Тема 7. Споживання домогосподарств

Xn = 600 – 340 – 105 – 90 = 65 (гр.од.)

в) Особистий доход розраховується по формулі 2.8.:

ОД = НД – ВСФ – Нерозподілений прибуток – Податок на прибуток + TR,

ОД = 540 – 7 – 8 – 12 +15 = 528 (гр. од.)

Післяподатковий доход обчислюється як різниця між особистим доходом і особистими податками (формула 2.9.):

DI = ОД – Т_інд.

DI = 528 – 9 – 6 = 513 (гр. од.)

Післіподатковий доход використовується на особисте споживання та заощадження. Звідси обсяг заощадження знаходиться по формулі:

S = DI – C

S = 513 – 340 = 173 (гр. од.)

Задача 4.

За прогнозними даними, у 2006 р. номінальний ВВП країни становитиме 198 млрд. грн., індекс цін (дефлятор ВВП) – 118 %.

Розрахувати очікувані темпи зростання реального ВВП і темпи інфляції у 2006 р., якщо відомо, що у базовому році номінальний ВВП становив 139,75 млрд. грн., а індекс цін ВВП – 112 %.

Розв'язання:

Реальний ВВП у базовому 2005 р. розраховується по формулі 2.13. і становить:

ВВП_р= =124,78 (млрд. грн.)

Реальний ВВП у поточному 2006 р. становитиме:

ВВП_р= =167,8 (млрд. грн.)

Темпи приросту реального ВВП становлять:

Тп= =34,5%

Темп інфляції становить

π= =5,36 %

Задача 5.

Розрахуйте чистий внутрішній продукт та чистий експорт, якщо відомо, що ВВП=600, валові інвестиції = 80, споживання = 390, чисті інвестиції = 30, державні витрати = 140.

Відповідь: ЧВП = 550, Xn = -10.

Задача 6.

Розрахуйте величину реального доходу двох наступних років, якщо відомо, що номінальний дохід в І році склав 7000 і збільшується на 10% щорічно при щорічному зростанні цін на 7%. Що використовується інфлятор чи дефлятор?

Відповідь: реальний дохід першого наступного року = 7196,26; реальний дохід другого наступного року = 7398,03; у всі роки використовується дефлятор.

Задача 7.

Обчислити номінальний ВВП в аналізовану році за таких умов: у базовому році реальний ВВП = 2500 грн., в аналізовану році реальний ВВП збільшиться на 12%, а ціни – на 15%.

Відповідь: 3220 грн.

Задача 8.

Економічна діяльність країни за минулий рік характеризу­ється наступними показниками (в грошових одиницях): ВВП = 550; чисті інвестиції особистого сектору = 80; державні закупки = 75; споживання домашніх господарств = 220; надходження до державного бюджету прямих податків = 26; непрямі податки = 18; субвенції під­приємцям = 30; експорт = 240; імпорт = 205. Визначити:

а) використовуваний доход домашніх господарств;

б) амортизаційний фонд;

в) стан державного бюджету.

Відповідь: а) 396 (гр. од.);

б) 140 (гр. од.);

в) дефіцит розміром 61 гр.од.

Тема 3. РИНОК ПРАЦІ

На ринку праці домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою робочу силу (L), а підприємці як роботодавці задовольняють свій попит у робочій силі. Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили формується зарплата (W) і певний рівень безробіття.

Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Ринковий механізм забезпечує вільний вибір місця працевлаштування і залежність зарплати від попиту і пропозиції. Державне регулювання має створювати всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього конституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень зарплати та забезпечувати соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та працездатності.

Серед перелічених функцій держави найскладнішою є створення умов для реалізації кожним громадянином його права на працю, тобто забезпечення повної зайнятості. Теоретичною основою державного регулювання зайнятості слугує кейнсіанська теорія, згідно з якою усунення вимушеного безробіття має досягатися з допомогою політики стимулювання сукупного попиту. Але така політика має і негативні побічні наслідки. З одного боку, вона сприяє зменшенню безробіття, а з іншого — породжує інфляцію. Отже, за зменшення безробіття суспільство мусить розплачуватися інфляцією. Це означає, що між безробіттям та інфляцією існує обернена залежність. Зазначений зв'язок між безробіттям (U) та інфляцією (π) отримав своє узагальнення за допомогою кривої Філіпса (див. рис.3.1).

