І Міжособистісні відносини, спілкування

Мета роботи: навчитися досліджувати деякі особливості характеру особистості, визначаючи рівень екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності-нестабільності.

Використані матеріали: 1) тест Г. Айзенка “Ваш характер”;

2) ключ до тесту.

Хід роботи:

Ознайомитися з теоретичним матеріалом.

Одержати тест Г. Айзенка “Ваш характер”, з допомогою якого проводиться дослідження.

На запропоновані питання дати відповіді. Відповідаючи на питання, потрібно ставити “так” (+) у випадку позитивної відповіді, “ні” (-) – у випадку негативної.

Одержані показники порівняти з ключем і отримати показники екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності-нестабільності та здійснити їх інтерпретацію.

Побудувати систему координат інтроверсії-екстраверсії, емоційної стабільності-нестабільності і знайти на ній координату рівня екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності-нестабільності даної особи (рис.1.1).

На основі проведеного дослідження зробити письмовий звіт.

Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи

Поняття “інтроверсія” і “екстраверсія” запропоновані швейцарським психологом К. Г. Юнгом. В основі поділу, запропонованого ним, лежить уявлення про те, що в житті людини є дві групи явищ – явища зовнішнього життя і внутрішнього. Як в тому, так і в іншому відбуваються певні події – тобто те, що змінює життя, що є значущим для людини.

Екстраверти – (від латинських коренів “екстра” – “назовні”, “верто” – “направляю” – спрямовані назовні) особистості, які спрямовані назовні, в силу організації їх нервових процесів, потребують постійного стимулювання з боку зовнішнього середовища. Їм притаманна тяга до нових вражень. Такі люди потребують товариства, вони невимушені в поведінці, імпульсивні, безтурботні, балакучі. Їх почуття, емоції не завжди піддаються контролю. Вважається, що екстравертам властиві товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, велика ініціативність (але незначна наполегливість) та висока соціальна адаптованість. Екстраверти зазвичай наділені зовнішньою чарівністю, прямолінійні в судженнях, орієнтуються переважно на зовнішню оцінку. Добре виконують роботу, яка вимагає негайних рішень.

Інтроверти – (від лат. “інтро” – “всередину”, “верто” – “направляю” – спрямовані всередину). Їм не потрібне значне зовнішнє стимулювання, і ця властивість формує специфіку їх поведінки. Людина-інтроверт менш контактна, їй притаманні нетовариськість, замкненість, друзів у неї небагато, але вона вірна їм надовго. Інтроверт уникає галасливих компаній, повільний, поважний, планує свої дії та вчинки, досить добре контролює емоції.

Інтровертам притаманна соціальна пасивність (за досить великої наполегливості), схильність до самоаналізу і складності щодо соціальної адаптації. Інтроверти краще справляються з монотонною роботою, вони обережні, охайні, педантичні.

Амбавертам притаманні риси екстра- та інтроверсії. Інколи для уточнення цього показника рекомендується додаткове обстеження за допомогою інших тестів.

“Чистих” екстравертів та інтровертів практично не буває, але всі ми займаємо в цьому діапазоні певну позицію, ближчу до того чи іншого полюса.

При дослідженні екстраверсії-інтроверсії показники від 0 до 10 свідчать про те, що людина є інтровертом; 11-14 – амбавертом, 15-24 – екстравертом.

Емоційні реакції людини можна розрізняти, виходячи, зокрема, з того, наскільки в них врівноважені чи, навпаки, не врівноважені процеси збудження та гальмування. Врівноважена людина здатна контролювати свої емоційні вияви, володіти ними. Саме це і визначає рівень емоційної стабільності людини.

Варто зазначити, що мова йде не про саму емоційність або неемоційність і не про здатність виявляти чи приховувати емоції, а саме про рівень контролю за емоційними виявами. Виходячи з цього, люди поділяються на емоційно стабільних і емоційно нестабільних. Емоційна нестабільність є причиною багатьох проблем особи, і тому є сенс виміру її рівня у людини.

На нейрофізіологічному рівні емоційна стабільність чи нестабільність людини зумовлюються динамікою процесів збудження-гальмування в півкулях головного мозку. Процеси збудження і гальмування можуть бути більш чи менш врівноважені – тоді ми говоримо про ту чи іншу міру емоційної стабільності. Вони можуть бути не врівноважені. При цьому може переважати або процес збудження, або процес гальмування. І те, і інше притаманне людині емоційно нестабільній.

У емоційно нестабільних людей-екстравертів переважає процес збудження. У людей-інтровертів, емоційно нестабільних, найчастіше переважає гальмування.

В поведінці емоційна стабільність-нестабільність виявляється таким чином: у емоційно стабільної людини емоційна реакція за силою і тривалістю відповідає фактору, що викликав дану емоційну реакцію. Коли причина, що викликала дану емоційну реакцію, вичерпала себе, емоція згасає, людина повертається до рівноваги.

У емоційно нестабільної людини реакція часто не відповідає подразникові за характером. Скажімо, потрапивши в дорожньо-транспортну пригоду така людина просто кидає кермо, замість того, щоб рятувати своє життя. Таким чином, емоційно стабільні особистості – це люди, які не схильні до занепокоєності, стійкі стосовно зовнішніх впливів, вони викликають довіру, схильні до лідерства. Емоційно нестабільні – люди чутливі, занадто емоційні, тривожні, схильні хворобливо переживати невдачі та засмучуватися через дрібниці.

Далі, емоційна реакція емоційно нестабільної людини часто носить парадоксальний характер: на сильні подразники виникає слабка реакція і навпаки. У людини емоційно стабільної, навпаки, емоційна реакція за силою відповідає значущості події, що її обумовила – на значні події особистість реагує дуже емоційно, на незначні – слабкою емоційною реакцією. У емоційно нестабільної людини реакція триває і після того, як подразник, що її викликав, вичерпав себе. У людини емоційно стабільної емоційна реакція відповідає за тривалістю ситуації і згасає, коли вона вичерпана.

Показник “емоційна стабільність-нестабільність” біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої знаходяться люди, що характеризуються надзвичайною емоційною стійкістю, чудовою адаптованістю (показник 0-12), а на іншому – надзвичайно знервований, нестійкий і погано адаптований тип (показник 12-24).

