Фізіологічні (природні) потреби

(голод, спрага, статеве тяжіння і інші, що необхідні для виживання

організму і роду)

Потреби в безпеці

(відчувати себе захищеним, відчувати свою соціальну

і фізіологічну безпеку)

Потреба в приналежності і любові

(належати до суспільства, мати тих, хто любить

та любити самому)

Потреба в повазі, признанні

(компетентність, досягнення успіхів,

признання, авторитет)

Пізнавальні потреби

(знати, вміти, розуміти, досліджувати)

Естетичні потреби

(гармонія, порядок, краса)

Потреби в самоактуалізації

(реалізація своїй цілей, здатностей,

активного їх використання,

розвиток своєї особистості)

Рис. 1.1.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського жит-тя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Вона є невід’ємною складовою характеристикою стратегічного напряму людства, що визначений ООН як "сталий людський розвиток" (Sustainable Human Development) — такий роз-виток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, ду-ховного зростання, що сприяє гуманізації національного менталітету і збага-ченню позитивного загальнолюдського досвіду. Основною ознакою, що відріз-няє сталий розвиток від усіх інших форм соціального руху і видозміни, є відновлення природного і культурного довкілля, коли не тільки не знищується життєвий потенціал, а й підвищується соціальна відповідальність людей, гу-манізуються взаємини, ставлення, реакції. Тому сталий розвиток — це розви-ток для людей і природи, для збільшення робочих місць і досягання нових рубежів безпеки у побуті, виробництві і наодинці самого індивіда з собою.

Парадигма людського розвитку — це не підхід до людини тільки як до людського капіталу. Хоч парадигма й визнає стрижневу роль цього капіталу що-до зростання продуктивності праці, все ж за мету визначає створення такого еко-номічного і соціального середовища, яке б забезпечувало примноження можли-востей кожного громадянина. Концепція людського розвитку передбачає розк-риття духовних потенцій особи, які виходять за межі економічного добробуту чи матеріального достатку. Тоді метою буде високий життєвий тонус культурної особистості. Сталий розвиток — це також моральне зобов’язання одного поко-ління перед прийдешніми. Звідси неприпустиме зростання економічних боргів, зменшення дотацій на освіту та охорону здоров’я, виснаження природних ресур-сів. Загалом борги (економічні, соціальні, екологічні) — це кредит під заставу ста-лості, порушення її законів. Тому стратегія сталого гуманітарного розвитку зорі-єнтована на збільшення різноманітного капіталу — фізичного, людського, природного, а не накопичення боргів чи кредитів.

 

Небезпека

 

Невід’ємним чинником життєвого середовища людини також є небезпека:

1) це сукупність факторів, що діють постійно або виникають внаслідок певної ініціюючої події чи певного збігу обставин, які створюють загрозу для життя або благополуччя людей, об’єктів господарства чи природного середовища;

2) негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шко-ду самій матерії (людям, природному середовищу, матеріальним цінностям);

3) це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна приз-вести до небажаного вивільнення енергії, речовини або інформації, що може спричинити шкоду;

4) це потенційне джерело шкоди;

5) це явища, процеси, об’єкти, які здатні за певних умов завдати шкоди здо-ров’ю людини як відразу, так і в майбутньому;

6) фактор ризику для людини.

7) це така ситуація, при якій основні норми і параметри життєдіяльності будуть нижче визначеного рівня безпеки. В цій ситуації можуть бути порушені ос-новні принципи та засоби забезпечення життєдіяльності і виникає надзви-чайна ситуація.

Небезпеки не діють вибірково, а виникнувши, вони впливають на все ма-теріальне довкілля. Причинами, через які окремі об’єкти не страждають від пе-вних небезпек або ж одні страждають більше, а інші менше, є властивості са-мих об’єктів.

Джерелами небезпек є природні процеси та явища, елементи техноген-ного середовища, людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Квантифікацією небезпек називають введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ідентифікація небезпек — це знаходження типу небезпеки та встанов-лення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків (створення моделей безпеки). В процесі ідентифікації вияв-ляються номенклатура небезпек, ймовірність їх прояву, просторова локалізація (координати), можливий збиток та інші параметри, необхідні для вирішення конкретної задачі.