π

π₂ U₂

U

Рис.3.1. Крива Філіпса.

Крива Філіпса свідчить, що за зменшення безробіття від U₂ до U₁ інфляція зростає від π₁ до π₂. Спираючись на криву Філіпса, можна зробити три висновки:

1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією: можливі лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки;

2) стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною підвищення інфляції;

3) вибір співвідношення між безробіттям та інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої проблеми (зменшенню безробіття чи зниженню інфляції) він віддає перевагу.

Стратегічною метою функціонування економіки є створення умов для зростання життєвого рівня населення. Але в умовах ринку досягнення цієї мети супроводжується виникненням надмірної нерівності в доходах домогосподарств. Для визначення ступеня нерівності в доходах використовується крива Лоренця.

% доходу

100 Д

25

10

0 40 75 100 % сімей

Рис.3.2. Крива Лоренця

На рисунку бісектриса ОД відображає абсолютну рівність у доходах, наприклад, 5% сімей отримує 5% доходу, 25% сімей — 25% доходу і т. д. Насправді певному відсотку сімей відповідає інший відсоток доходу. Цю ситуацію відображає крива Лоренця, тобто опукла крива ОД, яка відхиляється від бісектриси і свідчить про існування певної нерівності в доходах.

На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з одного боку, — важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого — породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розвиток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.

Рівень зайнятості виявляється через рівень безробіття, який характеризує співвідношення між чисельністю безробітних і чисельністю робочої сили.

Загальний рівень трудових ресурсів (R - resources) складається з двох груп населення: працюючих та безробітних (F).

R = L + F (3.1)

Працюючі (L)– L (labor - праця)

Безробітні- F (free - незаняті)

Рівень фактичного безробіття (u) (u - unemployment - безробіття) обчислюється як частка офіційно зареєстрованих безробітних (F) до загального числа людей, які можуть і бажають працювати (R):

u = ×100% (3.2)

Природний рівень безробіття складається з фрикційного та структурного:

u*= u_f + u_s (3.3)

Природна норма безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, спроможний забезпечувати потенційний рівень ВВП.

Взаємозв’язок між коливаннями рівня безробіття та ВВП відбиває закон Оукена.

Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу (емпірично) дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчис­лення можна розкласти на декілька етапів.

Перший — обчислення відсотка відставання фактич­ного ВВП Ya від потенційного ВВП Yp:

Δy = (u – u*)×2,5 (3.4)

де Δy — відставання фактичного ВВП від потен­ційного ВВП (у відсотках);

u і u* —рівень відповідно фактичного і природно­го безробіття;

2,5 — число Оукена.

Другий — розрахунок потенційного ВВП - Yp

Yp = ×100 (3.5)

Ya — це фактичний ВВП.

Третій — оскільки нам відомо Ya та Yp, то звідси втрати економіки від циклічного безробіття будуть дорів­нювати:

ΔY = Ya – Yp (3.6)

де ΔY — втрати ВВП від циклічного безробіття.

Задача 1.

За даними, наведеними в табл. 3.1, побудуйте криву Філіпса в короткостроковому періоді.

Таблиця 3.1

Проаналізуйте графік і дайте відповіді на такі запитання:

а) які процеси в економіці країни графічно відображаються переміщенням по кривій Філіпса;

б) що показує відрізок кривої Філіпса, розташований
зліва від вертикальної лінії, яка виходить із точки природного рівня безробіття;

в) що показує відрізок кривої Філіпса, розташований
справа від цієї лінії;

г) що показує відрізок кривої Філіпса, який розташований нижче осі абсцис;

д) яке зрушення кривої Філіпса відповідає цілям дер­жавного регулювання економіки?

Розв’язання:

Аналіз побудованої кривої Філіпса дає можливість відповісти на запитання так:

а) Інфляційне зростання цін при зменшенні безробіття і навпаки.

б) Зниження рівня безробіття порівняно з природним рівнем (u* = 6 %) спричинює інфляційне зростання цін відносно рівня, який відповідає природному безробіттю.

в) Підвищення рівня безробіття порівняно з природним рівнем спричинює зменшення рівня цін відносно рівня, який відповідає природному безробіттю.

г) Відрізок, який лежить нижче осі абсцис, відображає дефляцію.

д) Зміщення кривої Філіпса ліворуч відповідає цілям державного регулювання економіки.

