Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“ема 20 культура та цив≥л≥зац≥€




 ультура - це набутт€ розумною ≥стотою здатност≥ ставити будь-€к≥ ц≥л≥ взагал≥.

≤ммануњл  ант

Ќайважлив≥шим усп≥хом сучасноњ цив≥л≥зац≥њ, €кий визначив ус≥ останн≥ њњ дос€гненн€, Ї те, що вона дала могутн≥й ≥мпульс до розгортанн€ промисловоњ, науковоњ ≥ техн≥чноњ революц≥й.

јурел≥о ѕечче≥

¬ивченн€ матер≥алу попередн≥х розд≥л≥в засв≥дчило, що людина може набути власне людських €костей лише шл€хом включенн€ в соц≥ально-культурн≥ процеси. ѕроте в XX cm. €вище культури неспод≥вано опинилос€ в центр≥ гострих культуролог≥чних, соц≥олог≥чних та ф≥лософських дискус≥й. ¬решт≥ з '€сувшюс€, що це €вище Ї надзвичайно скпадним, а по в≥дношенню до людини та сусп≥льства - майже все охоплюючим. јле саме в культур≥ концентруютьс€ найперш≥ про€ви та найважлив≥ш≥ дос€гненн€ людини. ѕри цьому розвиток культури приводить до по€ви цив≥л≥зац≥йного процесу. јле цив≥л≥зац≥€ ≥ культура вступають м≥ж собою у складн≥ в≥дношенн€, елементом €ких постаЇ ≥ проблема зв '€зк≥в нац≥ональних культур та св≥товоњ культури. ‘≥лософське осмисленн€ цього кола питань Ї необх≥дним дл€ розум≥нн€ сучасного сусп≥льства.

ѕ≥сл€ вивченн€ матер≥алу теми ¬и повинн≥

^ причини суттЇвого загостренн€ питанн€ про сутн≥сть культури у XIX - XX ст.; (^у““Їв≥ ознаки культури; суттЇв≥ ознаки цив≥л≥зац≥њ;основн≥ аспекти сп≥вв≥дношенн€ нац≥ональних культур та св≥товоњ культури; ^ особливост≥ глобальних проблем сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.

використовувати суттЇв≥ ознаки культури дл€ анал≥зу

сучасних соц≥альних процес≥в;

■ сп≥вв≥дносити м≥ж собою основн≥ ознаки цив≥л≥зац≥њ та по€снювати њх прикладами; ^ анал≥зувати основн≥ аспекти сп≥вв≥дношенн€ культури та цив≥л≥зац≥њ;

■ ви€вл€ти в сучасному житт≥ про€ви глобальних проблем сучасност≥ та взаЇмини св≥товоњ культури ≥з нац≥ональними.

♦ роль культури в рус≥ соц≥альноњ ≥стор≥њ та в житт≥ окремоњ людини;

♦ в≥дм≥нност≥ сучасного культурно-≥сторичного процесу в≥д попереднього;

♦ складност≥ взаЇмозв'€зку м≥ж культурою та цив≥л≥зац≥Їю;

♦ складност≥ анал≥зу сп≥вв≥дношенн€ св≥товоњ культури та загальнолюдських ц≥нностей ≥з розвитком та процесами нац≥ональних культур;

♦ особливост≥ та значущ≥сть глобальних проблем сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.

ѕлан (лог≥ка) викладу ≥ засвоЇнн€ матер≥алу:

20.1. ѕричини загостренн€ питанн€ про культуру наприк≥нц≥ XIX - в перший половин≥ XX ст. —уттЇв≥ ознаки культури.

20.2. ѕон€тт€ цив≥л≥зац≥њ. ¬заЇмозв'€зок культури та цив≥л≥зац≥њ.

20.3. Ќац≥ональн≥ культури та культура загальнолюдська.

20.4. √лобальн≥ проблеми сучасноњ цив≥л≥зац≥њ.

 Ћё„ќ¬≤ “≈–ћ≤Ќ» ≤ ѕќЌя““я

*  ”Ћ№“”–ј - сфера найпершого та най€скрав≥шого ви€вленн€ людини, њњ суттЇвих характеристик ≥ можливостей - та частина д≥йсност≥, €ка перетворена людиною, але в €к≥й людськ≥ творч≥ можливост≥ про€вились ≥з найб≥льшим ступенем повноти, досконалост≥ та виразност≥, внасл≥док чого культура постаЇ нос≥Їм ви€влень людини €к людини, тобто сферою найперших та найвищих ц≥нностей, ≥деал≥в, сенс≥в.

* "ћќ–‘ќЋќ√≤я  ”Ћ№“”–»" - пон€тт€, що виражаЇ серцевину культуролог≥чноњ концепц≥њ ќ. Ўпенглера: культура - це €вище принципово Їдине, тому вс€ культура певного народу пронизана Їдиним початком або Їдиною вих≥дною формою; досл≥дити та зрозум≥ти культуру можна лише шл€хом вид≥ленн€ ц≥Їњ форми та в≥дсл≥дковуванн€ њњ видозм≥н.

¥ ÷»¬≤Ћ≤«ј÷≤я- стан функц≥онуванн€ сусп≥льства, що виникаЇ на основ≥ певних дос€гнень в розвитку культури; цив≥л≥зац≥€ пов €зана ≥з будуванн€м м≥ст, ≥з виникненн€м письма та держави, ≥з виготовленн€м та використанн€м метал≥в, тому вона суттЇво стаб≥л≥зуЇ сусп≥льну ≥стор≥ю; але внасл≥док несп≥впад≥нн€ вих≥дних спр€мувань цив≥л≥зац≥йних та культурних процес≥в, м≥ж: культурою та цив≥л≥зац≥Їю можлив≥ не лише взаЇмн≥ впливи та стимулюванн€, а й конфл≥кти

*■ √ЋќЅјЋ№Ќ≤ ѕ–ќЅЋ≈ћ» - так≥ проблеми, що виникли внасл≥док суттЇвого зростанн€ можливостей людського впливу на природу: у XX cm. масштаби людських д≥й стали дор≥внювати масштабам планетних природних процес≥в, але ц≥ д≥њ досить часто руйнують природу, ставл€чи п≥д загрозу саме людське ≥снуванн€ на планет≥.

20.1. ѕричини загостренн€ питанн€ про культуру наприк≥нц≥ XIX - в перший половин≥ XX ст.

—уттЇв≥ ознаки культури

¬се, що ми називаЇмо людським началом бутт€, постаЇ перед нами €к певне протисто€нн€ та збалансуванн€ стих≥йно-природного та нормативно-соц≥ального в людин≥. ÷ей момент Ї принципово важливим дл€ ф≥лософського осмисленн€ людини, ≥ в≥н набув свого досить виразного ви€вленн€ у проблем≥ культури. ” XX ст. ц€ проблема постала €к одна з найб≥льш гострих у ц≥л≥й низц≥ соц≥ально-гуман≥тарних наук: у ф≥лософ≥њ, соц≥олог≥њ, психолог≥њ, культуролог≥њ. « чим це пов'€зано?

№ѕерш за все, це було зумовлене значним ускладненн€м соц≥ально-≥сторичних процес≥в наприк≥нц≥ XIX ст., коли через ≥нтенсиф≥кац≥ю економ≥чного житт€ в≥дбулос€ зростанн€ соц≥ального сп≥лкуванн€; можна нав≥ть говорити про певну ≥нтернац≥онал≥зац≥ю ≥стор≥њ. ‘актично на «емл≥ зникли в≥докремлен≥ та ≥зольован≥ рег≥они, все людство опинилос€ вт€гнутим в Їдиний процес всесв≥тньоњ ≥стор≥њ.

^ѕо-друге, внасл≥док ≥нтенсиф≥кац≥њ соц≥ально-≥сторичних процес≥в в≥дбулось певне зм≥шуванн€ р≥зних культур, народ≥в та етнос≥в, результатом чого постала криза позиц≥њ Ївропоцентризму. ƒо того часу Ївропейц≥ вважали свою культуру Їдино г≥дною визнанн€, найб≥льш правильною та розвиненою ¬≥дпов≥дно, будь-€ка ≥нша культура заслуговувала на увагу лише тою м≥рою, €кою вона була под≥бною до Ївропейськоњ культури. јле ви€вилось, що ≥снують культури, зовс≥м не схож≥ на Ївропейську, проте так≥, що чудово виконують свою людиноформуючу функц≥ю; б≥льше того, ц≥ культури ≥нколи вигл€дають нав≥ть приваблив≥ше за Ївропейську. јдже серед њх нос≥њв немаЇ злочин≥в, пи€цтва, самогубств та ≥нших "плод≥в" "Ївропейськоњ суперкультури".

%ѕо-третЇ, саме у XX ст. ви€вилось: те, що вважалось видатними дос€гненн€ми Ївропейськоњ культури, може бути оберненим проти людини. …шлос€ про дос€гненн€ Ївропейськоњ науки, що небезп≥дставно вважалас€ дос€гненн€м Ївропейськоњ культури, €к≥ були вт≥лен≥ у в≥йськову техн≥ку та спр€мован≥ на небувале ран≥ше масове знищенн€ людини. ўе б≥льш жахливих ви€влень цей момент набув п≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни, коли оф≥цери, що пройшли навчанн€ в найкращих Ївропейських ун≥верситетах, могли в≥дправл€ти на смерть дес€тки й тис€ч≥ н≥ в чому не повинних людей. ¬ цю в≥йну, €к в≥домо, винищувались не лише во€ки, а й мирне населенн€, а певн≥ етноси взагал≥ були поставлен≥ на межу повного знищенн€ (Їврењ, цигани).

% ѕо-четверте, в другий половин≥ XIX ст. почалис€ процеси формуванн€ некласичноњ культури, що €скраво ви€вилис€ та запанували у XX ст. Ќе-класична - масова або авангардна - культура досить разюче в≥др≥зн€лась в≥д класичноњ ≥ тому породила болюче питанн€ про саму сутн≥сть культури. Ќа тл≥ ус≥х цих процес≥в людина у XX ст., за словами н≥мецького ф≥лософа ћ. Ўелера, остаточно втратила себе, тобто втратила над≥йн≥ п≥дстави дл€ самовизначенн€. «а цих обставин ≥ в≥дбулос€ зверненн€ до €вища культури, €ке почало розгл€датис€ €к основа людського способу бутт€ та пров≥дного людиноутворюючого чинника.

÷е значить, що людина стаЇ людиною лише за умов прилученн€ до культури, включенн€ в процес творенн€ та використанн€ культури.

«агострений ≥нтерес до культури почав ви€вл€тис€ ще на початку XX ст., ≥ вже у ш≥стдес€т≥ роки спец≥альн≥ досл≥дженн€ нараховували та анал≥зували б≥л€ трьохсот визначень культури, що засв≥дчувало надзвичайну складн≥сть цього €вища, його численн≥ зв'€зки ≥з р≥зними сторонами та сферами сусп≥льного житт€.

Ќаприк≥нц≥ XX ст. гостр≥ сперечанн€ навколо пон€тт€ культури поступово вщухли, проте це не значить, що воно перестало ц≥кавити науку; скор≥ше, навпаки, наука вже не ставить п≥д сумн≥в значущ≥сть культури дл€ людини та сусп≥льноњ ≥стор≥њ, а тому њњ ≥нтерес поступово пересунувс€ в б≥к детал≥зац≥й та поглиблень окремих напр€м≥в њњ досл≥дженн€. —ьогодн≥ вважаЇтьс€ за важливе не ст≥льки намагатис€ остаточно визначити культуру, ск≥льки окреслити њњ суттЇв≥ (в певному план≥) ознаки. ‘≥лософський анал≥з культури також ≥де зазначеним шл€хом. ќтже, розгл€немо суттЇв≥ ознаки культури, що њх сучасна ф≥лософ≥€ виводить на перший план.