Номенклатура небезпек — перелік назв небезпек або термінів, система-тизованих за відповідними ознаками (наприклад, за алфавітом). В окремих випадках складаються номенклатура небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці та інше). Номенклатура небезпек налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну.

Таксономія небезпек — класифікація та систематизування явищ, процесів, об’єктів, які здатні завдати шкоди людині.

Основні таксономії небезпек:

1) за часом проявлення:

а) імпульсні, що реалізуються миттєво або за короткий проміжок часу;

б) кумулятивні небезпеки, що характеризуються значною тривалістю, і то-му психологічно сприймаються як менш небезпечні, ніж імпульсні, хоча за негативними наслідками вони можуть бути співрозмірні;

2) за локалізацією у навколишньому середовищі: небезпеки в космосі, атмосфері, літосфері, гідросфері;

3) за наслідками: призводять до захворювань, травм, загибелі тощо;

4) за видом збитку, що завдається: соціальні, технічні, економічні, екологічні тощо;

5) за сферою діяльності людини: побутові, виробничі, спортивні, військові, дорожньо-транспортні тощо;

6) за структурою: прості, складні, похідні;

7) за зосередженістю: сконцентровані (наприклад, місце поховання токсич-них відходів) і розсіяні (наприклад, забруднення ґрунту атмосферними ви-кидами теплових електростанцій)

8) за характером дії на людину:

а) активні — чинять безпосередню дію на людину шляхом притаманних їм енергетичних ресурсів;

б) пасивно-активні, дія яких проявляється із залученням енергії людини (гострі нерухомі предмети, нерівні або дуже гладкі поверхні, підйоми);

в) пасивні, що впливають на людину опосередковано через деградацію вла-стивостей матеріалів (пов'язані з корозією, накипом, недостатньою міцніс-тю конструкцій, підвищеними навантаженнями на устаткування) та вияв-ляються у руйнуваннях, вибухах тощо;

9) за джерелом походження:

а) природні небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та стихійні ли-ха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсу-ви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, ту-мани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, комахи, грибки, бактерії, віруси);

б) техногенні небезпеки — пов’язані з використанням транспортних засо-бів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використан-ням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних ре-човин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного);

в) до соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким культурним та духовним рівнем (бродяжництво, проституція, алкоголізм, злочинність тощо). Першоджерелом цих небезпек є незадовільний матеріа-льний стан, погані умови проживання, низький рівень освіти;

г) джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеоло-гічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни;

д) комбіновані джерела небезпек:

— природно-техногенні небезпеки (смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості земель, виникнення пустель тощо);

— природно-соціальні небезпеки (химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань тощо);

— соціально-техногенні небезпеки (професійна захворюваність і трав-матизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія тощо).

Будь-які наслідки реалізації небезпеки визначають як шкоду — якісну або кількісну оцінку збитків, заподіяних небезпекою. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження (кількість загиблих, поранених чи хво-рих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла, вартість зруйнова-них споруд тощо. Найбільшуніверсальний кількісний засіб визначення шко-ди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Наявність джерела небезпеки не означає того, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути спричинена якась шкода чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про існування або можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде спричинена шкода. До матеріа-льних збитків, пошкодження, шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди призводить конкретний вражаючий фактор.

Під вражаючими факторами розуміють таки чинники життєвого сере-довища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життє-забезпечення людей, а їх дія призводить до матеріальних та/або моральних зби-тків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути:

1) фізичні, які поділяються на механічні, термічні, електричні, електромаг-нітні і ядерні (ударна повітряна чи водна хвилі, електромагнітне, акустичне або іонізуюче випромінювання, об’єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу чи низьку температуру, конструкції, що руйнуються, не-достатня освітленість, підвищена або понижена вологість, підвищений або понижений атмосферний тиск, електричний струм, підвищений рівень ста-тичної електрики, природні або штучні радіонукліди та ін.);

2) хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людини, флору та фауну, викликають корозію, призводять до руй-нації об’єктів життєвого середовища);

3) біологічні (небезпечні тварини, рослини, бактерії, віруси, грибки, спірохети, рикетсії, найпростіші та шкідливі продукти їх життєдіяльності);

4) соціальні (збуджений натовп людей);

5) психофізіологічні (фізичні та нервово-психічні (розумові і емоційні) пере-вантаження — монотонність праці, перевантаження аналізаторів).