Емоційна стабільність

0

4

8

24 20 16 12 8 4 0

Екстраверсія Інтроверсія

16

20

24

Емоційна нестабільність

Рисунок 1.1 – Шкали екстраверсії-інтроверсії,

емоційної стабільності-нестабільності

Дослідження рівня екстраверсії-інтроверсії та емоційної стабільності-нестабільності дає можливість в першому наближенні визначити тип темпераменту і деякі риси людей, що належать до кожного з чотирьох типів темпераменту. Це можливо, якщо у людини домінує певний тип темпераменту. Про це можуть свідчити показники 0-6 та 19-24 (табл. 1.3) та 0-8 та 16-24 (табл. 1.4).

Але для детальнішого та всебічнішого дослідження пропонується лабораторна робота № 2 “Визначення темпераменту особистості”, що наводиться далі.

Рисунок 1.2 – Два головні виміри особистості (за Г. Айзенком)

Проведення дослідження

Тест Г. Айзенка ”Ваш характер”

1. Дати відповіді на питання, ставлячи “так” (+) у випадку позитивної відповіді, “ні” (-) – у випадку негативної.

Зміст тверджень	Так	Ні
Ви часто відчуваєте потяг до нових вражень, потребу отримувати сильні відчуття? Ви часто потребуєте друзів, які зможуть вас зрозуміти, підтримати, виявити співчуття? Ви вважаєте себе безтурботною людиною? Вам дуже важко відмовитися від своїх намірів? Ви обмірковуєте свої справи неквапливо і вважаєте за потрібне задуматися, перш ніж діяти? Ви завжди дотримуєтеся своїх обіцянок, навіть якщо це вам невигідно? У вас часто бувають спади і піднесення настрою? Ви швидко дієте й говорите і не витрачаєте багато часу на обдумування? У вас виникало коли-небудь почуття, що ви нещасна людина, хоча ніякої вагомої причини для цього не було? Ви здатні побитися об заклад на будь-що? Ви ніяковієте, коли прагнете познайомитися з людиною протилежної статі, яка вам до вподоби? Чи буває так, що, розгнівавшись, ви втрачаєте витримку? Ви часто дієте необмірковано, спонтанно, під впливом моменту? Вас часто непокоїть думка про те, що вам не варто було щось робити чи казати? Вам цікавіше читати книги ніж спілкуватися із людьми? Вас легко образити? Ви полюбляєте часто бувати в компанії? Вам спадає на думку таке, чим не хотілося б ділитися з іншими людьми? Чи правда, що інколи ви настільки сповнені енергією, що все “горить” у руках, а інколи відчуваєте сильну млявість? Ви намагаєтеся обмежити коло своїх знайомств кількома найближчими друзями? Ви багато мрієте? Коли на вас кричать, ви відповідаєте в такий самий спосіб? Вас часто гнітить почуття провини? Всі ваші звички позитивні та бажані? Ви здатні дати волю почуттям і добре повеселитися в галасливій компанії? Чи можна сказати, що нерви у вас часто бувають вкрай напруженими? Вас вважають людиною жвавою і веселою? Після того, як справу зроблено, ви часто повертаєтесь до неї подумки і гадаєте, що могли б зробити краще? Ви зазвичай мовчазні та стримані, коли знаходитесь серед людей? Ви передаєте плітки? У вас буває безсоння від напливу хаотичних думок? Вам простіше і легше прочитати те, що вас цікавить, у книзі, навіть коли про це легко дізнатись у друзів? Чи буває у вас сильне серцебиття не через фізичні причини? Вам подобається робота, яка вимагає пильної уваги? У вас бувають напади тремтіння? Ви завжди говорите про знайомих людей тільки добре навіть тоді, коли впевнені, що вони про це не дізнаються? Вам неприємно бувати в компанії, де постійно кепкують один з одного? Чи правда, що ви дратівливі? Вам подобається робота, яка вимагає швидкості дій? Вам часто не дають спокою думки про різні неприємності, які могли б статися? Ви неквапливі в рухах? Ви коли-небудь запізнювалися на побачення чи на роботу? Ви часто бачите страшні сновидіння? Чи правда, що ви так любите поговорити, що ніколи не минете нагоди побалакати із незнайомою людиною? Вас непокоять які-небудь болі? Вас засмутило би, якби ви довго не могли бачитися зі своїми друзями? Ви можете назвати себе нервовою людиною? Чи є серед ваших знайомих такі, котрі вам явно не подобаються? Вас зачіпає критика ваших вад або роботи? Ви могли б сказати, що ви – впевнена в собі людина? Вам важко отримувати справжнє задоволення від вечірки? Вас непокоїть почуття, що ви чимось гірші від інших? Ви зумієте внести пожвавлення в нудну компанію? Чи буває так, що ви говорите про щось, чого зовсім не знаєте? Ви піклуєтесь про власне здоров’я? Ви полюбляєте кепкувати з інших? Ви страждаєте від безсоння?

 

2. Необхідно за кожним показником порахувати суму балів, нараховуючи по одному балу за кожну відповідь, яка збігається з ключем, таким чином отримати показники за кожною з трьох шкал.

2.1 Опрацювати результати за шкалою “Щирість”.

Щирість: відповіді “так” на запитання 6, 24, 36; відповіді “ні” на запитання 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Якщо цей показник перевищує 5 балів, то можна стверджувати, що ви, нажаль, не були щирі у відповідях на запитання тесту.

відзначимо, що в даному разі мова йде тільки про міру щирості у відповідях на запитання тесту, але ні в якому разі не про нещирість, як особистісну характеристику.

 

Таблиця 1.2 – Інтерпретація показників за шкалою “Щирість”

Числовий показник	Інтерпретація
0-3	Відвертий
4-6	Ситуативний
7-9	Нещирий

 

2.2 Опрацювати результати за шкалою “Екстраверсія-інтроверсія”.

Екстраверсія-інтроверсія: відповіді “так” на запитання 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56; відповіді “ні” на запитання: 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Показник “екстраверсія-інтроверсія” характеризує індивідуально-психологічну орієнтацію людини на світ зовнішніх об'єктів (екстраверсія), або на внутрішній суб'єктивний світ (інтроверсія).