1. ѕерш за все культура постаЇ €к те, що пройшло через людську перетворюючу д≥€льн≥сть, або €к "друга природа", створена людиною. «а ц≥Їю ознакою культура окреслюЇтьс€ €к св≥т артефакт≥в - штучних речей та €вищ, що протисто€ть недоторкан≥й природ≥. ¬≥дпов≥дно, за межами людськоњ д≥€льност≥ ми вже не стикаЇмос€ ≥з культурою. —аме слово "культура" в своЇму початковому значенн≥ ф≥ксуЇ цей момент, бо воно позначало обробленн€ земл≥. ѕо сьогодн≥шн≥й день це значенн€ збереглось, наприклад, в с≥льському господарств≥, де ≥снуЇ ≥нструмент п≥д назвою "культиватор"; в≥домий також терм≥н "с≥льськогосподарськ≥ культури".

♦ ќтже, при розгл€д≥ культури наша увага повинна бути спр€мованою на те, до чого доторкнулас€ рука людини, а там, де ми знайдемо щось штучне, ми повинн≥ припускати людську д≥€льн≥сть (або д≥€льн≥сть €кихось ≥нших ≥стот, спор≥днених нам за способом бутт€).

¬ид≥л€ючи цю першу ознаку, ми потрапл€Їмо у складну систему в≥дношень м≥ж >природним та ”св≥домо зм≥неним, >природним та >соц≥альним. ÷≥ в≥дношенн€, €к в≥домо, можуть бути злагодженими, а можуть бути ≥ досить конфл≥ктними. ¬ найкращому вар≥ант≥ культуротворча д≥€льн≥сть повинна ви€вл€ти, використовувати та €скраво демонструвати глибинн≥ потенц≥њ природного.

