Визначення динамічних характеристик магнітних матеріалів

 

2.9.1 Методи та засоби вимірювання магнітного потоку. Вимірювання магнітного потоку за допомогою балістичного гальванометра. Веберметри (флюксметри). Похибки вимі­рювання магнітного потоку [2, гл.45; 17, с. 268-272; 18, с. 242-247].

2.9.2. Методи та засоби вимірювання індукції магнітного поля. Магнітометри. Тесла­метри, в яких використовують ефект Холла. Тесламетри, основані на зміні електричного опору матеріалів. Ферозондові тесламетри. Похибки вимірювання індукції магнітного поля [2, гл.45; 17, с. 272-276; 18, с. 247-250].

2.9.3. Методи та засоби визначення статистичних характеристик феромагнетиків. Визна­чення основної кривої намагнічування та петлі гістерезису за допомогою балістичного гальванометра [2, гл.45; 17, с. 276-281; 18, с. 250-257].

2.9.4. Методи та засоби визначення динамічних характеристик феромагнетиків. Індук­ційний метод визначення характеристик феромагнетиків [2, гл.45, 17, с. 281-283; 18, с. 257-259].

2.9.5. Компенсаційний метод визначення характеристик феромагнетиків[2, гл.45, 17, с. 284-285].

2.9.6. Осцилографічний метод визначення ха­рактеристик феромагнетиків [2, гл.45; 17, с. 287-288; 18, с. 260-261].

2.9.10. Визначення динамічних кривих намагнічування і питомих втрат на перемагнічування за допомогою ватметра, амперметра і вольтметра [2, гл.45; 17, с. 281-283; 18, с. 257-258].

 

 

ВИМІРЮВАННЯ ПОТУЖНОСТІ СПОЖИВАЧІВ У ТРИФАЗНИХ КОЛАХ ЗМІННОГО СТРУМУ

 

2.10.1. Вимірювання активної та реактивної потужності трифазного змінного струму. Схеми та похибки вимірювань [2, гл.37; 17, с. 206-215; 18, с. 191-197].

2.10.2. Використання вимірювальних трансформаторів струму і напруги для розширення границь вимірювань ватметрів [2, гл.36; 17, с. 202-206; 18, с. 189-191].

 

ВИМІРЮВАННЯ НАПРУГИ ТА СТРУМУ КОМПЕНСАТОРОМ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

2.11.1. Компенсаційний метод вимірювання [2, гл.43].

2.11.2. Компенсатори постійного і змінного струму, їх принцип дії, основні метрологічні характеристики та сфери застосування [2, гл.43; 17, с. 146-158; 17, с. 147-151].

2.11.3. Вимірювання напруги, струму та опору компенсаційним методом. Похибки вимірювань [2, гл.43].

 

ВИМІРЮВАННЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО ОПОРУ

ОДИНАРНИМ МОСТОМ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

2.12.1. Мости постійного і змінного струму, їх принцип дії, основні метрологічні харак­теристики і сфери застосування. Незрівноважені мостові схеми [2, гл.41-42; 17, с.135-146; 18,с.140-147].

2.12.2. Особливості вимірювання електричного опору мостами постійного струму. Схеми і похибки вимірювань опору [2, гл.42; 17, с. 228-235; 18, с. 207-210].

 

МЕТРОЛОГІЧНА ПЕРЕВІРКА ОДНОФАЗНИХ ІНДУКЦІЙНИХ ЛІЧИЛЬНИКІВ ЕЛЕКТРИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

 

2.13.1. Вимірювання електричної енергії. Будова та принцип дії лічильника електричної енергії. Похибки вимі­рювання електричної енергії [2, гл.38; 17, с. 215-218; 18, с. 197-199].

 

ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ЕЛЕКТРИЧНИХ СИГНАЛІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕЛЕКТРОННОГО ОСЦИЛОГРАФА

 

2.14.1. Методи і засоби вимірювання частоти. Аналогові конденсаторні частотоміри. Циф­рові частотоміри. Похибки вимірювання частоти [2, гл.40; 17, с.221-234; 18, с. 202-204].

2.14.2. Вимірювання часових інтервалів, методи та похибки вимірювань [2, гл.40].

2.14.3. Методи і засоби вимірювання кута фазового зсуву. Вимірювання кута фазового зсуву за допомогою осцилографа. Похибки вимірювання кута фазового зсуву [1, с. 218-221; 2, с. 199-202; 5, гл.39].

 

 

ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ЕЛЕКТРИЧНИХ КІЛ ЗМІННОГО СТРУМУ.

 

2.15.1. Поняття міри. Однозначні і багатозначні міри. Міри електричних величин: міри е.р.с., міри електричного опору, міри індуктивності, міри ємності. Основні метрологічні характеристики і галузі застосування мір електричних величин [5, гл.26; 17, ст. 30-41; 18, с. 78-86].

2.15.2. Вимірювання індуктивності та ємності аналоговими та цифровими вимірювальними приладами. Еквівалентні схеми заміщення конденсаторів і котушок індуктивності. Похибки вимірювань [2, гл.35; 17, с. 252-258; 18, с. 219-228].

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

 

Структура вимірювальної задачі

Метою практичних занять є набуття студентами практичних навиків розв'язування вимірювальних задач і підготовка до виконання розрахункових та лабораторних робіт.

Вимірювальна задача складається з трьох основних етапів – підготовки експерименту, виконання експерименту та опрацювання результатів експерименту і має таку структуру:

Підготовка експерименту.

1.1. Визначення орієнтовних значень вимірюваних величин.

1.2. Вибір методу вимірювання.

1.3. Вибір засобів вимірювальної техніки (ЗВТ):

а) системи і типу ЗВТ;

б) класу точності ЗВТ;

в) границі вимірювання ЗВТ;

г) інших метрологічних характеристик ЗВТ (вхідного опору, частотного діапазону тощо).

1.4. Вибір схеми виконання експерименту.

1.5. Визначення попередньої оцінки похибки вимірювання – граничної або довірчої похибок.

У вимірювальній техніці існують два типи задач щодо вибору методу вимірювання, ЗВТ та схеми їх увімкнення:

а) метод вимірювання, ЗВТ та схему їх увімкнення вибирають з умови забезпечення мінімального можливого значення похибки вимірювання ( чи );

б) метод вимірювання, ЗВТ та схему їх увімкнення вибирають з умови, щоб похибка вимірювання ( чи ) не перевищувала допустимого значення (), заданого в умові задачі.