Таблиця 1.3 – Інтерпретація показників за шкалою “Екстраверсія-інтроверсія”

Число-вий показник	0-2	3-6	7-10	11-14	15-18	19-22	23-24
Інтер-претація	Над- інтро-верт	Інтро-верт	Потенцій-ний інтроверт	Амба-верт	Потенцій-ний екстраверт	Екстра-верт	Над-екстраверт

2.3 Опрацювати результати за шкалою “Емоційна стабільність-нестабільність”.

Емоційна стабільність-нестабільність: відповіді “так” на запитання 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57; відповіді “ні” не враховуються.

 

Таблиця 1.4 – Інтерпретація показників за шкалою “Емоційна стабільність-нестабільність”

Числовий показник	0-4	5-8	9-12	13-16	17-20	21-24
Інтер-претація	Високий рівень стабіль-ності	Середній рівень стабіль-ності	Низький рівень стабіль- ності	Низький рівень нестабіль-ності	Середній рівень нестабіль-ності	Високий рівень нестабіль-ності

 

Зміст звіту

Вказати мету роботи.

Вказати отримані показники щирості, екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності-нестабільності.

1. Побудувати систему координат екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності-нестабільності і знайти на ній координату, виходячи із одержаних показників (див. рис. 1).

Дати письмову відповідь на контрольні питання.

 

Контрольні питання

Які якості характеру притаманні екстраверту? Інтроверту? В чому і в якій мірі вони виявляються в даній особі? Як виявляються ці якості в повсякденному спілкуванні, в навчанні, майбутній професійній діяльності, сімейному житті?

Які якості характеру виявляє емоційно стабільна людина? емоційно нестабільна? В чому і в якій мірі це притаманно конкретній особі (Вам)? Як виявляються ці якості в повсякденному спілкуванні, в навчанні, в майбутній професійній діяльності?

Як змінилося Ваше уявлення про себе та інших після виконання даної роботи?

 

Домашнє завдання

Провести дослідження екстраверсії-інтроверсії, емоційної стабільності-нестабільності Ваших товаришів, близьких (2-3 чоловік). Зробити аналіз результатів за допомогою контрольних питань.

2. Лабораторна робота № 2

Тест “Визначення темпераменту особистості”

 

Мета роботи: навчитися визначати показники темпераменту особи.

Використані матеріали: 1) інструкція для визначення темпераменту за допомогою “паспортів” темпераменту; 2)“паспорти” темпераментів.

Хід роботи:

Ознайомитися з теоретичним матеріалом.

Одержати методику “Визначення темпераменту особистості”.

В переліку якостей, що складають “паспорт” кожного з чотирьох темпераментів, відзначити якості, які притаманні даній особі.

Підрахувати кількість відмічених рис по кожному з типів темпераменту.

Підрахувати загальну кількість рис по всім типам темпераменту.

Одержані показники підставити в формулу темпераменту (1) і підрахувати кількісні показники кожного з типів темпераменту.

На основі проведеного дослідження оформити письмовий звіт.

 

Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи

Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, напруженості, швидкості та урівноваженості нервових процесів.

Вчення про темперамент виникло у давнину. Давньогрецький лікар Гіппократ (5 ст. до н.е.), а потім римський лікар Гален (II ст. до н.е.), спостерігаючи індивідуальні особливості поведінки людини, зробили спробу описати і пояснити ці особливості. Гіппократ вважав, що в тілі людини є чотири рідини: кров, слиз, жовч і чорна жовч. Домінування однієї з них і визначає темперамент людини.

Назви темпераментів походять від назв рідин: холеричний темперамент – походить від латинського слова chole (жовч), сангвінічний – від sanquis (кров), флегматичний - від phlegma (слиз), меланхолічний – від melas chole (чорна жовч). Назви темпераментів збереглися до наших днів.

В подальшому велику роль в розвитку теорії темпераменту відіграв І.П. Павлов. Він дослідив властивості вищої нервової діяльності і показав, що уроджене співвідношення цих властивостей і характеризує те, що називають темпераментом.

“Чистий” сангвінік має сильний, урівноважений, рухливий тип нервовоїсистеми. швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило, неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Дещо непосидючий, вимагає нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє суворо дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи у роботі. У зв’язку з цим не може успішно виконувати справи, що вимагають рівної затрати сил, тривалої і методичної напруги, посидючості, сталості уваги, терпіння. За відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляються поверховість і мінливість.

Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему, вирізняється підвищеною збудливістю, дії переривисті. Йому властиві різкість і поривчастість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, виснажуватись більше, ніж слід, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець. Маючи суспільні інтереси, така людина виявляє темперамент у ініціативності, енергійності, принциповості. За відсутності духовного життя холеричний темперамент часто виявляється у дратівливості, афективності, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю за напружених обставин.

Флегматик має сильну, врівноважену, але інертну нервову систему. характеризується порівняно низьким рівнем активності в поведінці, нові форми якої виробляються поступово, але є стійкими. Поступливий та спокійний у діях, міміці і мові, вирізняється рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Він наполегливий та впертий “працівник життя”, він рідко “зривається”, не схильний до афектів, розрахувавши власні сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить говорити зайвого. Економить сили. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватись “позитивними” рисами – витримкою, глибиною думок, сталістю, ґрунтовністю, в інших – млявістю, байдужістю до оточуючого, лінощами, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.

Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи. Умеланхолікареакція часто не відповідаєсилі подразника, наявна глибина і сталість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чомусь зосереджуватись.

Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежногогальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Сильні впливи часто викликають у меланхоліка тривалу гальмівну реакцію (опускаються руки). Йому властиві стриманість та приглушеність моторики і мови, сором’язливість і боязкість, нерішучість. В нормальних умовах меланхолік – людина глибока, змістовна, може бути хорошим працівником, успішно вирішувати життєві завдання. За несприятливих умов може перетворитись на замкнену, боязку, тривожну, раниму людину, схильну до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, які на те не заслуговують. Такі люди намагаються ізолювати себе від життя зйого хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.