—уттЇв≥ ознаки культури *Х те, що пройшло через людську перетворюючу д≥€льн≥сть ("друга природа", створена людиною); - способи, технолог≥њ, методи творенн€ культурних €вищ (куль-туротворча людська д≥€льн≥сть), €к≥ ввод€ть людину у так званий технолог≥чний аспект культури; -*■ сукупн≥сть найперших та найвищих духовних ≥ матер≥альних ц≥нностей; # те ≥з створеного людьми, в чому глибинн≥ €кост≥ та можливост≥ людини про€вились максимально повно, досконало та виразно; + способи збереженн€, розпод≥лу та використанн€ культурних ц≥нностей; внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й д≥алог≥зм;правила, норми, звичањ та стереотипи людськоњ повед≥нки. Ќазвана перша ознака культури Ї важливою, проте не вир≥шальною. 2. ƒосл≥дники культури давно д≥йшли висновку, що дл€ осмисленн€ культури зовс≥м не обов'€зково ф≥ксувати вс≥ предмети людськоњ д≥€льност≥; важлив≥ше ви€вити та досл≥дити способи њх створенн€, оск≥льки технолог≥€, методи творенн€ культурних €вищ постають ключем до њх осмисленн€ та умовою прилученн€ до процес≥в культуротворенн€.  оли ми звертаЇмос€ саме до способ≥в культурноњ д≥€льност≥, ми отримуЇмо можлив≥сть оц≥нювати €вища культури нав≥ть шл€хом обчисленн€: так, наприклад, при на€вност≥ сучасних технолог≥й литт€ стал≥, що характеризуютьс€ високою економ≥чною ефективн≥стю, те, що в с≥мдес€тих роках XX ст. у  итањ запроваджували њњ виготовленн€ за допомогою прим≥тивних домашн≥х плавильних печей було, безумовно, €вищем некультурним. ƒана ознака культури - способи культур оте орчоњ д≥€льност≥ - вводить нас у так званий технолог≥чний аспект культури; при цьому технолог≥€ розум≥Їтьс€ в найширшому план≥ - €к вс≥ необх≥дн≥ умови продукуванн€ предмет≥в культури. «а ц≥Їю ознакою ми можемо вести розмову <=>про зростанн€ культури, ^>про культури передов≥ та в≥дстал≥, ^ефективн≥ та неефективн≥, ќ ≥ндустр≥альн≥ та до≥ндустр≥альн≥, ^розвинен≥ та прим≥тивн≥. №÷€ ознака дозвол€Ї враховувати також: ≥ те, €ким саме чином люди включаютьс€ у культуротворчий процес: чи постають вони при цьому €к активн≥ д≥€ч≥, чи €к прост≥ виконавц≥, чи, нав≥ть, €к агенти (або жертви) даного процесу. ясно, що при цьому ви€вл€ютьс€ не лише характеристики технолог≥њ, а й характеристики соц≥альноњ системи в аспект≥ њњ культурност≥. јле ≥ друга ознака культури не може завершити розгл€д њњ суттЇвих характеристик. … найкращ≥ технолог≥њ можуть використовуватись не лише дл€ збагаченн€ та позитивного утвердженн€ людини у людському способ≥ бутт€, а й проти цього, - дл€ руйнуванн€ €к людини, так ≥ культури. 3.  ультура, €к сфера, де ви€вл€ютьс€ особливост≥ та потенц≥њ людини €к людини, постаЇ сукупн≥стю людських соц≥ально-≥сторичних та культурних ц≥нностей. ¬она виражаЇ те, що дл€ людини набуваЇ особливоњ значущост≥, поза чим людина не може розгл€дати себе ≥ свою життЇд≥€льн≥сть сповненими сенсу та зм≥сту. —аме за певн≥ ц≥нност≥ в сусп≥льств≥ розгортаЇтьс€ боротьба м≥ж > старим та новим, >м≥ж справжньою культурою та псевдокультурою (зараз дд€ позначенн€ останньоњ використовуЇтьс€ терм≥н "попса"), >м≥ж гуман≥стичною культурою та культурою людиноненависницькою, ≥ т. ≥н. Џ¬ загальному план≥ €сно, що справжн≥ культурн≥ ц≥нност≥ ор≥Їнтують розвиток культури в б≥к збагаченн€ людини та њњ про€в≥в, але за конкретних умов сусп≥льного житт€ ≥нколи буваЇ надзвичайно складно ви€вити, що саме реально в≥дпов≥даЇ таким ц≥нност€м. ƒосить часто в ≥стор≥њ трапл€Їтьс€ так, що культурн≥ новац≥њ сприймаютьс€ з обуренн€м, з гн≥вом, оц≥нюютьс€ €к руйн≥вн≥ та негативн≥ у в≥дношенн≥ до людського життЇвого самоствердженн€, але минаЇ час, ≥ так≥ оц≥нки м≥н€ютьс€ на пр€мо протилежн≥. “ак само складно оц≥нювати т≥ культурн≥ €вища, €к≥ супроводжувались певним приниженн€м людини або й людськими жертвами; наприклад, велика к≥льк≥сть арх≥тектурних пам'€ток ≥мператорського –иму зводилась рабами, €ким участь в такого роду д≥€нн€х часто вартувала житт€; €к ми повинн≥ њх оц≥нювати? 4. ѕевною м≥рою про€снити означен≥ проблеми оц≥нки культурних €вищ допомагаЇ наступна ознака культури - до культури у власному смисл≥ слова або до справжн≥х здобутк≥в культури в≥днос€ть лише те ≥з створеного людьми, в чому глибинн≥ €кост≥ та можливост≥ людини про€вились ≥з максимальним степенем повноти, досконалост≥ та виразност≥. “ут вже йдетьс€ не просто про ц≥нност≥ та способи д≥€льност≥, а про виведенн€ ≥ людськоњ д≥€льност≥, ≥ самоњ людини на певну, за даних обставин дл€ них - граничну межу своњх можливостей €к ≥нтелектуального, так ≥ матер≥ально-д≥€льного план≥в. «а ц≥Їю ознакою культура не п≥дл€гаЇ н≥€ким пор≥вн€нн€м та оц≥нкам у план≥ прогресу чи регресу: тут дос€гаЇтьс€ максимально можливе на даний момент, за даних обставин, ≥ тому вс≥ такого роду дос€гненн€ стають в≥чними та незр≥вн€нними. “ому цю ознаку культури можна вважати вир≥шальною, оск≥льки в усьому створеному людьми ми шукаЇмо саме цього - непе-ревершеного, виразного, незам≥нного. ¬ ракурс≥ ц≥Їњ ознаки ми можемо зрозум≥ти, чому н≥€к≥ в≥дновленн€ чи в≥дбудови н≥коли не зможуть компенсувати справжн≥х культурних втрат; в кращому випадку вони можуть спри€ти актуал≥зац≥њ культурно-≥сторичноњ пам'€т≥, бути повчальними, проте -лише макетами чи мул€жами д≥йсних культурних твор≥в. 5. ¬ цьому пункт≥ нашого розгл€ду в≥дкриваЇтьс€ доречн≥сть долученн€ до ф≥лософського анал≥зу культури ще одн≥Їњ њњ суттЇвоњ ознаки: в культуру включаютьс€ також способи збереженн€, розпод≥лу та використанн€ культурних ц≥нностей. ясно, що поза цим не може бути ≥ мови про нормальний культурно-≥сторичний процес: використанн€ культури також повинно бути культурним. јле в ц≥й галуз≥ в сучасному сусп≥льств≥ ≥снуЇ безл≥ч проблем: з одного боку, все це - > збер≥ганн€, ^використанн€, > розпод≥л культурних ц≥нностей - постаЇ економ≥чно досить обт€жливим, а, з ≥ншого боку, не завжди можна над≥йно визначити, що саме ≥з сучасного сусп≥льного процесу варто вид≥л€ти в €кост≥ культурних дос€гнень, збер≥гати та належним чином використовувати. ¬решт≥-решт, проблема збереженн€ культурних ц≥нностей була вид≥лена ёЌ≈— ќ (гуман≥тарним в≥дд≥лом ќќЌ) в €кост≥ одн≥Їњ ≥з глобальних проблем сучасноњ цив≥л≥зац≥њ. 6. ¬ розгл€нутих вище суттЇвих ознаках культури непом≥тно був присутн≥й ще один њњ ≥стотний момент - комун≥кативний. ÷е значить, що культура неможлива поза сп≥лкуванн€м, обм≥нами впливами та дос€гненн€ми, поза д≥алогом культур, людини ≥ культури, людини ≥ людини. якщо культура постаЇ ви€вленн€м творчих можливостей людини, засобом самови€вленн€ людських можливостей у будь-€ких формах та у будь-€кий спос≥б, то не лише окрема людина, а й окрем≥ народи, нав≥ть окрем≥ людськ≥ райони та рег≥они не можуть претендувати на повноту таких самови€влень.  ультурн≥ дос€гненн€, вступаючи у д≥алог ≥з ≥ншими культурами, отримують додатков≥ ≥мпульси дл€ свого зростанн€ ≥ п≥днесенн€. « ≥ншоњ сторони, саме в сп≥лкуванн≥ культур про€вл€Їтьс€ ориг≥нальн≥сть кожноњ ≥з них. —учасн≥ досл≥дженн€ культури надають великого значенн€ д≥алог-≥зму культури. ÷е значить, що культура дл€ свого розвитку та нормального функц≥онуванн€ повинна перебувати €к у внутр≥шньому, так ≥ в зовн≥шньому д≥алоз≥. ¬нутр≥шн≥й д≥алог значить, що культура повинна оц≥нювати саму себе, своњ попередн≥ дос€гненн€ та шукати шл€х≥в у майбутнЇ, будучи чутливою до настроњв людини. «овн≥шн≥й д≥алог передбачаЇ визнанн€ факту в≥дкритост≥, певноњ незавершеност≥ окремоњ культури, необх≥дност≥ њњ ≥нтенсивних контакт≥в ≥з ≥ншими культурами. 7. Ќарешт≥, ми не повинн≥ ≥ не можемо в≥дривати культуру в≥д людини; про справжн≥ можливост≥ та дос€гненн€ певноњ культури ми д≥знаЇмос€ дуже просто: спостер≥гаючи за повед≥нкою людей, що Ї нос≥€ми даноњ культури. ¬ цьому сенс≥ культура - це певна людська повед≥н-ка, а також: правила, норми, способи њњ впор€дкуванн€. «а влучним висловом ѕ. Ѕрука, культура - це те, завд€ки чому, ми, в≥д'њхавши в≥д своЇњ дом≥вки на дв≥ст≥ миль, почуваЇмо себе чужинц€ми. ќтже, €к бачимо, €вище культури справд≥ постаЇ, з одного боку складним, а, з ≥ншого боку, важливим дл€ сусп≥льства ≥ людини; в ньому фокусуютьс€ своЇр≥дн≥ кристал≥зац≥њ людськост≥. –озгл€д суттЇвих ознак культури доречно завершити окресленн€м ще де€ких особливостей сучасних про€в≥в культури, пов'€заних ≥з даними ознаками. Ќе можна не враховувати того, що наприк≥нц≥ XIX - на початку XX ст. Ївропейська культура все б≥льше ≥ б≥льше ви€вл€Ї себе €к некласична за пров≥дними тенденц≥€ми. Ќекласична культура маЇ риси, спор≥днен≥ ≥з рисами некла-сичноњ ф≥лософ≥њ. не претендуЇ на с€ганн€ абсолют≥в, спов≥дуючи позиц≥ю м≥н≥мал≥зму вс≥л€ко акцентуЇ несв≥дом≥ та позасв≥дом≥ чинники людськоњ життЇд≥€льност≥ розгл€даЇ д≥йсн≥сть €к в≥дносну та скор≥ше розпорошену, подр≥бнену, н≥ж ц≥л≥сну ≥ завершену яскравим про€вом некласичноњ культури у XX ст. постаЇ так звана "масова культура ", €ка бачить свою м≥с≥ю не в тому, щоб п≥дносити людину до вищих р≥вн≥в д≥€льност≥ та св≥тосприйн€тт€, а в максимально в≥льних ви€вленн€х людських стих≥йних бажань, уподобань ≥ ≥мпульс≥в. ¬с≥ ц≥ тенденц≥њ в к≥нц≥ XX ст. знайшли своЇ концентроване в≥дображенн€ у €вищ≥ мистецького постмодерну. ƒосить велика к≥льк≥сть д≥€ч≥в мистецтва та культури не приймаЇ н≥ масовоњ культури, н≥ постмодерну в мистецтв≥, вважаючи њх ви€вленн€м тенденц≥й до деградац≥њ €к людини, так ≥ культури. ѕроте досл≥дженн€ цих €вищ засв≥дчуЇ, що авангардне (сучасне) мистецтво та некласична культура перебувають у орган≥чних зв'€зках ≥з класикою, ≥нколи досить вдало використовуючи њх дос€гненн€ ≥ справд≥ розкриваючи нов≥ обр≥њ людських самови€влень. ѕричини по€ви масовоњ культури високий р≥вень розвитку техн≥ки ≥ науки ^ скупченн€ людей у г≥гантських м≥стах ^ деградац≥€ мистецтва ≥ культури _, перетворенн€ народ≥в ≥з виразно окреслених етн≥чних сп≥льнот у безлику "с≥ру " масу людейпад≥нн€ зац≥кавленост≥ духовними ц≥нност€ми јморальний занепад сусп≥льства поширенн€ ерзац-культури н≥вел€ц≥€ ≥ндив≥дуальних людських особливостей   20.2. ѕон€тт€ цив≥л≥зац≥њ. ¬заЇмозв'€зок культури ≥ цив≥л≥зац≥њ ” повс€кденному житт≥ пон€тт€ культури досить часто ототожнюЇтьс€ ≥з пон€тт€м цив≥л≥зац≥њ: ми кажемо "культурне житт€", а також "цив≥л≥зоване житт€", "культурне сусп≥льство" та "цив≥л≥зоване сусп≥льство" ≥ т. ≥н. “е саме простежуЇтьс€ ≥ в ≥стор≥њ людськоњ думки: терм≥ни "культура" та "цив≥л≥зац≥€" ув≥йшли в науковий об≥г у XVIII ст., в епоху ѕросв≥тництва, де вони часто ф≥гурували €к синон≥ми. ≤ п≥зн≥ше (наприклад, в концепц≥њ рос≥йського соц≥олога ћ. ƒанилевського) вони досить часто позначали те саме. ѕроте, вже у перш≥й третин≥ XIX ст. американський соц≥олог Ћ. ћорган позначив терм≥ном "цив≥л≥зац≥€" певну велику епоху ≥сторичного розвитку людства, €ка йшла за епохами дикунства та варварства у вих≥дному значенн≥ латинський терм≥н "civilis" перекладаЇтьс€ €к "громадський" та "м≥ський". «а ћорганом, дл€ дикунства були характерн≥ стадне житт€, збиральництво, використанн€ дл€ житла природних схованок (печер, грот≥в та ≥н.), оперуванн€ прим≥тивними кам'€ними знар€дд€ми прац≥. ¬арварство вже характеризувалос€ => родовою орган≥зац≥Їю житт€, виникненн€ та розвиток м≥ст обробленн€ та використанн€ метал≥в ■* виникненн€ письма по€ва держави та публ≥чних орган≥в влади.виникненн€ с≥м"њ використанн€м вогню, прирученн€м тварин, елементарним землеробством, побудовою житла та виготовленн€м глин€ного посуду. «а ц≥Їю епохою розпочалас€ епоха цив≥л≥зац≥њ - епоха м≥ст, виникненн€ с≥м "≥ виготовленн€ та використанн€ метал≥в, по€ва держави та в≥дкритт€ ≥ використанн€ письма. Ќаведен≥ характеристики цив≥л≥зац≥њ св≥дчать, що по€ва цив≥л≥зац≥њ суттЇво стаб≥л≥зувала сусп≥льне житт€ та х≥д ≥стор≥њ, створила умови дл€ нагромадженн€ ≥сторичного досв≥ду ≥, звичайно, спри€ла продуктивн≥шому розвитку культури. “епер певний народ або сп≥льн≥сть людей могли захищати своњ культурн≥ здобутки, збер≥гати в≥домост≥ про своЇ минуле у записах, не покладаючись на нест≥йку людську пам'€ть та крихк≥сть окремих людських житт≥в. ѕроте пон€тт€ цив≥л≥зац≥њ не сп≥впадаЇ ≥з пон€тт€м культури: цив≥л≥зац≥€ н≥би концентруЇ переважно т≥ сторони сусп≥льного житт€, €к≥ забезпечують функц≥онуванн€ технолог≥чноњ складовоњ культури, а не њњ смислових засад. ѕершими гаслами цив≥л≥зац≥њ стають "зручн≥сть, ефективн≥сть, комфорт". „ерез це вже у XIX ст. виникають ≥дењ протиставленн€ культури та цив≥л≥зац≥њ одне одному, але виразно це протиставленн€ було подано у концепц≥њ "морфолог≥њ культури" ќ. Ўпенглера, у де€ких м≥ркуванн€х ћ. ќ. Ѕерд€ева. ќ.Ўпенглер, €к вже окреслювалось, розгл€дав цив≥л≥зац≥ю €к стад≥ю занепаду певноњ культури, оск≥льки дл€ цив≥л≥зац≥њ гонитва за неск≥нченним нарощуванн€м матер≥альних ресурс≥в сусп≥льного житт€ стаЇ пров≥дним чинником њњ д≥њ. ѕ≥сл€ книги ќ.Ўпенглера "«анепад ™вропи" проблема взаЇмозв'€зку культури та цив≥л≥зац≥њ стаЇ визнаною ≥ надзвичайно актуальною.  оментуючи цей тв≥р н≥мецького культуролога, рос≥йський ф≥лософ ћ. Ѕерд€ев зазначав, що культурою рухаЇ безкорисне прагненн€ самореал≥зац≥њ, а цив≥л≥зац≥Їю - саме користь, матер≥альн≥ зац≥кавленн€. “ому цив≥л≥зац≥€ знищуЇ культуру, веде до втрати нею своњх живильних ≥мпульс≥в; на м≥сце культури €к прагненн€ до людського самови€вленн€ на р≥вн≥ виходу на абсолютно св€щенне, приходить псевдокультура, заснована на неконтрольованих вибухах негативноњ енерг≥њ. як же можна оц≥нити концепц≥ю ќ. Ўпенглера! як вона сп≥вв≥дноситьс€ ≥з п≥дходом Ћ. ћорганањ —кор≥ше за все, позиц≥€ ќ. Ўпенглера Ї занадто радикальною; –еальний њх зв'€зок культури та цив≥л≥зац≥њ, напевне, значно складн≥ший. ÷ив≥л≥зац≥€, по-перше, може виникнути ≥ виникаЇ лише на ірунт≥ певних культурних дос€гнень; в цьому сенс≥ вона д≥йсно постаЇ майже тотожною культур≥. јле й при цьому вона в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д культури €к своњми функц≥€ми, так ≥ ц≥льовим спр€муванн€м. Ќе сп≥впадаючи ≥з культурою, цив≥л≥зац≥€ стаЇ важливим стимулом та соц≥ально-≥сторичною формою розвитку культури. јле протисто€нн€ культури та цив≥л≥зац≥њ спостер≥галис€ час в≥д часу, ≥ в попередн≥ ≥сторичн≥ пер≥оди, коли, наприклад, стимулювалис€ лише т≥ напр€ми розвитку культури, €к≥ були виг≥дн≥ можновладц€м, цар€м, деспотам, багат≥€м та ≥н., коли розвивалас€ переважно культура розкош≥в та вишуканих вт≥х. ¬ той же час нав≥ть так≥ "замовленн€" культуротворц€м не завжди ≥ не обов'€зково впливали на культуру негативно: ≥нколи це приводило до пошук≥в та в≥дкритт≥в нових засоб≥в та напр€м≥в культурного процесу. ” свою чергу ≥ спонтанний розвиток культури не завжди стимулював та п≥дкр≥плював цив≥л≥зац≥йн≥ процеси; наприклад, ще ѕлатон, накреслюючи проект "≥деальноњ держави", в≥дзначав, що мистецтво ≥нколи розбещуЇ та послаблюЇ людину, робить њњ безд≥€льною. « позиц≥њ концентрац≥њ людських зусиль задл€ дос€гненн€ певних соц≥альних ц≥лей культура д≥йсно далеко не завжди може бути корисною, але, €к ми з'€сували, не в тому пол€гаЇ њњ сутн≥сть. ј тому сл≥д визнати, що культура та цив≥л≥зац≥€ постають двома р≥зними сторонами людського сусп≥льно-≥сторичного бутт€; њх протисто€нн€, але ≥ взаЇмне стимулюванн€ постаЇ нормальним €вищем ≥ одним ≥з джерел розвитку сусп≥льства ѕроте, це не значить, що взаЇмини м≥ж культурою та цив≥л≥зац≥Їю не потребують усв≥домленн€ та св≥домого втручанн€, але задл€ того, щоби таке втручанн€ було виправданим та розумним, сл≥д мати у€вленн€ ≥ про сутн≥сть культури, ≥ про сутн≥сть цив≥л≥зац≥њ, ≥ про складн≥сть њх взаЇмовплив≥в. —ьогодн≥ пон€тт€ "цив≥л≥зац≥€ "найчаст≥ше застосовують дл€ означенн€ дос€гнутого ступен€ сусп≥льного розвитку, а також: набутого р≥вн€ функц≥онуванн€ культури в ус≥х њњ складових. ≤ншими словами: цив≥л≥зац≥€ - це такий р≥вень ≥ стан сусп≥льства, €кому притаманн≥ високий злет культури та њњ ефективне функц≥онуванн€ в ус≥х галуз€х бутт€ сусп≥льства. 20.3. Ќац≥ональн≥ культури та культура загальнолюдська –озгл€нут≥ особливост≥ культури €к сусп≥льно-≥сторичного €вища дають можлив≥сть зрозум≥ти, що культуру твор€ть людськ≥ особистост≥, проте, вони вписан≥ в певн≥ сп≥льност≥, ≥сторичн≥ епохи, певний сусп≥льний процес. јле в становленн≥ та розвитку культури спостер≥гаютьс€ т≥ сам≥ тенденц≥њ, що ≥ в розвитку п≥знанн€ та людськоњ особистост≥: коли сутн≥сть такого €вища €к культура усв≥домлюЇтьс€, тод≥ культура ≥снуЇ вже €к вагомий, впливовий чинник сусп≥льного бутт€. ѕочатково культура виникаЇ ≥ формуЇтьс€ стих≥йно, виражаючи пр€м≥ потреби певноњ сп≥льност≥ людей, тому корен≥ кожноњ культури с€гають стих≥њ народного житт€, де, за твердженн€м багатьох ф≥лософ≥в, культуролог≥в та психолог≥в, формуютьс€ найперш≥ типи культурноњ повед≥нки, у€вленн€ про культурн≥ та соц≥альн≥ ц≥нност≥, архетипи колективного св≥тосприйн€тт€ та самоусв≥домленн€. ≤ в подальшому своЇму розвитку культура не розриваЇ своњх зв'€зк≥в ≥з цими њњ корен€ми, оск≥льки ≥ прижитис€, ≥ збер≥гатис€, ≥ реально функц≥онувати культурн≥ дос€гненн€ можуть лише в межах певноњ соц≥альноњ сп≥льност≥ людей. «а твердженн€ми згаданого вище ќ.Ўпенгле-ра, джерелом культурного творенн€ постаЇ душа певного народу. ќск≥льки в наш час основною формою соц≥альноњ сп≥льност≥ людей постаЇ нац≥€, то найчаст≥ше в досл≥дженн€х культури ф≥гуруЇ пон€тт€ нац≥ональноњ культури. ясно, що в сучасному сусп≥льств≥ нац≥ональну культуру не можна ототожнювати ≥з народною культурою, оск≥льки нац≥ональна культура творитьс€ вже не т≥льки ≥ не ст≥льки в стих≥њ народного житт€, ск≥льки талановитими та видатними майстрами та д≥€чами культури. Ќе можна ототожнити нац≥ональну культуру ≥ з творами представник≥в одн≥Їњ пров≥дноњ нац≥њ €коњсь крањни, оск≥льки в складному сучасному соц≥альному орган≥зм≥ зад≥€н≥, €к звичайно, представники р≥зних нац≥й, народ≥в, етн≥чних груп. “аким чином, нац≥ональна культура в сучасному сусп≥льств≥ - це €вище складне, багатоелементне €к за суб'Їктами свого творенн€, так ≥ за зм≥стом. ƒосить складним та дискус≥йним постаЇ питанн€ про взаЇмн≥ в≥дношенн€ нац≥ональних культур та св≥товоњ культури. ƒис-кус≥йн≥сть цього питанн€ значною м≥рою обумовлена тим, що воно зач≥паЇ ≥нтереси людей: переважна б≥льш≥сть людей, вход€чи у житт€, потрапл€Ї у певне культурне середовище, разом ≥з молоком матер≥ вбираЇ в своЇ сприйн€тт€ д≥йсност≥ певн≥ вз≥рц≥ житт€, д≥€льност≥, норм повед≥нки, мистецьких уподобань. “ому досить часто люд€м здаЇтьс€ незрозум≥лим, а то й образливим той факт, що €к≥сь ≥нш≥ люди не милуютьс€ тим, чим милуютьс€ вони, не дотримуютьс€ певних ритуал≥в та звичањв ≥ т. ≥н. —кладн≥сть означеного питанн€ пов'€зана ≥з тим, що, €к здаЇтьс€, наочно очевидною та незаперечною постаЇ реальн≥сть конкретних нац≥ональних та етн≥чних про€в≥в культури, а ось де та €к ≥снуЇ св≥това культура? „и€ вона, хто њњ творить та використовуЇ? ≤ д≥йсно, лише ≥з великою долею умовност≥ ми можемо казати про те, що давньогрецька скульптура чи арх≥тектура належить усьому людству; реальн≥ ж права на них маЇ перш за все √рец≥€; ≥ т. ≥н. јле ≥з цього м≥ркуванн€ не випливаЇ виправдан≥сть запереченн€ реальност≥ чи сенсу вид≥ленн€ св≥товоњ культури €к €вища сусп≥льноњ ≥стор≥њ.  