Задача 2.

Стан економіки характеризується функціями: Y=56N – 4N²; попит домашніх господарств на вітчизняні блага – С = 0,7Y; попит на інвестиції — I=80 – 6і; попит домашніх господарств на гро­ші M^D = 0,8Y + 240 – 2і; ціни пропозиції праці w^S =20 + N. В обігу знаходиться 256 гр. од.

Визначити:

1) рівень повної зайнятості;

2) яким буде рівноважний рівень цін і розмір кон'юнктурного безробіття, якщо ефективний попит на блага такий, що підприємці згодні на реальну ставку заробітної плати, що не перевищує 25 гр. од.?

Розв’язання:

При заданій виробничій функції функція ціни попиту на працю визначається шляхом знаходження першої похідної від виробничої функції і має вигляд:

Y^/ = w^D

w^D =56 – 8N

При заданій функції ціни пропозиції праці повна зайнятість визначається з рівності:

56 – 8N = 20 + N=> N^* =4.

2) Але оскільки підприємці не згодні платити більше за одиницю праці, то зайнятість визначиться з рівняння:

56 - 8N = 25;

N^*=3,9.

Кон'юнктурне безробіття таким чином дорівнює: 4 – 3,9 = 0,1.

Рівень цін можна визначити з умови рівноваги на ринку праці, але для цього треба знати величину НД і ставку відсотка. При заданій технології:

Y= 56×3,9 – 4× 3,9² = 157,56.

Тоді заощадження складуть S= 0,3×157,56 = 47,27.

З умови рівноваги на ринку благ виходить:

47,27 = 80 – 6і => і = 5,46;

Тоді 256/Р=0,8×157,56 + 240 – 2 ×5,46 => Р = 0,72.

Задача 3.

Чисельність населення країни дорівнює 50 млн. осіб; 12 млн. осіб — діти до 16 років, 2 млн. осіб - люди, які перебувають у тривалій ізоляції; 15 млн. осіб — вибули зі складу робочої сили (пенсіонери, студенти, домогосподарки); 3 млн. осіб — безробітні; 1 млн. осіб — працівники з неповним робочим днем, які шукають кращу роботу. Розрахуйте:

а) чисельність робочої сили;

б) рівень безробіття.

Розв'язання:

Чисельність робочої сили становить: 50 – 12 – 2 – 15 = 21 млн. осіб.

Рівень безробіття дорівнює:

u = ×100 = ×100 = 14,29%.

Дані про працівників з неповним робочим днем є над­мірними для цієї задачі. Проте треба мати на увазі, що ці працівники входять до складу робочої сили.

Задача 4.

Природний рівень безробіття в поточному році становив 6%, а фактичний 9%. Визначити:

а) величину відносного відхилення фактичного ВВП від потенційного за умови, що коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття дорівнює 2,5;

б) якщо фактичний обсяг випуску в поточному році складе 600 млрд. дол., якими будуть втрати ВВП, обумовлені циклічним безробіттям?

Розв'язання:

а) Величину відносного відхилення реального фактичного ВВП від потенційного можна знайти за допомогою закону Оукена. Для цього обчислюємо відсоток відставання фактичного ВВП Ya від потенційного ВВП Yp по формулі 3.4.:

Δy = (u – u*)×2,5

Виходячи з умов задачі, отримуємо:

Δy = (9 – 6)×2,5 = 7,5%.

Це означає, що внаслідок циклічного безробіття фактичний обсяг виробництва скоротився відносно потенційного на 7,5%.

б) Для розрахунку втрати ВВП знаходимо спочатку потенційний ВВП – Yp по формулі 3.5.:

Yp = *100,

Втрати ВВП внаслідок циклічного безробіття розраховуються по формулі: 3.6.:

ΔY = Ya - Yp

Виходячи з умов задачі, отримуємо:

Yp= = 648,6 (млрд. грн.)

ΔY= 600 – 648,6= - 48,6 (млрд. грн.)

Таким чином, втрати ВВП, обумовлені циклічним безробіттям складуть 48,6 млрд. грн.

Задача 5.

Розрахуйте згідно із законом Оукена відносне відставання фактичного ВВП від потенційного за та­ких умов: фактичне безробіття — 9 %, фрикційне безробіття — 2 %, структурне безробіття — 4 %.

Відповідь: - 7,5 %.

Задача 6.