Отже, головними властивостями нервових процесів – збудження і гальмування – є:

сила,

урівноваженість,

рухливість.

Сила – показник працездатності нервових клітині нервової системи в цілому, здатність нервової системи тривалий час витримувати сильні подразники.

Холеричний, сангвінічний, флегматичний темпераменти відносяться до сильного типу нервової системи (сильного темпераменту), меланхолічний – до слабкого типу нервової системи (слабкого темпераменту).

Урівноваженість – показник співвідношення (балансу) процесів збудження і гальмування.

Сангвінічний і флегматичний темпераменти – процеси збудження і гальмування рівні за силою (збалансовані) (рис. 2.1).

Холеричний темперамент – процес збудження домінує над процесом гальмування (рис. 2.2).

Меланхолічний темперамент – процес гальмування домінує над процесом збудження (рис. 2.3).

 

 

Рухливість – показник швидкості зміни процесів збудження і гальмування.

Холеричний, сангвінічний темпераменти – рухливі.

Флегматичний темперамент – інертний.

Меланхолічний темперамент – рухливий або інертний.

Комбінація співвідношення властивостей нервової системи характеризує тип нервової системи, який і визначає тип темпераменту (таблиця 2.1).

 

Таблиця 2.1 – Співвідношення властивостей і типів нервової системи

 

Властивості Темперамент	Сила	Урівноваженість	Рухливість
Холерик	+	-	+
Сангвінік	+	+	+
Флегматик	+	+	-
Меланхолік	-	-	+ / -

 

Таблиця 2.2 – Визначення темпераменту особистості

 

Характер-ристики	Тип темпераменту
Холерик	Сангвінік	Флегматик	Меланхолік
Переклад з латинської	Жовч	Кров	Слиз	Чорна жовч
Образне порівняння	Могутній потік, який скидає свої води зі скелі	Біг могутнього потоку	Спокійна течія повноводної ріки	Струмок, здатний перетворитись в болото
Урівноваже- ність	Неврівнова-жений	Урівноважений	Дуже врівноважений	Дуже неврівнова-жений
Емоційні переживання	Сильні, короткочасні	Поверхневі, короткочасні	Слабкі	Глибокі, довготривалі
Настрій	Нестійкий, з домінуванням оптимізму	Стійкий, життєрадісний, веселий	Стійкий, без великих радощів і печалей	Нестійкий, з домінуванням песимізму
Мова	Дуже голосна	Голосна	Монотонна	Тиха
Терпіння	Слабке	Помірне	Дуже велике	Дуже слабке
Адаптація	Добра	Відмінна	Повільна	Важка
Комунікабель- ність	Нерівномірно комунікабель-ний	Комунікабель-ний	Некомуніка- бельний	Замкнутий
Агресивність	Агресивний	Миролюбний	Стриманий	Істеричний
Відношення до критики	Збуджене	Спокійне	Байдуже	Образливе
Активність	Пристрасний	Енергійний (діловий чи марнослівний)	Невтомний трудівник	Нерівномірно активний

 

Продовження таблиці 2.2

Характер-ристики	Тип темпераменту
Холерик	Сангвінік	Флегматик	Меланхолік
Відношення до загрози	Бойове, ризиковане	Обачливе, без ризику	Холоднокров-не, незворушне	Тривожне, розгублене, пригнічене
Спосіб досягнення мети	Енергійно, з повною віддачею	Швидко, з діями без перешкод	Поступово, наполегливо	Слабко, з ухилянням від перешкод
Самооцінка	Значна переоцінка	Деяка переоцінка	Реальна оцінка	Недооцінка
Сугестивність (здатність до навіювання)	Помірна	Невелика	Слабка	Велика
Особливості	Велика життєва енергія, висока дратівливість, повільна заспокійливість, гарячковість, нестриманість, нетерплячість, прямолінійність, невміння володіти собою	Жвавість, рухливість, веселість, балакучість, розвинута уява, вразливість, швидка зміна емоцій, легкість в подоланні перешкод, легка адаптовність до нових умов	Повільність, спокійність, терплячість, витривалість, слабкий зовнішній вияв почуттів, важко переходить від одного виду діяльності до іншого, важке звикання до зміни в навколиш-ньому середовищі, до нових людей в спілкуванні	Слабкий вияв почуттів, замкнутість, надання переваги самотності, несміливість, невпевненість у собі
Ділові якості	Енергійність, ініціативність, азартно береться за роботу, швидко долає перешкоди, вирішує проблеми	Продуктивний в цікавій роботі, вміє захоплювати, вести за собою людей, підтримувати гарну атмосферу в колективі	Цілеспрямо- ваний, наполегливий, продуктивний, відданий роботі, володіє високим почуттям відповідаль-ності	В’ялий, може працювати успішно тільки за сприятливих умов і на межі своїх можливостей

 

 

Продовження таблиці 2.2

Характер-ристики	Тип темпераменту
Холерик	Сангвінік	Флегматик	Меланхолік
Можливі проблеми	Зайва активність, емоційність, не прихильність до монотонної роботи	Недостатня цілеспрямо- ваність, часто невміння доводити розпочате до кінця	Пасивність, деколи байдужість, низька активність	(Див. ділові якості)
Шляхи самовдоскона- лення	Критичніше підходити до своїх дій, щоб не травмувати оточуючих	Діяти більш цілеспрямо-вано, доводити до кінця кожне розпочате діло	Намагатися бути максимально активним	Уникати самоаналізу, не згадувати нанесені образи, переключити свою увагу на допомогу оточуючим

Проведення дослідження

 

1. Це завдання можна виконувати для вивчення самого себе та інших. Тест містить “паспорти” темпераментів, які складаються з переліку рис, притаманних представникам кожного з чотирьох типів темпераменту. Слід відповідати, виходячи з того, як Ви поводитеся у повсякденному житті, а не в якихось екстремальних умовах.

Відмітьте знаком “+” ті риси в “паспорті” темпераменту, які характерні для вашої вдачі.

