Пошукові системи Інтернет. Адресація в Інтернет

Одним з основних способів знайти інформацію в Іnternet є пошукові машини або пошукові сервера, на яких розташоване спеціальне програмне забезпечення для здійснення пошуку - пошукові інструменти. Пошукові інструменти щодня "плазують" по Інтернет: вони відвідують web- сторінки й заносять їх у гігантські бази даних. Це дозволяє користувачеві, використовуючи послуги пошукових інструментів, досить швидко знаходити в Інтернет потрібну інформацію. Існують різні інструменти для пошуку інформації в Інтернет. На даний момент виділяють наступних два типи:
- пошукові системи: тематичні каталоги й автоматичні інструменти (індекси);
- пошукові служби (Пошукові служби розсилають запити користувача одночасно декільком пошуковим серверам і звертаються до деяких інших джерел інформації. Потім вони поєднують отримані результати й представляють їхньому користувачеві у вигляді HTML-сторінки з активизируемыми URL-посиланнями. Найвідомішою і найпопулярнішою службою є інтернет). У тематичний каталог інформація заноситься з ініціативи людини. Сторінка, що додається, повинна бути жорстко прив'язана до прийнятого в каталозі категоріям. Предметні каталоги надають можливість автоматичного пошуку по ключових словах. Але пошук відбувається не у вмісті самих web- серверів, а в їхніх коротких описах, що зберігаються в каталозі. Для тематичних каталогів конструкція що переглядаються web- сторінок не має значення. Прикладами тематичних каталогів можуть служити Yahoo, Vіrtual Lіbrary, Galaxy і ін. Автоматичні індекси постійно досліджують Інтернет з метою поповнення своїх баз даних. Автоматичний індекс складається із трьох частин: програми- робота, що збирається цим роботом бази даних і інтерфейсу для пошуку в цій базі, з яким і працює користувач. Для пошукових систем досить важлива конструкція кожного web-документа, що переглядається. Велике значення мають TІTLE, META-теги й вміст сторінки.
Прикладами є пошукові системи AltaVіsta, WebCrawler, Lycos, і ін.

Унікальні номери, що використовуються для ідентифі­кації комп'ютерів, підключених до Інтернету, називаються IP-адресами.

IP-адреса складається з 4 номерів (кожний з них за своєю величиною не більше ніж 255 у десятковому записі). Вони відокремлюються один від одного крапками. Наприклад, 192.33.33.22, 155.66.77.1. Крайнє ліве число означає номер великої мережі, числа, що знаходяться право­руч, — означають більш дрібні ділянки мереж і так далі, поки не дійдемо до конкретного комп'ютера. З таким пред­ставленням адреси існує багато проблем. Вони дуже важко запам'ятовуються і є довгими. Щоб полегшити розуміння ад­реси, почали використовувати спеціальні назви (наприклад, dlab.kiev.ua). Таке ім'я називається доменним. З такими адресами легше працювати, тому що доменні імена мають постійну структуру, дивлячись на яку можна легко зрозуміти, якій організації належить ім'я.

Система доменних імен (DNS), що характеризує комп'ютери й установи, у яких вони розміщені, упорядкова­на дзеркально щодо цифрової IP-адресації. Якщо в IP-адресі найбільш загальна частина зазначена ліворуч, то в доменних іменах вона розміщена праворуч. Доменні імена можуть ба­гато розповісти про кожну конкретну адресу. Це видно з по­дальшого опису:

com — комерційні домени СІЛА, тобто ці домени нале­жать фірмам або компаніям;edu — домен для комп'ютерів навчальних установ; gov — домен верхнього рівня для комп'ютерів урядових структур;mil — домен для комп'ютерів військового відомства;

net — домен для установ, що керують мережами; org як правило, використовується для приватних ком­паній, що не належать до вище зазначених ка­тегорій. Якщо.com,.gov,.mil використовуються для американсь­ких установ, то для інших країн існують особисті домени верхнього рівня. Наприклад:.uа — Україна;.de — Німеччи­на;.ch — Швейцарія;.it — Італія.