оли ми кажемо ""анатом≥€ людини", "генетичний код людини", то н≥ в кого не виникаЇ питанн€, €коњ саме людини? якоњ нац≥њ? “ут ми розум≥Їмо, що структурн≥ чи ≥нформац≥йн≥ одиниц≥ людського орган≥зму у вс≥х людей за будовою, функц≥€ми та вих≥дними структурними зв'€зками Ї однаковими, хоча в кожн≥й конкретн≥й людин≥ вони набувають ≥ндив≥дуально неповторних ви€влень внасл≥док ун≥кальност≥ конкретних умов, обставин, фактор≥в €к њњ по€ви на св≥т, так ≥ подальшого житт€. “≥ основн≥ складов≥ людського способу бутт€, людськоњ св≥домост≥ та ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥, €к≥ ми розгл€нули у попередн≥х розд≥лах, також за суттю Ї однаковими, загальними дл€ вс≥х людей, хоча за про€вами - в≥дм≥нними.  онкретний п≥дх≥д до людини вимагаЇ вм≥нн€, нав≥ть мудрост≥ та мистецькост≤ поЇднувати одне ≥ друге, тобто вм≥нн€ бачити, що певна людина, оск≥льки вона людина, маЇ, €к ≥ вс≥ люди, предметно зумовлен≥ емоц≥њ, проте це Ї емоц≥њ саме ц≥Їњ людини, хоча вони в ц≥лому постають €вищем загальнолюдським, Ї ун≥кальними ≥ н≥ким б≥льше не в≥дтворюваними. ўе ранн≥й христи€нський ф≥лософ-римл€нин —.Ѕоец≥й писав, що реальн≥сть загального пол€гаЇ в тому, що воно присутнЇ в кожн≥й реч≥, але сутн≥сть загального знаходить ви€вленн€ лише в розум≥ та загальних пон€тт€х людськоњ мови. “ак само ми повинн≥ п≥дходити ≥ до питанн€ про сп≥вв≥дношенн€ нац≥ональних культур та св≥товоњ культури: кожна нац≥ональна культура Ї ун≥кальною, проте вона Ї людською культурою, тобто в н≥й знаходить своњ ви€вленн€ та засв≥дченн€ те, що входить в людську природу, людський спос≥б бутт€. „ерез це м≥ж культурами можливий ≥ необх≥дний д≥алог: €кби культури були в≥др≥зан≥ одна в≥д одноњ непроникненим кордоном, вони б нав≥ть не змогли би визнати один одного €вищами того самого пор€дку, а €кби вони повн≥стю сп≥впадали, то не було б сенсу в њх сп≥лкуванн≥. “ому, наприклад, ≥тал≥йськ≥ п≥сн≥ ≥нш≥, н≥ж украњнськ≥, проте ми розум≥Їмо, що це - п≥сн≥, що в них знаходить ви€вленн€ мелос, але саме той, €кий в ун≥кальн≥й ≥сторичн≥й та сусп≥льн≥й ситуац≥њ розкривс€ не так, €к мелос ≥ншого народу. ќтже, можна зробити висновок, що в кожн≥й реально ≥снуюч≥й культур≥ на€вн≥ загальнолюдськ≥ ви€вленн€, що оц≥нюютьс€ в €кост≥ св≥товоњ культури, та ун≥кальн≥сть ≥ неповторн≥сть њх продукуванн€ ≥ виразу, що постаЇ в окресленн€х нац≥ональноњ культури. ¬≥докремити њх неможливо, €к неможливо в≥докремити акт д≥њ та результат, але ≥ ототожнювати не виправдано, оск≥льки при цьому втрачаютьс€ реальн≥ аспекти культурного д≥алогу та людського сп≥лкуванн€. загальнолюдський елемент Ч те, що може бути ц≥кавим ≥ зрозум≥лим кожн≥й розумн≥й людин≥ нац≥ональний елемент Ч те, що може €вл€ти ≥нтерес та бути зрозум≥лим лише тим, хто заглиблений у дану культуру елемент, що слугуЇ ірунтом дл€ д≥алогу та культурноњ дискус≥њ, те, що синтезуЇ два попередн≥ елементи   ” зв'€зку з цим у зм≥ст≥ кожноњ нац≥ональноњ культури умовно можна вид≥лити к≥лька њњ зм≥стовних елемент≥в. «вичайно, вид≥л€ти ц≥ елементи можна лише умовно, так само, €к ≥ проводити меж≥ м≥ж ними, але не сл≥д вважати таке вид≥ленн€ штучним: в реальному функц≥онуванн≥ культури ≥ це в≥домо вс≥м - де€к≥ њњ предмети набувають широкого розповсюдженн€ на м≥жнародному р≥вн≥, де€к≥ лишаютьс€ в≥домими та зрозум≥лими лише нос≥€м даноњ культури, а де€к≥ €вл€ють переважний ≥нтерес дл€ досл≥дник≥в та культуролог≥в. ѕроте дл€ б≥льшост≥ людей вс≥ ц≥ тонкощ≥ залишаютьс€ нев≥домими, ≥нколи - незрозум≥лими, а ≥нколи - ≥ принципово неприйн€тними. —кладно, ц≥л≥сно та конкретно мислити - справа нелегка; вона вимагаЇ €к спец≥ального навчанн€, так ≥ ≥нтелектуальних навичок. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в культура розум≥Їтьс€ та оц≥нюЇтьс€ одноб≥чно: ^> т≥ люди, €к≥ схильн≥ бачити в ус≥х культурах лише в≥дтворенн€ Їдиноњ людськоњ природи, часто знеособлюють культуру, позбавл€ють њњ момент≥в неповторност≥ та принциповоњ незам≥нност≥; њх ≥нколи, проте, не зовс≥м виправдано, називають космопол≥тами, а то й ≥нтернац≥онал≥стами; ^> т≥, хто схильн≥ зводити культуру лише до њњ неповторних форм, фактично ≥золюють культури та народи одне в≥д одного; њх, €к звичайно, називають радикальними нац≥онал≥стами (≥нколи - шов≥н≥стами); *h> т≥ люди, €к≥ вбачають в культурах лише ірунт дл€ д≥алог≥в та сп≥лкувань, схильн≥ позбавл€ти культуру њњ екзистенц≥альних засад; це Ї функц≥ональний або феноменал≥стичний п≥дх≥д до культури. –озгл€даючи ц≥ аспекти функц≥онуванн€ культури, варто було б застер≥гти в≥д невиправданого використанн€ тих терм≥н≥в, €к≥ характеризують наведен≥ вище позиц≥њ; перш за все сл≥д розр≥зн€ти ц≥ позиц≥њ €к св≥тогл€дн≥, €к ≥деолог≥чн≥ та €к пол≥тичн≥. Ќаприклад, €кщо розгл€дати космопол≥тизм €к св≥тогл€дну позиц≥ю, то не можна њй не симпатизувати, адже космопол≥ти - це т≥ люди, €к≥ в≥дчувають себе д≥тьми космосу, в≥дчувають свою спор≥днен≥сть ≥з вих≥дними засадами бутт€ природи, св≥ту. ¬ цьому сенс≥ де€к≥ в≥дом≥ духовн≥ наставники людства були космопол≥тами (наприклад, Ѕудда, ’ристос). ≤нша справа, коли космопол≥тизм постаЇ ≥деолог≥чною установкою, тобто коли в≥н подаЇтьс€ €к соц≥альна програма; тод≥ в≥н веде до н≥велюванн€ людей та нав≥ть до соц≥ального насильства. якщо ж космопол≥тизм виступаЇ €к характеристика пол≥тики, тод≥ в≥н однозначно постаЇ €вищем небезпечним та руйн≥вним. “е саме можна сказати ≥ про ≥нш≥ наведен≥ позиц≥њ; наприклад, нац≥онал≥зм €к св≥тогл€дна установка також не може не викликати поваги, оск≥льки, €к звичайно, в≥н при цьому пов'€зуЇтьс€ ≥з поглибленим ≥нтересом до нац≥ональноњ культури, ≥стор≥њ, народних звичањв. як ≥деолог≥чна установка в≥н вже небезпечний тому, що загрожуЇ соц≥альним протисто€нн€м та розбратом. ¬ пол≥тичному план≥ в≥н може бути виправданий лише в окрем≥ пер≥оди ≥сторичного розвитку певного народу або держави. *■ ќтже, в реальному продукуванн≥ та соц≥альному функц≥онуванн≥ культура постаЇ складним, багатоелементним утворенн€м, тому й розум≥ти ≥ осмислювати њњ сл≥д без спрощень. ƒл€ цього треба набувати навичок ц≥л≥сного конкретного мисленн€, €ке постаЇ особливо важливим тод≥, коли ми хочемо св≥домо займати виправдану позиц≥ю в п≥дход≥ до з'€суванн€ взаЇмозв'€зку м≥ж; нац≥ональними культурами та св≥товою культурою. 20.4. √лобальн≥ проблеми сучасноњ цив≥л≥зац≥њ ” ф≥лософських та культуролог≥чних досл≥дженн€х тип цив≥л≥зац≥њ визначають за р≥зними ознаками: рел≥г≥йними, етн≥чними або расовими характеристиками, за особливост€ми взаЇмод≥њ з природою. —учасну зах≥дну цив≥л≥зац≥ю переважно визначають за њњ способом освоЇнн€ св≥ту ≥ тому називають ≥ндустр≥альною (або пост≥ндуст-9 р≥альною). ≤ндустр≥альне виробництво характеризуЇтьс€ широким використанн€м машинноњ техн≥ки €к традиц≥йноњ, так ≥ нетрадиц≥йноњ: автомат≥в, робот≥в, комп'ютер≥в. ≈фективн≥сть такого виробництва набагато вища в≥д ручноњ прац≥, тому сучасне ≥ндустр≥альне виробництво здатне не лише забезпечити задоволенн€ основних потреб людини, а й створити умови дл€ усп≥шного розвитку науки, осв≥ти, культури, мистецькоњ творчост≥, охорони здоров'€ ≥, врешт≥-решт, - дл€ саморозвитку та самовдосконаленн€ особи. & ≤ндустр≥альна цив≥л≥зац≥€ постаЇ умовою усв≥домленн€, проголошенн€ та захисту прав людини, культивуванн€ ≥ндив≥дуальноњ людськоњ самобутност≥. јле ≥ндустр≥альне виробництво принесло людству не лише позитивн≥ здобутки. …ого негативн≥ сторони ви€вилис€ у тому, що: ‘ по-перше, воно зробило людську працю б≥льш одноман≥тною, механ≥чною, часто майже позбавленою забарвленн€ людською ≥ндив≥дуальн≥стю; ♦ по-друге, машинне виробництво призвело до масового кал≥цтва людей, масовоњ њх загибел≥ внасл≥док техн≥чних авар≥й та катастроф (згадаймо „орнобиль), а застосуванн€ техн≥ки на в≥йн≥ спричинило небачен≥ жертви п≥д час в≥йськових конфл≥кт≥в; нарешт≥, впровадженн€ машин та машинного виробництва зумовило значну рац≥онал≥зац≥ю людськоњ св≥домост≥, виникненн€ механ≥стичного св≥тобаченн€, ототожненн€ природних процес≥в ≥ нав≥ть людини з машинами п≥двищеноњ складност≥. јле чи не головним негативним насл≥дком ≥ндустр≥ал≥зац≥њ виробництва стало виникненн€ так званих глобальних проблем сучасноњ цив≥л≥зац≥њ, зумовлених тим, що людська техн≥чна та виробнича д≥€льн≥сть за своњми масштабами дос€гла вим≥р≥в загальноп-ланетних процес≥в. √лобальними њх назвали саме тому, що вони охоплюють та впливають певною м≥рою на усе людство, усю земну кулю ("глобус" з латини -кул€). ” зв'€зку з цим ≥ розв'€зувати њх може лише все людство або, принаймн≥, б≥льш≥сть його. √лобальн≥ проблеми не можна розв'€зати в межах окремих крањн або окремих рег≥он≥в «емл≥. √лобальн≥ проблеми сучасност≥) —оц≥ально-еколог≥чн≥ —оц≥ально-економ≥чн≥ —оц≥ально-пол≥тичн≥ ѕроблеми людини √оловною причиною виникненн€ сучасних глобальних проблем Ї зростанн€ масштаб≥в людськоњ перетворювальноњ д≥€льност≥ до р≥вн€ загальногшанетних процес≥в. ≤з ц≥Їњ причини випливають ≥ вс≥ ≥нш≥ особливост≥ глобальних проблем. ƒосить показовою щодо характеристик глобальност≥ постаЇ „орнобильська катастрофа: в≥домо, що негативн≥ впливи вибуху њњ четвертого реактора так чи ≥накше поширились на дес€тки крањн. Ќайб≥льше в≥д пр€моњ д≥њ насл≥дк≥в вибуху постраждали ”крањна, Ѕ≥лорусь та де€к≥ рег≥они –ос≥њ. –еальн≥ масштаби њњ загрозливих насл≥дк≥в важко оц≥нити нав≥ть зараз. ѕроте, незаперечним уроком „орнобильськоњ катастрофи постаЇ те, що сучасн≥ техн≥ка та технолог≥€ не вибачають людських помилок чи недбалост≥, а, навпаки, вимагають уважност≥, дисципл≥ни ≥, у тому числ≥, того, що ще Ѕ. ѕаскаль називав "г≥дним мисленн€м''', тобто мисленн€м ≥з граничним ступенем щирост≥, в≥дкритост≥ та самоусв≥домленн€. “ого ж вимагають й ≥нш≥ глобальн≥ проблеми сучасност≥. ј зв≥дси випливаЇ ф≥лософський аспект глобал≥стики: сьогодн≥ людство живе ≥ д≥Ї у новому режим≥ осмисленн€ себе та в≥дпов≥дальност≥. √оловн≥ ознаки глобальних проблем њх загальнолюдський характер масштабн≥сть надзвичайна гострота необх≥дн≥сть коллективного вир≥шенн€ «упинимось докладн≥ше на зм≥ст≥ де€ких глобальних проблем. —оц≥ально-еколог≥чн≥ проблеми - це проблеми, пов'€зан≥ з порушенн€м унасл≥док людськоњ д≥€льност≥ р≥вноваги в геолог≥чних, б≥ох≥м≥чних процесах «емл≥ та б≥осфери загалом. ƒо комплексу еколог≥чних проблем вход€ть: ♦ забрудненн€ довк≥лл€; воно наст≥льки ≥нтенсивне, що на «емл≥ сьогодн≥ майже немаЇ еколог≥чно чистих р≥к; до того ж забруднен≥ не лише ірунти, водоймища, атмосфера, а й косм≥чний прост≥р навколо планети; знищенн€ л≥с≥в, зеленого шару «емл≥, через що в≥дбулис€ зм≥ни у водообм≥нних процесах планети, у температурному режим≥ на њњ поверхн≥; сучасна наука занепокоЇна по€вою "парникового ефекту" в земн≥й атмосфер≥, коли внасл≥док виробничоњ д≥€льност≥ в≥дбуваЇтьс€ п≥двищенн€ загальноњ температури: це загрожуЇ таненн€м пол€рних льод≥в ≥ в≥дчутним п≥двищенн€м р≥вн€ води у —в≥товому океан≥; ■*Х зменшенн€ площ≥ ірунт≥в, придатних дл€ р≥льництва внасл≥док буд≥вництва м≥ст, шл€х≥в, п≥дприЇмств, ероз≥њ ірунт≥в та ≥н. ≈колог≥чна криза —оц≥ально-еколог≥чн≥. Ўл€хи розв'€занн€ проблеми (abracadabra J) ♦ «абрудненн€ пов≥тр€ного ≥ програми охорони навколишнього середовища. стю людей.