 

Паспорти темпераментів:

I. Ви: 1) непосидючі, метушливі; 2) нестримані, запальні; 3)нетерплячі; 4) різкі і прямолінійні в відносинах з людьми; 5) рішучі й ініціативні; 6) вперті; 7) влучні у суперечках; 8) працюєте поривами; 9)схильні до ризику; 10) незлопам’ятні; 11) маєте швидку, пристрасну, з плутаними інтонаціями мову; 12) неврівноважені і схильні до гарячності; 13) агресивні; 14) нетерплячі до вад; 15) маєте виразну міміку; 16) здатні швидко діяти і щось вирішувати; 17) невтомно прагнете до нового; 18) у Вас різкі, поривчасті рухи; 19) наполегливі в досягненні поставленої мети; 20) схильні до різких змін настрою.

II. Ви: 1) веселі, життєрадісні; 2) енергійні та ділові; 3) часто не доводите розпочату справу до кінця; 4) схильні переоцінювати себе; 5)здатні швидко схоплювати нове; 6) непостійні в інтересах і нахилах; 7)легко переживаєте поразки; 8) без труднощів пристосовуєтесь до різних обставин; 9) з задоволенням беретесь за будь-яку нову справу; 10) легко залишаєте справу, якщо вона перестала Вас цікавити; 11) швидко включаєтесь у нову роботу і так само швидко переключаєтесь з однієї справи до іншої; 12) для Вас обтяжливі одноманітність, буденна, клопітка робота; 13) Ви товариські та чуйні, не відчуваєте скутості у стосунках з новими для Вас людьми; 14) витривалі та працездатні; 15) володієте голосною, швидкою, чіткою мовою, яка супроводжується жвавими жестами і виразною мімікою; 16) зберігаєте самовладання в раптовій, складній ситуації; 17) маєте завжди бадьорий настрій; 18) швидко засинаєте і прокидаєтесь; 19) буваєте незібрані, виявляєте поспішність в рішеннях; 20) часто відволікаєтесь, схильні до поверхневості.

III. Ви: 1) спокійні та холоднокровні; 2) послідовні, серйозні в справах; 3) обачні і розважливі; 4) вмієте чекати; 5) мовчазні і не любите зайвих балачок; 6) маєте спокійну, врівноважену мову із зупинками, без особливих емоцій, жестикуляції і міміки; 7) стримані і терплячі; 8)доводите розпочату справу до кінця; 9) не розтрачуєте даремно сили; 10)суворо дотримуєтесь встановленого розпорядку життя, системи в роботі; 11) легко стримуєте пориви; 12) не берете близько до серця похвалу чи засудження; 13) незлобливі, виявляєте поблажливе відношення до критики на свою адресу; 14) постійні в своїх стосунках та інтересах; 15)повільно втягуєтесь в роботу і переключаєтесь з однієї справи до іншої; 16) рівні у відносинах з людьми; 17) любите охайність та порядок у всьому; 18) важко пристосовуєтесь до нових обставин; 19) маєте витримку; 20) дещо повільні.

IV. Ви: 1) сором’язливі; 2) губитеся в нових обставинах; 3) важко встановлюєте контакт з незнайомими людьми; 4) не вірите в свої сили; 5)легко переносите самотність; 6) почуваєте пригніченість і розгубленість при невдачах; 7) схильні заглиблюватися в себе; 8) швидко втомлюєтесь; 9) маєте слабку, тиху мову, що іноді переходить у шепіт; 10) мимоволі пристосовуєтесь до характеру співрозмовника; 11) вразливі до сліз, 12) ставите високі вимоги до себе та інших; 13) надзвичайно сприйнятливі до похвали чи засудження; 14) схильні до підозр; 15) хворобливо чутливі і легко вразливі; 16) надмірно образливі; 17) замкнуті та відлюдкуваті, не ділитися ні з ким своїми думками; 18) малоактивні, несміливі; 19) покірні; 20) прагнете викликати співчуття і допомогу оточуючих.

Не забувайте, що це ваша власна, тобто суб’єктивна оцінка самого себе.

Паспорти відповідають темпераментам:

I – холеричному; II – сангвінічному; III – флегматичному; IV – меланхолічному.

2. Визначте свій темперамент за формулою:

 

, (1)

 

де Ф_Т – значення темпераменту; Х – холеричний темперамент; С – сангвінічний темперамент; Ф – флегматичний темперамент; М – меланхолічний темперамент; А – загальна кількість плюсів за всіма типами; А_х – число плюсів у “паспорті” холерика; А_с – число плюсів у “паспорті” сангвініка; А_ф – число плюсів у “паспорті” флегматика; А_м – число плюсів у “паспорті” меланхоліка.

Кінцевий вигляд формула може мати, наприклад, такий:

 

ФТ= Х-35% + С-30% + Ф-14% + М-21%.

Це означає, що даний темперамент на 35% – холеричний, на 30% – сангвінічний, на 14% – флегматичний і на 21% – меланхолічний.

 

Домашні завдання

Провести експертну оцінку Вашого типу темпераменту. Експертна оцінка здійснюється експертами (Ваші товариші, близькі – 3-5 чоловік). Знайти усереднені результати експертної оцінки. Порівняти усереднену формулу темпераменту за результатами експертної оцінки і власну формулу темпераменту, яку Ви отримали, провівши дослідження.

Провести дослідження типу темпераменту Ваших товаришів, близьких (2-3 чоловік). Проаналізувати результати за допомогою контрольних питань.

3. Лабораторна робота № 3

“Самооцінка особистості”

Мета роботи: навчитися визначати самооцінку власної особи та самооцінку інших людей.

Використані матеріали: методики визначення рівня самооцінки (дослідження № 1, № 2).

Хід роботи:

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом.

2. Виконати дослідження № 1.

3. Виконати дослідження № 2.

4. На основі проведеного дослідження оформити звіт з лабораторної роботи.

Теоретичні матеріали до виконання лабораторної роботи

Самооцінка особистості – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, оцінки своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самооцінка – суб’єктивне утворення в людській психіці, але воно є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві та в міжособистісних відносинах.

Самооцінка пов'язана з однією з центральних потреб людини – потребою в самоствердженні, із прагненням людини знайти своє місце в житті, cтвердити себе як члена суспільства в очах навколишніх і у своїй власній думці.

Під впливом оцінки навколишніх в особистості поступово складається власне відношення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.