В останньому році економіка країни А ха­рактеризувалася такими показниками: номінальний ВВП становив 200 млрд. євро, індекс цін ВВП — 135 %, цикліч­не безробіття — 4 %.

Згідно із законом Оукена розрахуйте втрати реально­го ВВП унаслідок циклічного безробіття.

Відповідь: - 16,46 млрд. євро.

ТЕМА 4. Товарний ринок

В основі економічного кругообігу лежить природне тяжіння ринку до рівноваги між доходами і видатками. Щоб зрозуміти, як ринок забезпечує цю рівновагу, звернімося до таких ринкових категорій, як сукупний попит і сукупна пропозиція.

Сукупний попит (AD), як платоспроможний попит на реальний ВВП, залежить від рівня цін на кінцеві товари та послуги. Між сукупним попитом і ціною існує обернена залежність, і тому в графічній моделі крива сукупного попиту набирає вигляду від’ємної похилої лінії. Графічно вплив різних чинників (як цінових, так і нецінових) на сукупний попит відображається зміщенням кривої сукупного попиту у відповідний бік.

Сукупна пропозиція (AS) — це пропозиція реального ВВП. На неї впливають ціни і нецінові чинники.

Стосовно залежності сукупної пропозиції від ціни в теорії існує дві моделі: класична і кейнсіанська. Графічно вони показані на рис.4.1 і 4.2.

Рис. 4.1. Класична модель Рис. 4.2. Кейнсіанська модель

В основі класичної моделі лежить положення про абсолютну гнучкість цін і зарплати. Спираючись на це положення, прихильники класичної моделі вбачають такий зв'язок між ціною і сукупною пропозицією. Якщо, наприклад, сукупний попит падає порівняно з потенційним ВВП, то, з одного боку, знижуються ціни; з іншого — одночасно падає попит на ринку праці та адекватно зменшується зарплата. Унаслідок цих одночасних змін прибутковість виробництва не змінюється. Тому у підприємств не виникає мотивації до зменшення сукупної пропозиції. Вона залишається на рівні Y_p, але при адекватно нижчій ціні і зарплаті. Звідси — висновок класичної моделі: сукупна пропозиція не залежить від цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду вертикальної лінії, яка започатковується в точці потенційного ВВП.

Зв'язок між ціною і сукупною пропозицією в короткостроковому періоді пояснює кейнсіанська модель. В її основі — положення про негнучкість зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється існуванням колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням підприємці і зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до праці та виникнення соціальних конфліктів. Отже, згідно з кейнсіанською моделлю, в короткостроковому періоді гнучкими є лише ціни, а зарплата тимчасово не змінюється.

Якщо, наприклад, сукупний попит падає відносно Y_p, то, за логікою цієї моделі, знижуються лише ціни, а зарплата тимчасово залишається стабільною. За цих умов прибутковість виробництва зменшується, що стимулює підприємців до скорочення сукупної пропозиції. Звідси — висновок моделі: в короткостроковому періоді, протягом якого зарплата не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в прямій залежності від товарних цін. Тому на графіку крива AS набирає вигляду додатної похилої лінії Це означає, що кейнсіанська модель — це модель сукупної пропозиції для короткострокового періоду.

Тому, на горизонтальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах неповної зайнятості з високим циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. За цих умов сукупна пропозиція збільшується адекватно зростанню сукупного попиту. На висхідній ділянці, яка відображає економіку в умовах неповної зайнятості з низьким циклічним безробіттям, збільшення сукупного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення сукупної пропозиції. На вертикальній ділянці, яка характеризує економіку в умовах повної зайнятості, при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є зростання цін.

В любому випадку спроможність ринкового механізму до відновлення економічної рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню. Тому шлях до неї лише з допомогою ринкового механізму може бути невизначено тривалим і супроводжуватися великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручання в економіку.

Задача 1.

Початково економіка знаходиться в стані довгострокової рівноваги і характеризується таким чином: довгострокова крива AS вертикалана на рівні Y=2800, короткострокова крива AS горизонтальна на рівні Р = 1, а крива AD задана рівнянням Y=3,5× , де М = 800. Відбувся несприятливий шок пропозиції, внаслідок чого ціни зросли до рівня 1,4, а потенційний рівень випуску знизився до рівня Y=2500.

