Особистість у соціальному оточенні. однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному

однаково сприймають і тлумачать те, що вони повідомляють один одному. Необхідною умовою успішного процесу спілкування є відповідність поведінки людей, що взаємодіють між собою, взаємним очікуванням. Цьому сприяють комунікативні уміння, які виробляються на основі комунікативних здібностей і певних особистісних рис. Такими рисами є комунікабельність, кон-тактність', високий інтерес до інших людей, товариськість, відсутність тривожності і упередженості, адекватний зворотний зв'язок, пластичність поведінки, артистизм, оптимізм, уміння пе­редбачати поведінку інших людей. Ці риси розвиваються на основі спостережливості, симпатії до людей, прийняття їх такими, якими вони є.

Ефективність спілкування буде зростати, якщо людина приваб­лює співрозмовника поглядом очей (прямим, променистим, твер­дим і теплим), тембром, голосу (багатим і гнучким за моду­ляціями), ритмом мовлення (то збудливим, то заспокійливим, але не одноманітним), а також особливими інтелектуальними якостя­ми (здатністю до імпровізації, ситуативністю мислення, наявністю зворотного спілкування). Для ефективного спілкування необхідно також, щоб людина змогла сконцентруватися на співрозмовни­кові, продемонструвати своє розуміння, не висловлювала оцінок і не давала порад. Людину слід більше слухати, аніж самому говори­ти. Володіючи цими якостями, можна справити добре враження на людей і підвищити ефективність спілкування, навіть не маючи привабливої зовнішності. Звичайно, якщо від природи людини не­комунікабельна, їй важче буде сформувати ці риси, але розвинути вміння спілкуватися якоюсь мірою може кожний.

У крайніх випадках виникає конфліктне спілкування. Конфлікт (від лат. conflictus -зіткнення) — це зіткнення ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань в окремої особи або в групи осіб.

У процесі сумісної діяльності причиною конфліктів можуть бути: предметно-ділові розбіжності, розбіжності особистісно-прагматичних інтересів, невірне уявлення про наміри і думки людини, помилкова інтерпретація мотивів, помилкова оцінка

особливостей людини чи її ставлення тощо. Предметно-ділові розбіжності не спричинюють розрив міжособистісних відносин і не супроводжуються ворожістю. Розбіжності особистісно-прагма-тичних інтересів легко переростають у ворожість і спричинюють міжособистісні конфлікти.

Конфлікти можуть виконувати як деструктивні, так і конструк­тивні функції. Деструктивний вплив конфлікту виявляється у фізичному і психологічному насильстві, появі стресу, гніву, воро­жості, злоби, виникненні ймовірності захворювання (особливо серцево-судинної системи і шлунково-кишкового тракту), висна­женні особистісних ресурсів (матеріальних і духовних), пору­шенні системи міжособистісних взаємин, зниженні продуктив­ності діяльності, порушенні традицій спілкування. Однак конфлікти мають і конструктивний вплив. Вони усувають супереч­ності, дають змогу глибше оцінити індивідуально-психологічні особливості людей, показують, як нам слід змінювати себе, зніма­ють емоційне напруження, долають депресію, формують міжосо­бистісні відносини, в окремих осіб підвищується авторитет, активізують соціальне життя групи, зосереджують увагу на невирішених проблемах, з'ясовують суспільну думку, можуть породити сприятливіші умови роботи і згуртувати групу.

Конфлікти бувають такого виду:

S внутрішньоособистісними — виникають тоді, коли стика­ються рівні за силою, але притилежні за спрямованістю мотиви, потреби, інтереси, цінності тощо. Наприклад, студент, з одного бо­ку, усвідомлює, що списувати нечесно, але з іншого, потреба отри­мати високу оцінку надто велика. Одним з проявів внутрішньо-особистісного конфлікту є рольовий конфлікт. Рольові конфлікти виникають через недостатньо чіткий перелік завдань, пов'язаних із соціальною роллю¹; внутрішній конфлікт ролей, наприклад, конфлікт між роллю старости групи, який повинен слідкувати за дисципліною в групі, і роллю студента, якого однокурсники намовляють колективно прогуляти «пару»; невідповідність особи­стості, коли обов'язки, пов'язані з певною роллю, суперечать її

' Коптактпість - це кількість, частота й інтенсивність комунікацій у групі.

¹ Детальніше див. § 9.1. «Поняття про соціальну групу».

Розділ III