Самооцінка може бути оптимальною і неоптимальною. За оптимальної, адекватної самооцінки суб'єкт правильно співвідносить свої можливості і здібності, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми мірками, але й намагається передбачати, як до цього поставляться інші люди: товариші по роботі і близькі. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реального бачення себе, тобто без занадто великої переоцінки, але і без зайвої критичності до свого спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій. До оптимальної належать самооцінки “високий рівень” і “вище за середній рівень” (людина заслужено цінує, поважає себе, задоволена собою), а також “середній рівень” (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони і прагне до самовдосконалення, саморозвитку). Але самооцінка може бути неоптимальною – надмірно завищеною або занадто заниженою.

На основі неадекватно завищеної самооцінки у людини виникає неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ власної особистості і можливостей, своєї цінності для навколишніх, для загальної справи. В таких випадках людина йде на ігнорування невдач заради збереження звичної високої оцінки самого себе, своїх вчинків і справ. Відбувається гостре емоційне “відштовхування” усього, що порушує уявлення про себе. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, відношення до неї стає неадекватним – чисто емоційним. Раціональне зерно оцінки випадає повністю. Тому справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об'єктивна оцінка результатів роботи – як несправедливо занижена. Неуспіх оцінюється як наслідок чийогось підступу або несприятливо сформованих обставин, в жодній мірі не залежних від дій самої особистості.

Людина з завищеною неадекватною самооцінкою не бажає визнавати, що все це – наслідок власних помилок, ліні, недостатності знань, здібностей або неправильної поведінки. Виникає важкий емоційний стан – ефект неадекватності, головною причиною якого є стійкість сформованого стереотипу завищеної оцінки своєї особистості. Якщо ж висока самооцінка пластична, змінюється відповідно до реального положення справ – збільшується при успіху і знижується при невдачі, то це може сприяти розвитку особистості, тому що вона змушена докладати максимум зусиль для досягнення поставлених цілей, розвивати власні здібності і волю. Самооцінка може бути і заниженою, тобто нижче реальних можливостей особистості. Зазвичай це призводить до невпевненості в собі, боязкості і відсутності дерзань, неможливості реалізувати свої здібності. Такі люди не ставлять перед собою важкодосяжних цілей, обмежуються рішенням повсякденних завдань, занадто критичні до себе.

Занадто висока або занадто низька самооцінка порушують процес саморегуляції, спотворюють самоконтроль. Особливо помітно це виявляється в спілкуванні, де особи з завищеною і заниженою самооцінкою виступають причиною конфліктів. При завищеній самооцінці конфлікти виникають через зневажливе ставлення до інших людей і звертання до них, занадто різкі і необґрунтовані висловлювання на їх адресу, нетерпимість до чужої думки, прояви зарозумілості і зазнайства. Низька критичність до себе заважає їм навіть помітити, як вони ображають інших зарозумілістю і незаперечністю суджень.

При заниженій самооцінці конфлікти можуть виникати через надмірну критичність цих людей. Вони дуже вимогливі до себе і ще більш вимогливі до інших, не вибачають жодного свого промаху чи помилки, схильні постійно підкреслювати недоліки інших. І хоча це робиться з найкращих спонукань, усе-таки стає причиною конфліктів у силу того, що небагато хто може терпіти систематичне “пиляння”. Коли в тобі вбачають лише погане і постійно вказують на це, то виникає ворожість до джерела таких оцінок, думок і дій.

Вище згадувалося про ефект неадекватності. Цей психічний стан виникає як спроба осіб із завищеною самооцінкою відгородити себе від реальних обставин і зберегти звичну самооцінку. На жаль, це призводить до порушення відносин з іншими людьми. Переживання образи і несправедливості дозволяє почувати себе добре, залишатися на належній висоті у власних очах, вважати себе постраждалим або скривдженим. Це піднімає людину в її власних очах і виключає невдоволення собою. Потреба в завищеній самооцінці задовольняється, і відпадає необхідність змінити її, тобто впритул зайнятися самовдосконаленням. Це не найкращий спосіб поведінки, і слабкість подібної позиції виявляється негайно або через деякий час. Неминуче виникають конфлікти з людьми, що мають інші уявлення про дану особистість, її здібності, можливості і цінність для суспільства. Афект неадекватності – це психологічний захист, він є тимчасовою мірою, оскільки не вирішує головного завдання, а саме: корінної зміни неоптимальної самооцінки, що виступає причиною виникнення несприятливих міжособистісних відносин. Психологічний захист підходить як прийом, як засіб вирішення актуальної задачі, але не підходить для просування до головних, стратегічних цілей, розрахованих на все життя.

Оскільки самооцінка складається під впливом оцінки навколишніх і, ставши стійкою, змінюється дуже важко, то змінити її можна, змінивши відношення навколишніх (однолітків, співробітників, викладачів, рідних). Тому формування оптимальної самооцінки сильно залежить від справедливості оцінки всіх цих людей. Особливо важливо допомогти людині “підняти” неадекватно занижену самооцінку, допомогти їй повірити в себе, у власні можливості, у свою цінність.

Самооцінка особистості – досить стала характеристика людини, що формується в дитинстві і залишається на певному рівні (завищена, нормальна, занижена) протягом всього життя. Але в ній є і динамічна частина, яка змінюється в процесі діяльності людини.

Від чого залежить самооцінка? Звичайно, на її формування певною мірою впливають думки, оцінки інших людей, деякі (досить хаотичні) психологічні знання, одержані людиною. Але визначальними в формуванні самооцінки є, по-перше, реальні успіхи, досягнення в діяльності людини. По-друге, самооцінку визначає рівень вимог, що їх людина ставить до себе. При цьому, якщо спробувати вивести формулу самооцінки, вона виглядатиме так:

.

Саме від рівня вимог, від того, на що людина вважає себе здатною, чого вона вважає можливим досягти, в найбільшій мірі залежить самооцінка особистості.