Визначити нові рівноважні значення Y і З у короткостроковому та довгостроковому періодах, якщо уряд і Центральний банк не втручаються в економіку, тобто крива AD залишається на попередньому рівні;

Розв’язання:

Початкова рівновага встановилася на рівні Y=2800, Р = 1, тобто в точці А, де перетинаються криві AD, AS_к, AS_д (рис. 4.3.). Після шоку і зміщення цін до рівня 1,4 короткострокова крива AS_к зміститься вгору, а короткострокова рівновага встановиться у точці В, де перетинаються AD і нова крива сукупної пропозиції (AS_к).

Рис. 4.3. Модель "сукупний попит — сукупна пропозиція"

Координати точки В знаходимо з умови рівності попиту і пропозиції, для чого в рівняння кривої AD підставимо нове значення рівняння цін Р=1. У такому разі обсяг випуску складає:

Y=3,5× = 2000.

Таким чином, координати короткострокової рівноваги в економіці, що відповідає точці В, становлять (Y=2000; Р=1,4).

Довгострокова рівновага встановляється в точці С після зміщення кривої AS_д до рівня випуску Y=2500. для визначення координат С підставимо у рівняння кривої AD нове значення Y:

2500=3,5× , Р=1,2

Координати довгострокової рівноваги у точці С: Y=2500, Р=1,12.

Задача 2.

На рис. 4.4 зображено криві сукупного попиту і сукупної пропозиції. Крива сукупного попиту АD₁ зміщується вліво до положення АD₂.

a) Як вплине зміщення кривої сукупного попиту вліво на рівень цін?

б) Як вплине зміщення кривої сукупного попиту вліво на обсяг реального ВВП? На скільки зміниться його об­сяг?

в) Якщо виробництво товарів і послуг в економіці змен­шиться на 25 % (точка 3), як це вплине на рівень цін?

Рис. 4.4. Модель "сукупний попит — сукупна пропозиція"

Розв’язання:

Зміщення кривої сукупного попиту АD₁ вліво до положення АD₂ приведе до:

а) зниження цін;

б) зменшення обсягу реального ВВП;

в) зменшення обсягу реального ВВП до 150 гр.од. і стабільності цін на рівні 0,6.

Задача 3.

На рис. 3.5 зображено криву сукупного попиту АD.

1. Чому дорівнюватиме рівноважний рівень цін, якщо крива сукупної пропозиції матиме вигляд вертикальної лінії при потенційному ВВП 140 млрд. грн?

2. Чому дорівнюватиме рівноважний ВВП, якщо крива сукупної пропозиції матиме вигляд горизонтальної лінії при рівні цін 0,5?

Розв’язання:

1. Рівноважний рівень цін дорівнює 1,0.

2. Рівноважний ВВП дорівнює 240 гр.од.

Рис. 4.5. Модель "сукупний попит — сукупна пропозиція"

Задача 4.

Припустимо, що економіка країни функціонує на рівні потенційного обсягу виробництва (Y*). Згодом унаслідок економічного шоку відбулося зниження сукупного попиту.

Поясніть на моделі "сукупний попит — сукупна пропозиція", до яких наслідків приведе зниження сукупного попиту при:

а) жорстких цінах;

б) гнучких цінах.

Розв’язання:

За жорстких цін (тобто при P₀ = соnst;) і якщо ВВП = ВВП_П, зниження сукупного попиту приведе до зменшення реального ВВП (Y₁ < Y*) (рис. 4.6, a).

За гнучких цін і якщо ВВП = ВВП_П, зниження сукупно­го попиту приведе до зменшення реального ВВП (Y₁ < Y*) і зниження рівня цін (Р₀ > P₁) (рис. 4.6,б).

Ці твердження випливають із логічних побудов на моделях.

Задача 5.

Побудуйте модель АD — АS і визначте графічним методом рівноважний обсяг реального ВВП і рівень цін, якщо динаміка сукупного попиту за визначений період характеризується такими даними (ВВП – у млрд. євро, рівень цін — в одиницях):

а динаміка сукупної пропозиції визначається такими по­казниками:

Рис. 4.6. Варіанти моделей "сукупний попит — сукупна пропозиція":

а — жорсткі ціни; б — гнучкі ціни.

Задача 6.

Сукупна пропозиція країни Б характеризується такими даними (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

1. В яких межах змінюється обсяг реального ВВП (Y) півень цін (Р) на кейнсіанському відрізку кривої сукупної пропозиції АS?