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони поділяються на шкідливі та небезпечні. Шкідливими факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті, як на-слідку захворювання. Небезпечними факторами називають такі чинники жит-тєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень та інших пош-коджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті, як нас-лідку цих пошкоджень. Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкід-ливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до ті-єї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для організа-ції розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, на-лагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту праців-ників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві. Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж та-кими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпеч-них та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх.

Будь-яка небезпека може бути як реальною, так і потенційною (прихова-ною). Для того, щоб потенційна (невизначена в часі та просторі) небезпека стала реальною — реалізувалась у небезпечну ситуацію, необхідна сукупність певних обставин — причин або умов. Одна і таж небезпека може реалізовува-тись в небажану подію через різноманітні причини і мати різноманітні наслідки (руйнування, забруднення тощо). Можна виділити наступну послідовність ре-алізації небезпеки: джерело небезпеки (повінь) → причина (злива) → небезпе-чна ситуація (затоплення населеного пункту) → вражаючий фактор (високий рівень води, низька температура води) → наслідки (загибель людей, руйну-вання споруд, транспорту). Поділ на джерело небезпеки, небезпечну ситуацію та вражаючий фактор проводиться залежно від завдання, яке ставиться, переду-сім, від рівня системи, яка розглядається. Так, якщо для однієї конкретної особи або групи людей вражаючим фактором є осколки від вибуху бомби; бомбування є небезпечною ситуацією, а літак, з якого здійснюється бомбування, — джерелом небезпеки, то для рівня країни чи регіону, в якому ведуться бойові дії, небезпечним фактором є бомби; поява літаків, що несуть бомби, — це небезпечна ситуація; а джерелом небезпеки є війна. Одне й теж джерело небезпеки може призводити до різного роду небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. В свою чергу, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення но-вих небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпек. Наприклад, газова плита на кухні становить загрозу отруєння, пожежі та вибуху. Отже, вона може розглядатися як джерело небезпеки. Коли ж через якісь обставини будуть залишені відкритими конфорки, і газ, що заповнив приміщення, вибухне, з’яв-ляються інші джерела небезпеки та інші небезпечні фактори, а саме: елеме-нти будівлі, що руйнується, полум’я, чадний газ.

Небезпечна зона — визначена в часі та просторі область, в якій проявля-ється небезпека та діють її конкретні вражаючі фактори. За часом діївражаю-чих факторівнебезпечні зони поділяються на постійні та тимчасові, а за ге-ометричними розмірами — на локальні та розгорнуті. Небезпечна зона є ло-кальною, якщо її розміри домірні з розмірами людини, і розгорнутою, якщо вони значно перевищують розміри людини. В цьому контексті, найбільш небезпечна ситуація для людинивиникає за таких умов: а) небезпека реально існує; б) людина знаходиться в зоні дії небезпеки; в) людина не має достатніх засобів захисту, не використовує їх, або ці засоби не ефективні.

Ступінь несприятливого впливу небезпеки на людину залежить від об’єк-тивних та суб’єктивнихчинників. До об’єктивних чинників належать: регіо-нально-геологічні, природно-кліматичні, рівень техногенного навантаження, агресивність зовнішнього середовища та ін. Суб’єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення рятувальних служб тощо.

Однією з найважливіших характеристик небезпеки є серйозність її дії, тобто шкода, яку вона за звичай спричиняє після своєї реалізації. Виділяють такі категорії серйозності дії небезпек:

1) катастрофічна небезпека — смерть, руйнування системи (існування немо-жливе);

2) критична небезпека — серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пош-кодження у системі (повне відновлення функцій не можливе);

3) гранична небезпека — травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі (можливе повне відновлення функцій);

4) незначна небезпека — поодинокі незначні захворювання, легкі травми, не-суттєві перебої у роботі системи (рівень пошкоджень не впливає на нормаль-ну життєдіяльність).

Категорії серйозності дії небезпеки встановлюють кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов. Використання категорій серйозності небезпеки дуже корисно для визначення відносної важливості використання профілактичних заходів для забезпечення безпеки життєдіяльності, коли вона застосовується для певних умов чи пошкоджень системи. Наприклад, ситуації, які належать до першої категорії (катастрофічні небезпеки), потребують більшої уваги, ніж віднесені до четвертої категорії (незначні небезпеки).