План
1. Склад та будова молекули аміаку.
2. Фізичні властивості.
3. Хімічні властивості.**
4. Добування.*
5. Застосування.
6. Солі амонію.*
1. Молекулярна формула NH3
Електронна формула 
Структурна формула 
Молекула має форму піраміди з атомом Нітрогену у вершині та кутом 107° між ковалентними полярними зв’язками N – H, внаслідок чого вона полярна.
Ступінь окиснення Нітрогену становить -3.
2. Аміак – безбарвний газ, з різким запахом, набагато легший за повітря, дуже добре розчиняється у воді (за температури 20ºC в 1 об’ємі води – 700 об’ємів амоніаку). Водний розчин амоніаку називають амоніачною водою, або нашатирним спиртом, масова частка амоніаку в ньому дорівнює 25%. Аміак легко зріджується, за температури -33,4ºC переходить у рідкий стан.
3. Хімічні властивості.
1) Як відновник аміак окиснюється киснем і горить у ньому зеленкуватим полум’ям.
4NH3 + 3O2 = 2N2 + 6H2O (горіння амоніаку)
За наявності каталізатора (Pt, Fe2O3) і нагрівання під час окиснення аміаку утворюються два оксиди:
2) Аміак взаємодіє з водою
У розчині лише невелика частка молекул амоніаку перетворюється на йони амонію, тому амоніачна вода пахне амоніаком. ЇЇ позначають формулою NH3 · H2O і називають амоній гідроксидом або нашатирним спиртом. Він належить до слабких і нестійких основ:
3) Аміак взаємодіє з кислотами, утворюючи солі амонію:
4. У лабораторії аміак добувають із суміші твердих речовин – нашатирю NH4Cl і гашеного вапна Ca(OH)2:
У промисловості амоніак синтезують із простих речовин азоту і водню:
Оптимальні умови синтезу аміаку:
· застосування тиску (30 МПа) для зміщення рівноваги у бік утворення аміаку;
· використання каталізатору (губчасте Fe);
· підвищення температури (450- 550ºC).
5. Аміак застосовують:
1) для виробництва нітратної кислоти, солей амонію, вибухових речовин, соди, барвників;
2) як добриво і для добування азотних добрив, у тім числі й карбаміду (сечовини):
3) як холодоагент у холодильних установках;
4) у медицині як нашатирний спирт;
5) у хімічних лабораторіях як слабкий луг;
6) у побуті під час прання білизни, для виведення плям, чищення килимів і ювелірних виробів.
6. Солі амонію – кристалічні речовини з йонним типом зв’язку, до складу яких входить один або кілька катіонів амонію та аніон кислотного залишку.
Солі амонію – сильні електроліти:
1) у водних розчинах дисоціюють на йони:
2) взаємодіють з іншими солями, відбувається реакція йонного обміну:
3) взаємодіють з лугами з виділенням аміаку:
4) розкладаються під час нагрівання з виділенням аміаку (якщо утворені кислотами – неокисниками):
А якщо солі амонію утворені кислотами-окисниками, то виділяються різні сполуки Нітрогену:
Добування: Солі амонію добувають внаслідок взаємодії аміаку або аміачної води з кислотами:
Застосування:
1) Амоній нітрат і амоній сульфат використовують як добриво.
2) Амоній нітрат (у суміші з алюмінієм і вугіллям) застосовують для виготовлення вибухової речовини – амоналу.
3) Амоній хлорид під назвою „нашатир” – під час паяння для очищення поверхні паяльника
Контрольні запитання:
1. Наведіть структурну і молекулярну формулу аміаку.
2. Поясніть будову аміаку?
3. Які фізичні та хімічні властивості характерні для аміаку?
4. Наведіть оптимальні умови для промислового синтезу аміаку.
5. Де використовуються аміак і солі амонію?
6. Який об’єм аміаку витрачається для добування аміачної селітри масою 84 г, якщо вихід продукту реакції складає 85%.
7. Визначте який об’єм аміака необхідно розчинити за н.у. у воді масою 200 г, щоб отримати розчин нашатирного спирту з масовою часткою NH310%.
Література:
1. Данильченко В.Є., Фрадіна Н.В. Хімія. 10 – 11 класи: Навч. посібник. – Х.: Країна мрій™, 2003. - с. 23-24.
2. Хомченко Г.П. Химия. – М.: Высшая школа, 1981. – Ч. ІІ, Гл. 10, § 80, с. 94-96.
3. Стахеєв О.Ю. Хімія. Узагальнюючі схеми і таблиці. – Тернопіль.: «Богдан», 1998. – с. 28.