–озробка ≥ виконанн€ м≥жнародноњ водного басейн≥в «емл≥, загрозливе зростанн€ в≥дход≥в життЇд≥€льност≥ людини≈фективне природоохоронне закон давство з≥ стимулами ≥ в≥дпов≥дальн≥-можлив≥сть кл≥матичноњ катастрофиѕроблема зм≥ни кл≥мату ≥ ресурс≥в (енергетичних, сировинних продовольча демограф≥чна економ≥чна в≥дстал≥сть значноњ к≥лькост≥ крањнѕерех≥д до новоњ еколог≥чноњ природо-охоронноњ технолог≥чноњ культури,«б≥дненн€ тваринного ≥ рослинного св≥ту планети.≤нформуванн€ людей про стан оточуючого середовища ≥ формуванн€—короченн€ с≥льськогосподарських уг≥дь ≥ л≥с≥в, пог≥ршенн€ еколог≥чного св≥тогл€ду в сусп≥льств≥, родючост≥ грунт≥в. ¬есь комплекс еколог≥чних проблем, в тому числ≥ викликаних „орнобильською катастрофою, створюЇ реальн≥ загрози людському життю. «а попередн≥ми прогнозами де€ких футуролог≥в (футуролог≥€- прогнозуванн€ майбутнього), до середини XXI ст. людство може знищити себе внасл≥док загальноњ еколог≥чноњ катастрофи.   —еред глобальних соц≥ально-економ≥чних проблем актуал≥зуютьс€ енергетична проблема ≥ проблеми, пов '€зан≥ з х≥м≥чним виробництвом. ¬≥домо, що ефективн≥сть сучасного виробництва перебуваЇ у пр€мопропорц≥йн≥й залежност≥ в≥д р≥вн€ енергоозброЇност≥ прац≥. јле саме виробництво енерг≥њ Ї чи не найб≥льш еколог≥чно небезпечним: теплов≥ станц≥њ викидають у пов≥тр€ тис€ч≥ тонн отруйних газ≥в та твердих пилових в≥дход≥в. ядерн≥ станц≥њ небезпечн≥ через рад≥ац≥ю, а також необх≥дн≥сть захоронени€ в≥дход≥в €дерного палива. ≈нергетика також Ї найпотужн≥шим чинником створенн€ "парникового ефекту^. Ќамаганн€ використовувати природн≥ джерела енерг≥њ (сон€чне випром≥нюванн€, в≥тер, припливи) поки що неефективн≥. «агострились також проблеми, пов'€зан≥ з х≥м≥чним виробництвом, ≥з створенн€м р≥зного роду штучних матер≥ал≥в. Ѕез останн≥х неможлив≥ н≥ сучасне виробництво, н≥ сучасн≥ медицина та обчислювальна техн≥ка. јле штучн≥ матер≥али не п≥ддаютьс€ природн≥й утил≥зац≥њ, а тому створюють небезпеку дл€ довк≥лл€ та здоров'€ людини. ƒемограф≥чна проблема пов'€зана з перенаселенн€м певних рег≥он≥в «емл≥. «агалом населенн€ планети зб≥льшуЇтьс€ в≥дчутними темпами. “ому виникають проблеми забезпеченн€ людства продовольством, житлом, од€гом, медичним обслуговуванн€м, проблеми, пов'€зан≥ з легальною та нелегальною ем≥грац≥Їю. —еред глобальних соц≥ально-пол≥тичних проблем на перший план висуваютьс€ проблеми в≥йни та миру, зумовлен≥ нагромадженн€м зброњ масового знищенн€ людини. ’оча п≥сл€ розпаду —–—– за умов в≥дсутност≥ протисто€нн€ двох св≥тових соц≥альних систем загроза св≥товоњ €дерноњ в≥йни н≥би в≥дсунулась на другий план, проте, вона не зникла. Ќ≥хто не гарантуЇ людству захист в≥д €дерного шантажу, пол≥тичного авантюризму €к ≥з боку певних пол≥тичних режим≥в, так ≥ певних злочинних груп ≥ нав≥ть одинак≥в.  р≥м того, €дерноњ зброњ нагромаджено так багато, що серйозну загрозу становить њњ збер≥ганн€; знищенн€ њњ складна ≥ дорога процедура.  р≥м того, до глобальних проблем сучасноњ цив≥л≥зац≥њ належать проблеми людини, тобто так≥, що пов'€зан≥ з масовим розповсюдженн€м де€ких хвороб (—Ќ≤ƒ, онколог≥чн≥, серцево-судинн≥ захворюванн€, д≥абет та ≥н.); проблеми збереженн€ культурноњ спадщини людства, взаЇмин м≥ж людьми, матер≥альноњ ≥ духовноњ незабезпеченост≥ житт€, обмеженн€ прав ≥ свобод громад€н, боротьби з м≥жнародним тероризмом, наркомаф≥Їю та ≥н. якими ж можуть бути шл€хи та умови розв'€занн€ глобальних проблем? ƒо них можна в≥днести: масове роз'€сненн€ значенн€ та масштаб≥в глобальних проблем; обов'€зкове введенн€ в осв≥ту знань, пов'€заних ≥з глобальними проблемами сучасност≥; м≥жнародну сп≥впрацю у справ≥ розв '€занн€ глобальних проблем на р≥зних р≥вн€х;м≥жнародне запровадженн€ в економ≥чн≥ показники виробництва таких норм, що забезпечують ф≥нансуванн€, спр€мован≥ на розв '€занн€ глобальних проблем. «агалом глобальн≥ проблеми сучасност≥ вимагають в≥д людства нового р≥вн€ м≥жнародноњ ≥нтеграц≥њ. ¬елику роль у розв'€занн≥ глобальних проблем в≥д≥грають громадська думка та так≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ, €к "«елений св≥т", "√р≥нп≥с" та ≥н. ¬»—Ќќ¬ » —кладнощ≥ людського самоусв≥домленн€, що постали перед людиною у XX ст., поставили проблему культури у центр ф≥лософських дискус≥й та сперечань саме тому, що людина €к така формуЇтьс€ в соц≥ально-культурному середовищ≥. —уттЇв≥ ознаки культури дають можлив≥сть розум≥ти “≥ €к накопиченн€ зразк≥в людських ≥сторичних самови€влень, а тому вона постаЇ своЇр≥дною умовою збереженн€ людськост≥ в ход≥ ≥сторичного процесу. Ќа ірунт≥ культури виникаЇ цив≥л≥зац≥€ €к сукупн≥сть форм, що стаб≥л≥зуЇ житт€ сусп≥льства; м≥ж: культурою та цив≥л≥зац≥Їю утворюЇтьс€ складна, суперечлива система взаЇмовплив≥в, що знайшло своЇ в≥дображенн€ у культуролог≥чних концепц≥€х XX cm. ќдним ≥з ви€влень цих суперечностей постають глобальн≥ проблеми сучасноњ ≥ндустр≥альноњ за характером цив≥л≥зац≥њ. ѕерегл€д найважлив≥ших проблем сучасноњ ф≥лософ≥њ та особливостей ф≥чософського освоЇнн€ св≥ту, проведений у даному пос≥бнику, нав≥ть у такому скороченому вар≥ант≥ засв≥дчуЇ, що ф≥лософ≥€ та рел≥г≥€ постаЇ концентрац≥Їю духовного "начала " ("архе ") людини: це Ї д≥алог людини ≥з найпершими засадами бутт€, ≥з самою собою, њњ самозасв≥дченн€. ”св≥домленн€ цього моменту дозвол€Ї вид≥лити у зм≥ст≥ даного пос≥бника дв≥ найважлив≥ш≥ сторони: предметно-≥нформативну, що пов '€зана ≥з необх≥дн≥стю просто знати певн≥ теми, проблеми, пон€тт€, пров≥дну структурну визначен≥сть тем та проблем ф≥лософ≥њ, ор≥Їнтуватись в ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ;буттЇво-екзистенц≥альну: справжн≥й духовний пошук дозвол€Ї ви€вити нов≥ ракурси бутт€ €к в його природно-косм≥чних, так ≥ в екзистенц≥ально-особист≥сних вим≥рах. Ѕезумовно, завданн€ пос≥бника пол€гаЇ в окресленн≥ найпершого зм≥сту певноњ сфери знань. јле виконати це завданн€ поза живими зв '€зками ≥з людськими проблемами неможливо. “ому пос≥бник маЇ ще одне завданн€ пробудити ≥нтерес до духовних €вищ ≥ перевести њх вивченн€ у самост≥йн≥ м≥ркуванн€ €к св≥тогл€дного, так ≥ особист≥шого самовиховного спр€мувань. ¬ажливо збагнути, що факт зустр≥ч≥ людини ≥з св≥том - це реальне диво, оск≥льки лише людин≥ в≥дкриваЇтьс€ бутт€ €к горизонт њњ п≥знанн€, д≥€льност≥, само-зд≥йсненн€. —писок л≥тератури наприк≥нц≥ пос≥бника допоможе стати на цей шл€х кожн≥й людин≥, що зац≥кавитьс€ ф≥лософ≥Їю серйозно.     Ћ≤“≈–ј“”–ј « ‘≤Ћќ—ќ‘ѕ ѕ≥дручники, навчальн≥ пос≥бники, монограф≥њ јвгустин Ѕлаженный. »споведь. ћ., 1992. јвгустин Ѕлаженный. ќ граде Ѕожием: ¬ 4 т. ћ., 1994. јвдеев –. ‘. ‘илософи€ информационной цивилизации: ”ч. пособие. ћ.,1994. јлексеев ѕ.¬., ѕанин ј. ¬. ‘илософи€.”чебник. ћ., 1996. јкадем≥чне рел≥г≥Їзнавство. ѕ≥дручник (за наук. ред. ј. олодного). -  ., 2000. јндрущенко ¬., √уберсъкий Ћ., «уев ¬. ѕроблема гуман≥зму в сучасн≥й ф≥лософ≥њ.  ., 1994. јндрущенко ¬.ѕ., ћихальченко ћЋ. —учасна соц≥альна ф≥лософ≥€.  ., 1996. јнтологи€ мировой философии. “.1. ћ., 1969-1972. јристотель. ћетафизика. ћ., 1991. 4.1. јрутюнов ¬.’. ‘≥лософ≥€. Ќавч.-метод. пос≥б. дл€ самост.вивч. дисципл≥ни. 2-е вид., перероб. ≥ допов.  ., 2001. јриес ‘. „еловек перед лицом смерти. ћ., 1992. јсмус ¬.‘. јнтична€ философи€. ћ., 1999. Ѕатай∆. ¬нутренний опыт. —ѕб., 1997. Ѕергсон ј. ƒва источника морали и религии. ћ., 1994. Ѕерд€ев Ќ.ј. —амопознание. ћ., 1991. Ѕерд€ев Ќ.ј. —мысл истории. ћ., 1990. Ѕерд€ев Ќ.ј. ‘илософи€ неравенства: ѕисьмо к недругам по социальной философии // –усское зарубежье: »з истории социальной и правовой мысли. Ћ., 1991. Ѕобров ¬¬. ¬ведение в философию: ”чебное пособие. ћ, Ќовосибирск, 2000. Ѕогута ».». »стори€ философии в кратком изложении. ћ., 1995. Ѕойко ё. Ўл€х нац≥й. ѕариж- ињв-Ћьв≥в, 1992. Ѕойченко ≤.¬. ‘≥лософ≥€ ≥стор≥њ: ѕ≥дручник.  ., 2000. ЅрагинаЋ.».  ультура ¬озрождени€. ћ., 1990. Ѕратко- утинський ќ. ‘еномен ”крањни.  ., 1996. Ѕулатов ћ. ќ. Ќоосфера ≥ проблема людства // ‘≥лософ≥€. —в≥т людини.  .,1999. Ѕулгаков —.Ќ. ‘илософи€ хоз€йства // —оч. в двух томах. T.l. ћ.,1993. Ѕуркхардт √. Ќепон€тна€ чувственность // Ёто человек: јнтологи€. ћ., 1995. Ѕурова ќ. –≥ч та антолог≥чний прост≥р думки // ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1995. є 4. Ѕушуевј.