ѕринципи консоц≥ац≥њ застосовувались пол≥тиками у Ћ≥ван≥ в пер≥од м≥ж 1943 та 1975 роками; у ћалайз≥њ у 1955 Ч 1969 pp.; на ‘≥дж≥ у 1970 Ч 1987 pp.; у ѕ≥вн≥чн≥й ≤рланд≥њ на короткий час у 1974 роц≥. ѕод≥бним чином управл≥нн€ зд≥йснюЇтьс€ у р€д≥ крањн јфрики на п≥вдень в≥д —ахари («амб≥€,  ен≥€).

≤нший метод консенсусного характеру Ч арб≥траж. ÷ей метод передбачаЇ регулюванн€ конфл≥кту "нейтральною" третьою силою, €ка виносить р≥шенн€ з пол≥тичноњ суперечки. –≥шенн€ незалежного арб≥тра фактично забезпечуЇ лег≥тимн≥сть того чи ≥ншого мирного вир≥шенн€ спору.

¬ид≥л€ють внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й арб≥траж. ¬нутр≥шн≥й арб≥траж зд≥йснюЇтьс€ арб≥тром всередин≥ крањни, де в≥дбуваЇтьс€ конфл≥кт. “ут арб≥трами можуть виступати державн≥ д≥€ч≥ (до прикладу, ћахатма √анд≥ в ≤нд≥њ, президент Ѕ. “≥то в ёгослав≥њ). јрб≥тром можуть бути пол≥тичн≥ ≥нститути. ¬ Ѕурунд≥ до 1966 року арб≥тром м≥ж хугу ≥ тутс≥ була монарх≥€. ” —Ўј арб≥тром у спор≥ б≥лих ≥ чорних з приводу громад€нських прав останн≥х виступав ¬ерховний суд п≥д головуванн€м судд≥ ¬оррена.

«овн≥шн≥й арб≥траж означаЇ, що арб≥тром виступаЇ ≥нституц≥€ м≥жнародного р≥вн€ (окрема держава, м≥жнародна орган≥зац≥€). Ўироко застосовуЇтьс€ практика багатостороннього арб≥тражу у форм≥ миротворчих м≥с≥й ќќЌ. ¬она застосовувалась на  ≥пр≥, Ѕлизькому —ход≥, в ћозамб≥ку, Ќам≥б≥њ, Ќ≥карагуа, —х≥дному “имор≥ тощо.

–ег≥ональна автоном≥€ застосовуЇтьс€ €к практика регулюванн€ етнопол≥тичних конфл≥кт≥в в ун≥тарних державах децентрал≥зованого типу. ¬≥домо багато приклад≥в децентрал≥зованих держав з ун≥тарною формою устрою. Ќаданн€ рег≥ональних автоном≥й у таких пол≥етн≥чних державах забезпечуЇ ц≥л≥сн≥сть держави. “ак≥ крањни по сут≥ можна назвати кваз≥федеративними ( рањна баск≥в,  аталон≥€, √ал≥с≥€ в склад≥ ≤спанського корол≥вства, ѕ≥вденний “ироль в ≤тал≥њ, Ўотланд≥€, ¬ельс у склад≥ ¬еликоњ Ѕритан≥њ,  рим у склад≥ ”крањни, √агауз≥€ у склад≥ ћолдови тощо).

ѕ≥д федерал≥змом розгл€даЇтьс€ форма територ≥ального устрою держави, де влада конституц≥йно под≥лена м≥ж суб'Їктами федерац≥њ (штатами, земл€ми, республ≥ками). як показуЇ досв≥д функц≥онуванн€ р€ду федерац≥й (до прикладу, Ѕельг≥њ, ≤нд≥њ,  анади), при на€вност≥ певних умов етн≥чний федерал≥зм може стати ефективним засобом регулюванн€ етнопол≥тичних конфл≥кт≥в. ¬одночас динам≥чне житт€ засв≥дчуЇ ≥ проблеми федерац≥й (ѕенджаб,  ашм≥р в ≤нд≥њ;  вебек в  анад≥; „ечн€ в –ос≥йськ≥й ‘едерац≥њ тощо). ќтже, федерал≥зм не Ї панацеЇю у розв'€занн≥ вс≥х проблем етнопол≥тичного плану. ¬далим засобом регулюванн€ етноконфл≥кт≥в Ї доповненн€ через практику консоц≥ац≥њ на федеральному та субфедеральних р≥вн€х.

 антон≥зац≥€ Ч це спроба застосувати властивий католицьк≥й церкв≥ принцип субсид≥арност≥. «г≥дно з цим принципом, р≥шенн€ мають прийматис€ на найнижчому р≥вн≥ ≥Їрарх≥њ. якщо за умов федерал≥зац≥њ влада передаЇтьс€ на середн≥й (федеральний) р≥вень, то за умов кантон≥зац≥њ р≥вень управл≥нн€ передаЇтьс€ на найнижчий (м≥сцевий) р≥вень. якщо ≥нтенсивн≥сть етнопол≥тичного конфл≥кту набираЇ значного масштабу, то розпод≥л на ще менший суб'Їкт управл≥нн€ Ї найб≥льш д≥Ївим засобом вир≥шенн€ проблеми. яскравий приклад Ч вид≥ленн€ католицького кантону ёра з≥ складу кантону Ѕерн. “акий спос≥б вир≥шенн€ етнопол≥тичних проблем можна застосовувати в адм≥н≥стративних одиниц€х €к федеративних, так ≥ ун≥тарних державних утворень, де на€вна пал≥тра етн≥чних протир≥ч.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 693 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬аше врем€ ограничено, не тратьте его, жив€ чужой жизнью © —тив ƒжобс
==> читать все изречени€...

1190 - | 1189 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.028 с.