Розглянемо це на прикладі. Від чого залежить динаміка самооцінки? Уявимо собі, що три вчорашніх випускники школи стали абітурієнтами ВНТУ. Перший з них закінчив, припустімо, сільську чи не дуже престижну міську школу, великих успіхів у навчанні не виявляв, вважав, що вступ до вищого навчального закладу – не для нього. Але все-таки вирішив ризикнути і несподівано для себе був зарахований до лав студентів. Другий абітурієнт – людина досить підготовлена, він закінчив підготовчі курси при ВНТУ, досить наполегливо готувався до вступу саме в технічний університет і досяг своєї мети, ставши студентом ВНТУ. Нарешті, ще один юнак, що його вважають дуже здібним і він поділяє надзвичайно високу оцінку свого інтелекту і рівня знань, змушений подати документи до ВНТУ, бо батьки не в змозі забезпечити його матеріально, якщо він поїде вчитись в близьке чи далеке зарубіжжя. За результатами співбесіди чи іспиту він теж зарахований до університету.

Як зміниться самооцінка юнаків, які мають одне й те саме реальне досягнення – вступ до університету?

У першого абітурієнта самооцінка різко зросте, у другого – теж підвищиться, але не так сильно. І, нарешті, у третього вона лишиться незмінною чи навіть зменшиться.

Як виявляється певний рівень самооцінки в поведінці?

Рівень самооцінки зумовлює багато виявів людської поведінки. Впевненість-невпевненість, оптимізм-песимізм, альтруїзм-егоїзм, – все це і багато іншого залежить від рівня самооцінки. Але найбільше впливає рівень самооцінки на прагнення людини і здатність її до лідерства.

В самому загальному вигляді можна вважати, що рівень самооцінки прямо пропорційний можливості бути лідером і її реалізації. Цю обставину варто враховувати не лише у виробничих умовах, скажімо, досліджуючи самооцінку офіційного, формального лідера (керівника) і його заступника чи члена групи, якого вона визнає неформальним лідером, але і в інших групах, скажімо, дружніх компаніях.

Цікавим може бути дослідження рівня самооцінки членів певної родини. Якщо ми маємо справу з вже сталими, визначеними родинними відносинами, інформація щодо рівня самооцінки дозволить визначити приховані механізми взаємовідносин, особливо конфліктних. Якщо ж мова іде про людей, що збираються взяти шлюб, знання рівня самооцінки наречених (а також майбутніх тещі і свекрухи) дозволяє зробити прогноз щодо перспектив відносин в новоствореній сім’ї.

Як формується рівень самооцінки? Певний рівень самооцінки формується в дитинстві. В цьому певну роль відіграють особистісні характеристики, в першу чергу тип темпераменту людини. Другою складовою формування самооцінки є ті відносини, що склалися в сім’ї, жорсткий чи, навпаки, м’який принцип виховання.

Важливо, щоб підхід до кожної дитини був таким, що враховує особливості її типу нервової системи і щоб батьки прагнули виховати дитину, що здатна адекватно оцінити себе.

Проведення дослідження

Дослідження № 1

Тест № 1 “Самооцінка особистості”

1. Якості особистості поділити, виходячи з оцінки людини, на ті, що ви вважає притаманними власному ідеалу (перелік “Мій ідеал”), та ті, які у вашому ідеалі відсутні (перелік “Не ідеал”).

Перелік якостей особистості

Короткий словник:

Вишуканий – той, хто вирізняється добрим естетичним смаком, приділяє велику увагу зовнішнім проявам.

Чарівний – той, що викликає позитивні почуття, приємний, звабливий.

Ентузіазм – завзятість, емоційність при виконанні справи.

Розв’язність – нестриманість, некоректна поведінка, ігнорування інших.

Жалісливість – схильність до почуття жалості, співчуття.

Самозабуття – діяльність, що відрізняється великою захопленістю, при якій людина максимально занурюється в справу, яка викликає її інтерес, до того, що забуває про себе.

Невимушеність – здатність природно, розкуто почувати себе в будь-якій ситуації, природність в поведінці.

Педантизм – сліпе дотримання встановлених норм, дріб’язкова точність.

2. В переліку “Мій ідеал” відмітити якості, які, як вважає людина, у неї є реально за принципом “так-ні”, незалежно від рівня розвиненості якості. В переліку “Не ідеал” відмітити будь-якою позначкою якості, яких у людини немає, теж за принципом “так-ні”.

3. Підрахувати загальну кількість відмічених якостей як у першому, так і в другому переліку (Р).

4. Визначити коефіцієнт самооцінки, поділивши одержану суму (Р) на загальну кількість якостей (40) (дивись набір якостей особистості):

К_с= Р / 40,

де К_с – коефіцієнт самооцінки.

5. Результати порівняти з оціночною шкалою.

Оціночна шкала

Якщо Ви одержите коефіцієнт від 0,4 до 0,6 – значить, самооцінка адекватна, Ви самокритичні і не переоцінюєте себе.

Якщо одержите коефіцієнт від 0 до 0,4, це свідчить про недооцінку своєї особистості, про підвищену критичність.

Якщо коефіцієнт від 0,6 до 1, це говорить про переоцінку своєї особистості, некритичне ставлення до себе.

Дослідження № 2

Тест № 2 “Самооцінка особистості”

1. Розділити лист паперу на чотири рівні частини взаємно перпендикулярними лініями, позначити кожну частину римськими цифрами I, II, III, IV.

2. В кожному з чотирьох наборів, які характеризують позитивні якості особистості, виділити ті, що найбільш значущі і цінні для вас особисто, яким ви віддаєте перевагу. Які ці якості і скільки їх, кожен вирішує сам.

3. Виписати у стовпчик найцінніші для вас якості разом з їх номерами, що стоять зліва. В результаті ви отримали чотири набори ідеальних якостей.

4. Проаналізувати якості особистості, виписані вами і знайти серед них такі, які ви маєте реально. Обвести цифри біля них кружечком.

Набір якостей особистості

І Міжособистісні відносини, спілкування

Ввічливість – дотримання правил порядності, поштивість.

Турботливість – думка або діяльність, які направлені до добробуту людей; піклування, догляд.

Щирість – вираження справжніх почуттів, правдивість, відвертість.

Колективізм – здатність підтримувати спільну працю, спільні інтереси, колективне начало.

Чуйність – готовність відгукнутися на чужі потреби.

Сердечність – сердечне, ласкаве відношення, поєднане з гостинністю, з готовністю чим-небудь прислужитися.