ћ. ‘илософи€. ”чебник. ћ, 2004. ¬ащенко √. ¬иховний ≥деал. ѕолтава, 1994. ¬ебер ћ. ѕротестантска€ этика и дух капитализма // ¬ебер ћ. »збранные произведени€. ћ., 1990. ¬ернадский ¬.». Ќесколько слов о ноосфере // –усский космизм: јнтологи€ философской мысли. ћ., 1993. ¬икоƒж. ќсновани€ новой науки об общей природе наций. ћосква-  иев, 1994. ¬индельбанд ¬. »стори€ древней философии.  ., 1995. ¬индельбанд ¬. Ќормы и законы природы // ¬индельбанд ¬. »збранное: ƒух и истори€. ћ., 1995. ¬инниченко ¬. ¬≥дродженн€ нац≥њ. ” 3-х т.  ., 1996. ¬исентƒекомб. —овременна€ французска€ философи€: [—борник]. ћ., 2000. ¬олчек ≈.«. ‘илософи€. ћн., 1998. ¬ольтер ‘рансуа ћари јруэ. ‘илософи€ и методологи€ истории // »стори€ и историки: ∆изнь, судьба, творчество: ¬ 2-х т. ћ., 1998. ¬семирный философский конгресс в ћоскве II „еловек. 1993. є 6. √аврилишин Ѕ. ƒороговкази у майбутнЇ. ƒо ефективн≥ших сусп≥льств: ƒопов≥дь –имському клубов≥.  ., 1990. √айденко ¬. ѕ. ѕроблемы рациональности на исходе XX века // ¬опросы философии. 1991. є6. √айденко ѕ. »стори€ греческой философии в еЄ св€зи с наукой: ”чебное пособие дл€ вузов. ћ.; —ѕб., 2000. √айденко ѕ. »стори€ новоевропейской философии в еЄ св€зи с наукой: ”чебное пособие дл€ вузов. ћ.; —ѕб., 2000. √айденко ѕ.ѕ. ѕарадоксы свободы в учении ‘ихте. ћ., 1990. √егель √.¬. ‘. Ћекции по философии истории. —ѕб., 1993. √енон –.  ризис современного мира. ћ., 1991. √ерасимчук ј.ј., “имошенко 3.1.  урс лекц≥й з ф≥лософ≥њ: Ќавч. пос≥б.  ., 1998. √ерасимчук ј.ј., “имошенко 3.1. ‘≥лософ≥€:  урс лекц≥й: Ќавч. пос≥б.  ., 1999. √ердер ».√. »деи философии истории человечества. ћ., 1977. √ессе √. —≥ддхарта // ¬сесв≥т. 1990. є 3. √лобальные проблемы и общечеловеческие ценности. ћ., 1991. √обозов ».ј. ¬ведение в философию истории. ћ., 1993. √оловко Ѕ.ј. ‘≥лософська антрополог≥€.  ., 1997. √орбачев ¬.√. »стори€ философии. Ѕр€нск, 2000. √орбачев ¬.√. ќсновы философии:  урс лекций. Ѕр€нск, 2000. √орбачев ¬. √. ‘илософи€ о человеке: ”чебное пособие дл€ гуманитар- ных специальностей. Ѕр€нск, 1995. √орд≥Їнко ј. ћетодолог≥чн≥ проблеми осмисленн€ бутт€ людини в зах≥дноЇвропейських ф≥лософських концепц≥€х другоњ половини XX стол≥тт€ // ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1995. є5-6. √орський B.C. ≤стор≥€ украњнськоњ ф≥лософ≥њ.  ., 1996. √орфункель ј.’. ‘илософи€ эпохи ¬озрождени€. ћ., 1990. √ошовський ћ. ѕроблема прогресу в украњнськ≥й соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ (XIX перша чверть XX ст.) // ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1993. є3. √ригорьева “.ѕ. ƒао и Ћогос (встреча культур). ћ., 1992. √улыгај.¬. Ќемецка€ класическа€ философи€.2-е изд., испр. и доп., ћ. 2001. √ул€м Ќаби —акхеб. Ѕудущее человечества. »сламский прогноз // —вободна€ мысль. 1992. є6. √уревич ј.я. »сторический синтез и школа Ђјнналоговї. ћ., 1991. √уревич ј.я. —редневековый мир. ћ., 1990. √уревич ѕ. —. ќсновы философии: ”чебное пособие. ћ., 2000. √уревич ѕ. —. ‘илософска€ антропологи€. ћ., 1997. √усев ¬.1. «ах≥дноЇвропейська ф≥лософ≥€ XV-XVIII ст.  ., 1995. √усев ¬.1. «ах≥дна ф≥лософ≥€ Ќового часу.  ., 2000. √уссерль Ё.  ризис европейского человечества и философи€ //  ультурологи€. XX век: јнтологи€. ћ., 1995. ƒанилевский Ќ.я. –осси€ и ≈вропа. ћ., 1991. ƒао дэ ÷зин// ƒао: гармони€ мира. ћосква-’арьков, 1999. ƒейв≥с Ѕ. ¬ступ до ф≥лософ≥њ рел≥г≥њ.  ., 1996. ƒемиденко Ё.— Ёкотехнологический јпокалипсис, или Ђ онец светаї природного. ƒоклад на XIX ¬семирном философском конгрессе в ћоскве. Ѕр€нск, 1993. ƒжеймс ”. ¬ведение в философию. ћ., 2000. ƒжовани ƒжентиле. ¬ведение в философию. —ѕб., 2000. ƒильтей ¬. ¬оззрение на мир и исследование человека со времен ¬озрождени€ и –еформации. ћосква-»ерусалим, 2000. ƒ≥алог культур ≥ духовний розвиток людини: ћатер≥али ¬сеукрањнськоњ науково-практичноњ конференц≥њ.  ., 1995. ƒобрынина ¬.». ‘илософи€ 20 века. ћ., 1998. ƒонцов ƒ. ≤стор≥€ розвитку украњнськоњ нац≥ональноњ ≥дењ.  ., 1991. ƒуховне оновленн€ сусп≥льства.  ., 1990. ƒуховн≥ ор≥Їнтац≥њ молод≥: динам≥ка ≥ формуванн€.  ., 1994. ≈лыгин ј.¬. ‘илософи€. - ћ., 2004 ≈рмоленко ј.». Ётика ответственности и социальное бытие человека: —овременна€ немецка€ практическа€ философи€.  ., 1994. ∆ариков ¬.ћ. ‘илософи€ науки в таблицах и схемах. ћ., 2000. «абужко ќ. ‘≥лософ≥€ ≥ культурна притомн≥сть нац≥њ// —учасн≥сть. 1994. є3. «авадска€ ≈.¬.  ультура ¬остока в современном западном мире. ћ., 1997. «ањченко √. ƒол≥ ф≥лософ≥њ та культури наприк≥нц≥ XX стор≥чч€ // ‘≥лософ. ≥ соц≥ол. думка. 1994. є 1-2. «акидальсъкий “. ѕон€тт€ серц€ в украњнськ≥й ф≥лософськ≥й думц≥ // ‘≥лософ. ≥ соц≥ол. думка. 1998. є8. «еленое Ћ. ј., ¬ладимиров ј. ј. ќсновы философии: ”чеб. пособие дл€ пед. училищ. ћ., 2000. «ел≥нський ћ.ё. Ћюдина майбутнього: прогнози ≥ пророцтва.  ., 1990. «еньковский ¬¬. »стори€ русской философии. ¬ 4-х томах. ћ., 1991. «иммель √.  онфликт современной культуры // »збранное: ¬ 2 т. ћ.,1996. «нание и традици€ в мировой философии: сборник статей. ћ.,2001. «отов ј. ‘. —овременна€ западна€ философи€.ћ.,2001. ≤вак≥н ќ.ј. ‘≥лософ≥€: Ќавчальний пос≥бник,  ., 2004. »вашековска€ “¬., ѕавлов ¬. ј. ‘илософи€.  онспект лекций. —ѕб., 2000.
»винј.ј. ‘илософи€ истории: ”чебное пособие. ћ., 2000. »льенков Ё.¬. ‘илософи€ и культура. ћ., 1991. »льин».ј. ‘илософи€ √егел€ как учение о конкретности Ѕога и человека. ћ, 1995. »стори€ теоретической социологии. ¬ 4 т. ћ., 1997. »стори€ философии в кратком изложении. ћ., 1991. »стори€ философии: «апад. –осси€. ¬осток. ¬ 3-х т. ћ., 1996. »стори€ философии. ћн.,2001. …олон ѕ. “енденц≥њ розвитку сучасноњ методолог≥њ науки // ‘≥лософ. ≥ соц≥ал. думка. 1995. є7-8.  алмыков ¬.Ќ. ќсновы философии. √омель, 1997.  алмыков ¬.Ќ. ‘илософи€. „.1. √омель, 1996.  анке ¬. ј. ‘илософи€. »сторический и систематический курс: ”чебник дл€ вузов. »зд. 4-е прераб. и доп. ћ., 2001.  анке ¬.ј. Ётика. “ехника. —имвол. ќбнинск, 1996.  ант ».  ритика чистого разума. ћ., 1994.  ант ». ѕролегомены ко вс€кой будущей метафизике, могущей по€витьс€ как наука. јћ‘. “. 1. „асть 3.  ., 1992.  армин ј.—, Ѕернацкий √.√. ‘илософи€. —ѕб., 2001.  арпенко ј. —. ‘атализм и случайность будущего. ћ., 1990.  арсавинЋ.ѕ. ‘илософи€ истории. —ѕб., 1993.  асс≥рер —. Ћюдський св≥т простору ≥ часу // ‘≥лософ, ≥ соц≥ал. думка 1992. є5.  овалевский ћћ. —оциологи€ II овалевский ћћ. —очинени€: ¬ 2т. —ѕб., 1997.  ол≥гвуд –об≥н ƒж. ≤де€ ≥стор≥њ.  ., 1996.  ондзъолка ¬.¬. ≤стор≥€ середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ: Ќавч. пос≥бник. Ћьв≥в, 2001.  ондзьолка ¬.¬. Ќариси ≥стор≥њ античноњ ф≥лософ≥њ. Ћьв≥в, 1993.  оплстон ‘. ≤стор≥€ середньов≥чноњ ф≥лософ≥њ.  ., 1997.  орет Ё. ќсновы метафизики.  ., 1998.  орниенко ј.ј.,  орниенко ј.¬. ‘илософские вопросы развити€ науки. “омск, 1990.  охановский ¬.ѕ. ‘илософи€: 100 экзаменационных вопросов. ћ., 1998.  равц≥в Ѕ. –енесанс ≥ гуман≥зм на ”крањн≥ // ™вропейське ¬≥дродженн€ та украњнська л≥тература XVI-XVII ст.  ., 1993.  рисаченко B.C. ≈колог≥чна культура.  ., 1996.  рисаченко B.C. Ћюдина ≥ б≥осфера.  .,1998.  роче Ѕенедетто. “еори€ и истори€ историографии. ћ., 1998.  рымский —Ѕ. ‘илософи€ как путь человечности и надежды.  ., 2000.  узьменко ¬.Ћ., –оманчук O.K. Ќа пороз≥ надцив≥л≥зац≥њ (роздуми про майбутнЇ). Ћьв≥в, 1991.  ук Ќ.ј. Ћегенды и мифы ƒревней √реции. ћ., 1992.  ультуролог≥€: Ќавч. пос≥б. / «а ред. ¬. Ћ. ѕетрушенка. Ћьв≥в, 2004.  ультурологи€. ”чебное пособие дл€ студентов высших учебных заведений. ћ., 1996.  улъчщький ќ. ќснови ф≥лософ≥њ ≥ ф≥лософ≥чних наук. ћюнхен; Ћьв≥в, 1995.  ун “. —труктура научных революций. ћ.2001.  утирсв ¬.ќ. Ћюдина ≥ св≥т: три парадигми взаЇмод≥њ// ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1991. є7.  ьеркегор — Ќаслаждение и долг.  ., 1994.  ъеркегор —. —трах и трепет. ћ., 1993. Ћазарев ¬.¬. ‘илософи€ раннего и позднего Ўеллинга. ћ., 1990. Ћангер —ьюзен. ‘илософи€ в новом ключе: »сследовани€ символом разума, ритуала и искусства. ћ., 2000. Ће √офф ∆. ÷ивилизаци€ средневекового «апада. ћ., 1992. Ћеонтьев  . «аписки отшельника. ћ., 1992. Ћешкевич “.√ ‘илософи€:  урс лекций. ћ., 2000. Ћешкевич “.√. ‘илософские науки: “радиции и новации: ”чебное пособие дл€ вузов. ћ., 2001. Ћис€к-–удницький 1. ≤сторичн≥ есе: ” 2-х т.  ., 1994. Ћ≥совий B.C. ƒрагоманов ≥ ƒонцов // ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1991.є 9. Ћоб 'Ї ѕатрик де. ѕрирода соц≥ального феномена: альтернатива Ђјр≥- стотель-ћарксї // ‘≥лософ, ≥ соц≥ал. думка. 1999. є 5-6. Ћой A.M. ѕроблема св≥домост≥: ≥сторичн≥сть досв≥ду // ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1992. є 7. Ћосев ј. ‘. ќчерки античного символизма и мифологии. ћ., 1993. Ћосев ј.‘. ‘илософи€. ћифологи€.  ультура. ћ., 1991. Ћосев ј.‘., “ахо-√оди ј.ј. ѕлатон. јристотель. ћ., 1994. Ћосский Ќќ. »стори€ русской философии. ћ., 1991. Ћубський ¬.≤. –ел≥г≥Їзнавство. -  .: ¬≥лбор, 1997. Ћукачƒ.   антологии общественного быти€. ѕролегомены. ћ., 1991. Ћукь€нов ј.≈. »стоки ƒао. ƒревнекитайский миф. ћ., 1992. Ћюбутин  Ќ. „еловек в философском измерении. —вердловск, 1991. Ћютер ћ. ¬рем€ молчани€ прошло. »збранные произведени€ 1520- 1526 гг. ћ., 1993. ћакиавелли Ќ. √осударь. ћ., 1991. ћаксимов —≤. ќсобист≥сть ≥ сусп≥льство. ’арк≥в, 1993. ћамардашвили ћ.  ак € понимаю философию. ћ., 1990. ћамардашв≥л≥ ћ. Ќазивати реч≥ своњми ≥менами // ‘≥лософськ≥ студ≥њ. 1993. є1. ћаритен ∆. ‘илософ в мире. ћ., 1994. ћартынов ћ.». и др. ‘илософи€: задани€ и упражнени€. ћн., 2000. ћельник ¬.ѕ. ‘≥лософськ≥ проблеми техн≥кознавства. Ћьв≥в, 1994. ћомдж€н ’. ¬ведение в социальную философию: ”чебное пособие. ћ., 1997. ћорен Ё. ”траченна€ парадигма: ѕрирода человека.  ., 1995. ћотрошилова Ќ.¬.