2. В яких межах змінюється Y і Р на проміжному відрізку кривої АS?

3. В яких межах змінюється Р і У на класичному відрізку кривої АS?

Задача 7.

За даними табл. 4.2 і 4.3 побудуйте криві АS і АD₁, АD₂ та АD₃ (три варіанти).

Визначте для кожного варіанта рівноважний обсяг реального ВВП і рівноважний рівень цін.

Таблиця 4.2

Таблиця 4.3

Тема 5.Грошовий ринок

Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Вони являють собою реальну грошову масу і обчислюються на основі ділення номінальної грошової маси (М) на ціни за формулами: пропозиція — М^s=(M/P)^s, попит — M^d = (M/P)^d. Крім того, важливим параметром грошового ринку є ціна грошей, тобто відсоткова ставка.

Грошова пропозиція складається з різних форм грошових активів. Залежно від рівня ліквідності всі вони об'єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати:

М0 = готівкові гроші (гроші поза банками);

М1= М0 + поточні депозити + кошти на розрахункових рахунках;

М2 = Ml + строкові депозити;

МЗ = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватися Національним банком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива набирає вигляду вертикальної лінії.

Грошовий попит — це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод показує, скільки грошей економічний агент бажає мати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансакції (угоди).

Найпростіша формула трансакційного попиту на гроші має вигляд:

M^D_Т= P×Q/v (5.1)

де M^D – кількість грошей, що перебувають в обігу; P - абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; v – швидкість обігу грошей.

Попит на гроші для угод дорівнює:

M^D_Т = ВВПр/v (5.2)

де ВВПр — реальний валовий внутрішній продукт.

Попит на гроші як активи (M^D_А) випливає з їхньої функції як засобу заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження вартості.

Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші. Отже, сукупний попит на гроші – це реальна грошова маса, яка необхідна економічним суб’єктам для оплати угод та в якості активів, виходячи з попереднього аналізую функцію грошового попиту можна записати таким чином:

M^D = L(Y,i) = kY – hi (5.3)

де, k та h – коефіцієнти еластичності грошового попиту відповідно за доходом та відсотковою ставкою.

Зростання цін на облігації викликає зниження відсоткової ставки, що випливає з її формули:

n = (відсотковий дохід / ціна облігації) × 100, (5.4)

де відсотковий дохід є фіксованою величиною. Тому в разі зростання цін на облігації відсоткова ставка падає.

За законом всі комбанки повинні мати обов’язкові резерви. Загальна норма банківських резервів визначається відносно депозитних грошей (D) за формулою:

rr = R/D (5.5)

Кредитні гроші (МС), які обчислюються як різниця між депозитними грошима і банківськими резервами за формулою:

МС = D – R (5.6)

Здатність банківської системи на базі залучення гро­шей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (m_d). Який знаходиться в оберненій залежності від норми резервування:

m_d = 1/rr (5.7)

Якщо резервна норма встановлена, то спираючись на початковий приріст депозитних грошей, можна обчислити приріст грошової пропозиції:

∆M^S= ∆D × m_d (5.8)

Наведена модель грошової пропозиції відповідає спро­щеним умовам її формування, тому що в ній грошова пропозиція зводиться лише до депозитних грошей, а вилучення з грошового обігу зводяться лише до банківських резервів.

У дійсності до складу грошової пропозиції входять як депозитні, так і готівкові гроші, тобто:

M^S = MB +D (5.9)

де MB— готівкові гроші.

За цих умов, певна частка грошей, що їх залучають комерційні банки, вилучаються в формі готівки. З урахування цього зміна грошової пропозиції визначається за формулою:

Щоб визначити модель грошової пропозиції з ураху­ванням усіх обставин, визначимо два додаткових показни­ки, що впливають на її величину.

Коефіцієнт готівки (cr) — це відношення готівкових грошей до депозитних грошей:

cr = MB/D (5.10)

звідси MB = cr × D.

Грошова база (H) — це сума готівкових грошей та банківських резервів (гроші високої ефективності):

H = MB + R (5.11)

З урахуванням цього зміна грошової пропозиції визначається за формулою:

∆M^S= ∆Н × m_m (5.12)

m_m – грошовий мультиплікатор, який визначається таким чином:

m_m = (1+cr)/(rr+cr) (5.13)