Співчуття – чуйне відношення до переживань, горя людей.

Тактовність – відчуття міри, яке створює вміння вести себе в товаристві, не зачіпати гідності людей.

Терпимість – вміння без ворожості ставитися до чужої думки, характеру, звичок.

Чутливість – чуйність, співчуття, здатність легко розуміти людей.

Доброзичливість – бажання добра людям, готовність сприяти їх добробуту.

Привітність – здатність виявляти почуття особистої приязні.

Привабливість – здатність зачаровувати, притягувати до себе.

Товариськість – здатність легко налагоджувати стосунки у спілкуванні.

Обов'язковість – вірність слову, обов'язку, обіцянкам.

Відповідальність – необхідність, обов'язок відповідати за свої вчинки і дії.

Відвертість – відкритість, доступність для людей.

Справедливість – об’єктивна оцінка людей відповідно до істини.

Сумісність – вміння поєднувати свої зусилля з активністю інших при вирішенні спільних задач.

Вимогливість – суворість, очікування від людей виконання своїх обов’язків.

ІІ Поведінка

Активність – прояв зацікавленого відношення до оточуючого світу і до самого себе, до справ колективу, енергійні вчинки та дії.

Гордість – почуття власної гідності.

Добродушність – м’якість характеру, прихильність до людей.

Порядність – чесність, нездатність робити підлі та антигромадські вчинки.

Сміливість – здатність приймати і здійснювати свої рішення без страху.

Твердість – уміння домогтися свого, не піддаватися тиску, непохитність, стійкість.

Впевненість – віра у правильності своїх вчинків, відсутність вагань, сумнівів.

Чесність – прямота, щирість у відносинах і вчинках.

Енергійність – рішучість, активність вчинків і дій.

Ентузіазм – сильне піднесення, душевний підйом.

Сумлінність – чесне виконання своїх обов’язків.

Ініціативність – прагнення до нових форм діяльності.

Інтелігентність – висока культура, освіченість, ерудиція.

Наполегливість – завзятість в досягненні мети.

Рішучість – непохитність, твердість у вчинках, здатність швидко приймати рішення, долаючи внутрішні вагання.

Принциповість – уміння дотримуватись твердих принципів, переконань, світогляду.

Самокритичність – прагнення оцінювати свою поведінку, вміння виявляти свої помилки і недоліки.

Самостійність – здатність здійснювати дії без сторонньої допомоги, своїми силами.

Урівноваженість – рівний, спокійний характер, поведінка.

Цілеспрямованість – наявність ясної цілі, прагнення її досягти.

ІІІ Діяльність

Вдумливість – глибоке проникнення до суті справи.

Діловитість – знання справи, підприємливість, розумність.

Майстерність – високе мистецтво в певній галузі.

Тямущість – уміння зрозуміти зміст, кмітливість.

Швидкість – стрімкість вчинків і дій, прудкість.

Зібраність – зосередженість, підтягнутість.

Точність – уміння діяти як задано, відповідно до зразка.

Працьовитість – любов до праці, суспільно-корисної діяльності, яка потребує напруги.

Захопленість – уміння цілком віддаватися якій-небудь справі.

Непосидючість – нетерплячість у тому, що потребує тривалого часу й терпіння.

Охайність – дотримання в усім порядку, ретельність роботи, старанність.

Пильність – зосередженість на виконуваній діяльності.

Далекоглядність – прозорливість, здатність передбачати наслідки, прогнозувати майбутнє.

Дисциплінованість – звичка до дисципліни, усвідомлення обов'язку перед суспільством.

Ретельність – старанність, гарне виконання завдань.

Допитливість – цікавість розуму, схильність до надбання нових знань.

Винахідливість – здатність швидко знаходити вихід зі скрутних становищ.

Послідовність – уміння виконувати завдання, дії в суворому порядку, логічно струнко.

Працездатність – здатність багато і продуктивно працювати.

Скрупульозність – точність до дрібниць, особлива ретельність.

ІV Переживання, почуття

Бадьорість – відчуття повноти сили, діяльності, енергії.

Відчайдушність – відсутність страху, хоробрість.

Веселість – безтурботно-радісний стан.

Щиросердечність – щира дружелюбність, прихильність до людей.

Милосердя – готовність допомогти, пробачити із співчуття, людинолюбства.

Ніжність – прояв любові, ласки.

Волелюбність – любов і прагнення до свободи, незалежності.

Сердечність – задушевність, щирість у відносинах.

Пристрасність – здатність цілком віддаватися захопленню.

Сором'язливість – здатність часто відчувати почуття сорому.

Схвильованість – міра переживання, щиросердечне занепокоєння.

Захопленість – великий підйом почуттів, захоплення, замилування.

Жалісливість – схильність до почуття жалості, співчуття.

Життєрадісність – сталість почуття радості, відсутність зневіри.

Велелюбність – здатність сильно і багатьох любити.

Оптимістичність – життєрадісне світовідчуття, віра в успіх.

Стриманість – здатність стримувати себе від прояву почуттів.

Задоволеність – відчуття задоволення від виконання бажань.

Холоднокровність – здатність зберігати спокій і витримку.

Чутливість – легкість виникнення переживань, почуттів, підвищена сприйнятливість до впливів ззовні.

5. Підрахувати, скільки Ви знайшли у себе реальних якостей (Р) та кількість ідеальних (І).

6. Обчислити коефіцієнт самооцінки по кожному з чотирьох наборів якостей особистості та загальний коефіцієнт за формулою:

де Кс – коефіцієнт самооцінки.

7. Результати порівняти з оціночною шкалою.

Примітка:

Можливий варіант визначення самооцінки у відсотках:

.

Оціночна шкала

Якщо Ви одержите коефіцієнт від 0,4 до 0,6 – значить, самооцінка адекватна, Ви самокритичні і не переоцінюєте себе.

Якщо одержите коефіцієнт від 0 до 0,4 – це свідчить про недооцінку своєї особистості, про підвищену критичність.

Якщо коефіцієнт від 0,6 до 1 – це говорить про переоцінку своєї особистості, некритичне ставлення до себе.

Зміст звіту

Вказати мету роботи.

Описати процес визначення самооцінки