Ќаучный метод: структура, обоснование, развитие.

ћн., 1991. Ќасбитт ƒ., Ёбурдин ѕ. „то нас ждЄт в 90-е годы. ћетатенденции.

√од 2000. ћ., 1992. Ќаука и культура. ћ., 1991.

Ќаучное предвидение общественных процессов.  ., 1990. Ќевлева ».ћ. ‘илософи€: учеб. пособие. ’арьков, 2001. Ќестеренко ¬.√. ¬ступ до ф≥лософ≥њ: ќнтолог≥€ людини. Ќавч. пос≥бник.  ., 1995. Ќицше ‘. —очинени€. ¬ 2-х томах. ћ., 1990. Ќ≥цше ‘. “ак казав «аратустра.  ., 1993. ќ множественности форм пространства и времени II ‘≥лософ, ≥ соц≥ол.

думка. 1990. є 4. ќг≥Їнко ≤.≤. ”крањнська церква. -  .: ¬ид-во "”крањна", 1993. ќгородник IB., ќгородник ¬.¬. ≤стор≥€ ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥.  ., 1999. ќгородник ≤.¬., –усин ћ.ё. ”крањнська ф≥лософ≥€ в ≥менах.  ., 1997. ќнтолог≥чн≥ проблеми культури.  ., 1994. ќртега-и-√ассет X. „то такое философи€. ћ., 1991. ќртега-≥-√асет X. Ѕунт мас // ’рон≥ка. 2000. є1-2. ќртега-≥-√асет ’. ¬ибран≥ твори.  ., 1994.

ќсновы современной философии I ѕод ред. ћ.Ќ. ‘осенко. —ѕб., 1997. ќсновы философии I ѕод ред. ≈.¬. ѕопова. ћ., 1997. ѕарсонс “. —истема современных обществ. ћ., 1998. ѕерцик ≈.Ќ. —реда человека: предвидимое будущее. ћ., 1991. ѕетрушенко ¬.Ћ. ≈п≥стемолог≥€ €к ф≥лософська теор≥€ знанн€. Ћьв≥в, 2000. ѕетрушенко ¬.Ћ. ‘≥лософ≥€: курс лекц≥й. Ќавчальний пос≥бник дл€ судент≥в

вищих закл≥д≥в осв≥ти ≤ - IV р≥вн≥в акредитац≥њ.  ., Ћьв≥в, 2001. ѕетрушенко ¬.Ћ. ‘≥лософ≥€. Ќавчальний пос≥бник дл€ студент≥в вищих

заклад≥в осв≥ти III-IV р≥вн≥в акредитац≥њ.  ., Ћьв≥в, 2002. ѕетрушенко ¬.Ћ. ќснови ф≥лософських знань:  урс лекц≥й. Ќавчальний

пос≥бник дл€ студент≥в вищих заклад≥в осв≥ти ≤-≤≤ р≥вн≥в акредитац≥њ. - 2-

ге виданн€, виправлене ≥ доповнене. Ћьв≥в, 2004. ѕетрушенко ¬.Ћ. ќснови ф≥лософських знань: Ќавчальний пос≥б. –озд≥л 1.

‘≥лософ≥€. –озд≥л 2. –ел≥г≥Їзнавство/ 3-тЇ виданн€, перероб. ≥ доповнене.

Ћьв≥в, 2004. ѕ≥тч –. Ќайголовн≥ш≥ елементи ф≥лософ≥њ ѕ.ƒ.ёркевича // ‘≥лософ, ≥

соц≥ол. думка. 1992. є 9. ѕ≥ча ¬.ћ. —оц≥олог≥€. «агальний курс.  ., 2000. ѕлатон. ƒ≥алоги.  ., 1995. ѕолторацкий Ќ.ѕ. –усска€ религиозна€ философи€ // ¬опросы философии.

1992. є2. ѕопович ћ.¬. Ћог≥ка ≥ наукове п≥знанн€.  ., 1971. ѕопович ћ. ¬. Ќарис ≥стор≥њ культури ”крањни.  ., 1999.

ѕоппер  . ¬≥дкрите сусп≥льство та його вороги.“.12.  ., 1994.

ѕричети ≈.ћ., „ерн≥й A.M., √воздецький ¬.ƒ., „екаль Ћ.ј. ‘≥лософ≥€:

Ќавчальний пос≥бник.  ., 2000. ѕроблема человека в западной философии. ћ., 1988. ѕролЇЇв —.¬. ƒуховн≥сть ≥ бутт€ людини.  ., 1992. ѕсевдо-ƒионисий јреопагит. ќ небесной иерархии. ћ., 1994. ѕунченко ќ.ѕ. √носеологические основани€ философской критики. ќдесса, 2000. –адугин ј.Ќ. ‘илософи€. ћ., 1996. –адугин ј.Ќ. ‘илософи€:  урс лекций. ћ., 2001. –аймон.ј. Ётапы развити€ социологической мысли. ћ., 1993. –акитовј.». ‘илософи€ компьютерной революции. ћ., 1991. –ассел Ѕ. ≤стор≥€ зах≥дноњ ф≥лософ≥њ.  ., 1995. –ассел Ѕ. ѕроблема философии. ћ., 2000. –ассел Ѕ. „еловеческое познание.  ., 1997. –ел≥г≥Їзнавство. ѕ≥дручник (заред. ¬ј.√убського, ¬.I.“еремка). - .:

јкадем≥€, 2000. –еале ƒ., јнтисери ƒ. «ападна€ философи€ от истоков до наших дней.

—редневековье. —ѕб., 1995. –ижко ¬.ј.  онцепц≥€ €к форма наукового знанн€.  ., 1995. –иккерт √. √раницы естественно-научного образовани€ пон€тий. Ћогическое

введение в исторические науки. —ѕб., 1997. –иккерт √. ‘илософи€ истории // –иккерт √. ‘илософи€ жизни.  ., 1998. –иккерт √енрих. Ќауки о природе и науки о культуре. ћ., 1998. –имские стоики: —енека ≈пиктит, ћарк ≈врепий. ћ., 1995. –одчанин ≈. √. ‘илософи€ дл€ технических вузов. ћ., 2004. –озанов ¬.¬. –елиги€. ‘илософи€.  ультура. ћ., 1992. –озвиток ф≥лософськоњ думки в ”крањн≥.  ., 1994.

–оманов ё.»., —андуковё.ј.  ратка€ истори€ философской мысли. —ѕб., 2001. –узавин √.». ќсновы философии истории: ”чебник дл€ вузов. ћ., 2001. –юс∆.-ѕ. ѕоступ сучасних ≥дей.  ., 1998. —артр ∆.-ѕ. Ќудота. ћур. —лова.  .,1993. —артр ∆.-ѕ. —тена. »збранные произведени€. ћ.,1992. —артр ∆ан-ѕоль. ѕроблемы метода. ћ., 1994. —артр ∆ан-ѕоль. Ѕутт€ ≥ Ќ≥що. Ќарис феноменолог≥чноњ онтолог≥њ

(фрагменти) // ‘≥лософ, ≥ соц≥ол. думка. 1995. єє 5-6, 9-ё. —аухѕ.ё. ‘≥лософ≥€: Ќавчальний пос≥бник.  ., 2003. —в≥дзинськш ј.  ультура €к феномен самоорган≥зац≥њ // —учасн≥сть.

1992. є 4. —в≥това ф≥лософ≥€. ‘ундаментальн≥ проблеми ф≥лософ≥њ/ «а ред. ¬.Ћ.

ѕетрушенко, Ћьв≥в, 1998. —в≥тогл€д ≥ духовна культура.  ., 1993. —енека. ћоральн≥ листи до Ћуц≥л≥€.  ., 1996.

 урс лекц≥й. “ерноп≥ль, 2000.

—кирдо ћ.ѕ. —оциальна€ философи€. ”чебное пособие. ћ., 2000.

—коворода √. ƒосл≥дженн€, розв≥дки, матер≥али.  ., 1992.

—коворода √. ѕ≥знай в соб≥ людину. Ћьв≥в, 1995.

—коворода √.—. “вори. ” 2-х т.  .,1994.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 407 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќасто€ща€ ответственность бывает только личной. © ‘азиль »скандер
==> читать все изречени€...

1338 - | 1176 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.056 с.